За строками користування

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 років.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів.

2) за забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

3) за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

4) за методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

5) за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит – це відносини, в процесі яких банки чи інші фінансово-кредитні установи надають кошти позичальнику (юридичній, фізичній особі чи державі в особі уряду) при умові їх повернення та за певну плату (відсоток). Ці відносини передбачають рух позичкового капіталу від банку до позичальника і навпаки.

Банківське кредитування – це особливий вид підприємницької діяльності, який базується на наступних принципах: цільовий характер, платність, строковість і зворотність, забезпеченість.

Об’єктивність існування кредиту викликана необхідністю:

1) подолання протиріччя між платним утворенням грошових резервів, що осідають в процесі кругообігу коштів на відповідних рахунках юридичних, фізичних осію, бюджету і повним їх використанням для потреб відтворення;

2) забезпечення безперервності процесу кругообігу капіталу підприємств різних галузей;

3) організації функціонування обігових коштів та платежів, що засновані на кредитному характері емітування грошових знаків і безготівкових коштів;

4) комерційної організації управління господарськими структурами.

В процесі кругообігу капіталу вільні ресурси вивільняються у одних суб’єктів господарювання і можуть бути використані іншими. Різна тривалість обороту коштів вимагає залучення кредитів для безперервного процесу виробництва та реалізації у випадку, коли у покупця недостатньо коштів для придбання продукції у постачальника.

Кредит в ринковій економіці необхідний, перш за все, як еластичний механізм переливу капіталу з одних галузей в інші і врівноваження норми прибутку. Позичковий капітал перерозподіляється між галузями з врахуванням ринкових орієнтирів.

Необхідність кредиту проявляється і в тому, що на його основі здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. В сучасних умовах будь-яка емісія (готівкова чи безготівкова) – це результат грошової операції. Центральні банки, в тому числі НБУ, проводять емісію в процесі кредитування банків або уряду. Приріст емісії – це і приріст ресурсів позичкового фонду, який суворо обмежується потребами нормального грошового обороту з урахуванням дії закону грошового обігу.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: сплати боржником за векселем; передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Кредитування під вексель.Вексель (Wechsel — зміна, розмін) – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника), сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселетримачу). Вексель — універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ, придатний для оплати товарів і послуг, надання короткострокових кредитів, одержання раніше виданих кредитів, може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

В Україні використання векселів почалося у 1992 році. Випускаються два види векселів: простий і переказний. Простий вексель (соло) — свідчення, що містить письмове безумовне зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей пред'явнику векселя чи особі, зазначеній у векселі, через установлений термін чи по пред'явленні.

Переказний вексель (тратта) являє собою документ, що містить письмову безумовну вказівку векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент – одержувач грошей, який володіє векселем, пред’являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Основними суб’єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:

- векселедавець (трасант, перший набувач векселя);

- векселетримач (ремітент);

- платник (трасат).

Основною відмінністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках за допомогою простого векселя векселедавець і платник є однією особою.

Вексель є абстрактним борговим зобов’язанням, тобто у ньому не вказується матеріальна підстава боргу, на відміну від інших розрахункових документів, у яких чітко зафіксовано, за які товарно-матеріальні цінності (послуги, роботи) здійснюються розрахунки.

Видаючи вексель, векселедавець стає зобов'язаним перед векселетримачем. За перекладним векселем зобов'язаним є платник, тому перекладний вексель спочатку пред'являється платнику для акцепту (лат. acceptus — прийнятий), тобто згоди на оплату. За допомогою акцепту платник приймає на себе зобов'язання оплатити перекладний вексель. Акцепт оформляється написом на векселі («Акцептований», «Зобов'язуюся заплатити» чи іншим рівнозначним словом чи фразою) і підписом платника. Так він стає акцептантом — головним вексельним боржником. За простим векселем векселедавець зобов'язаний так само, як і акцептант по перекладному.

Векселетримач після закінчення встановленого терміну може пред'явити вексель до оплати, не чекаючи встановленого терміну, може передати його іншому обличчю за допомогою спеціального передатного напису — індосаменту (лат. indorsum — спина) на звороті векселя чи на спеціально прикріпленому листі — алонжі (фр. allonge — надставка), але уже для оплати свого боргу, чи він може вексель продати. Продаж векселя до настання терміну погашення називається дисконтом векселя; має на меті негайне одержання грошей.

Платіж за векселем (у межах усієї вексельної суми чи тільки її частини) може бути гарантований третьою особою чи однією з осіб, що підписали вексель. Таке вексельне поручительство називається аваль (фр. aval — поручительство за векселем); оформляється гарантійним написом і підписом аваліста — особи, що робить аваль. Аваль може бути зроблений і за допомогою видачі спеціального документа. За поручительство авалісти беруть плату.

Кредит під заставу векселя. Подібна операція уже згадувалася при розгляді характеру забезпечення кредиту — вексель згадувався як спосіб забезпечення кредиту.

Під заставу векселя банк може дати разовий кредит. Розмір кредиту складає 60 — 90% номінальної суми векселя. Термін кредиту визначається терміном погашення векселя. При здійсненні подібної операції банк ретельно аналізує вексель: правильність юридичного оформлення, економічну надійність векселедержателя, а також зміст угоди, що лежить в основі виписки векселя. На векселі банк ставить напис «Валюта в заставу», «Валюта в забезпечення», зберігає вексель до закінчення терміну у встановленому порядку.

Кредит під заставу векселя може носити постійний характер. Такий кредит здійснюється по спеціальному позичковому рахунку в межах ліміту кредитування, встановлюваного окремо для кожного клієнта. Погашення кредиту здійснюється абоперерахуванням засобів з розрахункового рахунка клієнта на позичковий, або за рахунок платежів по закладених векселях. Спеціальний позичковий рахунок відкривається тільки солідним клієнтам, що мають велику кількість надійних векселів, термін погашення по який щене наступив. Найбільш ефективний у взаєминах банку з торговими і постачальницько-посередницькими підприємствами.

Казначейські векселі - векселя, що випускаються державою для покриття дефіциту бюджету і касового розриву.

Комерційний вексель - вексель, видаваний під заставу товару. Банківський вексель - вексель, видаваний банком своєму клієнту.

Дисконтний кредит. Банки часто й охоче враховують векселя. Це одна із самих старих і традиційних банківських операцій. Здійснюється через індосамент (передатний напис на векселі). Власник векселя в момент обліку одержує вексельну суму за винятком облікового відсотка, чи дисконту. Оскільки власник векселя одержує гроші, не чекаючи терміну погашення, то фактично він одержує від банку кредит.

Акцептний кредит. Банк часто буває акцептантом, тобто платником за перекладним векселем. Акцептний кредит, на відміну від дисконтного, не приймає характеру кредиту, а є лише гарантією, наданої банком. Акцептуючи вексель, банк гарантує здійснення платежу точно у встановлений термін. Векселедавець вносить вексельну суму в банк до настання терміну платежу за векселем (звичайно за 1—2 дні), а також сплачує комісію за акцепт (як правило 0,5% від суми).

Авальний кредит. Банки й інші кредитні організації часто виступають авалістами (поручителями за векселем). За видачу вексельного поручительства банк стягує плату. У випадку авального кредиту, так само як і при акцептному кредиті, мова йде не про власне кредит, а лише про гарантії, наданих банком по виплаті вексельної чи суми її частини. Аваль підвищує надійність векселя і тим самим сприяє вексельному обігу.

Помітимо, що три останні форми кредиту (особливо акцептний і авальний) носять характер непрямого кредитування, безпосередньо не мають справи з наданням додаткових засобів у тимчасове користування позичальнику.

Форфейтинг(від фр. a forfait — цілком) — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером векселів, термін по яких ще не наступив, що виключає можливість регресу (звертання вимоги про стягнення боргу) на попередніх боржників. Вексель передається банку (форфейтору). Власник векселя (виробник) одержує відразу суму боргу за винятком дисконтної ставки форфейтингу, що звичайно вище, ніж по інших формах кредитування. Величина ставки залежить від категорії боржника, термінів кредиту, валюти (звичайно, перевага віддається векселям, виписаним у стійких валютах). При настанні терміну платежу вексель пред'являється боржнику від імені форфейтора.

Зовні операція форфейтингу схожа з операцією дисконту векселя, але відрізняється обсягом прав і обов'язків форфейтора і покупця векселя. Форфейтор не має права регресу до продавця векселя, у той час як власник векселя має право вимагати виплати за векселем у всіх осіб, позначених на векселі.

Найчастіше форфейтинг використовується в зовнішній торгівлі. Векселі здобуваються на великі суми і на тривалий термін (від 6 місяців до 5 років). Форфейтинг звичайно застосовується як разова операція, зв'язана з купівлею-продажем окремого векселя.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які

мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів. Строк повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит. Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціум ній операції.

У кредитних угодах передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування і банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін.

У кредитних договорах передбачати відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від Національного банку України кредитних ресурсів чи наданого за рахунок власних ресурсів комерційного банку у вигляді стягнення з позичальника штрафу в розмірі не менше 25 відсотків від розміру використаного не за призначенням кредиту у встановленому чинним законодавством порядку.

Комерційні банки зобов'язані у кожному випадку неповернення кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості стягнення - порушувати у суді справу про банкрутство.

Деякі інші види кредитування:

Схожа ситуація може мати місце і на поточних рахунках клієнта банка, вона називається овердрафт. Овердрафт — це одна з форм короткострокового банківського кредитування, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунку клієнта. Уперше з'явилася в Англії. Банк надає своєму клієнту право розплачуватися чеками понад залишку на поточному рахунку. Подібне право дається найбільш надійним клієнтам. При цьому існує додатковий договір, у якому фіксується граничний термін покриття боргу, що утворився, а також відсоток відрахувань за надання овердрафта.

Онкольний кредит (англ. on call — за вимогою) являє собою різновид контокорентного кредиту і видається звичайно під заставу товарно-матеріальних чи цінностей цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк оплачує рахунка клієнта, одержуючи право погашення кредиту на першу свою вимогу за рахунок засобів, що надійшли на рахунок клієнта, а при їхній недостатності — шляхом реалізації застави. Процентна ставка по онкольному кредиті нижче, ніж по звичайних банківських кредитах.