Суть факторів і джерел ризику. 2.1. Класифікація факторів і джерел виробничого ризику

2.1. Класифікація факторів і джерел виробничого ризику

2.2. Фактори і джерела комерційного ризику

2.3. Фактори і джерела фінансового ризику

2.4. Фактори і джерела валютного ризику

3. Наслідки підприємницького ризику

У системі ефективного управління ризиком важливе місце належить його класифікації. Отже, класифікація видів ризику повинна відповідати, як мінімум, двом вимогам:

- мати практичне застосування і вписуватися у система управління ризиком;

- відображати певну сторону сутнісної характеристики ризику.

Залежно від конкретних ознак він може поділятися на різні види.

У таблиці 1 наведені запропоновані нами класифікаційні ознаки та види ризиків, що їм відповідають.

Негативним називається ризик, який призводить до втрат виробничих ресурсів.

Позитивний ризик передбачає одержання фірмою додаткових доходів у порівнянні із заздалегідь визначеною їх величиною, наприклад, підприємство може внести вільні кошти на рахунок у банк, або вкласти їх у підприємницькій! проект. У першому випадку воно .одержить гарантований за наперед встановленим розміром доход у вигляді процентів. У другому випадку величина прибутку, що поступить інвестору. може бути більшою або меншою від доходу, який гарантує банк. Отже, тут має місце ризик. Якщо другий варіант є у кінцевому підсумку ефективнішим від першого, то маємо позитивний ризик, у протилежному випадку - негативний ризик.

Дослідження негативного підприємницького ризику передбачає розробку таких заходів, які б дозволяли його уникнути або знизити розмір впливу ризику на кінцеві результати діяльності фірми.

Виробничий ризик - це ризик виробничих ланок, пов'язаний з виготовленням продукції, виконанням робіт, наданням послуг, призначених для реалізації споживачам.

Комерційний ризик характерний для товарно-грошових і торгово-обмінних операцій.

Фінансовий ризик пов'язаний зі здійсненням купівлі-продажу таких товарів, як гроші, валюта, цінні папери. Інколи фінансовий ризик називають ринковим.

Валютні ризики - це певна група ризиків, пов'язана із зовнішньоекономічною діяльністю фірм. Зміст цієї діяльності різний. Це і здійснення експортно-імпортних торгових операцій, і одержання кредитів від інших держав в іноземній валюті, і відкриття дочірніх фірм за кордоном і т. д.

Тому валютний ризик, у свою чергу, можна підрозділити на такі різновидності:

- операційний;

- трансляційний;

- економічний.

Операційний ризик представляє собою можливість понесення втрат, пов'язаних із впливом на грошові потоки зміни обмінного курсу іноземної валюти.

Втрати від ризику для національного експортера товару матимуть місце у випадку зниження курсу іноземної валюти, яка є ціною укладання контракту.

Вітчизняний імпортер матиме втрати від ризику в протилежній ситуації, коли курс іноземної валюти зросте.

Трансляційний валютний ризик виступає як ризик втрат при перерахунку статей балансу фірм чи дочірніх компаній за кордоном у національну валюту. Його ще називають балансовим ризиком.

Економічний валютний ризик - це потенційний ризик втрат унаслідок несприятливих змін обмінного курсу валют, які впливають на позиції компаній на ринку. Це стосується, зокрема, обсягу продажу товарів, рівня цін на матеріальні ресурси та готові вироби і т. д. Особливо відчутним цей вид валютного ризику в умовах посилення конкурентної боротьби між товаровиробниками.

Операційний, трансляційний та економічний ризики іноді можуть набирати прихованої форми і на перший погляд не є очевидними. Наприклад, певна фірма експортно-імпортними операціями не займається, однак вона може користуватися послугами вітчизняного постачальника, який імпортує матеріальні ресурси з-за кордону. Коли вартість затрат постачальника внаслідок знецінення національної валюти підвищується, дана фірма може понести втрати від зростання цін на матеріальні ресурси.

Банківський ризик може мати місце при здійсненні різних банківських операцій (кредитних, валютних, фінансових і т. д.), що приводять до відхилень фактичних результатів від очікуваних.

Страховий ризик несуть страхові компанії у тих випадках, коли частота і розміри виплат платежів за договорами страхування для покриття понесених збитків фізичними і юридичними особами перевищують імовірнісні їх величини. Оскільки в даній роботі досліджується ризик виробничих структур (підприємств, об'єднань, фірм), то банківський та страховий ризики з подальшого розгляду виключаються.

Класифікація ризику за видами підприємницької діяльності використовується при обчисленні величини втрат, методика якого для виробничого, комерційного та фінансового ризиків різна. Крім цього, без неї не обійтись при розробці конкретних заходів щодо зменшення ризику та скорочення втрат від нього.

Допустимим вважається ризик, який приводить до втрат, що не перевищують розміру прибутку.

Ризик, що може викликати втрати в межах, вищих за розмір очікуваного прибутку і сягають аж величини доходу, називається критичним.

Катастрофічний ризик- це ризик, який вимірюється втратами, що перевищують розмір очікуваного доходу аж до вартості майна фірми.

Прийнятнимє такий ризик, при якому підприємець зважується на проведення господарських операцій. Ним можуть бути допустимий, критичний і катастрофічний ризики, які не перевищують їх граничного рівня.

Для надмірного ризику характерні високі втрати виробничих ресурсів. Тому підприємницькі справи, яким він властивий, не слід здійснювати, попередньо розробивши програму заходів щодо зменшення втрат.

Знання цих різновидностей ризику допомагає фірмі правильно вирішувати питання щодо здійснення чи відмови від реалізації підприємницьких проектів.

Перспективний ризик- це ризик, що може виникнути за межами поточного року. Він важче прогнозується, є більш прихованим. Його передбачення та виявлення вимагає значних зусиль.

Ризик, який може мати місце в плановому році, називається поточним. Його результати безпосередньо впливають на річні техніко-економічні показники. Тому цей вид ризику повинен найбільш детально вивчатися і аналізуватися.

Оперативний ризик пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності в межах короткого періоду часу (до одного місяця). У більшості випадків він виступає як додатковий (новоутворений) стосовно до поточного ризику. Заходи щодо зменшення втрат від нього повинні бути терміновими і дієвими.

До ризиків, які можуть бути застраховані, належать ті ризики, Втрати від яких відшкодовуються страховими компаніями. Їх перелік визначається відповідними нормативними актами. Більшість ризиків у нашій країні поки що не підлягають страхуванню. Поділ ризиків на ті, що підлягають і не підлягають страхуванню, дозволяє розробляти ефективну систему заходів щодо їх попередження і зниження втрат від негативних явищ.

Виправданимє ризик, обґрунтований заходами зі зменшення втрат від нього, причому затрачені кошти не здійснення цих заходів є меншими від величини вигоди, яка буде одержана від їх впровадження. У даному випадку фірма має корисний результат. Виправданим є і той ризик, вжиті заходи щодо якого дали можливість уникнути значної шкоди.

Невиправданий ризик пов’язаний з понесенням фірмою великих втрат. Цей вид ризику характерний і для ситуацій, при яких вартість попереджувальних заходів перевищує розмір зменшення зумовлених ними втрат.

У ринкових умовах виправданий підприємницький ризик виступає як сукупність компетентності господарського керівника.

Моральний ризик – це поведінка індивіда, який свідомо (або) підсвідомо підвищує ризик втрати, сподіваючись на відшкодування з боку страхової компанії. Це може виявлятися по-різному:

- у недостатній увазі (наприклад, тимчасова відсутність працівника на об’єкті, який він охороняє);

- у дійсній неправді (наприклад, інсценування крадіжки матеріальних цінностей)

Для запобігання морального ризику страхові компанії вживають ряд попереджувальних заходів (виконання клієнтами певних обов’язкових умов, залучення сторонніх спеціалістів для розслідування причин, що призвели до втрат).