Система виробничих відносин

Джерелом розвитку способу виробництва є суперечність між продуктивними силами, які розвиваються, і виробничими відносинами, що забезпечують зв'язок робочої сили з засобами і предметами праці.

Зміни в продуктивних силах зумовлюють потребу змін і виробничих відносин. Так діє загальний закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.

Виробничі відносини – не тільки втілення розвитку продуктивних сил. Вони є фактором їхнього розвитку. Нові виробничі відносини (форма або носій власності, організація виробництва, обмін, розподіл і споживання) стимулюють розвиток і вдосконалення продуктивних сил, вимагають постійного зростання продуктивної праці, підвищення її кількісних і якісних параметрів. І в цьому проявляється ще одна закономірність розвитку способу виробництва, а саме – активна роль виробничих відносин у розвитку продуктивних сил.

Нові продуктивні сили готують передумову нового способу виробництва, а нові виробничі відносини реалізують цю передумову, що набуває свого відображення в закономірності виникнення й розвитку нового способу виробництва в надрах старого ладу. Новий спосіб виробництва є закономірним результатом розвитку попереднього способу, в надрах якого виростають нові продуктивні сили, які потребують нових виробничих відносин.

Формування нового способу виробництва здійснюється в основному стихійно. Висхідним пунктом діяльності людей є їхні потреби. Задоволення потреб потребує:

1) поліпшення знарядь праці; 2) вдосконалення трудових навичок;

3) набування нових знань.

При цьому люди не замислюються над кінцевим результатом тих змін, які вони вносять у зміст способу виробництва. Однак коли виробничі відносини із форми розвитку продуктивних сил перетворюються на їхні кайдани, тоді стихійний розвиток поступається місцем свідомій і цілеспрямованій діяльності людей.