Лекція 5. Авторське право і патентне право. Процедури державної реєстрації об’єктів інтелектуальної і промислової власності

5.1. Спільне в цивільно-правовому регулюванні авторських і патентних відносин

5.2. Відмінності в правовому регулюванні відносин, пов'язаних із творчою діяльністю

5.1. Спільне в цивільно-правовому регулюванні авторських і патентних відносин

Із загального поняття інтелектуальної власності міжнарод­но-правові документи виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фабричні або товарні знаки, знаки обслуговування і вказівки що­до походження або найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Інші об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, складають групу резуль­татів творчої діяльності, що охороняється авторським правом. Ця група не має спеціальної назви.

Отже всі результати творчої діяльності з точки зору цивільне -правової охорони поділяються на дві групи:

одна охороняється авторським правом; друга - патентним.

Варто наголосити, що всі зазначені результати чинним зако­нодавством визнані товаром і, отже, можуть бути об'єктом будь-яких цивільних правочинів.

Таким чином, у цивільному праві і в цивільному законо­давстві склалося два самостійних правових інститути - авторське право і патентне право або право промислової власності.

Відзначимо спільні ознаки в цивільно-правовому регулю­ванні авторських і патентних відносин.

1) Спільною суттєвою ознакою цих двох правових інсти­тутів є те, що об'єктами авторських і патентних прав є са­ме результати творчої діяльності людини. Характерна ри­са і особливість їх - регулювання відносин, які склада­ються у зв'язку з творчою діяльністю людей. Ніяка інша діяльність, що не має творчого характеру, не може бути предметом регулювання цих інститутів. Тому і в авторсь­кому, і в патентному законодавстві акцентується, що творцем може бути тільки людина. Але суб'єктами ав­торських і патентних відносин (прав і обов'язків) можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Суб'єктом ав­торських прав може бути, наприклад, кіностудія, теле­студія, видавництво та інші юридичні особи. Суб'єктом патентних прав можуть бути роботодавці, підприємства будь-яких форм власності та інші юридичні особи. Творчий характер діяльності означає що надання будь-якої технічної допомоги автору чи винахіднику - консультації, розра­хунки, креслення, оформлення заявок - не має творчого характе­ру і не підпадає під поняття творчість, а такого роду допомога не може вважатися творчим співавторством.Не має творчого характеру і тому не вважається творчістю запозичення, переймання і використання чужого, хай навіть надто позитивного, досвіду, використання результату за ліцензією тощо. Творчий характер діяльності означає передусім певну індивідуальність, як кажуть, „власний почерк" автора, який вирізняє таку діяльність від іншої.

2) Другою спільною ознакою цих двох видів творчої діяль­ності є те, що вони мають завершитися певним результа­том, втіленим у певну матеріальну форму або зафіксова­ним у певному матеріальному носії. Якщо ж творчий по­шук не завершився певним результатом, то немає об'єкта правової охорони - нічого охороняти.При цьому результати науково-технічної творчості мають бути реалізовані не просто у певній матеріальній формі (креслен­ня, зразок, опис тощо), айв установленому порядку визнані відповідним державним органом саме тим результатом, на досяг­нення якого був спрямований творчий пошук. Винахід має бути описаний у заявці чи відображений у кресленнях. Але для надання йому правової охорони цього зама­ло - він має бути кваліфікований Українським інститутом про­мислової власності саме як винахід. Без такого визнання і без дер­жавної реєстрації заявлена пропозиція не вважається винаходом і їй не надається правова охорона. Результати творчої діяльності, які охороняються авторсь­ким правом, спеціальної кваліфікації і державної реєстрації не по­требують. Для одержання правової охорони таких результатів тпорчої діяльності досить надання їм певної матеріальної форми (рукопис, ноти, завершена скульптура, малюнок тощо). Проте все частіше постає: питання про падання більш ефективного правово­го захисту саме тим результатам творчої діяльності, які не потре­бують спеціальної кваліфікації і державної реєстрації. Тобто пи­тання постає про необхідність державної реєстрації і таких ре­зультатів творчої діяльності. Відповідно до „Положення про дер­жавну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мис­тецтва", затвердженого постановою Кабміну України від 18 липня 1995 p., державна реєстрація прав авторів здійснюється за їх ба­жанням Українським агентством з авторських та суміжних прав. Український інститут промислової власності і Українське агентство з авторських та суміжних прав включені до сфери уп­равління Державного департаменту інтелектуальної власності (Установи).

3) Третя спільність, яка поєднує зазначені правові інститу­ти, полягає в тому, що простір дії авторських і патентних прав - це територія України. Тобто авторські і патентні права діють лише в межах України. Отже, патент, вида­ний Установою, має силу тільки в межах України. Для то­го, щоб захистити патентні права українського винахідни­ка в іншій державі, наприклад у Франції, необхідно його винахід запатентувати ще раз - у Франції. Те ж саме стосується і авторських прав. Закон України „Про авторське право і суміжні права" проголошує, що за громадянами України авторське право визнається і в тих випадках, Ішли їх тво­ри уперше випущені в світ або знаходяться в будь-якій об'єктивній формі на території іноземної держави. Проте цю нор­му не слід розуміти так, що авторські права громадянина України захищаються в тій країні, де твір уперше випущений у світ або знаходиться в будь-якій об'єктивній формі. Питання про захист авторських прав громадян України на території іноземних держав постає і сьогодні. Зазначені права за­хищаються на території інших держав лише на основі двосто­ронніх договорів або міжнародних конвенцій. Поза зазначеними договорами і конвенціями твори громадян України можуть вико­ристовуватися на території іноземних держав без спеціального на це дозволу і без виплати авторської винагороди.

4) Четвертою спільністю в правовому регулюванні відносин, що пов'язані з творчою діяльністю, є однакова дієздатність суб'єктів творчого процесу. Тобто творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні гро­мадяни, так і неповнолітні. Відповідно до Цивільного кодек­су повна дієздатність громадян України настає по досягненні ними 18-ти років. Проте для створення будь-якого твору літе­ратури, мистецтва, винаходу тощо цього віку не вимагається. Творити можна в будь-якому віці. Відомо чимало прикладів, коли діти створювали і створюють твори мистецтва, худож­ньої літератури, цінні винаходи та технічні пристрої.Неповнолітні творці будь-яких творів літератури, мис­тецтва, об'єктів промислової власності наділяються усіма тими самими правами, що і їх повнолітні колеги. Вони мають право на авторство, на ім'я, на винагороду за використання їх творів чи об'єктів промислової власності та інші права і пільги.

5) П'яту спільність у регулюванні зазначених відносин скла­дає право авторства і право на ім'я. Воно виникає як у авто­ра будь-якого твору літератури, науки і мистецтва, так і у ав­тора винаходу чи будь-якого іншого об'єкта промислової власності незалежно від віку. Кожен творець будь-якого ре­зультату творчої діяльності мас право вважати себе автором свого винаходу чи іншого твору і вимагати цього від інших. Кожен з них має право випускати твір у світ під власним іменем або під псевдонімом чи анонімно. Творець об'єкта промислової власності має право просити, щоб його витво­ру було присвоєно його ім'я або певна спеціальна назва.

6) Спільною ознакою для всіх авторів результату творчої діяльності є право на винагороду і підстави її виплати. Та­кою підставою відповідно до чинного законодавства є ли­ше факт використання цього результату. Проте різняться між собою способи і методи обчислення ви­нагороди за використання творів літератури, науки і мистецтва та об'єктів промислової власності. Кожний вид творчості має свої особливості у визначенні розміру винагороди за використання її результатів. Але у всіх випадках право на винагороду виникає на підставі використання результату творчої діяльності за договором.

7) Спільним є те, що суб'єктом авторських і патентних прав може стати у випадках, визначених законодавством, дер­жава. Так, за спливем строку дії авторського права твір стає надбанням суспільства. Винахідник може передати виключне право на використання винаходу державі.

5.2. Відмінності в правовому регулюванні відносин, пов'язаних із творчою діяльністю

Незважаючи на багато спільного в цивільно-правовому ре­гулювання відносин, пов'язаних із творчою діяльністю, між ними існує також чимало Істотних відмінностей.

1) Істотною відмінністю є передусім різні об'єкти цих відно­син. Об'єктом авторських відносин є продукти творчої діяльності гуманітарної сфери або духовної діяльності. Зокрема це - твори літератури, науки, мистецтва тощо. У свою чергу, ці види творчої діяльності поділяються на ряд підвидів. Наприклад, науково-дослідна діяльність може завершитися різними підвидами своїх результатів - стат­тя, монографія, дисертація, брошура тощо. Мистецтво, як вид творчої діяльності, в свою чергу, об'єднує цілий ком­плекс окремих підвидів цієї творчості - музика, скульпту­ра, пластика, художня література, виконавська май­стерність артистів, диригентів тощо.

2) Другу групу об'єктів зазначених цивільно-правових відно­син складають об'єкти, які ми називаємо об'єктами промислової власності. Ці відносини регулюються патентним законодавством і стосуються сфери науково-технічної творчості. Але слід зазначи­ти, що науково-технічна інформація як результат науково-технічної творчості є об'єктом права власності, проте на неї не ви­даються правоохоронні документи. Патентне законодавство охоп­лює відносини по створенню і використанню винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій знаків для товарів і послуг тощо. Друга відмінність об'єктів означених цивільно-правових відносин зумовлена особливостями правової охорони цих об'єктів. Чинне законодавство передбачає для надання правової охорони об'єктам промислової власності їх попередню кваліфікацію як таких і наступну їх державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур заявникам видаються Правоохоронні документи у формі патентів або свідоцтв. Отже для одержання правової охорони об'єкта промислової власності необхідно подати заявку до Установи (Ценральний оган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності). Заявка має пройти належну експертизу і, нарешті, одержати відповідний правоохоронний документ. Без здійснення цих операцій об'єкту промислової власності правова охорона не надається. Зауважимо, що де досить складна і дорога процедура. Об'єкти, що охороняються авторським правом, для одер­жання правової охорони не потребують подання спеціальної заяв­ки, проведення експертизи і державної реєстрації. На результати творчої духовної діяльності правоохоронні документи не вида­ються. Для одержання правової охорони цих об'єктів досить на­дання їм об'єктивної матеріальної форми.

3) Істотною відмінністю цивільно-правової охорони резуль­татів духовної і науково-технічної творчості є різні строки дії авторського і патентного права. Зазначимо, що право авторства, право на ім'я, право на недо­торканість твору не обмежуються будь-яким строком. Автор будь-якого твору науки, літератури і мистецтва чи будь-якого об'єкта промислової власності залишається автором незалежно від того, коли створено твір чи будь-який інший результат науко­во-технічної творчості. Право авторства охороняється довічно. Право на ім'я також ніяким строком на обмежено. Воно діє без-строково, як і право авторства. Різниця полягає лише в тому, що за авторським правом автор може випускати свій твір у світ під власним іменем, піл псевдонімом або анонімно.

Що стосується об'єктів промислової власності, то автор (ви­нахідник) має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі), новому сорту рослин тощо.

Інші авторські і патентні права обмежені певним строком дії. Так, Цивільний кодекс України передбачає, що авторське пра­во діє протягом усього життя_автора і 70 років після його смерті. відлічуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора.

Строки дії патентних прав для різних об'єктів промислової власності встановлені різні. Патенти на винаходи і нові сорти рос­лин діють протягом 20 років від дати подання заявки до Устано­ви. Патент на промисловий зразок видається строком на 10 років від дати подання заявки до Установи і може бути подовжений, але не більше як па 5 наступних років. Свідоцтво на знак для товарів і послуг діє протягом 10 років від дати подання заявки до Устано­ви, і його дія може бути подовжена на наступні 10 років.

Авторське право, на яке чинне законодавство встановило певні строки його дії, зводиться до права на винагороду за вико­ристання твору чи будь-якого іншого об'єкта промислової влас­ності. Автори результаті в творчої діяльності мають право на вина­городу, якщо зазначені результати будуть використані протягом строку дії авторського права. Письменник чи його спадкоємці ма­ють право на винагороду, якщо твір використовується за життя його автора або в межах 70 років після його смерті. Винагорода за використання винаходу чи іншого об'єкта промислової власності виплачується за умови, що використання мало місце в межах строку дії патенту.

Після закінчення строку дії авторського чи патентного пра­ва твір чи будь-який інший об'єкт промислової власності може використовуватися будь-ким без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди, за винятками, встановленими законом.