КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Оформлювання результатів наукової діяльностіНаукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. Науковий результат - нове знання, здобуте під час наукових діяльності та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. План, тези, конспект як засіб організації розумової праці Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературними джерелами, що вимагає володіння методами фіксації і збереження наукової інформації. План ‒ це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; "порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція". За допомоги плану узагальнюють і "згортають" інформацію наукового джерела, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту. Формулювання пунктів плану має лаконічну і чітку структуру, перший і останній пункти логічно розпочинають і завершують виклад основних питань тексту. Необхідно вміти виокремлювати в тексті головні думки, встановлювати співвідношення між ними і на цій підставі членувати текст, добирати заголовки до розділів. Цінність плану полягає у тому, що він допомагає усвідомити прочитане і стисло відтворити в пам'яті зміст наукового джерела, зосереджуючи увагу на найсуттєвішій інформації. За структурою план може були простим і складним. Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту. Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти. Питальний план складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім. У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або субстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) тільки у формі називного відмінка. Тезовий план ‒ сформульоване основне положення абзацу, його мікротема. Взірець плану: Питальний план 1. Що таке мовна норма? 2. До яких джерел слід звертатися, щоб перевірити правильність написання того чи іншого слова? 3. Який зв'язок між "Правописом" і словниками? Номінативний план 1. Слово світське і сакральне в культурному процесі. 2. Релігія як символічна форма: раціональні та ірраціональні аспекти. 2.1. Слово в християнському культі. 2.2. Світське і сакральне осягнення слова Біблії. 2.3. Функціональність біблійної символіки в сучасному суспільстві. 3. Слово в мистецтві красного письменства. 3.1. Соціальний статус поета (письменника). 3.2. Освітній потенціал творів красного письменства. Тезовий план 1. Конституція в сучасному світі є невід'ємним атрибутом дер-жави, ознакою її суверенності. 2. Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина. 3. Конституція у формальному значенні іменують єдиний акт або ж кілька актів, що мають вишу юридичну силу стосовно інших нормативних актів. 4. Як Основний Закон, Конституція України складає ядро національної правової системи, є юридичною базою для розвитку всього українського законодавства. Теза ‒ "положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. // Положення, що коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. // перев. мн. Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо". Теза у широкому розумінні ‒ будь-яке твердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні ‒ деякий текст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ. Відповідно до мети тези бувають: ‒ вторинні; ‒ оригінальні. Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад, підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення - створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі, а обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту, зазвичай їх складають мовою автора. Вимоги до складання тез: ‒ формулювання думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням самобутності форми; ‒ викладання основних авторських думок у вигляді послідовних пунктів, записуючи тези, нумерують кожну, в кожній тезі варто виокремлювати ключове слово; ‒ якщо текст великий за обсягом, то в кінці кожної тези вказують номер сторінки джерела. Оригінальні тези створюють як первинний текст. Вони можуть бути: - ключовими елементами майбутньої наукової розвідки (планом, начерком основних положень); - стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції. Оригінальні тези ‒ предметно-логічне ціле, об'єднане спільною думкою, що відображена у заголовку, призначення якого - зорієнтувати читача у змісті наукового тексту. На відміну від розгорнутого плану, який тільки називає питання, тези розкривають розв'язання цих питань. Прагнення автора тез до стислості зумовлює відсутність прикладів, цитат. Загальну норму жанру тез - високу насиченість висловлювання предметно-логічним змістом - реалізовано в оптимальному поєднанні складності думки з ясністю і доступністю викладу. Тези мають чітко регламентовану змістово-композиційну структуру, в якій виокремлюють такі складові: 1. Преамбула (1 -2 тези); 2. Основний тезовий виклад (3-6 тез); 3. Висновкова теза/тези (1-2). У преамбулі стисло формулюють проблему дослідження і обґрунтовують актуальність теми з погляду сучасного стану науки і практики. Основний тезовий виклад передбачає розв'язання таких завдань: ‒ сформулювати мету дослідження, схарактеризувати об'єкт і матеріал дослідження; ‒ описати перебіг дослідження; ‒ визначити критерії оцінювання і технологію оброблення результатів. Висновкова теза презентує результати і загальний висновок, перспективи подальшого дослідження. Друкують тези у спеціальних збірниках, матеріалах конференцій тощо. Оформлення тезу вигляді публікації передбачає дотримання такт вимог: ‒ у правому верхньому куті аркуша зазначають прізвище та ім'я автора і необхідні відомості про нього; ‒ формулювання кожної тези починають з нового рядка, акцентують увагу на актуальності проблеми, стані її розроблення в науці, положеннях, висновках дослідження; ‒ обсяг тез становить 2-3 сторінки друкованого тексту через 1,5-2 інтервали.
Тетяна Капканець Криворізький державний педагогічний університет, м. Кривий Ріг
|