Світовий валютний ринок. Його структура і учасники

Світовий ринок іноземної валюти охоплює всю земну кулю, цілодобово на цьому ринку змінюються ціни, весь час ведеться торгівля валютою. Провідні центри валютної торгівлі в Європі – Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж, Лондон. В США – Нью-Йорк, В Азії – Токіо, Сінгапур, Бахрейн, Абу-Дабі, Катар. Половина всіх угод (а 10 років тому 90%) здійснюється в доларах США.

Ринок характеризується найбільшою інтенсивністю і ліквідністю в перші години після полудня за європейським часом, коли одночасно відкриті центри в Європі і на східному побережжі США. Цей період вважається найкращим часом для забезпечення ефективного виконання дуже великих замовлень.

Сучасні особливості функціонування світового валютного ринку:

1) посилення фінансових взаємозв’язків між ринками на основі використання сучасної техніки (ЕОМ);

2) безперервне здійснення операцій на валютних ринках на протязі доби у всіх частинах світу;

3) застосування єдиної техніки проведення валютних операцій;

4) розвиток валютних операцій, пов’язаних з страхуванням;

5) зростання числі спекулятивних валютних операцій;

6) нестабільність курсів валют.

Основними напрямами функціонування світового валютного ринку є наступні:

1) своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

2) страхування валютних і кредитних ризиків;

3) забезпечення взаємозв’язку валютних і кредитних ринків;

4) Диверсифікація валютних резервів банків, підприємств (держав, тобто обмін їх ресурсів га різноманітні валюти (долари, ДМ, СДР, ЕКЮ)).

На світовому валютному ринку функціонує 4 основні категорії учасників:

1) банки і небанківські дилери, що торгують іноземною валютою -забезпечують технічні і організаційні можливості діяльності при купівлі і перепродажу валюти на валютному ринку.;

2) особи і фірми, що виконують комерційні і інвестиційні операції - ця група складається з експортерів, імпортерів, інвесторів міжнародних фондів, міжнаціональних фірм і туристів. Їх діяльність носить епізодичний характер, багато з них використовують ринок для хеджирування.;

3) учасники, що займаються арбітражем, і спекулянти - отримують прибуток всередині самого ринку. Вони оперують лише у власних інтересах, не обслуговуючи клієнтів і не забезпечуючи неперервності роботи ринку.;

4) центральні банки і казначейства - використовують міжнародний валютний ринок для того, щоби придбати запаси іноземної валюти або позбутися їх; вплинути на ціни, за якими ведеться торгівля їх власною валютою. Вони намагаються вплинути на обмінний курс таким чином, щоби це служило інтересам їхньої країни.

За обсягами валютних операцій найбільшими світовими валютними ринками є :

1) Лондон – 187 млрд. дол. США в день;

2) Нью-Йорк – 129 млрд. дол. США в день;

3) Токіо – 115 млрд. дол. США в день;

4) Цюріх – 50 млрд. дол. США в день.

Важливою особливістю світового валютного ринку (центрів) є проведення операцій лише з валютою, яка широко використовується в світовому платіжному обороті (резервні валюти).

Види валютних операцій на світовому валютному ринку:

1) угоди СПОТ (з негайною поставкою валюти) – сутність угод СПОТ полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки на другий робочий день з моменту укладення угоди по курсу, що зареєстрований в момент її укладення. SPOT – найбільш поширені валютні операції (90 % операцій на валютних ринках світу);

2) термінові угоди з іноземною валютою (форвардні і ф’ючерсні) – це валютні операції, при яких сторони домовляються про поставки певної суми іноземної валюти через визначений термін після укладення угоди по курсу, що зареєстрований в момент її укладення

3) валютний арбітраж – це валютні операції, при яких операції купівлі продажу іноземної валюти відбувається з наступною зворотньою угодою з метою отримання прибутку (є часовий, просторовий, простий, складний, спекулятивний, конверсійний валютний арбітраж).

4) В останній час набули поширення також операції з валютними опціонами (опціон, це документ, що дає право купити або продати певний вид фінансових цінностей (валюти) за певною обумовленою в момент укладення угоди ціною в межах обумовленого періоду) (Приклади – купівля Дж. Соросом опціонів при падінні курсу фунта стерлінгів, при якому він заробив 1 млрд. дол. США).

З світовим валютним ринком тісно пов’язані світові ринки золота.

Аналіз показує, що щонайменше за останні 500 років купівельна спроможність золота по відношенню до інших товарів залишалась майже незмінною і завжди вирівнювалась після піднесень і провалів.

Ринки золота – це спеціальні центри торгівлі золотом, де відбувається регулярна купівля-продаж золота за ринковою ціною. Головним джерелом пропозиції золота на ринку є його новий видобуток (80%). За всю історію видобутку золота (6 тис. років) було видобуто 110 тис. т. Зараз золоті запаси оцінюються в 37 тис. т.

В даний час співвідношення між сферами використання золота таке:

1) офіційні золоті резерви країн-членів МВФ складають 35,8 тис. т;

2) накопичення тезавраторів (приватних осіб) – 25,4 тис. т;

3) промислово-побутове споживання золота – 34 тис. т.

Західні спеціалісти вважають, що публіковані МВФ офіційні дані про золоті запаси не включають деякі секретні і приховані фонди (характерно для країн Близького Сходу).

Найбільшими в світі власниками золота є США, ФРН, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди. На промислові країни припадає біля 83% світових централізованих запасів.

Крупним тримачем золота є МВФ. Найбільше в світі сховище знаходиться в Нью-Йорку – в глибині скелястого ґрунту Манхеттена, де на глибині 25 м в підвалах Федерального резервного банку зберігаються 70 країн світу, а також МВФ.

Найбільшими ділерами золота в світі є 5 Лондонських фірм (банкірський дім Ротшильді та ін.), а також Mocatta and Goldsmid, що входить до Standart chartered bank), "велика трійка" швейцарських банків, Нью-Йоркська золота біржа.

В останній час центральні банки ряду країн приступили до достатньо масованого продажу своїх золотих активів. Ключова роль в забезпечені гарантій стабільності національних валют все більше відводиться не золоту, а могутності власних економік і економік країн-постачальників резервних валют. Частковий продаж (від 1/3 до 1/2) здійснили Нідерланди, Бельгія, Австрія, Канада, Австралія (мотиви: покращання макрофінансових індикаторів для вступу в ЄС; для деяких країн цей крок був виправданий, оскільки їх теперішній запас (Канади, Австралії, ПАР) знаходиться в межах квартального видобутку). Зовсім недавно всі свої 125 т продала Аргентина. Але останні фінансові кризи і події 11 вересня 2001 р. свідчать про значний рівень хиткості світових економік в умовах глобалізації і зростання значення золота у світовому господарстві.

Наприклад, в період фінансової кризи в Азії уряд Південної Кореї закликав населення про допомогу і добровільну здачу золота з приватних тезаврацій.