Ведення позовної роботи

Позовна робота, включаючи підготовку матеріалів для пред'явлення позовів та відзивів на них, здійснюється юридичною службою підприємства, організації або відповідним структурним підрозділом у разі відсутності такої служби.

Позов пред'являється, якщо претензія відповідачем відхилена повністю або частково без належних підстав, залишена без відповіді.

У такому випадку претензійні матеріали з висновками та документами, що обґрунтовують вимоги підприємства-позивача, передаються відповідними структурними підрозділами в юридичну службу для підготовки позову.

Позовна заява повинна містити:

–найменування господарського суду, до якого подається заява;

–найменування сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності за їх наявності;

–зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

–зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

–виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

–відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

–відомості про вжиття запобіжних заходів;

–перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Крім того, копія позовної заяви надсилається відповідачеві рекомендованим або цінним листом чи вручається під особистий підпис.

Справи у спорах, в основному розглядаються за місцезнаходженням відповідача.

Приймання товарів за кількістю полягає у зіставленні маси, кількість місць та одиниць товарів з даними супровідних документів і маркування.

У тих випадках коли товарів в магазин надійшли без супровідних документів їх критична кількість повинна бути визначеною і зазначена в акті про фактичну кількість товарів з указаними відсутністю документів. При цьому отримані товари повинні залишатися на зберіганні до прибуття супровідних документів. Якщо при кількості приймання товарів у момент надходження, неможливо визначити масу нетто товарів, то спочатку перевіряють масу брутто товарів, а після звільнення тари від товару визначають фактичну масу тари.