Проведення біохімічної очистки стічних вод в анаеробних умовах

Анаеробні методи знезараження використовуються для бродіння мулу, що утворюється при біохімічному методі очистки стічних вод, а також як перша стадія очистки дуже концентрованих промислових стічних вод БПКn>4-5 г/дм³), які містять органічні речовини, що руйнуються анаеробними бактеріями в процесах бродіння. Залежно від кінцевого продукту розрізняють різні види бродіння: спиртове, молочнокисле, метанове, пропіоновокисле тощо. Кінце-вими продуктами бродіння можуть бути спирти, органічні кислоти, ацетон, гази бродіння (С0₂, СН₄, Н₂). Для очистки стічних вод використовують метанове бродіння. Цей процес є складним та багатостадійним і його механізм до кінця не з'ясований Вважається, що метанове бродіння складається з двох стадій: кислої і лужної (метанової). На кислій стадії бродіння зі складних органічних речовин утворюються нижчі жирні кислоти, спирти, амінокислоти, аміак, гліцерин, ацетон, сірководень, діоксид карбону і водень. З цих продуктів на ній стадії бродіння утворюється метан і вуглекислота. Основна реакція метанового бродіння може бути записана рівнянням:

СО₂ + 4Н₂А → СН₄ + 4 А + 2 Н₂0, де Н₂А - органічна речовина, що містить гідроген.

Можливі й інші реакції, що супроводжуються утворенням метану:

+ у присутності водню

С0 + ЗН₂→ СН₄+Н₂0;

С0₂ + 4Н₂→ СН₄ + 2Н₂0;

+ у відсутності водню

4СО + 2Н₂0 → 3С0₂ + СН₄;

+ при розкладі оцтової кислоти

СН₃СООН → СН₄ + С0₂

При очистці промислових стоків, що містять сульфат-іони, процес проходить за участю сульфатвідновлювальних бактерій:

5 АН₂ + S0₄^2- → 5А + Н₂S + 4 Н₂0.

Цей процес може проходити в природних умовах, що є причиною утворення сірководневої зони в придонних шарах водойм. Такі процеси проходять при нестачі розчиненого у воді кисню. В анаеробних умовах проходять, також процеси денітрифікації

6 AH₂ + 2 N0₃- → 6A + N₂ + 6H₂0.

В окремих випадках кінцевим продуктом може бути аміак.

Процеси бродіння проводять в мезофільних (30-35^ОС) і термо фільних (50-55°С) умовах. Повного зброджування органічних речовин в метантенках досягти неможливо. Всі речовини мають свою межу зброджування, яка залежить від їх хімічної природи. В се редньому ступінь розпаду органічних речовин становить біля 40% при виконанні умови гранично допустимих концентраціях токсичних речовин.

Процес очистки стічних вод (метанове бродіння) проводять в метантенках - герметичних резервуарах, що обладнані пристроями для введення небродженого і виведення збродженого мулу, а також з пристроєм для перемішування (рис. 4.34) Перед подачею в метантенк мул по можливості зневоднюють. Важливим параметром анаеробного бродіння є температури яка регулює процес, доза завантаження мулу і ступінь його перемішування.

Процес метанового бродіння проводят у два ступені. При цьому частина мулу другого метантенка повертається в перший. На першому етапі забезпечується інтенсивне перемішування. При бродінні утворюється біогаз, який складається на 63-65% із метану і 32-34% із СО₂. Теплотворна здатність біогазу 23 МДж/кг. Такий газможе спалюватись в топках парових котлів.

Бродіння в метантенках мулу промислових стічних вод ускладнюється наявністю високого вмісту вологи, солей металів і детергентів, що вимагає зниження навантаження на 25-50%.

Часто проводять сумісну очистку побутових і промислових стічних вод, при цьому процес біохімічної очистки проходить повніше і стабільно. Побутові стічні води містять біогенні елементи і розбавляють пре мислові стічні води. Необхідний ступінь розведення визначають за формулою:

де Ln - початкове значення БПКn промислових стічних вод, мг/дм³;

Lс - початкове значення БПКn суміші, мг/дм³;

L_δ - початкове значення БПКn побутових стоків, L_δ = 40000g (де g - середньодобова кількість побутових стічних вод на одну людину).

Схема сумісної очистки побутових і промислових стічних вод наведена рис. 4.35.

1,7 - усереднювачі; 2,8 - первинні відстійники; 3 – змішу-вач; 4 - аеротенк; вторинний відстійник; 6 - ємність для знезараження; 9 - котельна; 10 - метантенк; 11 - апарат для зневоднення мулу.

Рис. 4.35- Схема сумісної очистки побутових і промислових стічних вод

Термічні методи очистки стічних вод

На промислових підприємствах можуть утворюватись стічні води, що забруднені тільки неорганічними речовинами (солі кальцію, магнію, натрию, тощо) або тільки органічними речовинами. Для знезараження таких використовуються різні термічні методи.

При очистці мінералізованих стічних вод використовуються термічні методи, які дозволяють видаляти зі стоків солі з одержанням умовно чистої (прісної) води. Очищені води придатні для зворотного водопостачання. При очистці стічних вод, що містять забруднюючі речовини органічного походження, використовують термо-окислювальні методи.

Термічне знешкодження мінералізованих стічних вод. Процес термічного знешкодження мінералізованих стічних вод (видалення солей) у більшості випадків складається з двох стадій:

* стадія концентрування стічних вод;

* стадія видалення сухих речовин.

У деяких випадках друга стадія замінюється похованням концентрованих розчинів

Концентровані стічні води можна безпосередньо напрявляти на видалення сухих речовин, наприклад, в розпилювальну сушильну камеру.

Одержання очищеної (прісної) води з мінералізованих стічних вод можна проводити у випарювальних (випарних і адіабатичних), виморожувальних (вакуумних або з холодильним агентом) і кристалогідратних установках безперервної або періодичної дії. Установки термічного знешкодження мінералізованих стічних вод повинні відповідати дати таким вимогам:

● забезпечувати зниження концентрації забруднюючих речовин в очищу вальній воді до значень, які менші за ГДК;

● мати незначну чутливість до складу стоків;

● забезпечувати надійність і економічність в роботі;

● мати високу продуктивність.

Вибір методу очистки залежить від складу, концентрації і об'єму стічних вод, їх корозійної активності і необхідного ступеня очистки.

Випарювальні установки. До цієї групи установок належать багатокорпусні випарні установки, випарні установки з гідрофобним теплоносієм і адіабатичні випарювальні установки.

На практиці використовують однокорпусні і багатокорпусні (4-5 корпусні установки з витратами тепла по пару 600 кДж на 1 кг вологи) випарні установки, що охоплюють апарати з природною або вимушеною циркуляцією. Внаслідок можливості відкладення солей на поверхні теплообміну, збільшуються витрати тепла, зменьшується продуктивність установок і ускладнюється їх експлуатація. Тому такі установки непридатні для концентрування деякі видів стічних вод.

Найбільшого поширення набули контактні апарати (барботажні, тарілчасті, насадочні, форсуночні тощо), що використовуються для випарювання стічних вод деяких виробництв (синтетичних смол, фарб, реактивів тощо). В апаратах такого типу здійснюється безпосередній контакт між теплоносієм і стічною водою. Такі установки можуть бути одноступінчасті і багатоступінчасті. В одноступінчастих установи контактного типу утворені пари виносяться теплоносієм, або в контактному апараті проходить підігрівання води, а випарювання -адіабатичному ступені (рис. 4.36).

У багатоступінчастих випарних установках з гідрофобним тем носієм нагрівання і випаровування стічних вод проходить внаслід контакту їх з рідким гідрофобним теплоносієм. В установках така типу стічні води можуть бути концентрованими, практично відсуі відкладення солей на теплообмінних поверхнях, зменшується кориц обладнання. Як теплоносії використовують парафіни різних типів, міі ральні масла, силікони тощо. Гідрофобний теплоносій повинен ніді відати таким вимогам:

* практична нерозчинність у воді;

* не утворювати емульсій;

* не сорбувати розчинні у воді солі;

* добре відділятись (розшаровуватись) від води;

* термічна стійкість;

* висока теплоємність.

Запропоновано декілька установок з гідрофобним теплоносієм, а схемі однієї з них зображена на рис. 4.37.

1 - контактні теплообмінники; 2 - насоси; 3 - адіабатичний випарювач. Рис. 4.36. Схема одноступінчастих контактних випарних апаратів: а - випарювання в камері контактного теплообмінника; б - випарювання на адіабатному ступені.	1 – ступінь адіабатичного випарювання; 2 - конденсатор змішування; 3 - насос; 4 - підігрівач; 5,6 - контактні теплообмінники. Рис. 4.37. Схема випарноїустановки з гідрофобним теплоносієм.

Робота установки, що представлена на рис. 4.37 базується на на ступному: стічна вода змішується з рециркулюючим розчином і напрямляється в контактний теплообмінник, де нагрівається гідрофобним теплоносієм. Після цього вода потрапляє в адіабатичний випарювач. Концентрований розчин відводиться насосом. Пари, що утворюються при випарюванні, нап-равляються в конденсатор змішування (2) де конденсуються при дотику з потоками дистиляту, який перекачується зі ступеня на ступінь. Дистилят, нагрітий на ступенях конденсації, потрапляє в головний нагрівач (4), де додатково на грівається теплоносієм. Після цього, дистилят подається в контактниі теплообмінник (5), де віддає тепло гідрофобному теплоносію. Частина охолодженого дистиляту відводиться з установки, а друга частині подається на нижній ступінь випарювача.

Витрати тепла в таких установках на 1 кг випареної води складають 550-600 кДж. Основним недоліком такої установки і складність сепарації теплоносія від розчину і дистиляту, що погіршує якість води.

Адіабатичні випарювальні установки називають установками миттєвого випарювання (УМВ). У них розчин концентрується внаслідок випарювання перегрітої рідини, що подається в камеру в якій тиск нижчий від тиску насичення за такої температури Установки можуть бути одноступінчасті (рис. 4.38) і багатоступінчасті.

1 - камера випарювання; 2 - конденсатор; 3 - піддон; 4 - нагрівач.

Рис. 4.38. Схема одноступінчастої адіабатичної випарювальної установки.

В одноступінчастій установці адіабатичного випарювання (рис. 4.38) стічна вода насосом перекачується через конденсатор (2), де поперед-ньо нагрівається утвореними парами. Після цього вода подається в нагрівач (4), з якого напрямляється в камеру випарювання (1). Із камери випарювання розчин насосом подається частково на рециркуляцію, а частково на наступне випарювання. Дистилят, що стікає в піддон (3), насосом напрямляється споживачу.

Продуктивність одноступінчастої УМВ розраховують за формулою:

де W - витрати рідини; с - теплоємність розчину;

θ’ - температура розчину на виході нагрівана;

θ - температура розчину в камері випарювання;

r_cm - теплота випарювання пари в ступені.

Питомі витрати пари для одного ступеня достатньо високі (до 1 кг/кг), для їх зниження використовують багатоступінчасті установки. У них граничні витрати пари наближаються до витрат у багатоступінчастих випарних установках. Схема багатоступеневої адіабатичної випарювальної установки показана на рис. 4.39.

1 – ступінь випарювання;

2 - нагрівач.

4.39. Схема багатоступеневої адіабатичної випарювальної установки.

Зі схеми, яка зображена на рис. 4.39, видно, що рідина випаровується при переході з однієї камери в іншу. Такі установки широко використовуються для знепріснення морської води.

Установки виморожування. В цих установках концентрування мінералізованих вод базується на тому, що концентрування солей у кристаликах менше, ніж у розчині (теоретично

утворюється прісний лід).

Виморожування проводять під вакуумом або за допомогою холодильних агентів. Схема установки концентрування розчинів виморожуванням під вакуумом наведена на рис. 4.40.

В установках концентрування розчинів виморо-жуванням під вакуумом лід утворюється в кристалізаторі (5) при подаванні в нього поперед-ньо охолодженого розчину. Кристалики льоду видаляються із суспензії у промивній колоні (1), а потім плавляться в конденсатори-плави- телі (2). Для стискання водяної пари до тиску, що відповідає тиску насичення чистої води при температурі заморожування, використовують компресор (4).

1 - промивна колона; 2 - конденсатор-плави-тель; 3 - допоміжна холодильна установка; 4 -компресор; 5 - кристалізатор; 6 - теплообмінник.

Рис. 4.40. Схема установки концентрування

розчинів виморожуванням під вакуумом.

Такі установки використовуються для знепріснення солених вод. Недоліками установок виморожування під вакуумом є значні габаритні розміри і необхідність роботи при глибокому вакуумі.

Установки виморожування з холодоагентом мають подібну схему (рис. 4.41). Стічна вода потрапляє у теплообмінник (7), де охолоджується очищеною водою. Охолоджена вода напрямляється в кристалізатор (6), куди додають рідкий холодоагент, який не змішується з водою (наприклад - фреон). Заморожування охолодженого розчину проводять при безпосередньому контакті з холодоагентом. При випарюванні останнього суспензія льоду в концентрованому розчині, що утворюється, через промивну колону (1) потрапляє в плавитель. Пари холодоагенту стискаються і також податься в плавитель, де вони конденсуються. Вода і рідкий холодоагент розділяються в конденсаторі-плавителі внаслідок різниці густин рідин.

1 - промивна колона; 2 - змішувач; 3 - конденсатор-плавитель; 4 - допоміжний компресор; 5 - головний компресор; 6 - кристалізатор; 7 – теплообмінник.Рис. 1.41. Установка концентрування вод при контактному виморожуванні.

Основними перевагами установок виморожування є:

♦ малі витрати енергій (9-12 кВт·год/м³);

♦ можливість знезараження вод різного хімічного складу (універсальність).

Основниминедоліками установок виморожування є:

♦ невисокий ступінь концентрування розчинів, що зумовлено складністю роздлення кристалів льоду і суспензії;

♦ використання дорогих теплоносіїв, що ускладнює технологічне обладнання;

♦ підвищення витрат тепла зі зростом ступеня концентрування внаслідок пониження температури замерзання зі зростанням концентрації розчинів (кріоскопія).

Кристалогідратні установки. Кристалогідратний процес полягає в концентруванні стічних вод при взаємодії її з гідратоутворюючим агентом М (фріони, пропан тощо), внаслідок утворення кристалогідратів загальної формули МхпН₂0. При переході молекул води в кристалогідрати, концентрація розчинених у воді речовин підвищується. Утворені кристалогідрати відділяють від концентрованої суспензії і розкладають температурою. При топленні кристалів утворюється вода і вивільняється кристалоутворюючий агент (пари).

Процес гідратоутворення може проходити при температурі, яка вищі чи нижча від температури довкілля (в першому випадку використовують холодильне устаткування). Одержання чистої води проводять за схемою, що наведена на рис. 4.42.

1 - сепаратор; 2 - камера топлення; 3 - камера гідратоутворення; 4 - ємність; 5 - конденсатор.

Рис. 4.42. Схема установки для очистки води методом гідратоутворення.

Стічна вода подається в камеру (3) насосом під тиском, при якому проходить гідратоутворення. В камеру (3) одночасно насосом подається тепло- носій і гідратоутворюючий агент. Теплоносій є розчинником для гідратоу- ворюючого агента. В камері забезпечується безпосередній контакт стічної води і теплоносія, у процесі якого проходить утворення твердих гідратів. Сконцентрована стічна вода відводи-ться з камери, а теплоносій, що містить гідрати, потрапляє в камеру топлення (2), в якій проходить руйнування кристалогідратів за рахунок тепла, яке виділяється в процесі гідратоутворення. Із камери (2) чиста вода, теплоносій і гідратоутворюючий агент потрапляють в сепаратор (1), в якому проходить розділення. Чиста вода відводиться, а теплоносій і пари гідротоутворюючого агенту потрапляють в конденсатор (5), в якому пари гідратоутворюючого агенту конденсуються і знову напрямляються в камеру (3) для наступного використання. В якості теплоносія використовуються метан, етан, пропан, бутан тощо.

Основними перевагами кристалогідратних установок є:

■ малі витрати енергій (9-12 кВт·год/м³);

■ можливість знезараження вод різного хімічного складу (універсальність).

Основним недоліком кристалогідратних установок є використання дорогих теплоносіїв і кристалоутворюючих агентів, що ускладнює технологічне обладнання.

Кристалогідратні установки концентрування розчинів є установками майбутиього.

Термічне знешкодження стічних вод, які забруднені органічними речовинами

Для очистки таких стічних вод використовують термоокислювальні методи, до яких належать:

■ метод рідинношарового окислення;

■ метод парошарового каталітичного окислення;

■ полуменевий метод.

За теплоутворенням промислові стічні води поділяють на стічні води, які здатні самостійно горіти, і стічні води, для термоокислення яких необхідно додавати паливо. Ентальпія останніх < 8400 кДж/кг.

Метод рідинношарового окислення. Цей метод очистки базується на окисленні органічних сполук, які розчинні у воді, киснем при температурі 100-350^ОС і тиску 2-28 МПа. При високих тисках розчинність у воді кисню зростає, що сприяє прискоренню процесу окислення органічних сполук. Крім того, при таких тисках можливе нагрівання води до високих температур без її кипіння. Принципова схема рідинношарового окислення органічних речовин у стічних водах наведена на рис. 4.43.

1 - збірник; 2 - насос; 3 - теплообмінник; 4 - піч; 5 - реактор; 6 - сепаратор.

Рис. 4.43. Схема установки рідиннофазового окислення.

Стічна вода з ємності (1) насосом (2) подається в теплообмінник Перед теплообмінником вода змішується з повітрям, що нагнітаєте компресором. В теплообміннику суміш нагрівається за рахунок тепла очищеної води. Після цього суміш потрапляє в піч (4) для нагрівання до необхідної температури, а після цього в реактор (5). У реакторі проходить процес окислення, який супроводжується підвищенням температури.

Вода і продукти окислення (пара, гази, попіл) із реактора подаються в сепаратор (6), у якому проходить відділення газів від рідини. Газоподібні продукти напрямляються на утилізацію тепла, а вода і попіл - в теплообмінник (3).

При високих концентраціях органічних речовин у стічних водах, внаслідок значного виділення тепла (в процесі окислення), необхідності нагрівання іх в теплообміннику і печі немає, окрім пускової стадії. Економічність процесу зростає із збільшенням концентрації органічних речовин у стічних водах.

При підвищенні температури, ефективність процесу зростає. Летучі речовини можуть окислюватись у паровій фазі, а нелеткі - у рідкій фазі. Перевагами методу рідинношарового окислення є:

- можливість очистки великих об'ємів стічних вод без попереднього їх концентрування

- відсутність у продуктах окислення шкідливих речовин;

- простота комбінування з іншими методами очистки вод;

- безпечність в роботі.

До недоліків методу відносять:

✓ неповне окислення деяких, забруднюючих воду, речовин;

✓ значна вартість обладнання;

✓ висока корозія обладнання в кислому середовищі.

Метод рідинношарового окислення використовується в нафтопереробній, целюлозно-паперовій, фармацевтичній промисловості.

Метод парошарового каталітичного окислення. В основі методу є гетерогенне каталітичне окислення киснем при високих температурах летких органічних речовин, які знаходяться у газовій фазі. Процес окислення, що проходить у паровій фазі, інтенсивно проходить у присутності міднохромового, цинкохромового або мідномаргенцевого каталізатору. Процес окислення проводиться на установках, схема яких наведена на 4.44.

1 - ємність- 2 - випарювальний апарат; 3 - теплообмінник; 4- контактний апарат; 5 - котел-утилізатор; 6 - піч; 7 - центрифуга.

Рис. 4.44. Схема установки для очистки вод каталітичним окисленням у паровій фазі.

Стічна вода зі збірника (1) подається у випарювальний апарат (2). З нього упа-рена пульпа потрапляє на центрифугу (7), в якій проходить зневоднення. Утворений мул напрямляють на спалювання в піч (6). Водяна пара разом з леткими органічними речовинами з випарювального апарату потрапляє в теплообмінник (3), в якому проходить її нагрівання теплом газової суміші, що відходить з контактного апарату (4). Після теплообмінника пара змішується з повітрям і напрямляється у контактний апарат в якому проходить окислення органічних речовин. Димові гази з печі подаються в котел-утилізатор (5), у якому утворюється пара, що подається в випарний апарат(2).

Як видно зі схеми, зображеної на рис. 4.44, реалізація методу парошарового каталітичного окислення органічних речовин, які забруднюють воду, достатньо проста. Установки такого типу характеризуються високою продуктивністю по стічній воді і високим ступенем знезараження (до 99,8%).

Недоліками установок такого типу, крім можливості очистки вод тільки від легких органічних речовин, є можливість отруєння каталізаторів сполуками фосфору, флюору і сульфуру. Це вимагає попередного видалення каталітичних отрут зі стічних вод.

Полуменевий метод. Цей метод очистки стічних вод є одним із найбільш ефективних і універсальних серед термічних методів. Він полягає в розпилені стічних вод безпосередньо у топкові гази (з температурою 900-1000^ОС), і при цьому вода повністю випаровується, а органічні сполуки спалюють. Якщо вода містить мінеральні речовини, утворюються тверді і розлавлені частки, що вловлюють.

У процесі термічного розкладу речовин забруднювачів можливе утворкееня. різноманітних речовин (СаО, MgO, К₂0, Na₂0, Cl₂, HCl, SO, S0₃, NO, N0₂ та інші), які можуть між собою взаємодіяти в газовій фазі з утворенням нових сполук, в тому числі і токсичних. Це необхідно враховувати при викиді газів в атмосферу.

Залежно від складу і властивостей стічних вод спалювання проводять в печах різної конст-рукції: камерні, шахтні, циклонні і з псевдорідженим м. Камерні і шахтні печі внаслідок значних габаритних розмірів, невисокої продуктивності (до 100 дм³/м³хгод) і значної вартості, використовуються тільки в деяких галузях промисловості (для знешкодження вод лакофарбної промисловості, для спалювання сульфітних шелаків тощо). Найефективнішими є циклонні печі. В них, завдяки вихровому характеру руху газового потоку, створюється інтенсивний тепло- і масообмін між краплями стічної води і газоподібними продуктами. Такі печі можуть працювати при значних питомих навантаженнях. Циклонні камери мо жуть бути горизонтальні і вертикальні. Схема циклонної печі показана м.і рис. 4.45.

1 - піч; 2 - котел-утилізатор; 3 - повітронагрівач; 4 - апарат сухої очистки газів; 5 - труба; 6 - димосос; 7-повітродувка.

Рис. 4.45. Циклонна піч

В циклонну піч повітря підводиться тангенціально і здійснює поступово обертальні рухи. При цьому повітряний потік рухається вздовж осі циліндра за спіраллю, Це дозволяє уникнути рухомій частин. Стічна вода, яка подається за допомогою форсунки, розпилюється і згорає. Основним недоліком таких ній чей є значний виніс солей з газці вим потоком.

Розроблено ряд технологічнії* схем установок полуменевого знезараження стічних вод. Викорістовуються установки з утиліза- цією тепла і без утилізації, з очисткою відхідних газів і без очистки. Набули поширення схеми з котлом-утилізатором і сухою газоочисткою (рис. 4.46) та з мокрої газоочисткою.

Рис. 4.46. Схема установки полуменевого знешкодження стічних вод.

Питання для самоконтролю

1. Чому проблема захисту гідросфери є загальною проблемою виживання люд­ства?

2. Що таке забруднення гідросфери і які глобальні наслідки цього процесу?

3. Охарактеризуйте основні види і джерела забруднення природних вод.

4. Яка роль самоочищення водних джерел і які фактори впливають на механізм цього процесу?

5. Які показники шкідливості забруднюючих речовин враховуються при вста­новленні їх ГДК у природних водоймах?

6. Назвіть основні схеми промислового водопостачання і охарактеризуйте кри­терії ефективності зворотних систем.

7. У чому полягає проблема промислових стічних вод, з точки зору техноеко-логії, і за якими показниками проводять їх класифікацію?

8. Як розраховують необхідний ступінь очистки стічних вод перед їх скидан­ням у природні водойми?

9. Наведіть класифікацію методів очистки стічних вод і назвіть основні кри­терії вибору методів очистки.

10. Які завдання і методи механічної очистки стічних вод?

11. Охарактеризуйте основні пристрої, які використовуються для механічної очистки стічних вод.

12. Проведіть загальну характеристику фізико-хімічних методів очистки стічних вод.

13. Охарактеризуйте метод флотації і наведіть приклади його використання для очистки стічних вод.

14. Охарактеризуйте метод адсорбції і приведіть приклади його використання для очистки стічних вод.

15. Назвіть вимоги, які ставляться до адсорбентів.

16. Охарактеризуйте метод іонного обміну і наведіть приклади його викорис­тання для очистки стічних вод.

17. Охарактеризуйте метод екстракції і наведіть приклади його використання для очистки стічних вод.

18. Назвіть вимоги, які ставляться до екстрагентів.

19. Охарактеризуйте методи зворотного осмосу і ультрафільтрації, які вико­ристовуються для очистки стічних вод.

20. Як здійснюється нейтралізація кислотних і лужних компонентів стічних вод?

21. Охарактеризуйте очистку стічних вод методами коагуляції і флокуляції.

22. Охарактеризуйте очистку стічних вод методами окислення і відновлення.

23. Проведіть загальну характеристику електрохімічних методів очистки стічних вод.

24. Проведіть загальну характеристику біохімічних методів очистки стічних вод.

25. Охарактеризуйте аеробні методи біохімічної очистки стічних вод.

26. Охарактеризуйте анаеробні методи біохімічної очистки стічних вод.

27. Охарактеризуйте термічні методи знешкодження мінералізованих стічних вод.

28. Охарактеризуйте термоокислювальні методи знешкодження стічних вод, які забруднені органічними речовинами.