Особливості використання лісових ресурсів, рослинного та тваринного світу в сільському господарстві

Лісові ресурси у вигляді деревини, технічної сировини, харчових, кормових, лікарських та інших продуктів лісу широко використовуються у сільськогосподарській діяльності. Правовідносини, пов'язані з використанням лісових ресурсів у сільському господарстві, регулюються, насамперед, Лісовим кодексом України, законами України «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд» та іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.

Лісове право розрізняє загальне і спеціальне лісокористування (статті 49,50 Лісового кодексу України). Право загального використання лісових ресурсів належить лише громадянам та іншим фізичним особам, які безоплатно і без спеціальних дозволів можуть збирати для власного споживання плоди дерев, ягоди, гриби, дикорослу трав'янисту рослинність, квіти в лісах державної і комунальної власності. Норми збору лісових ресурсів на праві загального лісокористування встановлюються відповідними територіальними органами Державного комітету лісового господарства (Держкомлісгоспу) за погодженням з органами Мінприроди України.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється лише у межах земельних ділянок лісового фонду, наданих юридичним або фізичним особам у користування. У порядку спеціального лісокористування можлива заготівля деревини під час рубок головного користування, заготівля живиці та другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень). Це здійснюється на підставі спеціального дозволу — лісорубного квитка (ордера), який видається територіальними органами Держкомлісгоспу за погодженням з відповідною місцевою радою. Варто зазначити, що громадянам, як правило, видається лісорубний квиток на незначний (до 10 куб. м) відпуск деревини. Порядок видачі лісорубного квитка (ордера) встановлюється Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378.

На праві спеціального лісокористування здійснюються побічні лісокористування, до яких належать випасання худоби, розміщення пасік і вуликів, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих ягід, грибів, горіхів, плодів дерев, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету, розміщення туристичних таборів, баз відпочинку та спорудження в лісах для цих цілей будівель некапітального типу строком до 1 року. Ці побічні лісокористування здійснюються на підставі лісового квитка, який видається лісогосподарськими підприємствами на строк, погоджений з відповідною місцевою радою.

Варто зазначити, що після закінчення строку дії спеціального дозволу на лісокористування складається акт про результати спеціального використання лісових ресурсів (акт огляду обсягів та місць спеціального використання лісових ресурсів). Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісокористувань здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 449.

Спеціальне лісокористування для потреб сільськогосподарського виробництва є платним та здійснюється за встановленими Кабінетом Міністрів України таксами на деревину лісових порід, що відпускається на пні та на живицю, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р., а також збором за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. №1012.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗК України можуть передаватися у приватну власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь особистих селянських, фермерських та інших господарств. Варто зазначити, що для сільськогосподарського використання лісовими ресурсами, які перебувають у приватній власності громадян України, не передбачено одержання спеціальних дозволів для їхніх власників. При цьому повинні додержуватися права й обов'язки лісокористувачів та екологічні вимоги, передбачені законодавством.

Як вже зазначалося, правові особливості сільськогосподарського використання рослинного світу врегульовано Законом України «Про рослинний світ», який є базовим законодавчим нормативно-правовим актом флористичного права. Розмежування правового регулювання використання об'єктів рослинного світу сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення полягає в тому, що, на відміну від аграрного права, об'єктом флористичного права є дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, їх угруповання та природне місцезростання. До об'єктів природоресурсного, зокрема флористичного, права, завжди будуть належати рослини, занесені до Червоної чи Зеленої книг України, навіть у разі вилучення їх з екосистеми та використання у сільськогосподарській діяльності (наприклад у селекції).

Сільськогосподарське використання рослинного світу поділяється на загальне і спеціальне, до якого належать види діяльності, тотожні загальному лісокористуванню та спеціальному лісокористуванню відповідно. Для спеціального використання об'єктів рослинного світу загальнодержавного значення необхідно мати дозвіл, який видається територіальними органами Мінприроди України. Спеціальне використання об'єктів рослинного світу місцевого значення здійснюється на підставі дозволу, який видається місцевими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Мінприроди України.

Варто зазначити, що спеціальне використання природних рослинних ресурсів у сільському господарстві є платним, однак для потреб бджільництва здійснюється безоплатно та без отримання спеціального дозволу. Дозвільний режим не застосовується до власників і користувачів, які використовують дикорослу рослинність (крім занесених до Червоної або Зеленої книг України) на належних їм земельних ділянках.

Особливості сільськогосподарського використання тваринного світу врегульовано законами України «Про тваринний світ», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про мисливське господарство та полювання», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», які є базовими законодавчими нормативно-правовими актами фауністичного права.

На відміну від аграрного права, об'єктами фауністичного права згідно зі ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» є дикі тварини (хордові й безхребетні) в усьому їх видовому і популяційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки), частини диких тварин (роги, шкіра, ратиці, копита), продукти їхньої життєдіяльності (мед, віск тощо). Основною юридичною ознакою дикої тварини є її здатність самостійно жити в умовах екосистеми.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про тваринний світ» загальне використання об'єктів тваринного світу в сільському господарстві дозволено без вилучення їх із природного середовища, руйнування їхнього житла чи споруд (нір, хаток, гнізд, лігв, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин, погіршення умов їх розмноження, а також без знищення тварин. Всі інші види діяльності щодо сільськогосподарського використання диких тварин, крім любительського та спортивного рибальства здійснюються на підставі спеціального використання об'єктів тваринного світу відповідно до Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459. Справляння збору за спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 р. № 123.

Варто зазначити, що сільськогосподарське використання природних ресурсів має провадитися на засадах невиснажування природних ресурсів, їх раціонального використання, комплексної охорони та створення сприятливих умов для відтворення природних ресурсів в інтересах теперішнього та прийдешніх поколінь.

Висновок.Отже, ми розглянули чотири групи принципів використання природних ресурсів у сільському господарстві, з’ясували види використання природних ресурсів у сільському господарстві (загальне та спеціальне, тимчасове і постійне тощо).

Крім того, ми розглянули особливості використання водних ресурсів та надр, лісових ресурсів, рослинного та тваринного світу в сільському господарстві, визначивши правову основу, загальні засади та різновиди кожного із цих видів природокористування.