Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Лекція 3. Система інтелектуальної власності




3.1. Виникнення, становлення і розвиток поняття інтелектуальної власності

3.2. Поняття права інтелектуальної власності

3.3. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності

 

3.1. Виникнення, становлення і розвиток поняття інтелектуальної власності

Виникнення терміна "інтелектуальна власність" приходиться на кінець XVII ст. Він уперше з'явився у французькому законодавстві на грунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Руссо). Ві-дповідно до цієї теорії право творця будь-якого творчого результату (чи то літера-турного твору, чи винаходу) є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та "існує незалежно від визнання цього права державною владою".

14 липня 1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної влас-ності (ВОІВ), яка з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи Орга-нізації Об'єднаних Націй. Але фактичне започаткування цієї організації слід від-нести на кінець XIX ст., коли 20 березня 1883 р. було укладено Паризьку конвен-цію про охорону промислової власності. Пізніше, а саме в 1886 p., було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Обидві конвен-ції передбачали створення секретаріату, який називався "Міжнародне бюро". У 1893 р. ці секретаріати були об'єднані в один, який діяв під різними назвами.

Всесвітня організація інтелектуальної власності у поняття інтелектуальної власності включає:

1. промислову власність, що головним чином охоплює вина ходи, товарні знаки і промислові зразки;

2. авторське право, яке стосується літературних, музичних, художніх, фотог-рафічних і аудіовізуальних творів.

Нині поняття інтелектуальної власності включає значно більше результатів інтелектуальної діяльності. Коло об'єктів інтелектуальної власності сьогодні можна поділити на три основні групи

- перша - це результати наукової, літературної і художньої творчості, які охо-роняються авторським правом і суміжними правами;

- друга - результати науково-технічної творчості, що охороняються патентними правом або, точніше сказати, правом промислової власності;

- третю групу складають засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, які прирівняні до результатів інтелектуальної діяльності. Отже, інтелектуальна власність - це результати творчої діяльності. її об'єктом, проте, є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілюються у певних ма-теріальних носіях. Це специфічна особливість інтелектуальної власності - її об'єк-тами є нематеріальні речі.

3.2. Поняття права інтелектуальної власності

Виходячи зі сказаного вище, логічно випливає висновок: як­що є інтелектуальна власність, то очевидно, що є і право інтелек­туальної власності. Не може бути власності без права власності.

За Законом України „Про власність" будь-які результати інтелектуальної діяльності визнаються об'єктами права власності (приватної, комунальної чи державної). Проте закони України про інтелектуальну власність непослідовні у визначенні права на результати творчості. Принаймні три закони України („Про ав­торське право і суміжні права", „Про охорону прав на сорти рос­лин", „Про племінне тваринництво") право па результати творчої діяльності обмежують лише виключним правом на використання Цього результату. Так, Закон України „ Про охорону прав на винаходи і ко­рисні моделі" у ІІ.5 ст. 5 визначає: „Право власності па винахід (ко­рисну модель) засвідчується патентом".

Ми будемо виходити з тієї точки зору, за якою за творцями визнається право власності чи їхні витвори.

Так, Цивільний кодекс України (ст. 418) дає таке визначен­ня права інтелектуальної власності:

„Право інтелектуальної власності - це право особи на ре­зультат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом".

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів прана інтелектуальної власності визначається Кодексом та іншим зако­ном.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обме­жений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Слід відзначити, що право власності, як і будь-яке інше цивільне право, прийнято розглядати в об'єктивному і суб'єктив­ному значенні.

Право інтелектуальної власності в об'єктивному значенні -це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у процесі створення і використання результатів інтелектуальної діяльності. Тобто це сукупність цивільно-правових актів, які регу­люють зазначені відносини.

У суб'єктивному значенні право інтелектуальної власнос­ті - особисті немайнові і майнові права, що відповідно до чин­ного законодавства належать авторам того чи іншого результа­ту інтелектуальної діяльності. Зміст суб'єктивних прав інтелек­туальної власності буде розкрито далі.

Об'єктами права інтелектуальної власності є результати творчої діяльності, а первісними суб'єктами цього права є творці цих результатів. Безумовно, право інтелектуальної власності мо­же належати не лише безпосередньо творцям, а й їх правонаступ­никам.

Залежно від характеру інтелектуальної діяльності право власності на зазначені результати буває трьох видів:

1) Якщо результатом творчої діяльності є твори науки, літерату­ри, мистецтва, то вони охороняються авторським правом. До авторською права долучаються так звані суміжні права (права виконавців, розробників фонограм та організацій моаіення).

2) Другу групу прав інтелектуальної власності складають результати науково-технічної творчості, які об'єднуються в групу об'єктів промислової власності.

3) Позначення і найменування, засобами яких розрізняють­ся учасники цивільного обороту, товари і послуги, склада­ють третю групу прав інтелектуальної власності.

Найбільш адекватна змісту назва „право промислової влас­ності". У цій групі об'єднані результати науково-технічної твор­чості, які можуть бути використані у виробничій діяльності лю­дей у будь-якій галузі народного господарства. Вони мають за ме­ту підвищення технічного рівня виробництва та досягнення пев­ного позитивного ефекту у виробництві.

Що стосується творів науки, літератури і мистецтва, то ця група об'єктів права інтелектуальної власності не має своєї назви. Ми просто називаємо ці об'єкти такими, що охороняються ав­торським правом і суміжними правами. У спеціальній літературі зазначену групу називають інколи літературною власністю.

 

 

3.3. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності

 

Право власності і право інтелектуальної власності - це різні правові інститути, хоча вони і мають багато спільного. Воно поля­гає в тому, що їх суб'єктам належать однакові права на об'єкти власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності мають сто­совно результатів творчої діяльності такі само правомочності, як і суб'єкти звичайного права власності. Це - право володіння, кори­стування і розпорядження об'єктом своєї власності на свій розсуд (ст. 41 Конституції України). Спільними є способи виникнення права власності і права інтелектуальної власності, незважаючи на їх різноманітність:

1) право власності виникає шляхом виробництва об'єкта, право інтелектуальної власності виникає також шляхом створення твору, винаходу тощо;

2) право власності виникає шляхом укладення цивільно-пра­вових договорів, так само виникає і право інтелектуальної власності.

Проте між цими двома видами права власності існує чимало суттєвих відмінностей. Зокрема:

1) Право власності ( крім права власності, що встанов­люється договором позики) не обмежене будь-яким стро­ком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом. Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк, наприклад, патент на винахід видається строком лито на 20 років. Після чого винахід стає надбанням суспільства.

2) На окремі об'єкти ( винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації. Встановлення звичайного права власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації на потребує. Державна реєстрація права власності на матеріальні об'єкти необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомості, транспортних засобів тощо).

3) Найбільш суттєва відмінність між зазначеними правами власності полягає в тому, що звичайне право власності встановлюється на матеріальні .об'єкти - предмети навко­лишнього середовища.

Об'єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об'єкти - речі, які в римському приватному праві називались безтілесними. Як уже зазначалось, об'єктами інтелектуальної власності є ідеї, образи, символи, думки, гіпоте­зи тощо. Перелічені об'єкти можуть стати інтелектуальною власністю лише за умови, що вони здатні матеріалізуватися, втілитись у матеріальних носіях. Ідея, яка не здатна до такої ма­теріалізації, об'єктом права інтелектуальної класності не стає. Проте законодавство деяких країн встановлює правову охорону і на ідеї.

4) Суттєвою відмінністю права інтелектуальної власності від звичайного права власності с здатність об'єкта інтелектуаль­ної власності до тиражування, чого не можна сказати про ма­теріальні об'єкти власності. Книга, наприклад, в якій втілено інтелектуаль­ну власність її автора, може бути тиражована в будь-якій кількості. Те ж саме стосується й інших об'єктів інтелекту­альної діяльності. Проте при цьому слід мати на увазі, що право інтелектуальної власності встановлюється і діє лише саме щодо цієї нематеріальної речі (ідеї, образи, символи, сполучення звуків тощо), а не щодо матеріальних носіїв, у яких втілено задум автора. Власниками матеріальних носіїв, в які втілено об'єкти інтелектуальної власності, будуть інші особи, які придбали такі носії на законній підставі. Цих влас­ників може бути стільки, скільки тиражовано копій зазначе­них матеріальних носіїв, а суб'єктом права інтелектуальної власності буде лише автор чи його правонаступник. Право інтелектуальної власності - це право володіння, кори­стування і розпоряджання результатом Інтелектуальної діяльності на свій розсуд. Суб'єкт права інтелектуальної власності має право на володіння її результатом. До будь-якого втілення цього резуль­тату в матеріальному носії володарем його може бути тільки автор чи його правонаступник. Наприклад, якщо певна музика чи слова пісні склалися у свідомості автора, або паніть уже записані на па­пері, але ще не оприлюднені, то володарем цієї музики чи слів кісні є автор. Коли ж ноти чи слова пісні опубліковані, то в силу здат­ності до тиражування ці твори можуть бути у володінні багатьох осіб, але всі вони будуть володіти музикою чи словами пісні не від свого імені, а від імені їх автора. Саме тому при виконанні пісні завжди проголошують ім'я композитора та автора слів.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 84; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты