Субклітинні форми бактерій: протопласти і сферопласти, Л-форми бактерій.

L-форми — особливі форми бактерій, які втратили клітинну стінку (частково або повністю)

Відсутність клітинної стінки обумовлює основні морфологічні та фізіологічні ознаки L-форм: поліморфізм, висока пластичність, осмотична та механічна вразливість, стійкість до речовин, що блокують синтез клітинної стінки та чутливість до речовин, що пригнічують синтез цитоплазматичної мембрани та білка у клітині. Також у таких клітин змінюються процеси росту та розмноження, а також антигенна характеристика. L-форми різних видів бактерій за морфологією ідентичні. Їхній поліморфізм виражений в наявності шароподібних та вакуолізованих клітин різних розмірів — від гігантських (до 8 мкм у діаметрі) до дуже дрібних (до 250 ммк), що здатні проходити через пори бактеріальних фільтрів.

При культивуванні L-форм на твердих поживних середовищах зазвичай утворюються два типа колоній 3А та 3В. L-форми типу 3В утворюють на агаріколонії з темним зернистим центром, що проростає у товщу середовища. L-форми цього типу у випадку припинення дії агенту, що викликав їхнє утворення, знов отримують здатність синтезувати клітинну стінку та через деякий час відновлюються до нормальних форм бактерій. Процес відновлення бактерій вихідного виду з L-форм називають реверсією. L-форми, що здатні реверсувати, називають нестабільними. Такі форми часто утворюються у організмі людини при неправильному лікуванні антибіотиками.

L-форми типу 3А утворюють в агарі дрібні колонії, клітини яких здатні проходити через пори бактеріальних фільтрів. Такі L-форми мають високу стабільність, вони можуть реверсують дуже рідко, тільки під дією сильних мутагенів, та не відновлюють усіх властивостей виду, з якого були отримані. Стабільні L-форми повільно ростуть на поживних середовищах. Для їхнього культивування використовують середовища з великим вмістом поживних речовин, високою осмотичною концентрацією. Також використовують культури клітин, при такому способі L-форми проникають у клітини та розмножуються внутриклітинно.

Лізоцим розриває в муреїні глікозидні зв’язки, а пеніцилін попереджує утворення пептидоглікану, що супроводжується руйнуванням клітинної стінки. При цьому утворюються чутливі до осмотичних умов округлі клітини - протопласти, у яких повністю втрачена клітинна стінка. При дії вказаних препаратів на грамнегативні бактерії формуються клітини, які зберігають рештки клітинної стінки. Їх називають сферопластами.
Протопласти і сферопласти належать до субклітинних форм бактерій. Вони мають круглу форму, високочутливі до осмотичних умов середовища, утворюють спори, якщо був ініційований процес споруляції, але не мають здатності до розмноження. Сферопласти, на відміну від протопластів, здатні адсорбувати на своїй поверхні бактеріофаги і відновлюватись у вихідні форми при відміні дії чинників, які викликали їх утворення.