ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Основний фактор, що перешкоджає провадженню передових технологій, - обмеженість фінансування (44% опитаних підприємств). Майже в однаковій мірі заважали впроваджувати передові промислові технології такі фактори як низькокваліфікований персонал (3,4%), неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології (4,9%), організаційні та правові проблеми (5,2%) та відсутність науково-технічної підтримки з боку інших організацій (4,2%).

Із загальної кількості підприємств у 2008 р. лише 4,5% випускали високотехнологічну продукцію (за переліком високотехнологічних товарів, гармонізованим з переліком, прийнятим у країнах ОЕСР), обсяг чистої виручки від реалізації якої склав лише 2,6% від загального обсягу реалізованої обстеженими підприємствами продукції. При цьому лише 6,7% підприємств планували в період 2009-2011рр. освоєння нової для підприємства високотехнологічної продукції.

Суб’єкт державного регулювання науково-технічної сфери –Державне агенство з питань науки, інновацій та інформатизації України(http://www.dknii.gov.ua/)

Заходи щодо подолання негативних тенденцій:

- Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України (1999 р.)

- Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Проте цього в умовах жорсткого фінансового дефіциту, падіння обсягів виробництва, структурних зрушень, корінної трансформації економічних відносин у країні все ще недостатньо.

Інвестиційний потенціал - макси­мально можлива здатність залучати у виробництво і ефектив­но використовувати інвестиційні ресурси для здійснення реаль­них і фінансових інвестицій, які матеріалізуються у новостворю­ваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфра­структурі.

У межах держави інвестиційними ресурсами є валові заоща­дження (державні + особисті). Валові заощадження = ВВП – G – C.

Інвестиційний потенціал характеризується поняттями “ін­вестиційний ризик”, “інвестиційна привабливість”, “інвестицій­ний клімат”.

Інвестиційний ризик — якісна характеристика, яка вказує на ймовірність втрати інвестицій та доходу від них. Можна ви­окремити такі чинники ризику: політичний, економічний, соці­альний, кримінальний, екологічний, фінансовий, законодавчий. При оцінці інвестиційних ризиків варто взяти до уваги:

1)політичний ризик — політична та кадрова стабільність або нестабільність у країні, рівень авторитетності влади (висо­кий чи низький);

2)економічний ризик — активність суб’єктів у реалізації економічних реформ і регуляторної політики, адекватність ін­вестиційних намірів стратегії економічного розвитку країни;

3)соціальний ризик — демографічне навантаження постійно­го населення, міжрегіональну та міждержавну міграцію, грошо­ві доходи населення, рівень розвитку соціальної інфраструкту­ри, кількість безробітного населення, криміногенну ситуацію;

4)екологічний ризик — рівень забрудненості навколишнього природного середовища, свідчення наявності зон екологічного лиха.

При визначенні інвестиційного ризику, прийнятті рішень щодо інвестування оцінюють інвестиційний клімат та інвести­ційну привабливість.

Інвестиційний клімат держави — це су­купність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності віт­чизняних і закордонних інвесторів.

Для оцінки інвестиційної привабливості використовують різ­ні методики, що дають змогу визначити її на макро-, галузевому, регіональному рівнях і рівні підприємства.

У практиці оцінювання інвестиційної привабливості застосо­вують два основні підходи:

1. провадиться індивідуальна оцінка параметрів інвестиційного потенціалу й ін­вестиційного ризику, що дає можливість найбільш повно визна­чити вагу певних чинників при реалізації проекту. Зокрема, про­понується розраховувати показник якості інвестиційного кліма­ту, що дасть можливість ранжувати суб’єктів діяльності (галузі, території країни) на такі групи:

a. найбільш сприятливі умови для інвестиційної діяльності;

b. достатньо сприятливі умови;

c. середні умови;

d. несприятливі умови для інвестиційної діяльності.

Чим менший ризик, тим більша інвестиційна привабливість і навпаки.

2. виявлення співвідношення при­бутковості та ризику, а також їх взаємозв’язку.