Управління неформальною організацією

Механізм управління неформальними групами можна представити у вигляді певного набору правил, яких необхідно дотримуватися керівнику будь-якої організації. Основними з них є:

1. Визнати існування неформальної організації.

Одна з найбільших і поширених труднощів, що заважає ефективному управлінню неформальними групами і організаціями, - це спочатку невисока думка про них керівників. Раніше було прийнято вважати, що для того щоб впоратися з неформальною організацією необхідно просто знищити її, проте в даний час утвердилася думка, що неформальна організація може допомогти формальній організації в досягненні її цілей, тому що подібно іншим чинникам, що діють у сфері управління, вони несуть в собі як негативні, так і позитивні моменти. Необхідно усвідомити, що її знищення призведе до знищення і формальної організації. Тому керівництву слід визнати неформальну організацію, працювати з нею і не загрожувати її існуванню.

2. Вивчити фактори, що впливають на ефективність функціонування неформальних груп. Група зможе йти до досягнення своїх цілей у залежності від впливу наступних факторів:

а. Розмір групи.

Один із сучасних теоретиків Кіт Девіс [5] вважає, що переважне кількість членів групи - 5 осіб. Дані групи приймають більш точні рішення, ніж ті, які виходять за межі цієї чисельності. У групах меншого розміру її члени стурбовані тим, що їх персональна відповідальність за прийняті рішення надто очевидна. З іншого боку, в групах більшого розміру її члени можуть відчувати скруту, боязкість у висловленні своєї думки перед іншими. Загалом, у міру збільшення розміру групи, спілкування між її членами ускладнюється, і стає більш важким досягнення згоди з питань, пов'язаних з діяльністю групи і виконанням її завдань.

б. Склад групи.

Під складом тут розуміється ступінь подібності особистостей і точекзренія, підходів, які вони проявляють при вирішенні проблем. Важливою причиною винесення питання на рішення групи є використання різних позицій для знаходження оптимального рішення. Якщо група складається з несхожих особистостей, то це обіцяє більшу ефективність, ніж, якби члени групи мали схожі точки зору.

в. Групові норми.

Норми, прийняті групою, роблять сильний вплив на поведінку окремої особи і на те, в якому напрямку буде працювати група: на досягнення цілей організації або на протидію їм. Норми покликані підказати членам групи, яка поведінка і яка робота очікуються від них. [14,16]

Норми чинять такий сильний вплив тому, що тільки за умови сообразованія своїх дій з цими нормами окрема особистість може розраховувати на приналежність до групи, її визнання і підтримку.

З позиції організації можна сказати, що норми мають позитивний і негативний характер. Позитивними нормами вважаються ті, що підтримують цілі і задачі організації та заохочують поведінку, спрямоване на досягнення цих цілей. Негативні мають протилежний ефект: вони заохочують поведінку, яка не сприяє досягненню цілей організації. [13]

Норми, які заохочують старанність працівників, їх відданість організації, турботу про якість продукції або турботу про задоволення покупця - позитивні норми. Прикладом негативних норм слугують такі норми, які заохочують неконструктивну критику компанії, крадіжки, прогули і низький рівень продуктивності праці.

р. Згуртованість групи.

Згуртованість групи - це міра тяжіння членів групи один до одного і до групи. Високосплоченная група - це група, члени якої відчувають сильну тягу один до одного і вважають себе схожими. Оскільки згуртована група добре працює в колективі, високий рівень згуртованості може підвищити ефективність всієї організації, якщо цілі тієї та іншої узгоджуються між собою. У високосплоченних груп зазвичай буває менше проблем у спілкуванні, а ті, що бувають, - менш серйозні, ніж в інших. У них менше непорозумінь, напруженості, ворожості та недовіри, а продуктивність їх праці вища, ніж у не згуртованих групах. Але якщо цілі групи і всієї організації не узгоджуються, то висока ступінь згуртованості негативно позначиться на продуктивності праці в усій організації.

Потенційним негативним наслідком високого ступеня згуртованості є групове однодумність.

Групове однодумність - це тенденція придушення окремою особистістю своїх дійсних поглядів на яке-небудь явище з тим, щоб не порушувати гармонію групи. Члени групи вважають, що незгода підриває їх почуття приналежності, і тому незгоди слід уникати. Щоб зберегти у членів групи те, що розуміється як згода і гармонія, член групи вирішує, що краще не висловлювати своєї думки. В атмосфері групового однодумності першочергове завдання для окремої особистості - триматися загальної лінії в обговоренні, навіть якщо у неї інше переконання чи інформація. Ця тенденція самоукрепляется. Оскільки ніхто не висловлює думок, відмінних від інших, і не пропонує іншу, протилежну інформацію або точку зору, кожен вважає, що всі інші думають однаково. Оскільки ніхто не висловлюється, ніхто не знає, що інші члени можуть теж бути скептично налаштовані або стурбовані. У результаті проблема вирішується з меншою ефективністю, так як вся необхідна інформація і альтернативні рішення не обговорюються і не оцінюються. Коли в наявності групове однодумність, зростає вірогідність посереднього рішення, яке нікого не зачепить.

д. Конфліктність.

Різниця в думках зазвичай призводить до більш ефективної роботи групи. Проте, воно також підвищує ймовірність конфлікту. Хоча активний обмін думками і корисний, він може також призвести до внутрішньогруповим спорах та іншим проявам відкритого конфлікту, які завжди згубні.

е. Статус членів групи.

Статус тієї чи іншої особистості в групі може визначатися низкою факторів, включаючи такі як старшинство в посадовій ієрархії, назва на посаді, розташування кабінету, освіта, соціальні таланти, інформованість і накопичений досвід і ін Ці фактори можуть сприяти підвищенню або пониженню статусу в залежності від цінностей і норм групи.

Члени групи, чий статус досить високий, здатні чинити більший вплив на рішення групи, ніж члени групи з низьким статусом. Однак це далеко не завжди веде до підвищення ефективності.

ж. Функціональна роль членів групи.

Існує два види спрямованості ролей для створення нормально функціонуючої групи. Цільові ролі розподілені таким чином, щоб мати можливість відбирати групові задачі і виконувати їх. Підтримуючі ролі мають на увазі поведінку, що сприяє підтримуванню і активізації життя і діяльності групи.

3. Перед тим, як зробити будь-які дії, прорахувати їх можливий негативний вплив на неформальну організацію. Керівнику необхідно розуміти, що неформальні організації динамічно взаємодіють з формальними. Будь-яка дія, розпочате керівництвом, викликає у співробітників організації позитивні або негативні емоції щодо начальства. Ці емоції впливають на те, як люди будуть здійснювати свою діяльність і взаємодіяти в майбутньому.

4.Разработать і застосовувати на практиці методи управління неформальними групами з метою використання їх потенційних вигод і зменшення негативного впливу. [15,18]