Міжнародна ліцензійна торгівля

Ліцензійні угоди є найпоширенішою формою комерційного трансферту технологій на світовому ринку технологій. Незважаючи на те, що ліцензійна торгівля не перевищує за обсягами кількох відсотків зовнішнього товарообміну розвинутих країн світу, вона відіграє ключову роль у комерційному трансферті “чистих” технологій, формування сучасного світового ринку технологій.

Основні види ліцензій:

1) Проста ліцензія – продавець (ліцензіар) дозволяє на певних умовах використовувати винахід або ноу-хау, залишаючи за собою право самостійного користування об’єкту ліцензування та видання аналогічних ліцензій іншим зацікавленим особам.

2) Виключна ліцензія – при такій угоді покупець (ліцензіат) отримує виключні права на використання винаходу в межах обумовлених в угоді (як правило, стосовно території) і ліцензіар уже не може надавати аналогічні ліцензії іншим особам чи фірмам. Проте це не позбавляє ліцензіара права на самостійне використання предмета даної ліцензії, якщо інше не обумовлене контрактом, а також на видання ліцензії іншим особам на умовах, які не суперечать попередній угоді.

3) Повна ліцензія – ліцензіар позбавляється усіх прав на використання винаходу протягом усього терміну дії договору. Така угода, як правило, має місце тоді, коли ліцензіар не має змоги самостійно використовувати винахід і не має змоги самостійно його реалізувати іншим потенційним покупцям.

В останній час набула “тіньова” діяльність у науково-технічній сфері: нелегальна торгівля технологічними секретами, промисловий і комерційний шпіонаж, несанкціонований франчайзинг, підробка товарів-інновацій тощо Тому технологічний бізнес вимагає обгрунтованого і цілеспрямованого стратегічного вибору організаційного та маркетингового забезпечення інноваційної діяльності. У цьому контексті головною метою визначення інноваційних стратегій маркетингу є забезпечення їх максимальної продуктивності і економічної ефективності, визначення правильної форми платіжних відносин.

Основними формами ліцензійних винагород є наступні:

1) роялті - це періодичні відрахування продавцеві у вигляді фіксованих ставок у процентах від доходу покупця, пов’язаного з комерційним використанням ліцензії на період дії угоди (щомісячні, щоквартальні чи щорічні відрахування у %, наприклад 3-5% від прибутку, суми продажів чи відпускної ціни тощо);

2) паушальний платіж – це одноразовий платіж продавцеві за ліцензією за встановлених ліцензійною угодою розмірах без подальших зобов’язань покупця перед продавцем;

3) надання права участі у власності – це передача продавцю за отримання ліцензії частки акцій підприємства, що дає можливість продавцеві контролювати користувачів своїх технологій;

4) участь у прибутку – це відрахування продавцеві фіксованої частини прибутку (10-30%) від комерційної реалізації ліцензії;

5) перехресне ліцензування – це обмін ліцензіями чи патентами, котрі еквівалентними у вартісному виразі.

Розрахунки цих ліцензійних платежів мають свою слабку сторону, а саме невизначеність очікуваних прибутковості, економічного і соціального ефекту впроваджувальних технологій, об’єктивну неповноту критеріїв та механізмів їх застосування. Для оцінки ефективності інноваційної діяльності в міжнародній практиці ЮНІДО рекомендує застосування таких показників, як чистий дисконтований дохід, внутрішня норма прибутку, проста норма прибутку, коефіцієнт фінансової автономності проекту, а також термін окупності інвестицій в інноваційний проект.