Очистка стічних вод методом флокуляції

Флокуляція- це процес агрегації завислих частинок при додаванні в стічну воду високомолекулярних сполук, які називають флокулянтами, відміну від коагуляції, при флокуляції агрегація проходить не тільки при безпосередньому контакті частинок, але і внаслідок взаємодії молекул адсорбованого на поверхні частинок флокулянту. Флокуляцію проводять для інтенсифікації процесу утворення пластівців гідрооксидів алюмінію і феруму з метою підвищення швидкості їх осадження, Використання флокулянтів дозволяє знизити дози коагулянтів, зменшити тривалість коагулювання і підвищити швидкість осадження утворених пластівців. Механізм дії флокулянтів базується на таких явищах: адсорбція молекул флокулянту на поверхні колоїдних частинок; ретикуляція (утворення сітчастої структури) молекул флокулянту; злипання колоїдних часток за рахунок міжмолекулярних сил (сил Ван-дер-Ваальса). Ефективність флокулянта розраховують за формулою:

,

де Vеф і V - швидкість осадження флокульованнх і нефлокульованих частинок відповідно, мм/с;

g - витрати флокулянта на 1 т твердої речовини, г.

Для очистки стічних вод використовують природні і синтетичні флокулянти. До природних належать крохмаль, декстрин, целюлози тощо. Із синтетичних органічних флокулянтів найчастіше використовують поліакриламід технічний (ПАА) [-СН₂-СН(СОМН₂)-]_n і гідролізований ПЛА). Серед неорганічних флокулянтів широко використовується ак­тивна силіцієва кислота (хSіO₂ху/Н₂0).

При виборі складу і дози флокулянту враховують властивості його макромолекул і природу диспергованих речовин. Оптимальна доза флоку­лянту коливається в межах 0,4-1,0 г/м³. ПАА діє в широких межах рН, але швидкість осадження флокульованих частинок при рН > 9,0 зменшується. Апарати аналогічні тим, що використовуються в методі коагуляції.