ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.Оцінка інвестиційного проекту в умовах невизначеності

Основними причинами для невизначеності - є інфляція, зміни в технології, хибна одиниця проектної потужності, порушення строків будівництва тощо. Проблема невизначеності посилюється також порушенням часових строків на виконання кожної фази проекту. Тому, вкладаючи свої кошти в інвестиційний проект, інвестор має визначити вплив інфляції на оцінку інвестицій, оцінити результати аналізу чутливості проекту, аналізу беззбитковості та аналізу еквівалента певності та прийняти правильне рішення щодо вкладання коштів.

Рішення про проведення оцінки в умовах невизначеності приймається лише в тому випадку, якщо існують серйозні сумніви відносно життєдіяльності інвестиційного проекту.

L. Вплив інфляції на оцінку інвестицій.

Інфляція - це загальне підвищення цін. Коли росте інфляція, реальна вартість сподіваних грошових потоків падає. .Якщо інвестор не врахує ризик інфляції, то NPV або IRR можуть бути штучно завищені. Таким чином, в процесі аналізу інвестиційного проекту, варто врахувати інфляцію, корегуючи або грошові потоки за проектом, або ставку дисконту. Розглянемо це на прикладі.

Приклад. Оцінити інвестиційний проект, який має такі параметри: стартові інвестиції - 8000 тис. грн.; період реалізації- 3 роки; грошовий потік по рокам (тис. грн.): 4000; 4000; 5000; необхідна ставка доходності (без врахування інфляції) - 18%; середньорічний індекс інфляції - 10%.

Спочатку визначимо оцінку проекту без урахування та з урахуванням інфляції. Розрахунок показників ефективності проекту без урахування інфляції представлено в табл. 1.

Таблиця 1

Для визначення оцінки ефективності проекту з урахування інфляції необхідно: або скорегувати грошові потоки на середньорічний індекс інфляції, а потім на ставку дисконту; або визначити ставку дисконту, яка б враховувала індекс інфляції див. формулу, і потім скорегувати грошові потоки за новою ставкою, яка враховує індекс інфляції.

R_i = (1+R)*(1+i) – 1

де R_i- ставка дисконту (коефіцієнт) з урахуванням інфляції;

R - ставка дисконту (коефіцієнт) без урахування інфляції;

i - середньорічний індекс інфляції (коефіцієнт).

За даними нашого прикладу визначимо дисконтну ставку з урахуванням інфляції:

R_i = (1+0,18)*(1+0,1) – 1 = 0,298 (29,8%)

Розрахунок оцінки проекту з урахуванням інфляції представлено в таблиці 2. Як видно з таблиці без урахування інфляції, проект доцільно прийняти, бо NPV = 1305,7 тис. гри. Однак розрахунок, проведений з урахуванням інфляції за двома варіантами показує, що проект варто відхилити, бо NPV від'ємне і становить - (-258) тис. грн.

2. Аналіз чутливості проекту

Таблиця 2

За допомогою цього аналізу можна показати як змінюється чистий прибуток або прибутковість інвестицій при різних значеннях заданих перемінних (питомої продажної ціни, питомих витрат, обсягу продаж та інше). Аналіз чутливості повинен прийматися уже на етапі планування проекту, коли приймаються рішення, які стосуються основних факторів проекту.

Цей аналіз використовується для вибору параметрів ризику, які єкритичними для економічної життєздатності проекту. В проектному аналізі прийнято перевіряти чутливість внутрішньої ставки доходу проекту (IRR) та чистого приведеного доходу (NPV) до зміни найважливіших вхідних показників.

Аналіз чутливості інвестиційного проекту проводять в такій послідовності:

1. Вибирається ключовий показник ефективності інвестицій (це може бути внутрішня норма доходності інвестицій (IRR) або чиста приведена вартість проекту (NPV)

2. Вибираються показники, відносно яких є певна невизначеність:

• капітальні витрати та вкладення в оборотний капітал;

• ринкові фактори - ціна товару та обсяг продаж;

• компоненти собівартості продукції;

• час будівництва та введення в дію виробничих потужностей.

3. Встановлюються номінальні та граничні (нижні та верхні) значення невизначених факторів, вибраних на другому етапі процедури. Граничних факторів може бути декілька, наприклад: ±5% та ±10% від номінального значення.

4. Визначається ключовий показник для усіх вибраних граничних значень невизначених факторів.

5. Будується графік чутливості для усіх невизначених факторів. В інвестиційному менеджменті цей графік носить назву «Spider Graph» (див. рис.1)

Рис.1.Чутливість проекту до зміни факторів невизначеності: 1 - ціна товару, 2 - вартість обладнання, 3 - матеріальні витрати.

Даний графік дозволяє зробити висновок про найбільш критичні фактори інвестиційного проекту з тим, щоб в процесі реалізації проекту звернути увагу на ці фактори з метою скорочення ризику невиконання інвестиційного проекту.

Наприклад, якщо ціна продукції стала критичним фактором, то в ході реалізації проекту слід покращити програму маркетингу та підвищити якість товарів. Якщо проект є чутливим до зміни обсягів виробництва, то необхідно звернути увагу на вдосконалення внутрішнього менеджменту підприємства та ввести спеціальні заходи з підвищення продуктивності. І, якщо критичним стане фактор матеріальних витрат, то доцільно покращити відносини з постачальниками, що приведе до зниження ціни на сировину.

По своїй цілеспрямованості аналіз чутливості передує аналізові ризиків і дозволяє виявити найважливіші фактори, які впливають на кінцеві параметри проекту в найбільшій мірі. Доцільно такий аналіз виконувати із застосуванням комп'ютеризованої фінансової моделі, яка відтворює основні взаємозв'язки між параметрами, закладеними в проект. Якщо, наприклад, оцінювати фактори, що впливають на чистий прибуток, то вони розподіляються за напрямками діяльності: виробництво продукції, її продаж, податкові та бюджетні відрахування, кредитні умови тощо. Зростання продажної ціни викликає зростання надходжень від продажу продукції навіть при сталому обсязі її випуску. Зміни в податковій системі впливають на розмір прибутку, зміни витратних норм сировини, матеріалів і цін на них впливають на сумарні витрати і в кінцевому рахунку - на прибуток.

Стандартний підхід до аналізу чутливості проекту вміщує в собі розрахунок його прибутковості в умовах найбільш імовірного прогнозу усіх вхідних параметрів. Цей розрахунок приймається за базовий варіант (сценарій). В доповнення до базового варіанту проводять також розрахунки по песимістичному та оптимістичному сценаріях. Саме так будуть підходити до цієї оцінки потенційні інвестори і кредитори проекту.

3. Аналіз беззбитковості

Мета цього аналізу - визначити точки рівноваги, в яких надходження від продаж дорівнюють витратам на продану продукцію. Коли об'єм продаж нижче цієї точки, то фірма несе збитки, а в точці де надходження рівні витратам, фірма веде справи беззбиткове.

Аналіз беззбитковості служить для порівняння використання запланованої потужності з об'ємом виробництва, нижче якого фірма має збитки. Точку беззбитковості можна визначити в показниках фізичних одиниць виробленої продукції або рівня використання виробничої потужності, при якій надходження від продаж та витрати виробництва рівні. Надходження від продаж в точці беззбитковості є вартістю беззбиткових продаж, а ціна одиниці продукції в цій точці є беззбитковою продажною ціною.

Перед тим як вирахувати величини беззбитковості необхідно перевірити наявність таких умов та допущень:

• витрати виробництва та маркетингу є функцією об'єму виробництва або продаж;

• об'єм виробництва дорівнює об'єму продаж;

• постійні експлуатаційні витрати однакові для будь-якого об'єму виробництва;

• перемінні витрати змінюються пропорційно об'єму виробництва, і таким чином, повні витрати виробництва також змінюються пропорційно до його об'єму;

• продажні ціни на продукт або продуктовий комплекс для усіх рівнів випуску не змінюється з часом, тому загальна вартість продаж є лінійною функцією від продажних цін та кількості проданої продукції;

• величина беззбитковості визначається для одного продукту, а у випадку різної номенклатури її структура, тобто відношення між виробленою кількістю, повинні залишатися постійними.

Математично беззбиткове виробництво визначається таким чином:

- кількість одиниць продукції V, яке необхідно виробити та продати, щоб повністю покрити річні постійні витрати Cf при даній продажній ціні одиниці продукції Р, та перемінних питомих витратах С, або:

(P_i – C_v)*V = C_f або V=C_f / (P_i – C_v)

де P_i - ціна одиниці продукції;

Cv - перемінні витрати на одиницю продукції; V- кількість одиниць випущеної продукції; Cf- річні постійні витрати.

Графік точки беззбитковості

Приклад. Компанія виготовляє продукт А. Величина постійних витрат - 220 тис. грн. для даного виробництва. Максимально можливий обсяг випуску продукції становить 1000 одиниць. Одиниця продукції реалізується за ціною 820 грн., перемінні витрати складають - 270 грн. на одиницю продукції. Таким чином за формулою (6.10)

V- 220000 : (820 - 270) = 400 одиниць продукції.

Отже при випуску 400 одиниць виробів А підприємство не мас збитків, але і не має прибутків.

При реалізації концепції беззбитковості можна помітити, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції та послуї сильно впливає на зміну прибутку. Це явище називається ефектам виробничого левереджа (або операційного важеля).

Розглянемо це на прикладі.

Приклад. Підприємство випускає продукцію А. В першому році перемінні витрати склали 20000 грн., а постійні - 2500 грн.

Загальні витрати складають 20000 + 2500 = 22500 грн. Виручка від реалізації продукції склала 30000 грн. Таким чином, прибуток за перший рік становитиме 30000 - 22500 = 7500 грн.

На другому році в наслідок збільшення продукції на 15% одночасно виросли на таку ж величину перемінні витрати та обсяг реалізації.

В такому випадку перемінні витрати становитимуть 20000 • 1,15 = 23000 грн., а виручка 30000 • 1,15 = 34500 грн. При незмінності постійних витрат загальні витрати становитимуть 23000

+ 2500 = 25500 грн., а прибуток - 34500 - 25500 = 9000 грн. Порівнявши прибуток в другому га в першому році одержимо 9000 : 7500 = 1,2 (120%). Тобто при збільшенні реалізації продукції на 15% спостерігається ріст обсягу прибутку на 20% - це і є результат впливу операційного (виробничого) важеля.

Для виконання практичних розрахунків залежності зміни прибутку від зміни обсягів реалізації пропонується така формула:

С=(P*V – З_пер) / П_в = (З_пос + П_в) / П_в

де С - сила впливу виробничого важеля;

P- ціна одиниці продукції;

V- кількість одиниць реалізованої продукції;

P*V- обсяг реалізації в грошовому еквіваленті;

З_пер- загальна величина перемінних витрат;

З_пос - загальна величина постійних витрат;

П_в - валовий прибуток.

Для нашого випадку сила впливу виробничого важеля в першому році склала: С = (2500 +7500): 7500 = 1,3333. Ця величина означає, що з збільшенням виручки від реалізації, припустимо, на 15% (як в нашому випадку), прибуток зростає на 1,3333 • 0,15 = 20%.

4. Аналіз еквівалента певності

Ідея цього аналізу полягає у тому, щоб розподілити грошовий потік на безпечну та ризиковану частини. Грошові потоки переводяться в безпечні (певні), потім дисконтуються за безпечною ставкою. Наприклад, в США ставка за державними облігаціями уряду вважається безпечною і, як правило, береться за основу. На Україні це може бути облікова ставка НБУ.

Вирахування еквівалентів певності проводиться в такій послідовності:

1. Визначаються сподівані грошові потоки від проекту.

2. Визначається фактор еквівалента певності або відсоток сподіваного грошового потоку, що є певним.

3. Вираховуються певні грошові потоки: величину сподіваних грошових потоків перемножують на фактор еквівалента певності.

4. Визначається теперішня вартість проекту, шляхом дисконтування певних грошових потоків на безпечну дисконтну ставку.

5. Визначається чиста теперішня вартість проекту: від чистої теперішньої вартості безпечних грошових потоків віднімають початкові інвестиції.

6 .Якщо значення NPV дорівнює нулю або позитивне, проект можна ухвалити, і навпаки, проект слід ухвалити, якщо значення NPV негативне.

Розглянемо це на прикладі.

Приклад. Компанія вирахувала, що протягом наступних п'яти років щорічно матиме відповідно такі грошові потоки. $7000, $6000, $5000, $4000, $3000. Фактори еквівалента певності за ті ж самі періоди відповідно будуть такі: 95%, 80%, 70%, 60%, 40%. Початкові інвестиції в проект $11000. Безпечна ставка (доходність облігацій уряду США) 10%. Визначити, чи проект прийнятний, застосувавши метод еквівалента певності.

Розв'язок. Спочатку слід виділити безпечні грошові потоки зі сподіваних грошових потоків. Це можна зробити, помноживши сподівані грошові потоки на фактор еквівалента певності (див. табл. 3.)

Отримавши безпечні грошові потоки, дисконтуємо їх за безпечною ставкою 10% і отримуємо теперішню вартість безпечних грошових потоків (див. табл.4)

Таблиця 3

Таблиця 4

Далі, скориставшись формулою визначимо: NPV = $ 15024 - $ 11000 = $4024. NPV позитивне, то це означає, що проект прийнятний і його варто схвалити.

2. Джерела та форми інвестування

Інвестиційна діяльність визначається Законом України “Про інвестиційну діяльність” (ст. 2) як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Залежно від суб'єктів інвестиційної діяльності, джерел інвестування та форм власності розрізняють такі її (цієї діяльності) види:

• інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами, підприємствами, господарськими об'єднаннями, спілками та товариствами, іншими юридичними особами, заснованими на приватній або колективній формі власності;

• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами, об'єднаннями і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об'єднаннями та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• іноземне інвестування, що здійснюється іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

• спільне інвестування, що здійснюється громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Поділ інвестиційної діяльності на види має практичне значення: залежно від суб'єктів, форм власності та джерел інвестування може розрізнятися правове регулювання інвестиційної діяльності. Зокрема, регулюється спеціальним законодавством інвестиційна діяльність, що здійснюється державними суб'єктами господарювання за рахунок бюджетних, позабюджетних і позичкових коштів; має спеціальний режим іноземне інвестування, в т. ч. спільне інвестування; спеціальний порядок встановлено для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення.

Залежно від об'єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної діяльності:

а) Інноваційна діяльність – така форма інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу, включаючи:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища;

б) капітальне будівництво – інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти;

в) лізинг – довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробничого призначення (з поєднанням елементів відносин купівлі-продажу, доручення, кредиту) як особлива форма інвестування в основні фонди, що дозволяє підприємцям-лізен-гоодержувачам використовувати необхідне устаткування, машини, споруди без капітальних витрат на їхнє придбання;

г) корпоративна (в т. ч. акціонерна) форма інвестування – вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких організацій корпоративного типу; залежно від господарського результату корпоративної форми інвестування розрізняють такі її види:

портфельне інвестування – вкладення коштів у незначні за обсягом (від 1–5 до 10% статутного фонду) пакетів акцій з метою отримання дивідендів; як правило, так званий портфельний інвестор, вкладає інвестиції в кілька, чи значну кількість підприємств, страхуючи себе від великих збитків, які можуть бути спричинені негараздами в роботі котрогось з таких підприємств;

фінансове інвестування – придбання значних за розміром (від 10 до 40% статутного фонду) підприємств з метою перепродажу їх стратегічним інвесторам, якщо вартість акцій досягне максимальної межі;

стратегічне інвестування – вкладення коштів у придбання контрольного пакету акцій чи цілісного майнового комплексу підприємства з метою здійснення над ним контролю і отримання максимального прибутку від діяльності такого підприємства.

Інвестиційна діяльність є складною за своїм змістом і включає комплекс різноманітних дій, що Іменуються інвестиційним циклом. Під цим терміном слід розуміти комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії – досягнення окупності вкладень і отримання запланованого результату – прибутку або соціального ефекту.

Інвестиційний цикл складається з таких основних етапів:

передінвестиційна фаза, що включає прийняття рішення про інвестування, визначення джерел інвестування та затвердження й експертизу інвестиційного проекту;

фаза інвестицій, що включає вкладення коштів в об'єкт інвестування та здійснення необхідних для цього практичний дій (наприклад, будівництво об'єкта);

експлуатаційна фаза – відшкодування інвестором витрачених коштів, отримання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту (відбувається в результаті експлуатації об'єкта інвестування).

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання 1. Підприємство зробило депозитний внесок у банк терміном на 3 роки з нарахуванням відсотків наприкінці року за певною ставкою. Визначити суму внеску з використанням методів простого і складного відсотків (користуючись даними табл.5), розрахунки внести в табл. 6. Провести ті ж самі розрахунки, користуючись формулами (1) та (2). Зобразити графічно зростання по простих і складних відсотках, зробити висновки.

S = Р (1 + n і). (1)

S = Р(1 + i)ⁿ. (2)

Таблиця 5