Економічний, бухгалтерський і нормальний прибуток

Економічний прибуток — це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми — явними і неявними.

ЕР = ТR - ТС,

де ЕР – економічний прибуток;

ТR – загальний виторг;

ТС = ЕС + ІС,

де ЕС — явні витрати;

ІС — неявні витрати.

Бухгалтерський прибуток — це різниця між загальним виторгом і явними витра­тами фірми. Такий прибуток називають ще розрахунковим, бо під час його обчис­лення враховують лише грошові платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

АсР=ТR-ЕС,

де АсР – бухгалтерський прибуток;

ТR – загальний виторг;

ЕС — явні витрати.

Нормальний прибуток – це той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Це плата за виконання підприємницьких функцій. Можна також сказати, що це дохід, який власник фірми міг би отримувати, вклада­ючи свої ресурси в інше діло, використовуючи власні ресурси поза своєю фірмою.

За нульового економічного прибутку фірма покриває усі свої витрати – явні і неявні. Фірма із ЕР = 0 є такою, що отримала нормальний прибуток (NР), який покриває частину неявних витрат фірми. Коли фірма не може повністю покрити економічні витрати, її власники прагнутимуть кращого альтернативного викори­стання ресурсів поза межами фірми.

Нормальний прибуток має бути достатньо високим, щоб наявні фірми зали­шились у цій галузі, і достатньо низьким, щоб нові фірми не могли увійти в цю галузь. Нормальний прибуток відображає неявну статтю витрат.

Нормальний прибуток є частиною загальних економічних витрат фірми, плата виробнику чи менеджеру за те, щоб не допустити відпливу ресурсів із даної галузі в іншу Будь-який надлишок над загальними економічними витратами економічним прибутком. Економічний прибуток не входить у витрати, бо це дохід, отриманий понад загальні витрати фірми.

економічні витрати і загальний виторг

Прибуток – це основний показник ефективності роботи підприємства.Протеабсолютні розміри прибутку не є достатньою підставою для характеристики якості цієї роботи. Величина прибутку, що отримує підприємство, залежить (за інших рівних умов) від обсягу виробництва, на який впливає чимало чинників. Тому якість роботи підприємства визначають за відносним показником, який відобра­жає ступінь прибутковості стосовно того чи іншого фактора виробництва. Таким показником є рентабельність.

Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках.

Рівень рентабельності часто називаютьнормою прибутку. Цей відносний по­казник дає змогу порівнювати ефективність роботи різних підприємств.

Крім рентабельності підприємства, для виявлення ефективності виробництва ок­ремих речей обчислюють рентабельність продукції.Рівень рентабельності продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.

Приклад 1. Загальний виторг фірми становить 50000 гривень. Грошові витрати – зарплата найманих працівників і вартість придбаної сировини та матеріалів – дорівнюють 30000 гри­вень. Різниця між виторгом і явними витратами у сумі 20000 гривень становить бухгалтерський прибуток. Власник фірми раніше був найманим робітником і отримував за рік 10 тис. гривень. Це – неявні витрати у вигляді втраченої заробітної плати. Для організації власного діла він використав 20000 гривень своїх заощаджень. Утім він міг покласти їх у банк і от­римувати 10% річних, що становило б 2000 гривень за рік. Ці 2000 гривень є неяв­ними витратами (втрата процента). Для залучення капіталу саме сюди, а не в інший проект, власник капіталу має отримати цей утрачений дохід (нормальний прибуток). Якщо із загального виторгу вирахувати явні та неявні витрати, в тому числі нормальний прибуток, то залишиться економічний прибуток у сумі 8000 гривень. Отож:

Приклад 2. Для глибшого з'ясування суті економічного та розрахункового при­бутку розглянемо таблицю. У ній подано спрощений розрахунок прибутків і збитків підприємства.

Процес виробництва продукції передбачає витрати на робочу силу (заробітна плата); матеріали, сировину і напівфабрикати; землю (оренда); капітал (аморти­зація).

Припустімо, що вартість інвестованого капіталу (І) – 1 млн гривень. Метою діяльності інвестора є максимізація прибутку; він ухвалює свої економічні рішен­ня щодо тих або інших проектів залежно від їхньої альтернативної вартості. Аль­тернативна вартість інвестованого капіталу еквівалентна вартості нормального прибутку. Пояснимо це положення.

Таблиця. Розрахунок прибутків і збитків підприємства, тис. гри

Нормальний прибуток (NP) на інвестований капітал визначають так:

NР=k•I,

де k — рентабельність середньостатистичного підприємства.

Нехай середня прибутковість інвестованого капіталу дорівнює 8%. Тоді його аль­тернативна вартість, або нормальний прибуток, становитиме 80 тис. гривень. Інве­стиції будуть вигідними лише тоді, коли прибуток від інвестованого капіталу дорівнюватиме нормальному прибутку або перевищуватиме його. Нормальний при­буток, який концептуально пояснює значення альтернативної вартості капіталу, вхо­дить до складу грошових витрат виробництва. Тому вирішальним критерієм визна­чення реальної прибутковості підприємства вважають не бухгалтерський прибуток (А_СР), а величину економічного прибутку (ЕР), який визначається за формулою:

ЕР=А_СР-NР.

Звідси випливає такий висновок: не розрахунковий, а саме економічний прибу­ток визначає вигідність інвестування в той чи інший проект. Від'ємне значення економічного прибутку сигналізує про необхідність скорочення інвестицій та про зміну напряму виробничої діяльності. І навпаки, якщо сума бухгалтерського при­бутку перевищує величину нормального і економічний прибуток є додатним (+20 тис., за даними таблиці), то інвестиції в цю сферу збільшуватимуться.

У конкурентних галузях фірми можуть отримувати економічний прибуток ли­ше протягом певного часу. Прибуток працює, як сигнал. Якби всі галузі були кон­курентні, фірми могли б постійно вступати в нову для себе галузь або залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У довгостроковому періоді жодна фірма в конкурентній галузі не змогла б отримати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток у такий галузі неминуче прямує до нуля, щойно до неї входять нові виробники. Це явище називають парадоксом прибутку: економічний прибуток індукує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.

Так само збитки у конкурентній галузі є тимчасовими. Якщо фірма зазнає збитків у конкурентниій галузі, то врешті-решт вона шукатиме інші сфери для вкладення капіталу. Коли фірма залишить галузь, ціни зростуть і збитки у галузі зникнуть. У довгостроковому періоді жодна фірма не може сподіватися на прибуток, більший за нормальний