Фінансові правовідносини

Усі фінансово-правові норми реалізуються у фінансових правовідносинах, тобто юридичних формах вияву та закріплення безпосередньо фінансових відносин.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб’єктів (наприклад, внесення плати), а юридичним — суб’єктивні юридичні права та обов’язки, встановлені фінансово-правовими нормами.

Суб’єктивні права — це належна фінансовому органу для забезпечення виконання його (тобто, держави, від імені якої він виступає) функцій та завдань міра дозволеної (можливої) поведінки, забезпечена юридичними обов’язками іншої сторони відносин (наприклад, платником податків). Саме обов’язки іншої сторони фінансових правовідносин є гарантією дотримання прав уповноваженого державою фінансового органу.

Юридичний обов’язок — це приписана зобов’язаному суб’єкту (платнику податків, одержувачу бюджетних асигнувань) і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб’єкт.

Об’єкт фінансових правовідносин — це фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб’єктивних прав і обов’язків іншої сторони фінансових правовідносин.

Суб’єкти фінансового права — це носії передбачених фінансовоправовими нормами суб’єктивних прав та обов’язків у сфері фінансової діяльності держави.

Суб’єкти фінансових правовідносин — це реальні учасники певних правовідносин. Зазвичай розрізняють такі суб’єкти фінансових правовідносин:

1) адміністративно-територіальні утворення (держава, що виступає в особі вповноважених нею органів — Верховної Ради, КМУ, Президента України, Міністерства фінансів тощо, й адміністративно-територіальні одиниці);

2) колективні суб’єкти (органи державної влади й управління, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування, підприємства та установи різних форм власності, громадські організації);

3) індивідуальні суб’єкти (фізичні особи).

Властивість юридичної чи фізичної особи бути носієм юридичних прав і обов’язків з огляду на юридичні норми називають правосуб’єктністю. Саме шляхом наділення правосуб’єктністю фіксується юридичне становище особи.

Правосуб’єктність у фінансовому праві містить два елементи: можливість мати права і нести обов’язки (правоздатність) і можливість самостійного здійснення прав і обов’язків (дієздатність). Так, наприклад, ч. 2 ст. 67 Конституції України закріплює, що всі громадяни щороку зобов’язані подавати декларацію про свій майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законодавством. Подаючи декларацію, особа вступає у фінансові правовідносини з органами податкової служби України. Саме так ця особа вступає в конкретні фінансові правовідносини, реалізуючи надані Основним законом України права і обов’язки.

Фінансові правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів. Юридичні факти — це відповідні життєві обставини, з якими правова норма пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. До юридичних фактів у фінансовому праві належать дії (правомірні та неправомірні) та події.