Оцінка економічної безпеки України

Найважливішими індикаторами економічної безпеки є: структура ВВП, обсяг і темпи розвитку промисловості, обсяг і динаміка інвестицій; природно-ресурсний і науково-технічний потенціали країни; ефективність використання ресурсів; конкурентоспроможність економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках; темпи інфляції; рівень безробіття; якість життя: ВВП на душу населення, рівень диференціації доходів; дефіцит бюджету та державного боргу; енергетична залежність; інтегрованість у світову економіку.

З метою визначення рівня економічної безпеки кра­їни, як головної складової її національної безпеки, було розроблено Методику розрахунку економічної безпеки України, затверджену наказом Міністерства еконо­міки України від 02.03.2007 р. за № 60, в якій надано перелік основних індикаторів стану економічної безпе­ки України (в розрізі її підсистем – макроекономічної, фінансової, зовнішньоекономічної, інвестиційної, науково-технологічної, енергетичної, соціальної, демографічної, продовольчої та виробничої) та їх порогові значення:

- рівень «тінізації» економіки – не більше 30% ВВП;

- відношення обсягу ВВП на одну особу до середнього значення у країнах ЄС – не менше 50%;

- відношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового значення – не менше 100%;

- рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет – не більше 30 %;

- відношення дефіциту державного бюджету до ВВП – не більше 3 %;

- покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень – не більше 30 %;

- обсяг трансфертів з державного бюджету – не більше 10-15 %;

- рівень монетизації економіки – не більше 50% і т.д..

Одним із найвагоміших дестабілізуючих чинників економічної безпеки, без сумніву, є тіньова економіка. Рівень тіньової економіки, розрахований за різними методами, має різні тренди, але більшість із них засвідчила тенденцію до зростання обсягів тіньової економіки (рис. 1). Варто зазначити, що різновекторність тенденцій зміни обсягу тіньової економіки за різними методами вказує на те, що кожен метод розрахунку охоплює певну сферу національної економіки (з відповідно різною часткою в ній нелегального сектору), а тому лише інтегральний показник рівня тіньової економіки може служити комплексним індикатором такого явища, як тіньова економіка. Так, починаючи з 2008 р. й до сьогодні, даний показник перевищує порогове значення і складає на сьогодні близько 34 % від обсягу ВВП. Причинами такої ситуації можна назвати світову фінансово-економічну кризу, перші прояви якої українці відчули восени 2008 р. (саме у 2008 р. порівняно з 2007 р. відбулося різке зростання тіньової економіки – з 28 % до 34 %), та недосконалість податкової системи.

Рис. 1. Динаміка рівня тіньової економіки за різними методами, % від обсягу ВВП

Рівень тіньової економіки в Україні за методом «витрати населення - роздрібний товарооборот» у 2012 р. становив 45% до офіційного ВВП. Витрати населення на придбання товарів і послуг у 2012 році становили 1179,1 млрд. грн, а оборот роздрібної торгівлі - 804,3 млрд. грн.

Тобто різниця між витратами населення на придбання товарів і послуг і оборотом роздрібної торгівлі становила 374,8 млрд грн, що і є джерелом «тіньового» обороту товарів і послуг, з яких податки не були сплачені.

З метою подолання тіньової економіки не варто обмежуватися лише адміністративними заходами, натомість потрібно покращувати інвестиційний клімат, знизити фіскальний та регуляторний тиск, удосконалити митну політику, а також здійснювати підтримку малого та середнього бізнесу. Все це дозволить детінізувати економіку і цим самим зміцнити економічну безпеку країни.

При аналізі такого індикатора економічної безпеки держави як рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет протягом 2009-2012 рр., можна спостерігати нестійку тенденцію. Так, протягом 2009-2010 рр. даний показник максимально наближувався до свого порогового значення, проте не перевищував його, складаючи 29,84 % у 2009 р. та 29,24 % у 2010 р. відповідно. Однак у 2011 р. рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет перевищив позначку 30 % на 0,3 %, що свідчить про можливі загрози економічній безпеці країни та прорахунки в бюджетній політиці. В 2012 р. частка перерозподілу ВВП через зведений бюджет зменшилася до 28,5 %.

Ще одним індикатором, який не відповідав встановленим граничним значенням протягом 2009-2011 рр., було відношення дефіциту державного бюджету до ВВП. У 2009-2010 рр. відношення дефіциту державного бюджету до ВВП становило 3,58 % та 5,7 % відповідно, що свідчить про значні розміри бюджетного дефіциту та відсутність ефективних джерел його покриття. Хоча вже у 2011 р. значення даного індикатора зменшилось і зупинилось на позначці 1,43 %.

Найгірша ситуація у 2009-2011 рр. стосувалась покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень. Незважена бюджетна політика України на міжнародній арені призвела до того, що відхилення індикатора від нормативу становило 27,45 % (57,45 % проти допустимих 30 %) у 2009 році, 24,11 % (54,11 % проти допустимих 30%) у 2010-му та 114,62 % (144,62 % проти допустимих 30 %) у 2011 році.

Також незначне відхилення від порогового значення, а саме на 0,13 % 2010 р., мало місце і щодо обсягу трансфертів з державного бюджету у відсотках до ВВП, проте в 2009 р. та 2011 р. значення даного індикатора утримувалось на безпечному рівні – 14,53 % та 7,99 % відповідно.

Загалом, можна сказати, що бюджетна політика України є недостатньо ефективною, оскільки її вплив на Держбюджет не забезпечує нормативного рівня економічної безпеки держави, а отже потребує детального аналізу та оптимізації.

На сучасному етапі розвитку економіки актуальним залишається питання створення сприятливого інвестиційного клімату. Саме збільшення обсягів залучення інвестицій виступає засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, зміцнення економічної безпеки країни. Проаналізуємо динаміку капітальних інвестицій в матеріальні й нематеріальні активи (рис. 2). З рисунка 2 видно, що у 2009 р. порівняно з 2008 р. відбулося різке зменшення інвестицій з 272 млрд. грн. до 192,9 млрд. грн. Ситуація поступово налагодилась в 2011 р., коли відбулось збільшення даного показника на 37,5% порівняно з 2010 р. Можна стверджувати, що інвестиційний клімат України є несприятливим: політична та законодавча нестабільність, недосконалість банківської системи та фондового ринку, висока вартість кредитних ресурсів утруднюють отримання коштів для реалізації перспективних інвестиційних проектів.

Рис. 2. Динаміка капітальних інвестицій в матеріальні й нематеріальні активи у 2001 – 2011 рр., млрд. грн.

Найважливіші критерії конкурентоспроможності національної економіки знайшли відображення у індексі глобальної конкурентоспроможності, який для України розраховується з 1997 року. З табл. 1 видно, що найкращу позицію стосовно глобальної конкурентоспроможності Україна займала у 2005 р., – 68 позиція із 133 країн світу. Досить позитивним є покращення позицій України у 2011-2012 рр. Разом з тим, багато експертів зазначають, що піднятися Україні вище поки що не дозволяють такі фактори, як корупція, неефективність бюрократичного апарату і захист прав власності. Нашій державі варто проявити рішучість у подоланні цих проблем, щоб відновити довіру в інвесторів.

Таблиця 1