Основні загрози економічній безпеці України

Важливим питанням у процесі забезпечення економічної безпеки країни є визначення переліку загроз, що можуть деструктивно вплинути на економіку, а також формування пропозицій щодо їх попередження та нейтралізації їхнього впливу на економічну ситуацію в державі.

Загрози – це негативні зміни у зовнішньому політичному, економічному або природному середовищі, а також негативні зміни в аналогічних процесах і сферах всередині країни.

Загрозами економічній безпеці країни є сукупність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави, ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів. Виділяють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці країни.

До основних внутрішніх загроз економічній безпеці України належать:

у науково-технічній сфері: значне зменшення витрат на наукову та інноваційну діяльність, включаючи кошти держбюджету; відплив наукових кадрів за кордон або в іншу сферу діяльності, що призводить до руйнування науково-технічного потенціалу, згортання науково-технічних розробок;

в економічній сфері:

- скорочення обсягів виробництва;

- низька конкурентоспроможність національної економіки, викликана відсталістю технологічної бази більшості галузей, високою енергоємністю національної економіки (на виробництво одиниці ВВП витрачається у 3-5 разів більше енергії, ніж у країнах Східної Європи), низькою якістю продукції та високими витратами виробництва;

- низька ефективність використання основних факторів виробництва у порівнянні з їх забезпеченістю (від Франції відставання сягає: щодо ефективності використання сільгоспугідь – у 10-12 разів, трудових ресурсів – у 7-15 разів, основного капіталу – в 2-3 рази, наукового потенціалу – більш ніж у 20 разів;

- набуття економічною кризою в Україні затяжного характеру, відсутність помітного прогресу в структурній перебудові економіки, побудові ринкових відносин;

- стагнація аграрного сектора;

- низький рівень продуктивності праці та інвестиційної діяльності;

- монополізація економіки;

- великий внутрішній борг;

- низький платоспроможний попит населення;

- високий рівень інфляції та безробіття;

- погіршення стану платіжно-грошової системи, концентрація основної грошової маси на посередницьких операціях і короткострокових формах кредитування;

- економічна злочинність (незаконна торгівля енергоносіями, мінеральними ресурсами, посадові злочини, криміналізація державної влади, корупція, хабарництво, рекет, ухилення від сплати податків тощо);

- зростання попиту на енергоресурси та обмеженість запасів традиційних їх видів;

у соціальній сфері: поглиблення диференціації доходів, бідність, погіршення структури харчування, зменшення доступності освіти та медичних послуг, погіршення якості життя, зниження народжуваності, зростання смертності, неконтрольовані міграційні процеси.

Така ситуація склалася в результаті необґрунтованої реструктуризації національної економіки, неконтрольованості і неефективності приватизаційних процесів, руйнування стабільних зв’язків і традицій в освіті, медицині, культурі та правоохоронній системі. Послаблення чинників внутрішньої безпеки зумовлює зростання залежності країни від зовнішньоекономічних зв'язків.

До зовнішніх загроз економічній безпеці країни належать:

- економічна залежність від імпорту, від'ємне зовнішньоторговельне сальдо, нераціональна структура експорту – надмірний вивіз сировинних ресурсів та низька частка готових виробів (37,1-35,4 %);

- залежність стабільного постачання енергоносіїв від політичних рішень держави-постачальника (Російської Федерації);

- втрата позицій на зовнішніх ринках;

- кредитно-боргова залежність від іноземних держав та міжнародних фінансових організацій, зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів.