Адміністрація Президента України, консультативні, дорадчі та інші органи і служби при Президентові України

Будучи одноособовим главою держави, Президент України виконує велику кількість завдань, функцій і повноважень, визначених Конституцією України. Для їх здійснення Президент України, згідно з п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції, створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі й інші допоміжні органи та служби. Їх перелік і правовий статус, на відміну від РНБО, не визначено у Конституції України. Але це не спростовує важливість діяльності консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб щодо забезпечення реалізації функцій і повноважень глави держави в Україні.

Консультативні, дорадчі й інші допоміжні органи та служби, які створюються Президентом України, є досить різноманітними за правовим статусом і організаційно-правовими формами діяльності. Але вони взаємопов’язані між собою завданнями, функціями та повноваженнями Президента України, для забезпечення реалізації яких вони власне і створюються.

Характерною особливістю консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб при Президентові України є те, що вони: а) є консультативно-дорадчими органами і не мають власних владних повноважень, тобто не є органами державної влади; б) за предметною компетенцією узгоджуються з функціями і повноваженнями Президента України; в) утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України, а керівники цих органів і служб, а іноді й їх персональний склад (коли йдеться про ради, комітети тощо) призначаються та звільняються Президентом України одноособово. Іноді Президент України сам виступає очільником ним же створених комітетів, рад і комісій; г) комплектуються переважно державними службовцями, коли йдеться про постійно діючі допоміжні органи та служби при Президентові України (Адміністрація Президента України, Державне управління справами, НІСД та ін.); д) не приймають нормативно-правових чи інших правових актів, їх рекомендації та рішення вводяться в дію указами та розпорядженнями Президента України; е) існують у вигляді системи консультативно-дорадчих органів і служб. Систему консультативно-дорадчих органів і служб прийнято називати апаратом Президента України.

Формально всі ці органи і служби є рівними між собою. Але на практиці на вершині ієрархії консультативно-дорадчих органів при главі держави знаходяться адміністрації (секретаріати, канцелярії, управління) президентів. Не є винятком і Україна, де головним консультативно-дорадчим органом у відповідній системі виступає Адміністрація Президента України.

Отже, апарат Президента України складається з Адміністрації Президента України, а також інших допоміжних органів і служб. Схожі системи допоміжних органів і служб при главі держави існують і в інших країнах світу. У Польщі – Канцелярія Президента Польщі, у Російській Федерації – Адміністрація Президента РФ, ради і комісії при Президентові РФ, а у Франції – апарат Єлісейського палацу.

Адміністрація Президента України була створена в 1991 р., майже одночасно із запровадженням посади президента в Україні. В 2011 р. виповнюється 20 років з часу заснування Адміністрації Президента України. За цей час Адміністрація Президента України пройшла складний шлях свого утвердження та розвитку й нині продовжує модернізувати свій правовий статус.

Як відомо, 13 грудня 1991 р. новообраний Президент України Л. М. Кравчук видав Розпорядження № 2 «Питання Адміністрації Президента України», яким затвердив Положення про Адміністрацію Президента України. Вплив Адміністрації Президента України посилився починаючи з 1994 р., коли цей орган став центром підготовки проектів правових актів та інших рішень глави держави.

З 24 січня 2005 р. до 25 лютого 2010 р. у зв’язку з реорганізацією цей орган мав назву Секретаріат Президента України[9]. Правовий статус діючої Адміністрації Президента України був урегульований Указом Президента України «Про Положення про Адміністрацію Президента України» від 2 квітня 2010 р. № 504[10].

Відповідно до його положень Адміністрація Президента України є постійно діючим допоміжним органом, основним завданням якого є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення главою держави визначених Конституцією України повноважень.

Очолює Адміністрацію Президента України глава Адміністрації Президента України, який призначається та звільняється з посади главою держави. Окрім того, глава Адміністрації Президента України спрямовує та координує діяльність штатних і позаштатних радників Президента України.

Слід звернути увагу, що правовий статус, зокрема, повноваження Адміністрації Президента України визначаються не лише згаданим Указом від 2 квітня 2010 р. № 504, а й іншими актами чинного законодавства. Зокрема, законами України «Про державну службу», «Про Рахункову палату», «Про джерела фінансування органів державної влади» та ін.

Основним призначенням Адміністрації Президента України є стратегічне планування заходів глави держави та прогнозування основних тенденцій розвитку соціальної, політичної, економічної, культурної сфери суспільства. Метою діяльності цього органу є забезпечення прозорої, публічної та ефективної реалізації повноважень Президента України на засадах верховенства права[11].

Повноваження Адміністрації Президента України визначені в Положенні про Адміністрацію Президента України, затвердженому Указом від 2 квітня 2010 р. № 504. До них віднесено: здійснення аналізу політичних, економічних, соціальних, гуманітарних та інших процесів, що відбуваються в Україні й світі, та підготовку на розгляд Президентові України за результатами такого аналізу пропозицій з питань формування внутрішньої та зовнішньої політики України; підготовку пропозицій щодо здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю України; забезпечення здійснення Президентом України представництва держави у міжнародних відносинах тощо.

Завдання, функції та повноваження Адміністрації Президента України визначають її внутрішню побудову (структуру). Започаткована восени 2010 р. за ініціативи Президента України адміністративно-правова реформа, яка супроводжується оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади, отримала своє продовження й у політиці глави держави щодо реформування структури своєї Адміністрації.

Указом Президента України від 5 квітня 2011 року № 352 «Деякі питання Адміністрації Президента України» було затверджено граничну чисельність працівників цього органу – 514 штатних одиниць і визначено таку його структуру: глава Адміністрації Президента України, перший заступник глави Адміністрації Президента України, два заступники глави Адміністрації Президента України, радники Президента України, в тому числі радник Президента України – представник Президента України у Конституційному Суді України, радник Президента України – керівник Головного управління з питань безпекової та оборонної політики, радник Президента України – керівник Головного управління з питань судоустрою, радник Президента України – керівник Головного управління з питань діяльності правоохоронних органів, радник Президента України – керівник Головного управління з питань міжнародних відносин, радник Президента України – керівник Головного управління Державного протоколу та Церемоніалу, радник Президента України – керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації, радник Президента України – керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань, прес-секретар Президента України, уповноважені Президента України; прес-служба, головні управління й управління, які є самостійними структурними підрозділами Адміністрації[12].

Адміністрація Президента України є головним, але не єдиним консультативно-дорадчим органом при Президентові. Система відповідних органів є доволі різноманітною й у різні часи свого розвитку з 1991 по 2012 рр. нараховувала від 20 до понад 100 суб’єктів.

На сьогодні систему консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, створених Президентом України для здійснення свої повноважень, окрім Адміністрації Президента України, представляють Координаційний центр з упровадження економічних реформ, Конституційна Асамблея, Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, Державне управління справами, Уповноважений Президента України з прав дитини, Національний інститут стратегічних досліджень, Національна академія державного управління при Президентові України, Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, Комітет із Державної премій України в галузі архітектури, Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки, Комітет з економічних реформ; Громадська гуманітарна рада; Рада регіонів, Рада вітчизняних та іноземних інвесторів, Комісія при Президентові України у питаннях помилування, Комісія з питань громадянства, Комісія державних нагород і геральдики, Робоча група з питань судової реформи та ін.

Повноваження, склад і порядок діяльності консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, створених Президентом України, а також положення про них визначаються відповідними указами глави держави.

До прикладу, правовий статус нової інституції – Уповноваженого Президента України з прав дитини, - унормовано в Указі Президента України від 11 серпня 2011 р. № 811 «Питання Уповноваженого Президента України з прав дитини», яким затверджене положення про «дитячого омбудсмана».

Згідно з Указом Президента України № 811, Уповноважений Президента України з прав дитини забезпечує здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення додержання конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері. Його основними завданнями є: 1) постійний моніторинг додержання в Україні конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері та внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення і запобігання повторенню порушень прав і законних інтересів дитини;

2) внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань прав та законних інтересів дитини;

3) здійснення заходів, спрямованих на інформування населення про права та законні інтереси дитини.[13]

Подібні положення закріплені указами глави держави й щодо інших консультативних, дорадчих і інших допоміжних органів і служб, створених ним відповідно до п. 28. ч. 1 ст. 106 Конституції України.