Демографічна безпека держави

Демографічна безпека — складова частина національної безпеки, стан захищеності держави, суспільства та ринку праці від демографічних загроз

Демографічний чинник є одним із визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Від демографічних характеристик працездатного населення і показників демографічного розвитку залежить розвиток трудового потенціалу і, як результат, величина сукупного національного доходу.

В багатьох регіонах Землі населення зростає темпами, які не можуть бути забезпечені сировиною і енергетичними ресурсами, розумно очікуваним прогресом житлового будівництва, охорони здоров'я, продовольчої безпеки.

Демографічні фактори поряд з економічними і політичними стали однією з причин збільшення розриву в добробуті розвинених і країн, що розвиваються, де високий рівень смертності компенсується ще більш високим рівнем народжуваності. У той же час у багатьох розвинених країнах, включаючи Німеччину, Італію, Японію, кількість жителів скорочується.

До основних ознак демографічної ситуації відносять: а) чисельність населення і темпи його зміни, б) вікову структуру та міграційні процеси.

Розглянувши комплекс проблем щодо соціально-демографічної ситуації, охорони здоров'я і ринку праці в державі, Рада національної безпеки і оборони України відзначає зростання загрозливих явищ та системних недоліків у цих сферах.

Загалом за роки незалежності Україна втратила 6 млн. чоловік (станом на липень 2013 р. в Україні проживає близько 45,5 млн. чол.), і це при тому, що в Україні не було ні війн, ні збройних конфліктів, ні масових епідемій. Аналітики вважають, що до 2026 р. чисельність населення України може зменшитись ще на 5-8 млн. Вагомою причиною такого скорочення чисельності населення залишається висока смертність, яка в нашій державі стабільно перевищує народжуваність.

Така демографічна ситуація створює реальну загрозу національним інтересам і безпеці України. Це нестача трудових ресурсів, зменшення продуктивності праці, збільшення коефіцієнта утриманства, депопуляція, скорочення національного доходу і, як наслідок, втрата суверенності та державності.

Міське населення 01.07.2013 становило 31 331 540 осіб (68,91% всього населення), сільське — 14 138 272 осіб (31,09%). За 2012 рік в Україні народилось 520,7 тис. дітей (11,4 на 1000), померли 663,1 тис. осіб (14,5 на 1000). Природне скорочення населення становило 142,4 тис. осіб, що на 19,5 тис. менше ніж за аналогічний період 2011 року. Природний приріст населення спостерігався у Києві (6047 осіб), а також у Закарпатській (4155), Рівненській (4014), Волинській (1636), Чернівецькій (271), Івано-Франківській (300) областях. В інших регіонах було зафіксовано природне скорочення населення, що коливалось від 668 осіб у м.Севастополь до 27657 у Донецькій області.

З кожним роком скорочуються показники народжуваності. Якщо в 1991 році загальний коефіцієнт народжуваності на 1000 осіб населення становив 12,1, то зараз він знизився до 11. Народжуваність в Україні одна з найнижчих в Європі - 1,28 дитини на одну жінку. А для того, щоб молодше покоління заміняло старше, потрібно, щоб на одну українку доводилося 2,3 дитини. Якщо ж показник менший за 2,0, це означає, що населення скорочується та старіє.

Гострою соціально-демографічною проблемою є не стільки зменшення чисельності населення, скільки трансформація його вікової структури, зокрема зростання питомої ваги осіб старших вікових груп.

Старіння населення призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних. Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 9 пенсіонерів. Частка пенсіонерів в Україні – 21%. Середній вік мешканця України – 40 років, серед міського населення середній вік станосить 39.7 років, серед сільського — 40.8. В Україні спостерігається істотна регіональна варіація рівнів старіння населення. До «старіших» областей країни на­лежать північні та північно-схід­ні, до відносно «молодих» — за­хідні регіони, столиця та окремі південні

У демографічному аспекті поступове зростання питомої ваги людей похилого віку впливає на характер відтворення населення, погіршення статево-вікової структури, скорочення народжуваності.

У економічному аспекті збільшення навантаження людьми похилого віку на працездатне населення, зменшення природного поповнення трудових ресурсів ставлять проблеми на шляху розвитку суспільного виробництва.

У соціальному аспекті старіння викликає необхідність додаткової турботи про старих людей, чисельність яких зростає дуже швидко. Відбувається збільшення непродуктивних витрат суспільства на утримання й обслуговування пенсіонерів.

В Україні смертність перевищує народжуваність і знижується тривалість життя. За середньою тривалістю життя (чоловіки - 62,2, жінки - 74,2) Україна посідає 149 місце серед 226 країн світу

Традиційно українська сім’я була багатодітною. Глобальна тенденція зниження народжуваності зумовлена цілою низкою причин – економічних, соціальних, психологічних, біологічних. До речі, економічний чинник, як свідчать дослідження, далеко не завжди відіграє вирішальну роль. Наприклад, у Франції, де, як відомо, рівень добробуту значно вищий, на сім’ю в середньому припадає 1,1 дитина. Це так само, як і в Україні.

На зменшення народжуваності в Україні впливають два типи факторів – прямі, що визначають, чи взагалі відбудеться зачаття і чим це зачаття закінчиться, та опосередковані. До прямих належать:

Шлюбний фактор. Частка шлюбів, що розриваються, становить близько 60%. Частка дітей, народжених поза шлюбом, становить за 2012 р. майже 22 %

Поширеність абортів. Так, щорічно офіційна статистика України реєструє близько одного мільйона абортів, фіксується 145 абортів на 100 пологів (для порівняння, наприклад, у країнах Західної Європи в середньому 10-15 абортів на 100 пологів). За різними оцінками більше 30 млн. абортів було зроблено в Україні за роки незалежності.