Концепція методичної підготовки майбутніх вчителів інформатики

Враховуючи сучасний рівень інформатизації навчального процесу, вчитель інформатики виступає в школі як:

• вчитель предметник;

• розробник педагогічних програмних засобів і консультант із їх застосування при навчанні інших предметів;

• організатор впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в навчальний процес школи;

університетах, і їх зміст визначається інваріантною компонентою

кваліфікаційної характеристики вчителя.

Спеціальна підготовка вчителя інформатики повинна забезпечити знання, вміння і навички, що стосуються поняття інформації та інформаційних процесів, основ алгоритмізації та програмування, апаратного і програмного забезпечення, шкільного курсу та телекомунікацій.

З урахуванням сказаного до основних розділів фундаментальної підготовки в галузі інформатики для майбутніх вчителів інформатики слід віднести: алгоритми, введення в програмування, структури даних, технологія розробки програмного забезпечення, архітектура ЕОМ, парадигми програмування (функціональне, продукційне, хорновське, об'єктно-орієнтоване), комп'ютерна графіка, побудова компіляторів, операційні системи, бази даних, інформаційний пошук, штучний інтелект, аналіз і моделювання систем, дискретна математика, теоретичне програмування.

Згідно з теорією неперервної освіти методична підготовка у вищому педагогічному навчальному закладі розглядається як прикладна професійна складова системи професійної педагогічної освіти. Термін підготовка в тлумачному словнику СІ.Ожегова і Н.Ю.Шведової трактується як навчання, формування необхідних знань для чого-небудь і як запас знань, отриманий ким-небудь [214, С.550]. Іншими словами, підготовка - процес {результат навчання.

Методична підготовка покликана дати можливість майбутньому вчителеві оволодіти методикою навчання інформатики та методикою ефективного використання в навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій.

Курс методики навчання інформатики є одним з ведучих курсів професійної підготовки майбутнього вчителя інформатики, основна мета навчання якого полягає у формуванні методичної культури майбутнього вчителя інформатики.

Під методичною культурою вчителя інформатики будемо розуміти рівень сформованості і розвитку діяльності вчителя, яка базується на сформованості загальних і конкретних методичних вмінь, що спираються на знання і навички, надбані при вивченні інформатики, філософії, педагогіки, психології, методики навчання математики (фізики), інформатики, і пов'язані з навчанням інформатики в системі освіти.

Для досягнення поставленої мети , (формування методичної культури вчителя інформатики) необхідно вирішити такі завдання:

• розкрити значення інформатики в загальній і професійній освіті, психолого-педагогічні аспекти засвоєння предмета, зв'язок шкільного курсу інформатики з інформатикою як наукою і найважливішими галузями її застосування за умов реалізації ідей сучасної парадигми освіти і завдань неперервної освіти;

• розкрити значення інформаційної культури в загальній і професійній освіті людини, вплив засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на науково-технічній і соціально-економічний розвиток суспільства, з'ясувати психолого-педагогічні аспекти засвоєння предмета, взаємозв'язки шкільного курсу інформатики з іншими навчальними предметами, науково-технічними досягненнями в галузях різних наук, зокрема інформатики;

• показати практичну значимість методів і засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, можливості їх застосування до розв'язування найрізноманітніших гуманітарних, технічних і наукових проблем;

• забезпечити ґрунтовне вивчення студентами змісту державного освітнього стандарту, шкільних програм, підручників, навчальних і методичних посібників з інформатики, розуміння закладених у них методичних ідей:

• орієнтувати студентів у можливостях навчання інформатики для різних вікових груп учнів для того, щоб майбутні вчителі розуміли, як повинен змінюватися зміст і методика навчання, і могли застосовувати ці знання в практичній роботі;

• виховати у майбутніх учителів творчий підхід до розв'язування проблем навчання інформатики, формувати уміння і навички для самостійного аналізу процесу навчання, дослідження методичних проблем і психолого-педагогічних ситуацій;

• розвинути здатність і відчуття необхідності до постійної самоосвітні самовдосконалення, наукового пошуку шляхів удосконалення процесу навчання інформатики;

• створити сприятливі умови для розвитку прагнення до наукового пошуку шляхів удосконалювання своєї роботи, формування елементів інформаційної культури учнів, активізації їх пізнавальної діяльності, творчої активності, самостійного дослідницького характеру пошуку нових знань. З цією точки зору важливого значення набуває організація самостійної роботи студентів, їх участь у науково-дослідній роботі кафедр, самостійні дослідження у вигляді рефератів, курсових і дипломних робіт, участь у проектній діяльності, госпдоговірних науково-дослідних роботах, пропаганда серед населення сучасних засобів і методів збирання, зберігання, опрацювання, передавання, подання, використання інформації, роз'яснення їх впливу на розвиток інформаційного суспільства;

• сформувати підхід до профільної і рівневої диференціації навчання, що висуває нові вимоги до навчання інформатики:

• підготувати вчителя до організації різних форм позакласної роботи, в тому числі підготовки і проведення олімпіад, участі в телекомунікаційних проектах;

• сформувати вміння щодо аналізу шкільного курсу інформатики та методики його навчання;

• надати знання і сформувати вміння, пов'язані з процесом проектування та побудови навчального предмета в середніх загальноосвітніх закладах освіти;

• забезпечити знання та вміння майбутніх вчителів щодо тематичного планування; розроблення методики проведення уроків різних типів; використання в освітніх цілях послуг глобальної мережі Інтернет; оцінювання результатів навчання з інформатики за умов 12-бальної системи оцінювання; добору, аналізу та навчання профільних курсів інформатики відповідно до навчальних завдань конкретного навчального закладу освіти.

При доборі змісту курсу методики навчання інформатики слід виходити з наступного:

1. Викладач в процесі навчання курсу методики навчання інформатики може сконструювати власну концепцію шкільного курсу інформатики, яка включає визначення цілей курсу, добір змісту та засобів навчання, які є в наявності, а потім детально зупинитися на тому, в яких формах і за допомогою яких методів навчання ця концепція може бути реалізована. Зрозуміло, що такий курс повинен будуватися в рамках вимог державного освітнього стандарту.

2. Викладач може обрати ту або іншу існуючу концепцію шкільного курсу інформатики та методики його навчання.

3.У курсі методики навчання інформатики можна спробувати досить повно описати переваги і недоліки існуючих концепцій шкільної інформатики, з тим щоб згодом майбутній вчитель міг самостійно відшукати найкращі шляхи вирішення проблем, шо виникають при навчанні інформатики в школі.

Кожний із зазначених шляхів має право на існування в реальній освітній практиці, що в свою чергу означає, що методична підготовка вчителя інформатики повинна враховувати необхідність формування у студентів знань і вмінь, необхідних для реалізації кожного напряму. На основі загальної концепції вдосконалення підготовки вчителя можна сформулювати такі основні напрями вдосконалення структури і змісту методичної підготовки вчителів інформатики:

• орієнтація в створенні програм методичної підготовки викладача на науково обґрунтовану модель педагогічної діяльності вчителя інформатики;

• обґрунтована зміна «питомої ваги» окремих компонентів структури професійної підготовки вчителя інформатики в напрямі посилення методичної підготовки;

• модернізація програм методичної підготовки відповідно до вимог більш адекватного відображення в їх змісті сучасних тенденцій розвитку методичної системи навчання інформатики в школі, задач інформатизації освіти загалом;

• розвиток і доповнення змісту окремих тем програми «Методика навчання інформатики» елементами методичної системи навчання, які практично не відображені в діючих програмах цього курсу;

• неперервність системи навчання фахівця, підвищення ролі самоосвіти, що особливо актуально для вчителів інформатики у зв'язку з великим динамізмом зміни змісту предмета інформатики в школі, постійним розширенням сфери застосування комп'ютерів та засобів інформаційно-комунікаційних технологій в освіті;

• забезпечення гнучкості системи підготовка, тобто, забезпечення диференціації і варіативності навчання залежно від різних чинників, максимально можливої орієнтації на індивідуальні здібності студентів;

• відкритість системи для впровадження з одного боку нових педагогічних технологій і з іншого вдосконалення існуючих модулів навчання.

Вивчення курсу "Використання обчислювальної техніки в навчальному процесі" має на меті виявити всі можливі напрями використання комп'ютера в школі: як предмета вивчення, як ефективного засобу навчання, як інструмента організації і контролю навчально-виховного процесу, як знаряддя автоматизації управлінських функцій

Вивчення можливостей використання інформаційно-комунікаційних технологій в контексті професійної діяльності припускає більш міцне закріплення одержуваних знань, оскільки навчальна інформація з інформаційно-комунікаційних технологій постійно "приміряється до дії", до конкретних потреб майбутньої роботи і припускає: оволодіння методологією створення різних програмних засобів і методиками їх практичного використання, тобто:

а) знання теоретичних основ будови програмних засобів: від найпростіших навчальних програм до інтелектуальних навчальних систем (систем, що базуються на знаннях);

б) вміння створити за методикою, якої навчився, власну технологію програмних засобів, а також уміння використовувати готовий програмний засіб на практиці;

в) уміння провести аналіз програмного засобу на дидактичну корисність, на відповідність навчальним цілям і обраним методам класичного навчання;

г) уміння адаптувати програмний засіб до реальних потреб навчального процесу конкретного учня (чи їх групи);

д) уміння спроектувати з кількох програмних засобів дидактично гнучкий, педагогічно коректний, ефективний урок, придатний для підвищення пізнавальної активності учнів, забезпечення високої якості засвоєння навчального матеріалу.