Організація роботи органів самоорганізації населення.

1. Поняття і система місцевих рад

Одним з представницьких органів територіальних громад згідно з

Конституцією і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», є

відповідні місцеві ради – колегіальні органи загальної компетенції, що

складаються з обраних безпосередньо населенням відповідної

адміністративно-територіальної одиниці, виражають їх волю, приймаючи від

її імені рішення, що мають загальнообов’язковий характер.

Слід зазначити, що правовий статус представницького органу місцевого

самоврядування в Україні (ради) полягає в тому, що цей виборний орган

територіальної громади є одним з основних елементів місцевого самоврядування,

який має власну, визначену ним самим структуру і який відносно самостійно

здійснює надані йому законом повноваження на підставі функціонального

розмежування їх між територіальною громадою і органами, які він утворює.

Місцеві ради як представницькі органи місцевого самоврядування

формуються на підставі існування місцевого (базового) й регіонального

рівнів (тобто система місцевих рад є дворівневою).

Базовий рівень (або перший рівень) включає сільські, селищні, міські й

районні у місті ради, які утворюються на території сіл, селищ, міста

районного, обласного, республіканського значення, міста, що має

спеціальний статус (Київ і Севастополь), та районів у містах.

Регіональний рівень (або другий рівень) місцевих рад представницьких

органів місцевого самоврядування включає як елементи цієї системи обласні

й районні ради, що утворюються на території відповідних областей й

районів.

Відмінності між цими двома рівнями чітко визначені у пунктах 1 і 2

статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так,

сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що

представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені

та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування,

визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні й районні ради є органами місцевого самоврядування, що

представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у

межах повноважень, визначених Конституцією України.

2. Функції і компетенція місцевих рад

Конституція України, Закон про місцеве самоврядування та інші

закони наділяють місцеві ради повноваженнями — правами і обов'язками,

які випливають із завдань і функцій місцевого самоврядування на відповідній

території.

Функції — це зумовлені соціальним призначенням представницьких

органів місцевого самоврядування в Україні основні напрями або види

діяльності рад щодо здійснення завдань, визначених Конституцією України,

Законом про місцеве самоврядування, іншими законами й нормативними

актами.

Оскільки функції представницьких органів — це основні напрями і

види їх діяльності на місцевому рівні, то критеріями класифікації можуть

бути основні елементи такої діяльності, тобто об'єкти, суб'єкти, способи,

засоби, форми діяльності.

Відповідно до різних сфер, тобто об'єктів діяльності розрізняють

політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні як внутрішні об'єктні

функції.

За способами й засобами діяльності рад розрізняють представницьку,

нормотворчу, фінансово-бюджетну, контрольну, матеріально-технічну,

оборонну та інші функції.

Залежно від спрямованості муніципальної діяльності представницьких

органів окрім внутрішніх об'єктних функцій розрізняють ще зовнішні

об'єктні функції — зовнішньоекономічну, зовнішньосоціальну,

зовнішньокультурну, зовнішньоекологічну.

За суб'єктами, тобто органами, які здійснюють муніципальну

діяльність, розрізняються функції сільських, селищних, місцевих рад,

районних і обласних рад.

Найбільш поширеним видом класифікації функцій представницьких

органів місцевого самоврядування є способи і засоби їх діяльності, які

необхідні для реалізації через повноваження відповідних рад перерахованих

функцій.

Предметним відображенням функцій є повноваження органів місцевого

самоврядування. Термін «повноваження» звичайно визначається як офіційно

надане кому-небудь право певної діяльності, ведення справ.

Повноваження місцевого самоврядування — це закріплювані нормами

муніципального права за населенням (територіальними громадами),

виборними та іншими органами місцевого самоврядування, посадовими

особами права і обов'язки, необхідні для здійснення завдань і функцій

місцевого самоврядування на своїй території.

Законодавство наділяє місцеві ради функціями керівництва,

забезпечення, організації, контролю тощо. Закріплюючи функції як реальні

правові важелі, закон про місцеве самоврядування створює в такий спосіб

необхідні юридичні передумови для їх здійснення. Поряд з правовими

нормами з цією метою використовуються ще й інші засоби. Одним з таких

засобів є повноваження місцевих рад, тобто їх права і обов'язки в конкретних

сферах місцевого, господарського, соціального і культурного будівництва.

Тобто повноваження об'єктивно співвідносяться з основними функціями

місцевих рад.

Повноваження, які здійснюють органи місцевого самоврядування, в

законодавстві поділяються на повноваження загального характеру і

повноваження конкретного характеру.

Щодо повноваження представницьких органів місцевого

самоврядування, то, відповідно до статей 25 і 26 Закону існує два види

повноважень представницьких органів місцевого самоврядування: загальні й

виключні права та обов’язки.

За своїм змістом виключні повноваження згаданих рад, виходячи з

предметів відання можна поділити на вісім груп:

1. Повноваження, пов'язані з реалізацією населенням форм

волевиявлення та визначення статусу органів самоорганізації населення і

добровільних об'єднань органів самоврядування:

− прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;

− прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації

проведення референдумів і виборів органів державної влади, місцевого

самоврядування та сільського, селищного, міського голови та ін.;

2. Повноваження, що випливають з контрольної функції ради:

− заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про

діяльність виконавчих органів ради;

− прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському

голові;

− заслуховування звітів у постійних комісій, керівників виконавчих

органів ради і посадових осіб, яких вона призначає або затверджує, та ін.;

3. Повноваження, пов'язані з організацією роботи ради та утворюваних

нею органів:

− визначення відповідно до закону кількісного складу ради;

затвердження регламенту ради;

− створення і ліквідація постійних та інших комісій ради,

затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

− створення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності,

затвердження персонального складу та ін.;

4. Повноваження в галузі програмування і планування та в

бюджетно-фінансовій сфері:

− затвердження програм соціально-економічного й культурного

розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових

програм з інших питань місцевого самоврядування;

− затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;

− затвердження звіту про виконання відповідного бюджету та ін.;

5. Повноваження в галузі управління комунальною власністю:

− прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону

комунального майна;

− затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку

об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;

− визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права

комунальної власності та ін.;

6. Повноваження в галузі охорони природи, використання землі,

інших природних ресурсів:

− вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

− затвердження відповідно до закону ставок земельного податку,

розмірів плати за користування природними ресурсами, що перебувають у

власності відповідних територіальних громад;

− вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на

спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також

про скасування такого дозволу та ін.;

7. Повноваження у сфері благоустрою та забудови населених пунктів:

− затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних

програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої

містобудівної документації;

− встановлення відповідно до законодавства правил з питань

благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти й

порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за

порушення якої передбачено адміністративну відповідальність та ін.;

8. Повноваження у сфері соціального захисту населення,

забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних

інтересів людини і громадянина:

− створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок

коштів відповідного місцевого бюджету;

− затвердження і звільнення керівників і дільничних інспекторів цієї міліції;

− заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ

про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній

території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання

про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності

незадовільною та ін.

3. Форми і методи діяльності місцевих рад

Функції і повноваження місцевих рад здійснюються за допомогою

притаманних їм форм і методів діяльності. Ця діяльність включає в себе дії

правового, організаційного, майнового, матеріального, фінансового,

технічного та іншого характеру.

Під формами діяльності представницьких органів місцевого

самоврядування розуміються основні, самостійні, конкретні, здійснювані в

межах певних правових, організаційно-правових та організаційних рамок

(види дій) рад, їх органів, посадових осіб і депутатів, з допомогою яких

реалізується компетенція місцевих рад та їх органів.

Аналіз статей Закону «Про місцеве самоврядування України», які

стосуються форм діяльності представницьких органів місцевого

самоврядування, дозволяє зробити висновок, що свої завдання і функції, на

підставі яких визначена компетенція місцевих рад, останні здійснюють у

правовій, організаційній і матеріально-технічній формах.

Правова форма діяльності місцевих рад виявляється у реалізації

повноважень цих органів, пов'язаних з нормотворчою, правозастосовною і

правоохоронною діяльністю представницьких, виконавчих органів, їх

посадових осіб, спрямованою на регулювання правовідносин.

Організаційна форма діяльності, на відміну від правової, не

передбачає юридичних наслідків і безпосередньо не формує правовідносини.

Дії, що становлять її зміст, забезпечують виконання завдань, функцій і

повноважень рад за допомогою конкретних організаційних форм, не

обов'язково закріплених у законі.

Основне місце в цьому ряду посідають організаційно-правові форми,

безпосередньо закріплені в законі. До таких форм належать:

− сесії рад місцевого самоврядування як основна організаційно-

правова форма їх діяльності;

− засідання виконавчих комітетів рад, постійних комісій;

− робота депутатів на всій території відповідної територіальної

громади;

− організація і проведення місцевих референдумів, загальних зборів

громадян;

− місцеві ініціативи членів територіальної громади;

− громадські слухання.

До основних організаційних форм діяльності ради належать:

безпосередня організаційна робота голови ради, виконавчого комітету

та його органів, постійних комісій, діяльність депутатів і населення в органах

його самоорганізації.

Залежно від справ, які розглядаються радою та її органами, виділяють

організаційні форми, що застосовуються для розгляду питань загальної (сесії,

засідання виконкомів, постійні комісії) і спеціальної (робота відділів та

управлінь виконавчих комітетів) компетенції.

Матеріально-технічна форма діяльності рад не має правового й

організаційного характеру. Вона зводиться до забезпечення заходів

допоміжного характеру (складання звітів, ведення діловодства тощо).

Методами діяльності рад є засоби, що застосовуються в межах певних

форм з метою здійснення їх повноважень.

Методи діяльності рад бувають правові й організаційні.

Правовий метод — це засіб прийняття радами та їх органами

відповідних нормативно-правових актів.

Організаційні методи — це засоби досягнення певної мети в межах

відповідних форм організаційної діяльності.

Існують також організаційно-правові методи, що закріпилися у

відповідних нормативно-правових актах (наприклад, методи організації і

перевірки виконання, інформаційного забезпечення роботи ради тощо).

Організаційні методи залежно від спрямованості й мети діяльності рад

поділяють на загальні й похідні від них, або конкретні.

До перших, зокрема, належать методи безпосереднього керівництва та

координації.

Здійснюються загальні методи на підставі застосування конкретних

методів, які, у свою чергу, залежно від їх ролі і значення в процесі

здійснення радами керівництва розділяють на основні й допоміжні. У

сукупності вони складають систему організаційних методів діяльності рад.

4. Сесія як основна форма роботи представницьких органів

місцевого самоврядування

Сесія є основною організаційно-правовою формою роботи сільських,

селищних, міських, районних, обласних, районних у місті, а також міст Києва

і Севастополя рад.

Сесія — це сукупність пленарних засідань ради, а також засідань її

постійних комісій.

Відповідно до ст. 46 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»

перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради

скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як

через місяць після обрання ради у правомочному складі. Відкриває і веде

сесію голова виборчої комісії. Він інформує раду про підсумки виборів

депутатів і сільського, селищного, міського голови і визнання їх

повноважень.

Першу сесію районної, обласної ради скликає і веде голова відповідної

територіальної виборчої комісії. Другу і наступні сесії ради скликаються:

сільської, селищної, міської — відповідно сільським, селищним, міським

головою; районної у місті, районної, обласної — головою відповідної ради.

Як правило, на другій сесії затверджується регламент відповідної

місцевої ради, що дозволяє спланувати її роботу, визначити правові й

організаційні засади діяльності ради, процесуальні й процедурні правила

підготовки і проведення сесії.

Не пізніше як на другій сесії затверджується і Положення про постійні

комісії відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу

на квартал.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради також повинна

скликатися за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від

загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської,

селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради —

також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального

складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної

адміністрації.

У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови,

голови районної у місті, районної, обласної ради або його неспроможності

скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради —

секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної,

обласної ради — заступником голови відповідної ради.

У цих випадках сесія скликається відповідно до доручення сільського,

селищного, міського голови (голови районної у місті, районної, обласної

ради).

Якщо усі ці посадові особи у двотижневий строк не скликають сесію на

вимогу суб'єктів, визначених законом, вона може бути скликана депутатами

відповідних рад, які становлять не менше однієї третини складу відповідної

ради, або постійною комісією ради.

Таку сесію відкриває за дорученням групи депутатів або постійної

комісії ради, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до

її складу, а веде за рішенням ради — один з депутатів цієї ради.

Рішення про час скликання, місце проведення сесії, перелік питань, що

виносяться на розгляд ради, повинні доводитися до відома депутатів і

населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках — не

пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення

та питань, які передбачено винести на розгляд сесії. Сесія ради є

правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини

депутатів від загального складу ради. У разі відсутності необхідної кількості

депутатів проведення пленарного засідання переноситься на інший час.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде

відповідно, сільський, селищний, міський голова, а сесію районної у місті,

районної і обласної ради — голова ради або його заступник.

Пропозиції щодо питань, які пропонуються на розгляд ради, можуть

вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями,

депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної

адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами.

Порядок скликання сесії відповідної ради, підготовки й розгляду нею

питань, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з

інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються

регламентом ради.

Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти

рішення про проведення закритого пленарного засідання.

Рада в межах своїх повноважень приймає на сесії нормативні та інші

акти у формі рішень.

5. Форми й методи роботи постійних комісій місцевих рад

Постійні комісії обираються з числа депутатів ради з метою вивчення,

попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до її відання,

здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Питання створення і ліквідації постійних комісій рад, затвердження та

зміни їх складу, обрання і переобрання голів комісій вирішуються виключно

на пленарних засіданнях ради.

Постійні комісії обираються на строк повноваження ради у складі

голови і членів комісії відповідною радою. Усі інші структурні питання

вирішуються самою комісією.

До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний,

міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті

(у разі її створення), районної обласної ради, їх заступники.

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи

постійних комісій визначаються Законом «Про місцеве самоврядування в

Україні» (ст. 47), регламентом відповідної ради і положенням, яке

затверджується радою не пізніше, ніж на другій її сесії, а також положеннями

про відповідні постійні комісії ради, що приймаються на засіданнях певної

комісії за погодженням з постійною комісією із законності й правопорядку.

Кількість і перелік постійних комісій визначає відповідна рада,

звичайно організовують комісії двох видів — функціональні (наприклад,

мандатна) й галузеві (з питань бюджету та соціально-економічного розвитку,

комісія з промисловості й будівництва тощо). Наприклад, можуть бути

створені такі постійні комісії:

• мандатна, з питань регламенту, депутатської етики, адміністративно-

територіального устрою, відзначення нагородами, відзнаками, присвоєння

почесних звань;

• з питань соціально-економічного і культурного розвитку, бюджету,

податків, фінансів і цін, планування та обліку;

• з питань промисловості, захисту вітчизняного товаровиробника,

будівництва, архітектури, транспорту і зв'язку;

• з питань екології, охорони навколишнього природного середовища,

житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин;

•з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства й соціального захисту

населення;

• з питань освіти, науки, культури, молоді, сім'ї, фізкультури й спорту;

• з питань забезпечення законності, правопорядку, оборонної роботи, охорони

прав, свобод і законних інтересів громадян.

Кількісний склад кожної комісії встановлюється відповідною радою

залежно від кількісного складу відповідної ради, переліку, що створюються.

Мінімальний склад постійних комісій — п'ять депутатів.

Комісії як допоміжні органи рад покликані виконувати

підготовчу й контрольну функції.

Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову

комісії. Він скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії,

представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями

громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами,

організовує роботу з реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі

відсутності голови комісії чи неможливості ним виконувати свої

повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови

комісії або секретар комісії.

Основною формою роботи постійних комісій є засідання. Вони

скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Засідання є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від

загального складу комісії.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують

висновки й рекомендації.

6. Форми й методи роботи тимчасових контрольних комісій рад

Тимчасові контрольні комісії є органами ради, що обираються з числа

її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань,

які належать до повноважень місцевого самоврядування.

Питання про утворення тимчасової контрольної комісії включається

окремим пунктом у порядок денний сесії ради.

Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та

завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим,

якщо за нього проголосувало не менше однієї третини депутатів від

загального складу ради.

Основною формою роботи контрольних комісій є закриті засідання.

Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, а

також залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші

особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з

їх роботою.

Тимчасова контрольна комісія у визначений радою строк надає

останній письмовий звіт і пропозиції щодо роботи, яка виконана, а також

підготовлені нею відповідні проекти актів ради та інші матеріали, що

розповсюджуються серед депутатів.

Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з

моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї

комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю

комісію.

7. Апарат місцевої ради і організація його роботи

Апарат утворюється місцевою радою для організаційного, правового,

інформаційного, аналітичного, матеріально-технічного забезпечення діяльності

ради, її органів, депутатів. Він сприяє здійсненню взаємодії ради з її

виконавчими органами та їх структурними підрозділами, територіальною

громадою, місцевими органами виконавчої влади, органами самоорганізації

населення та місцевими радами інших рівнів. Структура, чисельність, витрати

на утримання апарату встановлюються місцевою радою за поданням голови.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про фінансове забезпечення

діяльності органів місцевого самоврядування» від 3 грудня 1997 року № 1349

(із змінами ) рекомендовано головам обласних, Київської і Севастопольської

міських, районних, районних у містах рад, міським, селищним і сільським

головам під час підготовки пропозицій щодо структури, загальної чисельності

апарату рад та їх виконавчих комітетів дотримуватися затверджених типових

штатів. Штатна чисельність установлена, виходячи з мінімальної чисельності

населення і може уточнюватися пропорційно зростанню чисельності

населення, але не більше, максимуму встановленого у вищевказаній постанові.

Так, до апарату обласних і Севастопольської міської рад може входити 20—

27 осіб і голова ради, його заступник, керуючий справами, голова постійної

комісії з питань бюджету, завідуючий організаційним, загальним відділом,

помічник голови (заступника голови), радники (консультанти) голови ради,

спеціалісти, секретар приймальні, друкарка, водії). До апарату районних,

районних у місті Севастополі рад може входити 11—13 осіб, до їх складу не

входять голова постійної комісії з питань бюджету і помічники голови

(заступника голови).

До апарату міських (крім м. Севастополя) рад та їх виконкомів входять:

міський голова, секретар ради, перший заступник, заступник міського голови

з питань діяльності виконавчих органів, керуючий справами виконавчого

комітету, радник, консультант голови ради, помічник голови, завідувач

відділу, головний бухгалтер, спеціалісти, секретар керівника, секретар-

друкарка, стенографістка, завідувач господарства, водій. Кількісний склад

апарату залежить від кількості населення, наприклад, у містах з чисельністю понад

один мільйон — 50— 52 особи; а в містах з чисельністю до п'ятнадцяти тисяч

10 осіб. До апарату районних у містах (крім м. Севастополя) рад, їх виконкомів

можуть входити 16— 20 осіб. Типові штати апарату сільських, селищних рад та

їх виконкомів значно менші: а) при чисельності населення понад п'ятнадцять

тисяч склад — 12—15 осіб, б) при чисельності від двох до трьох тисяч — три-

чотири особи.

У селах, селищах і невеликих містах апарат одночасно забезпечує роботу

і місцевої ради, і виконавчого комітету. У великих містах, як правило, апарат

ради і апарат виконавчого комітету структурно розмежовані. (Сільський,

селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради й виконкому,

а голова районної, обласної, районної в місті ради — керівництво виконавчим

апаратом ради.

Виконавчий апарат районної, обласної ради здійснює організаційне,

правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення

діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню радою взаємодії і

зв'язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади,

органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Рішення про

утворення виконавчого апарату ради приймається відповідною радою, його

структура і чисельність, витрати на утримання встановлюються радою за

поданням її голови.

8. Служба в органах місцевого самоврядування

Правові, організаційні, матеріальні й соціальні умови реалізації

громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування

визначаються Законом України «Про службу в органах місцевого

самоврядування». Служба в органах місцевого самоврядування — це

професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які обіймають

посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію

територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих

повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в

органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження

щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих

функцій і одержує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посади в

органах місцевого самоврядування поділяються на виборні й невиборні.

Виборні, у свою чергу, поділяються на дві групи: а) на які особи обираються

територіальною громадою; б) на які особи обираються або затверджуються

радою. Невиборними є посади, на які особи призначаються сільським,

селищним, міським головою, головою районної, районної в місті, обласної

ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою

законодавством України. На цю посаду можуть бути призначені особи, які

мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою

в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків.

В органах місцевого самоврядування встановлюються сім категорій посад,

які охоплюють усіх посадових осіб, починаючи від посади Київського міського

голови, голів обласних рад і Севастопольського міського голови (перша

категорія) і закінчуючи посадами радників, консультантів секретаріатів

районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах,

міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів

сільських, селищних рад (сьома категорія).

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування

присвоюються ранги в межах відповідної категорії посад, від першого по

п'ятнадцятий. Особам, які обіймають посади, віднесені до першої категорії,

може бути присвоєно— третій, другий, перший ранг, а особам, які обіймають

посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно п'ятнадцятий,

чотирнадцятий, тринадцятий ранг. Ранги присвоюються відповідно до посади,

рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Посадова особа місцевого

самоврядування може бути позбавлена присвоєного йому рангу лише за

вироком суду. Один раз на чотири роки, з метою оцінки ділових та

професійних якостей, а також кваліфікації, посадові особи місцевого

самоврядування підлягають атестації.

9. Організація роботи органів самоорганізації населення

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи самоорганізації

населення», вони являють собою представницькі органи, що створюються

жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища,

міста або їх частин, для вирішення певних завдань. До таких завдань слід

віднести: а) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого

значення в межах Конституції і законів України; б) задоволення соціальних,

культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння в наданні їм

відповідних послуг; в) участь у реалізації соціально-економічного,

культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Основними видами органів самоорганізації населення є будинкові, вуличні,

квартальні, сільські, селищні комітети, комітети мікрорайонів, районів у місті.

Правову основу організації та діяльності органів самоорганізації

населення становлять Конституція України, Закон України «Про місцеве

самоврядування в Україні», Закон України «Про органи самоорганізації

населення», статути територіальних громад, локальні підзаконні нормативні

акти органів місцевого самоврядування, положення про органи

самоорганізації населення, затверджені у встановленому законодавством

порядку.

Територіальною основою органів самоорганізації населення є певна

частина території населеного пункту — села, селища, міста або району в місті, в

межах якої проживають жителі, які обрали цей орган. Територія функціонування

окремих видів органів самоорганізації населення визначається рішенням

місцевої ради, що надала дозвіл на створення цього органу.

Матеріально-фінансову основу органів самоорганізації населення

становить майно, яке перебуває в комунальній власності територіальної

громади і надане за рішенням місцевої ради в оперативне управління цим

органам, а також фінансові кошти, що формуються з коштів місцевого

бюджету, які передаються органам самоорганізації населення місцевою

радою для здійснення наданих їм повноважень, добровільних внесків

фізичних і юридичних осіб, надходжень з інших джерел, не заборонених

законодавством, в тому числі отримані шляхом самооподаткування жителів

відповідної території.

З метою ініціювання створення органу самоорганізації населення і

обрання ініціативної групи скликаються загальні збори (конференція) жителів

певної території. Відповідне рішення має бути підтримане не менше ніж

половиною учасників загальних зборів. Питання про надання дозволу на

створення органу самоорганізації населення розглядається за участю членів

ініціативної групи на найближчому засіданні місцевої ради. Рішення місцевої

ради про надання дозволу має визначати назву органу самоорганізації

населення, територіальну основу, основні напрямки його діяльності,

повноваження і умови їх здійснення.

Обрання органу самоорганізації населення здійснюється загальними

зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі загального

рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу мають

жителі відповідної території, які є дієздатними і досягли на день виборів

вісімнадцяти років. Обраними до складу органу вважаються ті особи, які

одержали більше половини голосів учасників зборів. Загальні збори

(конференція) жителів затверджують також положення про орган

самоорганізації населення.

Легалізація органу самоорганізації населення є обов'язковою і

здійснюється шляхом письмового повідомлення виконкому місцевої ради

про заснування такого органу або шляхом реєстрації в цьому ж органі

місцевого самоврядування. В останньому випадку орган самоорганізації

населення набуває статусу юридичної особи.

Орган самоорганізації населення має колегіальний характер. Він утворюється

у складі голови, його заступника, секретаря та членів комітету, які виконують свої

обов'язки, як правило, на громадських засадах. Але за рішенням зборів керівник і

секретар цього органу можуть працювати в ньому і на постійній основі з оплатою

праці за рахунок коштів цього органу. Для забезпечення роботи орган

самоорганізації населення може утворювати комісії, робочі групи, інші органи в

порядку, визначеному положенням про цей орган.

Органи самоорганізації населення виконують такі функції:

1) організаційно-розпорядчу — організація виконання рішень загальних

зборів громадян за місцем проживання, органів місцевого самоврядування,

сприяння виконанню актів законодавства, визначення напрямків і

забезпечення використання коштів, передбачених на благоустрій відповідної

території;

2) представницьку — представництво інтересів жителів, які обрали ці

органи, у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої

влади;

3) облікову — визначення та фіксування в кількісних і якісних

показниках стану ресурсного забезпечення жителів відповідної території, в

тому числі й якості житлово-комунальних послуг;

4) інформаційну — забезпечення доведення до жителів відповідної

території інформації з важливих питань життєзабезпечення територіальної

громади, організація вивчення громадської думки, доведення до відома органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій,

установ відповідних даних.

Основною організаційною формою роботи органу самоорганізації

населення є засідання, які скликаються керівником цього органу або його

заступником за необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Засідання є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від

загального складу органу.

Органи самоорганізації населення з питань, віднесених до їх

компетенції, більшістю голосів своїх членів від загального їх складу

приймають рішення організаційно-розпорядчого характеру. Ці рішення з

підстав їх невідповідності чинному законодавству або наданим повноваженням

можуть бути за рішенням місцевої ради зупинені з одночасним зверненням до

суду щодо їх скасування.