ЗАКОНОМІРНОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ У СТАРОСТІ

СТАРІСТЬ ЯК ЕТАП РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

Література

1. Александрова М.Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии / Марина Даниловна Александрова. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 136 с.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. – 3 изд. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.

3. Психология старости и старения: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. психол. фак. высш. учеб. заведений / Сост. О.В. Краснова, А.Г. Лидерс. — М.: Издательский центр «Академия», 2003. — С. 119-127.

4. Вікова та педагогічна психологія: навч.посібник /О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. огороднійчк та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 .

5. Волкова Т.Н. Социальные и психологические проблемы старости / Татьяна Николаевна //Вопросы психологии. – 2005. – № 2. – С. 118-126.

6. Гамезо М.В. Возрастная и педагогическая психология / М.В. Гамезо, Е.А. Петрова, Л.М. Орлова. – М.: Педагогическое общество России, 2003 – 512 с.

7. Ермолаева М. Практическая психология старости /Марина Ермолаева. – Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 320 с.

8. Крайг Г. Психология развития / Грейс Крайг / Пер. с англ. / Перевод с английского Н. Мальгиной, Н. Миронова, С. Рысева, Е. Турутиной; Под общей научной редакцией проф. А.А. Алексеева. – 7-е международное изд. – СПб.: Питер, 2002. – С. 825-923.

9. Кулагина И.Ю. Возрастная психология: полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Ирина Юрьевна Кулагина, Владимир Николаевич Колюцкий. – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 464 с.

10. Минигалиева М.Р. Личностные типы и социальные контакты людей позднего возраста / М.Р. Минигалиева // Психология зрелости и старения. – 2000. - № 2 (10). – С. 75-88.

11. Психология человека от рождения до смерти / Под общей редакцией А.А. Реана. – СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2001. – С. 546-613.

12. Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная психология: Учеб. Пособие / Елена Федоровна Рыбалко — Л.: Издательство Ленинградского ун-та; 1990. — 256 с.

13. Хухлаева О.В. Психология развития: молодость, зрелость, старость: Учеб. пособие для студ. Высших учебных заведений /Ольга Владимировна Хухлаева. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 208 с.

14. Шаповаленко И.В. Психология старости как предмет изучения / Ирина Владимировна Шаповаленко // Психология зрелости и старения: Ежеквартальный научно-практический журнал. – 1997. – Осень. – С. 26-37.

15. Яцемирская Р.С. Социальная геронтология (лекции): учебное пособие для вузов /Раиса Сергеевна Яцемирская. – М.: Академический Проект, 2006. – 320 с.

16. Чуева Е.Н. Психологические подходы к исследованию развития личности на поздних этапах онтогенеза / Е.Н. Чуева // Сибирская психология сегодня: Сборник научных трудов. – Вып. 2. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2003. – С. 220-231

17. Краснова О.В. Социальная психология старения как основная составляющая социальной геронтологии // Мир психологии. – 1999. – № 2. – С. 96-106.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ У СТАРОСТІ

Сенситивність розвитку – підвищена чутливість людини в певний період розвитку до тих чи інших чинників. Сенситивний період розвитку – період підвищеної сприйнятливості психічних функцій до зовнішніх впливів, особливо до впливу навчання і виховання. Це найсприятливіші умови для розвитку психіки в певних напрямках. Їх наявність пояснюється тим, що найбільший вплив навчання і виховання здійснюють саме на ті психічні якості, які лише починають формуватися. В цей час вони є найгнучкішими, найпластичнішими.

Періоди сенситивного розвитку обмежені у часі. Тому, якщо втрачений сенситивний період розвитку тієї чи іншої функції, в подальшому необхідно докласти більше зусиль і часу для її відновлення (мовлення – 1,5-3 роки).

Кумулятивність психічного розвитку. Тобто, результат розвитку кожної попередньої стадії включається в наступну, трансформуючись певним чином. Таке накопичення змін готує якісні перетворення в психічному розвитку. Особливо показовим у цьому зв'язку процес професійного становлення людини, здатної не тільки накопичувати знання, навички та вміння, а й формувати на їх основі нові мотиви досягнень і саморозвитку.

Дивергентність-конвергентність ходу розвитку. Це дві суперечливі і взаємопов’язані тенденції. Дивергенція розвитку – різноманітність ознак і властивостей, дій і способів поведінки, що проявляються в ході розвитку на основі їх поступового розходження. Конвергенція – схожість, зближення, згортання, синтез, посилення вибірковості в ході розвитку психічних процесів і властивостей, дій і способів поведінки.

Пластичність і компенсація розвитку психіки психологічний механізм заміщення порушених психічних структур шляхом використання збережених або перебудови частково порушених. Це означає, що поступове ослаблення або навіть втрата деяких психологічних здібностей компенсується формуванням і розвитком нових. Так, літні фахівці компенсують зниження часу реакції виробленням унікальних стилів професійної діяльності, що дозволяють їм не знижувати якість і ритм роботи.

Інтеграція розвитку психіки (перехід від мало систематизованого з’єднання фрагментарних психічних процесів і станів до чітко окреслених процесів, станів та якостей особистості.

Віковий психічний розвиток характеризується багатоспрямованістю, що означає на кожному відрізку життєвого шляху не тільки зростання (придбань, нових адаптивних можливостей), але й занепаду, втрат, причому протягом життя відбувається зміна їх співвідношення. Проте неправомірно розглядати процес старіння людини з точки зору абсолютного регресу, оскільки і на цьому етапі онтогенезу мають місце прогресивні новоутворення - нові інтелектуальні стратегії, мотиви та пізнавальні здібності.