Суть і структура світового ринку технологій

План

1. Суть і структура світового ринку технологій

2. Міжнародна ліцензійна торгівля

3. Сучасні особливості міжнародної передачі технологій

Суть і структура світового ринку технологій

В сучасних умовах глобальний розвиток і рух технологій через світовий ринок технологій є одним з найважливіших чинників траснформації світової економіки у ХХІ ст. Об’єктивними умовами цього процесу є становлення інформаційно-технологічної системи розвитку цивілізації і зростання пріоритетності четвертого фактора виробництва – інноваційного підприємництва, а також необхідність оптимізації взаємовідносин між людиною, суспільством і природою. Процес інтернаціоналізації створення виробничого і комерційного використання, трансферту поширення технологій дістав назву техноглобалізм.

Усі речі навколишнього світу являють собою об’єкти-носії технологій: природних, виробничих, суспільних. Існують кількісні і якісні критерії віднесення товарів до технологічних – коефіцієнт технологічної місткості торгівлі (частка витрат на дослідження і розробки в обсязі витрат на виробництво товарів і їх торгівлю тощо), численні якісні критерії (частка зайнятих у НДДКР, рівень використання високих технологій тощо).

Світовий ринок технологій – це сукупність міжнародних ринкових відносин його суб’єктів з приводу використання прав власності на технології.

Міжнародний рух технологій може здійснюватися у двох видах:

1) комерційному;

2) некомерційному.

Найбільш притаманним для світового ринку технологій є комерційний трансфер неуречевлених технологій, який створює основу сучасних міжнародних науково-технічних відносин.

Основними формами комерційного трансферту технологій є:

1) продаж патентів;

Патентні угоди – це міжнародна комерційна угода щодо продажу власником патенту права на його використання покупцеві.

(Патент – це свідоцтво про право власності автора винаходу, яке підтверджує його новизну і виключне право автора на використання. Патент видається державними органами на термін до 15-20 років і дії на території тільки даної країни).

2) продаж ліцензій;

Ліцензійні угоди – це міжнародні комерційні угоди щодо надання власником патентів права покупцеві на використання непатентних знань і досвіду, технологій у визначених межах. Ліцензії можуть надаватися в уречевленому або в неуречевленому вигляді. Ліцензійні угоди є найпоширенішою формою комерційного трансферту технологій на світовому ринку технологій.

Ліцензія – це дозвіл власника патентів, непатентних знань, досвіду і технологій на їх використання покупцем у визначених межах. Ліцензії можуть бути патентними і непатентними, а також невиключними, виключними і повними, залежно від умов та обсягу прав на ліцензію, що надається покупцеві.

3) продаж “ноу-хау” – це передача прикладних знань, досвіду та секретів технологій, що не патентуються, але мають практичну цінність;

4) лізинг – це довгострокова оренда обладнання і устаткування (насамперед високотехнологічного);

5) договори з приводу копірайту – це продаж виключного права автора на інтелектуальну власність, зокрема друковану продукцію;

6) франчайзинг – це використання для збуту товарів торговельної марки (індивідуального символу) їх виробника зі збереженням права власності виробника на технологію їх вироблення;

7) надання наукоємких послуг у сферах виробництва, обігу та управління, включаючи (інжиніринг, консалтинг, інформаційні послуги, менеджмент, підготовку персоналу тощо).

На практиці зазначені форми трансферту технологій доповнюють одна одну, особливо у масштабних проектах, у міждержавних угодах про промислово-інвестиційне співробітництво, науково-технічну та виробничу кооперацію та ін.

До некомерційних форм трансферту технологій належить міжнародна технологічна допомога, яка надається у таких формах:

1) технологічних грантів (безоплатного надання технологій і устаткування, у вигляді консалтингу та підготовки кадрів тощо);

2) спільного фінансування проектів (певна частина витрат покривається за рахунок країни-реціпієнта).

Метою міжнародної технологічної допомоги є надання сприяння через сферу технологій процесів, продуктів та управління допомогти країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою посилити ринкові основи своєї економіки. Таке технологічне сприяння може здійснюватися на двосторонній, багатосторонній (міжурядовій чи за участі регіональних організацій) та міжнародній (за участі міжнародних організацій) основі. В регулярних бюджетах більшості розвинутих країн, провідних міжнародних організацій (ПРООН, ЮНІДО, ЮНКТАД, МВФ, МБРР та ін.) передбачаються спеціальні кошти на міжнародне технологічне сприяння.