Концепції глобальної економічної системи

ПЛАН

1. Концепції глобальної економічної системи

2. Головні елементи міжнародної економічної системи

3. Моделі економічного розвитку

Концепції глобальної економічної системи

Світове господарство як глобальна система є категорією історичною, що розвивається, динамічною. Його еволюція, перехід з однієї фази розвитку в другу пояснюють відповідні теоретичні концепції. Історично світове господарство розглядалося як система національних господарств або певних їхніх груп. Тому в центрі аналізу багатьох концепцій знаходиться положення національних господарств у світовій системі.

Загальна посилка цих теорій перебуває в тому, що національні господарства займають у світі нерівне становище. До числа головних концепцій глобальної системи входять: теорії імперіалізму і неоколоніалізму, модернізації, теорії залежності, теорії світової системи, концепція взаємозалежності національних господарств.

1. Теорії імперіалізму і неоколоніалізму пояснюють структуру світу як боротьбу між головними державами за нові ринки, джерела сировини, сфери додатку капіталу, за посилення їх політичного і культурного впливу.

Під імперіалізмом розуміється та стадія розвитку, «коли склалося панування монополій і фінансового капіталу, набув видатного значення вивіз капіталу, почався поділ світу міжнародними трестами і закінчився поділ усієї території землі найбільшими капіталістичними країнами» (В.І. Ленін). Засновниками теорії імперіалізму є О. Бауер, Р. Гільфердінг, В. Ленін.

Марксистська теорія імперіалізму вплинула на багато світових теорій. Після катастрофи колоніальних імперій популярність теорії імперіалізму скоротилася.

2. Теорія модернізації. Теорія базується на розходженнях у розумінні традиційного і сучасного. Теорія зв'язує перехід до сучасного економічного росту з духовними цінностями, а не тільки з матеріальним інтересом (домінувала в першій половині XX століття).

Теорія пояснює, що традиційні об’єднання суб’єктів господарювання управляються індивідами, які не підготовлені до нововведень, а сучасні - управляються індивідами, які застосовують нові ідеї під впливом раціонального мислення і практичного досвіду.

Вона охоплює різні аспекти культурно-політичного й економічного розвитку, соціальної і психологічної мобілізації, що інтерпретуються як самостійні тенденції розвитку. Методологічними передумовами теорії модернізації є погляди М.Вебера, Т. Пірсона.

В даний час теорія модернізації має невелике поширення. Розходження між традиційним і сучасним теоретично важко використовувати в зв'язку з тим, що за традиційним і сучасним може стояти матеріальний інтерес, також як і сучасні підходи до цінностей.

3. Теорія залежності (метатеорія, поширена у 60 – 70 роки). Була найбільш впливовою концепцією розвитку глобальної системи, висунута групою латиноамериканських економістів і соціологів. Її засновник - відомий аргентинський економіст Р. Пребіш. У той період під впливом кубинської революції 1959 р. втрачали вплив доктрини національного капіталізму й інтегральної модернізації, прихильники яких закликали маси до жертв в ім'я створення на національній і незалежній основі «ідеального ринкового товариства».

Метатеорія поділяється за трьома напрямках: залежної нерозвиненості, залежного розвитку і відтворення залежності. Її вихідний момент - посилка про те, що капіталістична система у світовому масштабі одночасно породжує економічний розвиток і слаборозвинутість на міжнародному, національному і локальному рівнях. Прихильники теорії стверджують, що капіталістична система активно сприяє недорозвиненості Третього світу: метрополія привласнює економічний надлишок своїх сателітів і використовує його для власного розвитку. Сателіти ж залишаються слаборозвиненими, оскільки не мають доступу до свого ж надлишку, а також внаслідок експлуататорських протиріч, внесених і підтримуваних метрополією усередині країни-сателіта.

4. Концепція світової системи (висунута І. Валєрштайном). Вона поділяє світ на центральні (світове ядро), периферійні і полуферійні країни. Ця концепція визначає залежний розвиток країн полуферії усередині орбіти світової системи на основі міжнародного поділу праці що створює можливості для міжнародної фрагментації виробничого процесу. У ці країни звичайно переміщаються ті виробничі процеси, що обслуговуються дешевою, малокваліфікованою робочою силою.

Концепція тісно зв'язана з положенням про державну залежність, відповідно до котрого розрив між центром і периферією визначає основне протиріччя світової системи.

Концепція світової системи також тісно зв'язана з теорією нового міжнародного поділу праці (НМРТ, Ф. Фробел), що звертає увагу на наслідки змін у глобальній виробничій стратегії ТНК в останні десятиліття. Прихильники НМРТ також поділяють світову систему на центр, периферію і полуферію, у яких поділ праці включає максимізацію прибутку ТНК і рішення проблем головних промислових країн. Вони не бачать перспектив дійсного розвитку країн Третього світу, але звертають увагу на вивчення інтересів різних груп країн.

5. Концепція рівного партнерства (затвердилася до початку 70-х років). Більш-менш закінчене вираження вона одержала в доповіді Л. Пірсона, підготовленої під егідою Світового банку для оцінки стратегії відносин західних країн із державами, що розвиваються. Вона припускала об'єднання політики допомоги, торгівлі, інвестицій у єдину стратегію, що повинна ґрунтуватися на зусиллях самих країн, що розвиваються. Концепція рівного партнерства проповідує створення системи рівної взаємозалежності між країнами, що розвиваються, і західними країнами, затушовуючи при цьому існуючий величезний розрив у рівнях розвитку двох підсистем світового господарства.

Ця концепція нерідко зв'язується з проблемами економічного росту. Незбалансований і роз'єднаний ріст економіки приводить до гострих проблем світового розвитку. Основний вихід - в органічному рості світового господарства, у рішенні проблем взаємозалежності підсистем і країн із різними рівнями соціально-економічного розвитку. Це припускає створення глобальної системи управління виробничими ресурсами.

Взагалі, з середини 70-х років проблематика світової економіки усе тісніше погоджується з концепціями взаємозалежності національних господарств, що ґрунтуються на інтернаціоналізації виробництва, на диференційованому впливі науково-технічного прогресу на структурну перебудову. Проблема взаємозалежності і партнерства розглядається на різних пересічних рівнях - глобальному, між центрами і периферією, усередині підсистем.