Конституційний статус людини і громадянина як категорія конституційного права України.

Поняття “правовий статус” і “правове положення” особи по суті співпадають. У самому загальному вигляді правовий статус особи визначається як юридично закріплене положення особи в державі і суспільстві. Правовий статус особи, - відзначає професор Ю.Н. Тодика, - являє собою зліпок її соціального положення, яке в суспільстві характеризується системою соціальних можливостей, що реально складаються в життєдіяльності індивіда, спрямованих на задоволення його потреб і інтересів. Правовий статус особи відноситься виключно до якості людини і громадянина, до зв’язків особи тільки з державою, а не з суспільством загалом. Громадянин – це особa, що діє в політичному житті, має політичні права, свободи і обов’язки.
Серед декількох видів правового статусу особи виділяється загальний або конституційний статус людини і громадянина. Цей статус є єдиним і однаковим для всіх громадян держави, незалежним від конкретних обставин. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом (п.1 ст. 24 Конституції).
Правовий статус особи в кожній країні закріплюється в Конституції, яка містить положення про відносини держави та людини і громадянина. Згідно зi ст. 3 Конституції “Людина, її життя і здоров’я, честь і гiднiсть, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Ствердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”. Із сказаного видно, що основною рисою Конституції України є відмова від характерного для соціалістичної теорії принципу пріоритету державних інтересів над інтересами особи. Основи правового статусу особи в Україні складають положення розділу ІІ Конституції.
Правосуб’єктність. Для того, щоб бути суб’єктом правовідносин, необхідно, щоб особа була правоздатною, тобто здатною мати певний обсяг прав, свобод і обов’язків. Щоб особа брала участь у правовідносинах і самостійно здійснювала юридично значущі дії, повинна бути визнана її здатність до такої поведінки, тобто дієздатність. Правоздатність і дієздатність у сукупності утворюють правосуб’єктність, роблять людину формально визнаним суб’єктом правовідносин.
Правосуб’єктність прямо не пов’язана з громадянством особи, хоча громадянство впливає на обсяг правоздатності

27. Громадянство в Україні: поняття та принципи Громадянство України — постійний правовий зв’язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов’язках.Ознаками громадянства як певного зв’язку особи з державою є:1) правовий характер:2) необмеженість у просторі та часі;3) максимальний характер взаємних прав та обов’язків.Цей зв’язок знаходить своє виявлення в розповсюдженні на відповідну особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання – на території держави чи за її межами.Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України “Про громадянство України” прийнятими відповідно до них законодавчими актами. Громадянство України набувається: за народженням, за походженням, вступом до громадянства України, внаслідок відновлення громадянства України, за інших обставин, передбачених цим Законом. Дитина, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. За різного громадянства батьків, один із яких на момент народження її був громадянином України, дитина є громадянином України; однак, якщо обидва батьки жили за межами України, громадянство дитини, яка народилася за її межами, визначається через письмову згоду батьків..Конституційний статус громадянина — єдиний, неподільний і однаковий для всіх. До поняття правового статусу входять такі основні елементи (вони становлять його зміст і структуру):громадянство;загальнаправоздатність;принципиправового статусу;конституційні права, свободи та обов’язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми.