Загрози кадровій безпеці організації

З кадрами підприємства безпосередньо пов'язана не тільки більшість внутрішніх ризиків, але навіть певна частина зовнішніх. До того ж, такі збитки спричинені як навмисними діями (свідоме шахрайство, продаж інформації конкурентам), так і ненавмисними - як результат некомпетентності та непрофесіоналізму. Тому однією з цілей кадрової безпеки є підбір висококваліфікованого персоналу або ж його навчання нормам та основним вимогам роботи.

Про зовнішні загрози менеджери думають більше, готуються до них ретельніше, а морально переживають їх наслідки легше. Відповідно, внутрішні загрози частіше спрацьовують як грім серед ясного неба і завдають значно більших морально-психологічних втрат. Загалом це легко зрозуміти. Керівники комерційних організацій сприймають зовнішнє середовище (насамперед реальних і потенційних конкурентів, а також, фіскальні, наглядові і дозвільні органи) як свідомо ворожі. Внутрішнє ж середовище компанії – це власні підрозділи і люди, що працюють у них. Керівники наймають свій персонал самі, отже, довіряють йому.

Якщо конкурент нахабно вліз на ринок з цим самим товаром за демпінговими цінами, то чого від нього очікувати? А коли з'ясувалося, що керівник служби постачання вже рік купує в постачальників товар за завищеною ціною і має з цього прибуток, тут справа набагато гірша.

До найпоширеніших видів порушень з боку персоналу організації слід віднести:

– фальсифікація сум готівки у касі та коштів на банківських рахунках, підробка фінансових документів підприємства;

– несанкціонований продаж і використання майна підприємства з корисливою метою;

– оплата роботи підставних («фіктивних») осіб;

– фальсифікація документації підприємства за допомогою електронної техніки та Інтернету;

– несанкціоновані операції з цінними паперами, матеріальними й нематеріальними активами підприємства;

– повідомлення конфіденційної та іншої інформації третім особам;

– фальсифікація звітів про використання коштів, виділених на відрядження, «представницькі видатки», на інші потреби підприємства;

– порушення техніки безпеки та правил внутрішнього трудового розпорядку;

Працівники організації можуть вдаватися до здійснення афер з різних мотивів, серед яких найпоширенішими вважаються:

1) особисті фінансові труднощі, неможливість задоволення життєвих потреб;

2) низька кваліфікація керівництва підприємс­тва;

3) нездоровий діловий клімат у колективі під­приємства (наявність «скривджених»);

4) психологічна готовність (схильність) праців­ника до зловживання службовим становищем;

5) порочні зв’язки, вчинки, захоплення;

6) слабкий кадровий менеджмент, неефективна персональна робота з кадрами;

7) наявність слабких місць ("дір") у системі управління діяльністю фірми (зокрема в системі бухгалтерського обігу);

За джерелами ризикувиділяють такі загрози кадровій безпеці:

- працівники з залежністю (девіантною поведінкою);

- недобросовісні працівники;

- кар’єристи;

- підвищено конфліктний персонал;

- занадто амбіційні працівники.

Ризики кількісного характеру пов’язані з невідповідною кількістю персоналу на підприємстві поточним потребам. Загрози в роботі з персоналом якісного характеру обумовлені невідповідністю фактичних характеристик персоналу вимогам, що пред’являються для нього (недостатність кваліфікації).

Часто підприємства потерпають від зловживань з боку персоналу. Такими зловживаннями можуть бути дрібні разові розкрадання. Люди схильні іноді здійснювати дрібні крадіжки (наприклад, розкрадання товарів у магазинах самообслуговування). Крім дрібних разових крадіжок, існують систематичні розкрадання середнього розміру. Ця група розкрадань відрізняється від першої тим, що здійснюється з економічних мотивів, має систематичний характер, є продуманою та завдає значних збитків підприємству.

Найбільш небезпечний тип зловживань – "внутрішнє підприємництво", що виникає там, де працівники можуть розпоряджатися значними сумами і самостійно ухвалювати важливі фінансові рішення. Формально працюючи на організацію, такі люди створюють на її основі внутрішній "приватний бізнес". Цей тип зловживань поширений у:

а) владних структурах, де чиновники беруть хабарі за сприятливе для "клієнта" вирішення питань;

б) промислових підприємствах, де наймані керівники і працівники відділів постачання і збуту беруть "комісію" з постачальників і клієнтів (якщо продукція дефіцитна);

в) комерційних структурах, де окремі наймані працівники (в торгівлі) здійснюють операції на значні суми, особисто спілкуються з клієнтами, мають доступ до готівки і можливість так чи інакше привласнювати частину цих сум.

"Внутрішнє підприємництво" відрізняється такими особливостями:

● "внутрішніх підприємців" не буває багато, інакше за їхніх апетитів вони б уже давно розорили організацію;

● "внутрішні підприємці" набагато більше, ніж "середні" розкрадачі, схильні вступати в коаліції як усередині підприємства, так і із зовнішніми контрагентами: привласнюють досить великі суми, щоб ділитися, а значні операції часто привертають до себе увагу керівництва та інших "третіх сторін", які можуть помітити зловживання;

● "внутрішні підприємці" зазвичай "чіпляються" за своє місце, бояться втратити його, адже саме воно забезпечує їм дохід.

Головний спосіб розкрити "внутрішнього підприємця" – відстежити його витрати. Зазвичай, він робить покупки "не за можливостями": дорогі автомобілі, квартири, круїзи. Стосовно "середніх" і "дрібних" крадіїв це не спрацьовує, оскільки зі своїх доходів вони зазвичай не дозволяють собі особливо шикувати.

Різноманітні загрози для підприємства можуть надходити від кожного працівника, але існують певні групи ризику, які об’єднують типові сукупності осіб за спільними ознаками. Тобто група ризику серед персоналу – це сукупність працівників, що потенційно мають схильність своїми діями або поведінкою нанести ушкодження підприємству. Групи ризику можуть належати до будь-якого рівню управління підприємством і характеризуватися як девіантною, так і недобросовісною поведінкою. Наприклад, серед тих, що мають девіантну поведінку, відносяться алкоголіки, наркомани, гравці, члени релігійних новоутворень і носії інших залежностей. До «недобросовісних» відносяться шахраї, члени фінансових пірамід і саме недобросовісні працівники підприємства. Особливу шкоду можуть нанести ті з них, що працюють у топ-менеджменті підприємства.