Тема 1. Організація державного фінансового контролю в Україні

1. Господарський контроль і його роль у системі управління.

2. Предмет, об’єкти та методи господарського контролю.

3. Класифікація контролю.

4. Зміст і функції фінансово-господарського контролю та його методи.

5. Організація і підготовка контрольно-ревізійного процесу.

6. Контрольно ревізійні процедури.

7. Дослідження документів при ревізії.

8. Проблеми організації і шляхи вдосконалення державного фінансового контролю в Україні.

1. Господарський контроль і його роль у системі управління.

Господарський контроль – один із найважливіших і найнеобхідніших атрибутів державного і громадського життя, найважливіша умова нормаль-ного функціонування суспільства. Об’єктивна необхідність контролю процесів виробництва і господарських відносин у суспільстві обумовлюється його існуванням і розвитком. Контроль потрібний для нормального функціонування суспільства, дотримання і виконання встановлених критеріїв (правил, норм, законів, тощо), що регулюють сфери виробництва, обігу і розподілу суспільного продукту.

Таким чином, у сучасних умовах господарювання контроль визначається як постійно діюча, науково обґрунтована і добре продумана система активного спостереження і перевірки процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання. Контроль забезпечує необхідний в економіці зворотний зв’язок, систематичне порівняння планів і фактичних результатів, що є необхідною умовою прийняття правильних управлінських рішень. При цьому контроль допомагає уникнути помилок, наявність яких коштує дуже дорого. Добре поставлена система контролю сприяє більш активному залученню іноземних партнерів та інвесторів. Крім того, за допомогою контролю встановлюють відповідність процесу господарювання і управління, виявляють відхилення, допущені при реалізації цих рішень. Господарський контроль здійснюється з метою зміцнення стану економіки народного господарства і підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності на підприємствах.

Господарський контроль має специфічні об’єкти перевірки і вивчення процесів виробництва, розподілу і обміну, що обмежуються фінансово-господарською діяльністю підприємств. Господарський контроль – це система прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється систематична перевірка і спостереження за господарською і фінансовою діяльністю підприємств, виявляються відхилення стану економіки на цих об’єктах від установлених критеріїв з метою забезпечення найсуворішого режиму економії, раціонального використання і забезпечення збереження майна, своєчасного усунення негативних явищ.

Слід зазначити, що господарський контроль базується не на використанні контрольних функцій фінансів, а на механізмі державного господарювання, що тісно пов’язано з використанням фінансових ресурсів. Крім того, господарський контроль охоплює як процес виробництва, так і процеси товарного обігу, що, в свою чергу, тісно пов’язані з фінансами. Здійснення господарського контролю ґрунтується на раціональному використанні механізму державного господарювання, і виявляється в тісному зв’язку з іншими функціями цієї категорії. Отже, можна зробити висновок, що господарський контроль являє собою найважливіший важіль управління економікою, діючий засіб попередження порушень законності, джерело інформації про позитивні і негативні сторони діяльності підприємств.

Важливе значення в процесі господарського контролю мають принципи, обов’язкове дотримання яких визначає його результативність. Застосування принципів контролю в господарській діяльності дає змогу відобразити основні функції контролю. Принципи контролю поділяють на дві групи: основні і специфічні. До основних принципів контролю відносять: раптовість, всеоб’ємність, безперервність, об’єктивність, точність, законність, своєчасність, незалежність, надійність, гласність, розподіл функцій, оптимальність та результативність. Відповідно специфічні принципи контролю: профілактика (попередження) порушень; виявлення порушень та визначення їх наслідків; вивчення причин та умов, що призвели до порушень; розрахунок та мобілізація виявлених резервів. Зазначені принципи дають змогу об’єктивно відображати реальний зміст контролю з тим, щоб його результати були точними і детальними. Обґрунтовується це тим, що в ряді випадків інформація піддається перекрученню, а іноді це робиться цілком свідомо. З метою підвищення ефективності контролю потрібно, щоб контроль був не лише єдиним і повним, об’єктивним і точним, але і систематичним та оперативним. Зниження оперативності контролю відбувається тому, що контроль запізнюється і тому окремі недоліки вже не можна виправити.