Особливості суб'єктного складу у відносинах власності та користування землями сільськогосподарського призначення

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства, садівництва, товарного сільськогосподарського виробництва.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (щодо земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, ведення фермерського господарства), в порядку, передбаченому частинами 1, 2 ст. 118 ЗК України;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку, передбаченому ст. 25, частинами 3—5 ст. 118 ЗК України;

в) одержання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, в порядку, визначеному частинами 6—10 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 92 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення у постійне користування можуть набуватися:

а) державними та комунальними сільськогосподарськими підприємствами, установами та організаціями, громадськими організаціями інвалідів, їх підприємствами та об'єднаннями — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) державними та комунальними сільськогосподарським науково-дослідними установами та навчальними закладами, сільськими професійно-технічними училищами та загальноосвітніми школами — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

в) державними та комунальними несільськогосподарськими підприємствами, установами та організаціями, релігійними організаціями та об'єднаннями громадян — для ведення підсобного сільського господарства.

Відповідно до законодавства України землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у користування на умовах оренди:

а) громадянам України, особам без громадянства, іноземним громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції — для розміщення власної інфраструктури.

Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:

а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;

б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачене ведення сільськогосподарського виробництва.

Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.

Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення садівництва та особистого селянського господарства можуть бути громадяни України та юридичні особи України.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Висновок. Отже, ми визначили суб’єктів прав:

1) на безоплатну передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність (громадяни України);

2) на набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення у постійне користування (державні та комунальні сільськогосподарські підприємства, установи та організації; громадські організації інвалідів, їх підприємства та об'єднання; державні та комунальні сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи; державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організації та об'єднання громадян);

3) на оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (фізичні особи; сільськогосподарські підприємства; сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи; несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організації та об'єднання громадян; оптові ринки сільськогосподарської продукції);

4) на придбання (купівлю) земельних ділянок сільськогосподарського призначення (громадяни України, юридичні особи України).