Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Адміністрація Президента України, консультативні, дорадчі та інші органи і служби при Президентові України




Читайте также:
  1. A) Правила организация передачи данных в сети
  2. A) способность организмов успешно противостоять действию внешних факторов
  3. A) Средство организации связи между удаленными абонентами
  4. B13. ОЦЕНКА ПРЕЗИДЕНТА... Белоруссии... А.Лукашенко
  5. Cуществуют следующие пути отдачи тепла организмом в окружающую среду: излучение, теплопроведение, конвекция ииспарение.
  6. F98.1 Энкопрез неорганической природы
  7. I. Организационно-методический раздел.
  8. II блок 19. Социальное воспитание в воспитательной организации. Личностный, возрастной, гендерный, дифференцированный, индивидуальный подходы в социальном воспитании
  9. II. ХИМИЯ НЕОРГАНИЧЕСКИХ СОЕДИНЕНИЙ, БИОЛОГИЧЕСКАЯ РОЛЬ, ПРИМЕНЕНИЕ В ВЕТЕРИНАРИИ
  10. II.Организационные требования

 

Будучи одноособовим главою держави, Президент України виконує велику кількість завдань, функцій і повноважень, визначених Конституцією України. Для їх здійснення Президент України, згідно з п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції, створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі й інші допоміжні органи та служби. Їх перелік і правовий статус, на відміну від РНБО, не визначено у Конституції України. Але це не спростовує важливість діяльності консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб щодо забезпечення реалізації функцій і повноважень глави держави в Україні.

Консультативні, дорадчі й інші допоміжні органи та служби, які створюються Президентом України, є досить різноманітними за правовим статусом і організаційно-правовими формами діяльності. Але вони взаємопов’язані між собою завданнями, функціями та повноваженнями Президента України, для забезпечення реалізації яких вони власне і створюються.

Характерною особливістю консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб при Президентові України є те, що вони: а) є консультативно-дорадчими органами і не мають власних владних повноважень, тобто не є органами державної влади; б) за предметною компетенцією узгоджуються з функціями і повноваженнями Президента України; в) утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України, а керівники цих органів і служб, а іноді й їх персональний склад (коли йдеться про ради, комітети тощо) призначаються та звільняються Президентом України одноособово. Іноді Президент України сам виступає очільником ним же створених комітетів, рад і комісій; г) комплектуються переважно державними службовцями, коли йдеться про постійно діючі допоміжні органи та служби при Президентові України (Адміністрація Президента України, Державне управління справами, НІСД та ін.); д) не приймають нормативно-правових чи інших правових актів, їх рекомендації та рішення вводяться в дію указами та розпорядженнями Президента України; е) існують у вигляді системи консультативно-дорадчих органів і служб. Систему консультативно-дорадчих органів і служб прийнято називати апаратом Президента України.

Формально всі ці органи і служби є рівними між собою. Але на практиці на вершині ієрархії консультативно-дорадчих органів при главі держави знаходяться адміністрації (секретаріати, канцелярії, управління) президентів. Не є винятком і Україна, де головним консультативно-дорадчим органом у відповідній системі виступає Адміністрація Президента України.



Отже, апарат Президента України складається з Адміністрації Президента України, а також інших допоміжних органів і служб. Схожі системи допоміжних органів і служб при главі держави існують і в інших країнах світу. У Польщі – Канцелярія Президента Польщі, у Російській Федерації – Адміністрація Президента РФ, ради і комісії при Президентові РФ, а у Франції – апарат Єлісейського палацу.

Адміністрація Президента України була створена в 1991 р., майже одночасно із запровадженням посади президента в Україні. В 2011 р. виповнюється 20 років з часу заснування Адміністрації Президента України. За цей час Адміністрація Президента України пройшла складний шлях свого утвердження та розвитку й нині продовжує модернізувати свій правовий статус.

Як відомо, 13 грудня 1991 р. новообраний Президент України Л. М. Кравчук видав Розпорядження № 2 «Питання Адміністрації Президента України», яким затвердив Положення про Адміністрацію Президента України. Вплив Адміністрації Президента України посилився починаючи з 1994 р., коли цей орган став центром підготовки проектів правових актів та інших рішень глави держави.



З 24 січня 2005 р. до 25 лютого 2010 р. у зв’язку з реорганізацією цей орган мав назву Секретаріат Президента України[9]. Правовий статус діючої Адміністрації Президента України був урегульований Указом Президента України «Про Положення про Адміністрацію Президента України» від 2 квітня 2010 р. № 504[10].

Відповідно до його положень Адміністрація Президента України є постійно діючим допоміжним органом, основним завданням якого є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення главою держави визначених Конституцією України повноважень.

Очолює Адміністрацію Президента України глава Адміністрації Президента України, який призначається та звільняється з посади главою держави. Окрім того, глава Адміністрації Президента України спрямовує та координує діяльність штатних і позаштатних радників Президента України.

Слід звернути увагу, що правовий статус, зокрема, повноваження Адміністрації Президента України визначаються не лише згаданим Указом від 2 квітня 2010 р. № 504, а й іншими актами чинного законодавства. Зокрема, законами України «Про державну службу», «Про Рахункову палату», «Про джерела фінансування органів державної влади» та ін.

Основним призначенням Адміністрації Президента України є стратегічне планування заходів глави держави та прогнозування основних тенденцій розвитку соціальної, політичної, економічної, культурної сфери суспільства. Метою діяльності цього органу є забезпечення прозорої, публічної та ефективної реалізації повноважень Президента України на засадах верховенства права[11].



Повноваження Адміністрації Президента України визначені в Положенні про Адміністрацію Президента України, затвердженому Указом від 2 квітня 2010 р. № 504. До них віднесено: здійснення аналізу політичних, економічних, соціальних, гуманітарних та інших процесів, що відбуваються в Україні й світі, та підготовку на розгляд Президентові України за результатами такого аналізу пропозицій з питань формування внутрішньої та зовнішньої політики України; підготовку пропозицій щодо здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю України; забезпечення здійснення Президентом України представництва держави у міжнародних відносинах тощо.

Завдання, функції та повноваження Адміністрації Президента України визначають її внутрішню побудову (структуру). Започаткована восени 2010 р. за ініціативи Президента України адміністративно-правова реформа, яка супроводжується оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади, отримала своє продовження й у політиці глави держави щодо реформування структури своєї Адміністрації.

Указом Президента України від 5 квітня 2011 року № 352 «Деякі питання Адміністрації Президента України» було затверджено граничну чисельність працівників цього органу – 514 штатних одиниць і визначено таку його структуру: глава Адміністрації Президента України, перший заступник глави Адміністрації Президента України, два заступники глави Адміністрації Президента України, радники Президента України, в тому числі радник Президента України – представник Президента України у Конституційному Суді України, радник Президента України – керівник Головного управління з питань безпекової та оборонної політики, радник Президента України – керівник Головного управління з питань судоустрою, радник Президента України – керівник Головного управління з питань діяльності правоохоронних органів, радник Президента України – керівник Головного управління з питань міжнародних відносин, радник Президента України – керівник Головного управління Державного протоколу та Церемоніалу, радник Президента України – керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації, радник Президента України – керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань, прес-секретар Президента України, уповноважені Президента України; прес-служба, головні управління й управління, які є самостійними структурними підрозділами Адміністрації[12].

Адміністрація Президента України є головним, але не єдиним консультативно-дорадчим органом при Президентові. Система відповідних органів є доволі різноманітною й у різні часи свого розвитку з 1991 по 2012 рр. нараховувала від 20 до понад 100 суб’єктів.

На сьогодні систему консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, створених Президентом України для здійснення свої повноважень, окрім Адміністрації Президента України, представляють Координаційний центр з упровадження економічних реформ, Конституційна Асамблея, Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, Державне управління справами, Уповноважений Президента України з прав дитини, Національний інститут стратегічних досліджень, Національна академія державного управління при Президентові України, Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, Комітет із Державної премій України в галузі архітектури, Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки, Комітет з економічних реформ; Громадська гуманітарна рада; Рада регіонів, Рада вітчизняних та іноземних інвесторів, Комісія при Президентові України у питаннях помилування, Комісія з питань громадянства, Комісія державних нагород і геральдики, Робоча група з питань судової реформи та ін.

Повноваження, склад і порядок діяльності консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, створених Президентом України, а також положення про них визначаються відповідними указами глави держави.

До прикладу, правовий статус нової інституції – Уповноваженого Президента України з прав дитини, - унормовано в Указі Президента України від 11 серпня 2011 р. № 811 «Питання Уповноваженого Президента України з прав дитини», яким затверджене положення про «дитячого омбудсмана».

Згідно з Указом Президента України № 811, Уповноважений Президента України з прав дитини забезпечує здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення додержання конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері. Його основними завданнями є: 1) постійний моніторинг додержання в Україні конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері та внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення і запобігання повторенню порушень прав і законних інтересів дитини;

2) внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань прав та законних інтересів дитини;

3) здійснення заходів, спрямованих на інформування населення про права та законні інтереси дитини.[13]

Подібні положення закріплені указами глави держави й щодо інших консультативних, дорадчих і інших допоміжних органів і служб, створених ним відповідно до п. 28. ч. 1 ст. 106 Конституції України.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 340; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты