Вища освіта у Сполучених Штатах Америки

Виділяють 10 основних категорій вузів залежно від кількості студентів, масштабів фінансування наукових досліджень і кількості пропонованих навчальних курсів.

До першої належать дослідницькі університети першої категорії. Ці університети пропонують широкий набір програм для одержання першого наукового ступеня – бакалавра, що присвоюється по закінченні чотирьох років навчання, зазвичай для продовження освіти в аспірантурі та проведення досліджень. Щороку присуджують як мінімум 50 ступенів докторів наук і одержують не менше 40 млн. дол. щорічно як державну підтримку (незалежно від того, приватним чи державним є статус університету).

Другу групу також становлять дослідницькі університети з обсягом державної фінансової допомоги від 15,5 до 40 млн дол. та меншими обсягами досліджень і масштабами підготовки фахівців вищої кваліфікації. Ці дві групи провідних, найбільш престижних університетів є ядром американської системи вищого освіти і фундаментальної науки країни. У них навчаються більше ніж 19% усіх студентів.

У третій і четвертій групах університетів представлені вузи, де масштаби наукових досліджень відносно невеликі, але які, поряд із випуском фахівців рівня бакалавра, присвоюють ступінь доктора наук. У третій групі таких ступенів присвоюється не менше 40 на рік як мінімум за п’ятьма спеціальностями; у четвертій – не менше 20 докторських ступенів щорічно як мінімум за однією спеціальністю або не менше 10 ступенів щорічно як мінімум по трьох спеціальностях. Таких університетів у США налічується 109 з кількістю студентів майже 1,3 млн осіб (9 %).

Уп’ятій і шостій групах– університети і коледжі, які крім підготовки бакалаврів присвоюють також ступені магістрів наук (це потребує навчання ще протягом 1–2 років, поглибленої спеціалізації і й у більшості випадків захисту диплома). У цих університетах і коледжах (їх налічується 531) більше половини всіх ступенів бакалавра повинні присвоюватися не менш ніж за двома дисциплінами. Розходження між п’ятою і шостою класифікаційними групами полягає у кількості студентів – у першому випадку їх має бути не менше 2500, у другому – від 1500 до 2500 осіб. У цих групах навчається одна з найчисленніших груп студентів – 3,2 млн осіб (22,1 %).

Сьома і восьма класифікаційні групи включають 625 чотирирічних коледжів, що присвоюють ступені бакалавра в різних галузях природничих і гуманітарних наук.

Дев’ята група представлена дворічними коледжами. У 1473 таких коледжах, де навчається найбільша кількість студентів – 5,4 млн (37,2%), пропонуються різноманітні спеціалізовані фахові програми, що не потребують повномасштабної вищої освіти.

Десята група представлена професійними школами університетів та інших спеціалізованих інститутів, які надають вищу освіту – від ступеня бакалавра до ступеня доктора наук. До них зазвичай відносять школи бізнесу і керування, інженерні та педагогічні коледжі, юридичні й медичні школи, теологічні школи і школи мистецтв, музики і дизайну. У 352 таких спеціалізованих вузах навчаються близько 500 тис. студентів.

Головною рисою державної вищої освіти США є повна самостійність і відповідальність студента за результати свого навчання. Головна риса недержавної вищої освіти США – спільна зі студентом відповідальність вищого закладу зарезультати його навчання.

Американська молодь здобуває середню освіту 12 років. У 12-му класі учень складає випускні екзамени (тести), результати яких на конкурсній основі розглядають приймальні комісії вищих навчальних закладів. Випускні екзамени (тести) є загальноамериканським стандартом для загальноосвітніх шкіл. Перевіряє випускні тести незалежна організація – Рада Коледжів, яка оцінює знання учнів у балах і за дорученням самих учнів скеровує відповідні сертифікати з оцінками та рекомендаціями до того чи іншого вищого закладу освіти.

Кожен заклад самостійно встановлює правила вступу, перелік вступних іспитів, прохідний бал, враховує оцінки випускного шкільного атестату, рекомендації Ради Коледжів і адміністрації школи. Якщо все це задовольняє вимоги закладу, повідомляють абітурієнта. Він пише твір з обґрунтуванням вибору закладу та спеціальності, додає заяву з автобіографічними даними, проходить тестування або співбесіду. Деякі провідні вищі заклади освіти обов’язково вимагають рекомендації громадських, релігійних або інших організацій чи діячів.

Рішення приймальних комісій про зарахування надсилаються претендентам разом з інформацією щодо програм фінансової допомоги. Залежно від обраної програми навчання абітурієнти складають додаткові іспити або тести з математики, хімії, біології, англійської та іноземної мов тощо для подальшого розподілу по навчальних групах відповідного рівня, а також для формування індивідуальних розкладів і планів на навчальний рік.

У вищих закладах освіти США кожен студент має змогу
самостійно складати свій навчальний план і відвідувати навчальні курси (дисципліни) за власним вибором у зручний для нього час. Академічний рік складається з двох 15-тижневих семестрів, а також семитижневої літньої сесії. Студенти можуть вивчати шість курсів протягом повних семестрів і до трьох курсів протягом літньої сесії. Вивчаються загальноосвітні курси для отримання загальної освіти, незалежно від спеціальності, обов’язкові курси стосовно обраної студентом спеціалізації (напряму) та курси вільного вибору.Аудиторне навантаження студента з певного курсу вимірюється за допомогою кредитної години або кредиту. Кількість кредитів (або кредитних годин), що зараховуються студентові за умов успішного засвоєння курсу і отримання позитивної оцінки за фінальний іспит (тест), дорівнює кількості аудиторних (або контактних) годин з цього курсу на тиждень. Один кредит дорівнює 15 годинам аудиторного (контактного) часу, а три кредити (як у нашому прикладі) – 45 годинам. Для здобуття ступеня бакалавра студентові слід отримати 124 кредити. Ступінь магістра студенти, які вже мають ступінь бакалавра, одержують за один-два роки навчання в обсязі 30 кредитів.

Кожна з дисциплін, що вивчається, має кілька рівнів складності, що залежать від результату вступних іспитів. Студентові з невисокими результатами на вступних іспитах можуть запропонувати нескладний курс. Для успішного завершення навчання й отримання ступеня бакалавра йому доведеться засвоїти й складніші курси з переліку необхідних для обраної спеціальності. Від наполегливості студента і швидкості засвоєння цих курсів залежить термін його навчання у закладі.

Кожна кафедра пропонує свій графік роботи. Система вищої освіти США комп’ютеризована, контроль навчального процесу досконалий і оперативний. Тестування на заняттях за допомогою комп’ютерів забирає: поточне – 5–10 хв, проміжне (або рубіжне) – 15–20. Крім того, щотижня студенти вдома виконують письмові тести за завданнями викладача (раз на місяць проводиться письмове тестування по 30–50 хв, де студентові зараховуються три кращих результати з чотирьох тестів). Наприкінці семестру вони мають фінальний (підсумковий) іспит або залік із письмовим тестом (на дві-три години).

Сумарний семестровий бал за пройдений курс виводиться в такий спосіб. Передусім встановлюється загальна академічна активність і успішність студента (%):

а) відвідування лекцій – 5;

б) відвідування семінарів, практичних та/або лабораторних занять – 25;

в) комп’ютерні або письмові тести (за завданнями викладача) – 15;

г) три кращих результати щомісячних письмових тестів 10+10+10=30;

д) фінальний екзамен або залік із письмовим тестом – 25.

Загалом: 100%.

Академічні ради вищих закладів освіти постійно контролюють академічне становище студентів, прогнозують можливі невдачі та намагаються запобігти їм. Коли студент не виконав усієї роботи, аби оволодіти тим чи іншим курсом, і його середній бал нижчий 2,00, він має академічну заборгованість. Для виправлення становища такому студентові надається певний термін, але не більше місяця (30 днів) від початку нового семестру. Студенти повинні мати середній бал за весь період навчання не нижчий 2,00 («задовільно»).