КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Фактори суспільного виробництва.Т.2 Суспільне виробництво. Власність.
1. Фактори суспільного виробництва. 2 Форми організації суспільного виробництва. 3. Економічний зміст власності. 4. Типи, види і форми власності.
Фактори суспільного виробництва. Виробництво – це процес створення матеріальних і нематеріальних благ. З метою отримання засобів існування людина повинна постійно взаємодіяти з природою і навколишнім середовищем. Діючи на природу, людина видозмінює її і пристосовує для задоволення своїх потреб. Ця взаємодія людини з природою з метою отримання певних благ називається процесом праці. Економіка вивчає проблеми задоволення матеріальних потреб людини, тобто матеріальну сферу виробництва. Праця людей в умовах їх поєднання в певних виробничих відносинах набуває форми процесу виробництва. Виробництво – це процес створення матеріальних і нематеріальних благ. У відповідності з класичною політекономією виробництво неможливе без поєднання 3 факторів (компонентів): 1 – робоча сила; 2 – предмети праці; 3 – засоби праці. Робоча сила – це здатність людини до праці. Вона виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна прдуктивна сила суспільства. Предмети праці – це елементи природи, на які діє людина в прцесіпраці, піддаючи їх обробці, або – це те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє матеріальні блага. Засоби праці – це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину). Предмети праці і засоби праці по суті є речовими факторами виробництва. Їх поєднання утворює єдиний речовий фактор виробництва – засоби виробництва. Сукупність всіх компонентів виробництва в масштабах всієї економічної системи утворює продуктивні сили суспільства. Процес праці є органічною єдністю трьох названих чинників, і визначальна роль в ньому належить людині.
Неокласична політекономія визначає, що в основі суспільного виробництва лежить сукупність чотирьох факторів виробництва: 1) капітал – гроші та засоби виробництва; 2) земля – сільськогосподарські угіддя, які перебувають процесі активного промислового використання; 3) праця – свідома, цілеспрямована взаємодія людей з елементами природи; 4) підприємницькі здібності – здатність людини ефективно використовувати всі доступні фактори виробництва (ресурси). Така класифікація пояснює економічний характер прибутків підприємців як організаторів процесу виробництва.
2.Форми організації суспільного виробництва: 1 – натуральне господарство – це економічна система , в якій метою виробництва є споживання вироблених благ, тобто система сама забезпечує себе необхідними предметами споживання; Характерні ознаки натурального господарства : - суспільна власність на засоби виробництва; - відсутність товарообміну; - універсальна праця (відсутність поділу праці); - замкненість;
2 - товарне виробництво – це економічна система, в якій метою процесу виробництва є обмін або продаж виробленого продукту. Характерні ознаки товарного виробництва: - приватна власність на засоби виробництва; - суспільний поділ праці; - товарообмін, який носить еквівалентний характер; - стихійний розвиток за законами товарного виробництва; - ринкове ціноутворення; - використання грошей і т.п.;
3 –планова економічна система – це економічна система, яка розвивається за заздалегідь складеним планом. В залежності від масштабів планування і типу власності розрізняють такі різновиди планової економічної системи: а) модель директивного планування – це система, в якій плануються всі етапи і сфери економічного розвитку. Характерні ознаки: - державна власність на засоби виробництва; - план має статус закону, тобто є обов’язковим для виконання; - централізований розподіл ресурсів; - державне ціноутворення; б) планова діяльність фірми в умовах ринку; Фірма планує обсяги виробництва на основі вивчення позицій на ринку з метою уникнення перевиробництва. в) маркетингова діяльність фірми – діяльність фірми по просуванні товарів на ринок , розширенню ринків збуту, збільшенню обсягів продаж.
|