Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Адміністративні методи -це сукупність прийомів, впливів, за­снованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.




Лекція 5. МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

Поняття методу державного управління. Класифікація методів управління

Адміністративні методи державного управління

Економічні методи

Правові методи управління

Поняття методу державного управління. Класифікація методів управління

Метод, у широ­кому значенні, визначається як спосіб досягнення цілі, пев­ним чином упорядкована діяльність.

Метод державного управління -це спосіб практичної реалізації управлінських функцій шляхом організаційно-розпорядчого впливу суб'єкта управління на поведінку і суспільну діяльність керованого об'єкта з метою досягнення поставлених управлінських цілей.

Для методів державного управління характерні певні особливості, а саме:

по-перше, вони реалізуються в процесі державного управління;

по-друге, вони виражають керівний (упорядковуючий) вплив суб'єктів управління на об'єкти управління; становлять зміст цього впливу і завжди мають своїм адресатом конкретний об'єкт (індивідуальний чи колек­тивний);

по-третє, в методах державного управління завжди міститься воля держави. В них виражаються повноваження владного характеру органів виконавчої влади;

Управлінські методи можна класифікувати:

а) за функціональним змістомметоди управління можна визначити: адміністративні (організаційно-розпорядчі), економічні, правові, соціально-психологічні.

б) за спрямованістю впливурозрізняють три групи методів: орієнтовані на загальнодер­жавний рівень; різноманітні структури (галузі, регіони, установи, орга­нізації тощо); окремих працівників,

в) за характером управлінського впливуметоди бувають прямоїчи непрямої дії. До першої групи належать методи правового регулювання, публічного адміністрування, що передбачають досягнення конкретного результату. Непрямий вплив (демократизація, оптимізація управління, оподаткування тощо) передбачає створення сукупності умов для досяг­нення кінцевих результатів.

 

Адміністративні методи державного управління

Адміністративні методи -це сукупність прийомів, впливів, за­снованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.



Характерними особливостямиадміністративних методів державного управління є такі:

1) прямий вплив на керований об'єкт шляхом установлення його повноважень (прав і обов'язків);

2) односторонній вибір суб'єктом управління найближчої та кінцевої мети, завдань управлінського процесу, порядку, термінів його виконання об'єктом, ресурсного забезпечення, умов виконання завдань на кожному конкретному етапі;

3) юридична обов'язковість актів управління (указів, постанов, рішень, розпоряджень, наказів і резолюцій), невиконання яких розглядається як порушення обов'язків та може спричинити не тільки адміністративну чи дисциплінарну відповідальність, але навіть кримінальну.

Виділя­ють три основні групи адміністративних (організаційно-розпорядчих) мето­дів управління: регламентаційні, розпорядчі, нормативні.

Суттю регламентаційних методівє розмежування і закріплення завдань, функцій, прав і відповідальності, встановлення взаємозв'язків. Вони здійснюються за допомогою статутів, положень, посадових інструкцій та інших регламентів.

Розпорядчі методивідображають поточне викори­стання встановлених організаційних зв'язків, їх часткове коригування в разі зміни умов роботи.



Нормативні методипризначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків за допомогою дисциплінарних вимог і систем відповідальності.

Регламентаційні методи спрямова­ні на встановлення, підтримку та поліпшення організаційних струк­тур, розподіл і закріплення функцій (обов'язків), завдань, прав і відпові­дальності суб'єктів та об'єктів управління.

Регламентаційні методи складаються з чотирьох основних видів: загальноорганізаційного, функціонального, структурного, посадового.

Загальноорганізаційнерегламентування включає закони, статути і положення загальноорганізаційного характеру, які встановлюють органі­заційну структуру і порядок функціонування соціальної системи в цілому

Функціональне регламентування охоплює положення, які визначають і встановлюють внутрішній порядок роботи, організаційний статус різних ла­нок, їх цілі, завдання, функції, повноваження, відповідальність тощо.

Структурнерегламентування включає організаційні форми управлін­ня, які відображають основні елементи і взаємозв'язок внутрішніх струк­тур - положення про управління, відділи, служби органів виконавчої влади.

Посадове регламентування здійснюється розробкою штатного роз­кладу та посадових інструкцій, що встановлюють перелік посад і основні вимоги їх заміщення, виконання посадових обов'язків.

Основні види документального оформлення регламента­ційних методів:

Положення - це правовий акт, що визначає статус органу та його структурних підрозділів, їх завдання і функції, права, відповідальність, порядок діяльності.

Посадова інструкція - документ, що визначає підпорядкованість державного службовця, його конкретні завдання та обов'язки, права та відповідальність.



Розрізняють типовіта індивідуальні посадові інструкції. Типові поса­дові інструкції - це інструкції, розроблені для посад працівників апарату управління з єдиною структурою. Індивідуальні посадові інструкції - це інструкції, розроблені відповідно до конкретної посади з урахуванням особливостей органу, підрозділу і конкретного працівника.

Основою розробки посадових інструкцій служить професійно-кваліфікаційна характеристика - нормативний документ, який, виходячи з опису посади, виду функцій, встановлює положення посади в структурі органу виконавчої влади, порядок прийняття, проходження і припинення служби на основі правового статусу органу та його основних завдань, відображає правовий статус державного службовця, в тому числі права, повноваження, функціональні обов'язки, відповідальність і гарантії; ви­значає вимоги щодо кваліфікації, компетентності та професіоналізму, основних аспектів особистої культури.

Регламент - це нормативно-правовий акт, що встановлює єдиний по­рядок роботи керівників органу, державних службовців, колегіального ор­гану.

Формами вираження регламентаційного впливу є визначення статусу, компетенції, повноважень, структури, штатної чисельності, поса­дового складу, напрямів діяльності, розподіл прав, відповідальності, зав­дань, функцій тощо.

Розпорядчі методи управління включають поточну організаційну ро­боту, яка базується на регламентуванні. Розпорядчий вплив має активнийта пасивнийхарактер. До першого віднесені накази, постанови, розпорядження, рішення, директиви, резо­люції, вказівки тощо. До другого - засідання, оперативні та селекторні нара­ди, колегії. Розпорядчий вплив може бути за формою усним чи документально оформленим.

Постанова - це нормативно-правовий акт, що приймається вищим колегіальним органом виконавчої влади у письмовій формі, з метою вирі­шення найбільш важливих і принципових завдань і є обов'язковим до ви­конання підпорядкованими об'єктами державного управління.

Наказ - це нормативно-правовий акт, що видається керівником органу виконавчої влади (його структурного підрозділу), який діє на засадах єдино­начальності, містить вимогу необхідності вчинення якоїсь дії або утриман­ня від неї певною фізичною або юридичною особою (особами) з метою вирішення основних і оперативних завдань, що стоять перед цим орга­ном, і є обов'язковим до виконання підпорядкованими структурами та під­леглими службовцями.

Наказизалежно від характеру сформульованих у них вимог поділя­ються на три категорії: накази, що стосуються загальних, організаційних питань управління; накази з виробничо-технічних питань; накази з питань особового складу (кадрові).

Розпорядження- це нормативно-правовий акт управління, що вида­ється одноособове керівником органу виконавчої влади у межах наданої йому компетенції.

Резолюція- конкретна вказівка виконавцеві що­до здійснення тих чи інших дій, передбачених відповідним документом. Резолюцію накладає керівник безпосередньо на документі. В ній чітко за­значаються виконавці, завдання та терміни виконання даного документа.

Нормативні методи полягають у встановленні нормативів, які є орієнтиром в управлін­ській діяльності. Формою вираження нормативного впливу є встановлення меж об­межень та відхилень. Відповідно, стандарт, норма, ліміт, класифікатор, довідник є документальним вираженням нормативних методів управління.

Норми і нормативи, що застосовуються в управлінській практиці, мо­жна класифікувати так:

1) за рівнем управління- народногосподарські, загальносистемні, внутріорганізаційні.

2) за видами- організаційно-управлінські, фінансово-кредитні, трудові.

3) за терміном діїнорми поділяють на довго-, середньо- та коротко­строкові;

4) за напрямом впливурозрізняють норми впливу на колектив у ці­лому та на окремих службовців.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 13; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты