Практичне завдання 3

Тема: Аналіз відмінностей мов програмування C/Сі++ та Паскаль

Мета: одержання практичних навичок при створенні програм із застосуванням мови Сі.

Теоретичні відомості.

Поняття про мову програмування. Класифікація мов програмування. Основні по­няття мови. Основні елементи мови программування.

Мова — це сукупність засобів фіксації повідомлень для накопичення, передачі та оброб­ки інформації. Мови можуть мати як природне, так і штучне походження. Штучні мови, як пра­вило, будуються у вигляді формальної граматики, і тому їх називають формальними. До формальних мов належать алгоритмічні мови та мови програмування.

Алгоритмічні мови призначені для подання алгоритмів у вигляді деякої послідовності повідомлень з метою їх передачі виконавцеві алгоритмів. Якщо алгоритмічна мова використо­вується для запису алгоритмів, які будуть реалізовані (виконані) за допомогою обчислювальної машини, то такі мови називають мовами програмування(МП).

Залежно від ступеня відповідності між системою вказівок МП і системою команд цент­рального процесора комп'ютера МП поділяють на:

• машинно-орієнтовні (низького рівня);

• машинно-незалежні (високого рівня).

До машинно-орієнтовних МП відносять мову машинних команд та мови символьного програмування, такі, наприклад, як мова Асемблер. У мові машинних команд кожна команда відповідає одній з операцій, яку на своєму фізичному рівні здатний виконати процесор обчис­лювальної машини певної моделі. Тому можна сказати, що мова машинних команд — це мова команд процесора обчислювальної машини. Усі команди процесора мають свої числові коди. Після коду команди вказують, звідки потрібно взяти дані для її виконання (із комірок пам'яті, із портів зовнішніх пристроїв, регістрів самого мікропроцесора) і куди помістити результати ви­конання команди.

У мовах високого рівня формальний запис вказівок (операторів) наближений до логічних конструкцій, які притаманні людському мисленню. Такі вказівки (оператори) задають певні ло­гічно завершені етапи обробки даних. Перед виконанням кожна з таких вказівок замінюється послідовністю відповідних машинних команд, які в сукупності замінюють одну вказівку мови програмування високого рівня. Типовими вказівками (операторами) в мовах високого рівня є вказівка присвоєння змінним значень певних виразів, вказівка розгалуження, вказівка організа­ції циклів, вказівки введення, виведення даних. До мов високого рівня належать мови Фортран, Бейсик, Паскаль, Сі та інші.

Мови машинних команд Асемблер, Фортран, Бейсик, Паскаль, Ада, Сі та ін. належать до мов процедурного типу. У мовах процедурного типу обов'язково потрібно вказати послідовність дій, виконання яких призведе до отримання розв'язку.

З формальної точки зору МП — це набір вихідних символів (алфавіт) разом із системою правил утворення з цих символів формальних конструкцій (синтаксис) та системою правил тлумачення (інтерпретації) цих конструкцій (семантика), за допомогою яких описуються алго­ритми.

Алфавіт, синтаксис та семантика — це три основні складові частини МП. В алфавіт МП, як правило, входять: літери латинського алфавіту, арабські цифри, знаки арифметичних операцій, розділові знаки, спеціальні символи. Із символів алфавіту будують послідовності, які називають словами. Кожне слово в МП має своє змістовне призначення. Правила синтаксису пояснюють, як потрібно будувати ті чи інші мовні повідомлення для задання всіх понять мови, здійснення описів та запису вказівок. Правила семантики пояснюють, яке призначення має кожний опис та які дії по­винна виконати обчислювальна машина під час виконання кожної із вказівок. Вказівки на вико­нання конкретних дій називають ще командами або операторами мови.

Усі слова, з яких складають тексти програм, поділяють на службові (зарезервовані), ста­ндартні ідентифікатори та ідентифікатори користувача. Імена (позначення) для програмних об'єктів (типів даних, констант, змінних, підпрограм тощо) формують у вигляді ідентифікато­рів.

Ідентифікатор — це послідовність латинських літер, цифр і знаку підкреслення, яка роз­починається з латинської літери.

Службові слова мають наперед визначене призначення і використовуються для форму­вання структури програми, здійснення описів, позначення операцій, формування керуючих конструкцій (вказівок).

Наприклад, службовими словами є: для мови Паскаль

and —і mod —остача

array —масив nil —нуль

begin— початок not— ні