Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Вимоги до анкетування




 

Використання як прямих так і непрямих питань

 

Виключення підказок до сформульованих запитань

Вимоги до анкетування

Попередження подвійного розуміння змісту запитання

 

Забезпеченість презентабельності одержаних висновків,

які дозволяють вважати одержану інформацію достатньої для конкретних умов

 

Особливості використаних інтерв'юїсуть цього методу полягає в тому, щоб з певної групи людей, думка яких

вивчається проводить із бесіди заздалегідь розробленим планам.

Відповіді фіксуються, а потім порівнюються та аналізуються.

 

Метод експертних оцінокцей метод використовується у суперечливих ситуаціях якщо при вивченні

певного об'єкту неможливо одержати відомості за допомогою об'єктивних

методів (за яким підручником навчати, як розподілити час на вивчення теми,

які засоби використовувати).

 

Тестування в залежності від мети дослідження розрізняють тести: діагностичні,

прогностичні, та змішані. В методиці навчання іноземним сучасним і

найпоширенішим є лінгводидактичні констатуючі тести, які є складовими

експерименту (перед експериментальний та перед експериментальні зрізи)

 

Хронометрування документальна фіксація визначеного етапу або процесу навчання. У

методичному дослідженні це фіксовані зв'язки аудіо і відео засобів перебігу

навчального процесу, завдяки чому є можливі виміри усно мовленнєвої

діяльності вчителя або учнів у зв'язку з розв'язанням навчальних завдань.

 

Жоден із розкритих вище методів не є універсальним і не поодинокі випадки, коли їх використання має одночасно інтегроване використання або послідовне.

 

 

3. Зв'язок методики викладання іноземних мов з іншими науками.

В історії становлення методики іноземних мов як науки майже до 60 років 20 століття проходила дискусія про право МІМ на самостійність,як науки.Одні вчені були прихильниками того, що методика іноземних мов не є самостійною наукою, аргументуючи це наступним:

 

1). Методика опирається на мовознавство і є прикладною лінгвістикою. Ця точка зору належить академіку Л.В. Щербі (1886-1944) і обґрунтована в його роботі «Преподавание иностранных языков в средней школе» (1917). Ця позиція підтримана в роботах відомих вчених І.В. Рахманова, В.Д. Аракіна, О.С. Ахманова, і іншими.

 

2). Методика є прикладною психологією. Завдання психолога – допомогти методистам у науковій розробці основних методів навчання іноземної мови і у дослідженні індивідуально-психологічних особливостей тих, хто вивчає ІМ. Цю точку зору підтримував відомий психолог Б.В. Біляєв, який в книзі «Очерки по психологии обучения иностранным язикам (1965) обґрунтував концепцію свідомо-практичного методу, який і на сьогодні є одним із провідних методів у навчанні ІМ Прихильники цього методу були: В.А. Артьомов, Б.А. Бенідіктов, Г.В. Карпов і інші.

 

3). Методика – розділ педагогіки (часткової дидактики); вона опирається на дидактичні принципи, які розробляються в цій області знань. Прихильники цієї точки зору Ю.К. Бабанський, В.С. Цетлін, І.П. Шубін. Ця точка зору існувала майже до 60 років, періоду створення методики в самостійну науку.

 

Свій предмет навчання – іноземна мова, яка є метою і засобом навчання. Як мета – володіння ІМ дозволяє учням познайомитись з його схемою і способами користування цією схемою в практичній діяльності як засіб, мова дає можливість вилучати інформацію із іншомовних текстів і створювати свої тексти в залежності від ситуації.


 


МНІМ вивчає процес навчання і оволодіння мовленням.

Свій предмет дослідження,

який суттєво відрізняється МНІМ досліджує і розробляє методи і прийоми іншої науки

від предмету будь-якої навчання, які забезпечують оволодіння іншомовним

мовленням найбільш економічним і ефективним шляхом.

МНІМ Свій дослідницький апарат МНІМ поряд з використанням дослідницького аппарату,

як самостійна характерного для педагогічних наук, використовує свої

наука маєінструментальні і статистичні прийоми, прийоми

моделювання і кібернетичного опису.

 

Свої закони і закономірності Закон вторинності, відповідно до якого іноземна мова

засвоюється в школі, коли учні вже володіють рідною

мовою. Закон першопочаткового засвоєння мови в

звуковому коді, тоді коли інші – вторинні або допоміжні

 

Закон катенації (catenation), відповідно до якого, якщо нова

лексична одиниця, яка вивчається, поєднується з більшою

кількістю уже відомих лексичних одиниць, то вона

засвоюється більш надійно і ефективно

 

Свою систему понять Типи словників – навчальний, словник – мінімум,

і термінів, які відповідають потенційний словник, (в лексикографії: загальні,

законам і закономірностям орфографічні, тлумачні, синонімів і інші). Принципи відбору

словників: синонімічний, словоутворюючої цінності,

багатозначності і інше. Поняття “виводимість”, відповідно

до якого до потенційного словника можуть бути віднесені

тільки ті слова, в структурі яких учням уже відома основа,

або інші структурні елементи. Терміни “рецептивні”,

“репродуктивні” види мовлення, семантизація, система і

типологія вправ і інше.


В розпорядженні тих, хто навчає іноземній мові, є словники методичних термінів, які, з одного боку, свідчать про значну кількість методичних термінів, з іншого, дають можливість користуватись методичним апаратом в процесі викладацької та трудової роботи.

 

Інший підхід до методики іноземних мов –це аргументація її самостійності (що представлено в темі лекції №1) і визнання її зв'язку з іншими науками, накопичений досвід і дані які використовуються в змісті методики.

 

- філософія

 

- педагогіка

 

- психологія

 

- педагогічна психологія

 

базові, тобто основні для методики: - лінгвістика

 

- психолінгвістика

 

- лінгвокультурологія

 

В числі наук, з якими методика - соціолінгвістика

має тісні взаємозв'язки розрізняють:

 

- математика

 

і інші науки: - лінгвістика

 

- інформатика

 


3.2. Зв’язок МНІМ з основними категоріями філософії.

 

Категорії філософії Прояв діалектичних закономірностей з процесі навчання іноземних мов
1. Категорія загального і особливого Кожне часткове положення методики і мови, мовлення належить розглядати і реалізовувати таким чином, щоб воно представлялось не як деяка відокремлена сутність, а як частковий прояв загальної закономірності, розвиваючи його сутність у взаємозв’язку з загальними. Наприклад: при описі роботи з лексикою необхідно враховувати те, при презентації усного конкретного явища проявляється сутність слова як такого: єдність форми і змісту, узагальненість значення, взаємозв’язок з іншими словами. Тому презентація нового слова повинна проводитися на прикладі контексту.
2. Категорія причини і наслідку Кожне явище повинно описуватися не як статичний факт, а у взаємозв’язку і взаємообумовленості причин, якою викликано це явище, і наслідку, який з неї випливає. Це положення вимагає, щоб через розкриття причини і сутності методичних положень і методичних закономірностей у викладача формувалось би глибоке їх розуміння, яке забезпечує їх творче застосування в різноманітних умовах навчального процесу. Наприклад: приклад неусвідомленого тренування іноземної мови в процесі навчання іноземної мови передбачає необхідність розкрити причину неефективності цього прийому: відсутність семантичної пам’яті – причина, слово засвоюється неефективно – наслідок.
3. Категорія єдності форм і змісту Зміст кожного предмету утворює елементи, складові частини і процеси, які проходять в ньому. Ці частини не входять до предмету як проста сума, а знаходяться в певних структурних відношеннях, які утворюють його внутрішню форму. Наприклад: пояснення складових часових форм, виклад змісту прочитаного з використання необхідної граматичної форми, лексики.
4. Категорія єдності аналізу і синтезу Аналіз і синтез безпосередньо взаємодіють у використання мовного матеріалу, в поєднанні мовного правила і мовленнєвої дії. “Методологический и психологический синтез нельзя оторвать от анализа. Лишь их единство обеспечивает испешность познания и обучения. Это относится и к изучению иностранных языков, где наиболее разумно сочитать языковые правила с речевыми действиями, аналитически осознанное владение навыками с елементами синтактического подражания” (За посиланням Андреєвскої-Левенстерн Л.С. на роботу Артемова В.А. «Психология обучения иностранным языкам». – М.: Просвещение, 1969 С. 163).

 


 

3.3. Методика навчання іноземних мов і педагогіка.

 

Методика навчання іноземних мов насамперед базується на даних загальної педагогіки при вирішення таких питань, як: цілі навчання, зміст навчання, організаційні форми роботи і інше.

Педагогіка Об’єкт дослідження Навчально – виховний процес

МНІМ Об’єкт дослідження Навчально – виховний процес стосовно предмету іноземних мов

Специфіка предмету “Іноземна мова” – Його комунікативна функція, яка визначає реалізацію освітньо – виховних задач:

 

Формування у учнів (на відміну від рідної мови) нової мовної системи комунікації.

Відсутність природного мовленнєвого середовища (на відміну від рідної мови) для формування і підтримання сформованих на заняттях навичок і умінь іншомовного спілкування.

 

Основні напрямки використання провідних дидактичних принципів при навчанні іноземних мов

 

Принципи педагогіки Основні напрямки використання дидактичних принципів стосовно до МНІМ
Принцип науковості – який передбачає засвоєння знань в системі. ¨ Відбір мовного і мовленнєвого матеріалу, розкриття явищ, які вивчаються, понять та закономірностей проводиться в повній відповідності з вимогами науки. ¨ Визначення змісту навчання відповідності до рівня сучасних знань про мову, мовлення і мовленнєвої діяльності. ¨ Відбір прийомів, методів і засобів навчання з урахуванням сучасних досягнень методики і суміжних наук. ¨ Використання навчальних матеріалів, які мають наукове та практичне значення.
Принцип виховного навчання, який находить свою реалізацію у формуванні світогляду учнів, оволодіння нормами моралі у розвитку розумових здібностей і фізичних сил, в усвідомленні національної, соціально – економічної політики країни, у формуванні особистості. Будь – яке навчання у середній і вищій школі має характер виховуючого і розвиваючого. Виховання органічно входить до освіти. При навчанні іноземних мов найбільш яскраво виховний потенціал проявляється у підборі цінних в цьому відношенні текстів і вправ, в організації і проведенні уроків і в позакласній роботі. Виховання іноземною мовою впливає на формування психічних процесів мислення, абстрагування, узагальнення, на формування процесів аналізу і синтезу, умовисновкам і інше.
Принцип свідомості і активності, який заключається в цілеспрямованому, активному сприйняттю явищ, які вивчаються, в їх осмисленні, творчому опрацюванні і використанні. Управління активністю учнів проявляється в раціональному розподілі часу на рецептивні і репродуктивні види мовлення, на мовлення учня і вчителя. При навчанні іноземних мов це має враховуватися: ¨ При проникненні в сутність мовних і мовленнєвих явищ. ¨ При розкритті причинно-наслідкових зв’язків і взаємодії цих явищ. ¨ При осмисленні єдності форми і змісту в їх відношенні до дійсності. ¨ При зверненні до рідної мови. ¨ При опорі на розумову діяльності, на використання операцій аналізу і синтезу.
Принцип наочності, теоретичну основу якого складають чуттєві почуття оточення. При навчанні іноземним мовам використовуються наступні види наочності: ¨ Вербальна (зорова, аудитивна), країнознавчі тексти, слова, прислів’я. ¨ Ситуації, фільми, магнітофонні записи, структурно – логічні схеми і інше. ¨ Презентація прийомів, дій, явищ. ¨ Презентація схематичної наочності (схеми, таблиці, плани, макети і інше).
Принцип міцності засвоєння учнями знань, формування навичок і умінь, передбачає, що засвоєними знаннями, сформованими вміннями і навичками можна користуватися лише тоді, коли вони засвоєні міцно, утримуються в пам’яті і автоматизовані. Набуття мовних знань і оволодіння мовленнєвими діями мають бути такої якості, щоб забезпечити вільне користування ними для мети пізнавальної діяльності і здійснення комунікації в різних формах. При цьому знання мають бути переведені в автоматичні мовні навички і уміння і мовленнєві уміння.
Принцип систематичності і послідовності в навчанні складає основу побудови навчальних програм, підручників, визначає систему роботи вчителем і діяльність учнів Положення принципу систематичності передбачає повторення, узагальнення і систематизацію навчального матеріалу за темами і мовленнєвими діями, за комунікативною метою. (Цикл уроків з теми, тематичний словник, граматичні теми – від простого до більш складного).
Принцип доступності. Матеріал, який вивчається, за змістом і обсягом має бути посильним для учнів
Принцип індивідуального підходу, який передбачає урахування психічних і вікових особливостей учнів і диктується гуманізмом національної освітньої доктрини. Відбір прийомів, форм, темпу роботи, темпу мовлення має базуватися на основі індивідуальних психічних особливостей учнів при навчанні іноземних мов: особливості пам’яті, уяви, мислення, комунікативність учнів.

З урахуванням основних принципів дидактики організується процес навчання іноземній мові, розробляється теорія уроку, вибираються методи контролю іншомовних навичок і умінь. Специфічні принципи навчання іноземних мов – предмет окремого розгляду в темі “Зміст, принципи і методи навчання іноземних мов”

 

 

3.4. Зв’язок методики навчання іноземних мов з психологією.

 

Загальна психологія

 

Вікова психологія

 

МНІМ Психологія мовлення

 

Психологія спілкування

 

Психологія праці


3.4.1. Зв’язок методики навчання іноземних мов з психологією

 

Складові науки комплексу взаємопов’язаних психологічних наук Основні об’єкти дослідження кожної із наук
1. Загальна психологія Об’єктом дослідження цієї науки є вивчення загальних закономірностей психічної діяльності дорослої людини. Вона є основою розуміння тих психічних процесів, які відбуваються при вивченні іноземних мов
2. Вікова психологія Вивчає закономірності психічного розвитку людини, формування психічних процесів пам’яті, мислення, уяви, почуттів і психічних властивостей особистості. Допомагає для навчання визначити зміст, методи, прийоми роботи і організувати заняття з урахуванням віку учнів
3. Педагогічна психологія Педагогічна психологія допомагає виявити мотивацію діяльності учнів у процесі вивчення іноземної мови, створити установку на практичне оволодіння іноземною мовою, визначити і підтримувати інтерес до мови і до народу, який говорить цією мовою. Педагогічна психологія має сформувати правильне ставлення учнів до оволодіння знаннями і до розвитку мовленнєвих навичок і умінь. Знання і врахування вчителем положень педагогічної психології про інтерес, увагу, запам’ятовування допомагає йому обирати і обґрунтувати раціональні методи навчання, управління розумовою діяльністю учнів
4. Психологія мовлення Положення про процеси оволодіння і володіння мовленням, взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього мовлення і внутрішнього прояву, положення про властивості вербальної пам’яті, закономірності усного і письмового спілкування
5. Психологія спілкування Наука вивчає проблеми, пов’язані з тим, як людина спілкується. Вона вивчає засоби і види спілкування, серед яких виділяються три основних: соціально – орієнтоване, предметно – орієнтоване і особистісно – орієнтоване. Розрізнення цих видів спілкування є важливим для методики навчання іноземних мов, зокрема для навчання монологічного та діалогічного мовлення. Серед засобів спілкування розрізняють мовні та немовні засоби, які реалізуються в процесі мовлення (наприклад: тексти, які характерні для кожної мови).
6. Психологія праці Положення цієї науки використовується для визначення шляхів ефективних контактів між вчителем і учнем, що сприяє наукові організації навчання (співвідношення класної і домашньої роботи, використання допустимого часу для роботи з технічними засобами і інше).

3.4.2. Врахування психічних процесів при вивчення ІМ.

Психічний процес Зміст і врахування в методиці навчання
Мислення ¨ Визначає свідомий підхід до оволодіння мовним матеріалом, до формування мовних навичок і мовленнєвих умінь. Завдяки цьому, навички і уміння, які формуються швидше і є більш гнучкими і сталими. ¨ Характерні такі індивідуальні особливості, як: самостійність, швидкість, глибина розуміння навчального матеріалу. ¨ Різних учнів одного віку відрізняється співвідношення наочно – образних і словесно – логічних компонентів, а також його продуктивності (абстрактне, конкретне мислення). Вчитель має враховувати особливості мислення кожного учня, шляхом диференційованого відбору прийомів роботи
Пам’ять Короткотривалу і довготривалу пам’ять, які обидві мають велике значення для реалізації мовленнєвої діяльності. Участь у мовленнєвій діяльності можлива, коли в довготривалій пам’яті зберігаються мовні засоби. Під час мовлення ці засоби передаються до довготривалій пам’яті
Запам’ятовування Розрізняють запам’ятовування довільне, коли ставиться мета запам’ятати щось, і мимовільну, коли спеціальна установка на запам’ятовування відсутня, а запам’ятовування відбувається в процесі іншої діяльності. Саме мимовільне запам’ятовування має велике значення у навчанні: механічне запам’ятовування граматичних форм, лексичних одиниць само по собі не може забезпечити участь у спілкування. Необхідно не лише запам’ятовувати, але й вживати в комунікації. Для методики навчання ІМ важливі наступні положення: свідоме використання дій та операцій з мовним матеріалом не лише сприяє формуванню навичок, але й забезпечує краще запам’ятовування цього матеріалу, вправляння стимулює інтерес в учнів, що досягається шляхом надання вправам комунікативного характеру.
Зберігання у пам’яті Зберігання у пам’яті безпосередньо зв’язано з попереднім забування. Кількість повторень слів (від 15 до 20) для їх збереження в пам’яті залежить від: характеру слова і від періоду тривалості: 7 повторів протягом першого тижня, 3 повторення – на другому тижні, 3-4 – на четвертому тижні, а решта – з будь – яким інтервалом у часі.
Типи пам’яті   За каналом ¨ Образна – запам’ятовування предметів, малюнків. ¨ Словесна (вербальна) – запам’ятовування слів. ¨ Зорова, слухова, допитлива, комбінована. У більшості людей наявні всі види пам’яті але рівень їх розвитку і участь у запам’ятовуванні не однакова. Вчитель має врахувати тип пам’яті учнів і навчання організувати з використання наочності, вербальних засобів, рухливих ігор і інше. Для переважної більшості учнів характерно комбінований тип пам’яті. Розвинути пам’ять кожного типу допомагає зацікавленість учнів, їх мотивоване ставлення до вивченого матеріалу.
Сприймання Сприймання відображає предмет в цілому, в сукупності його ознак. Види сприймання в залежності від провідного аналізатору: слухове, зорове, дотикове, кінетичне. Для методики важливо врахування того, що слухове і кінетичне сприймання є провідним в навчанні звукового мовлення, зорове сприймання і сприйняття пов’язані з моторикою руки – в навчанні письмового мовлення. В процесі навчання необхідно зберігати індивідуалізацію засобів і форм унаочнення, вміле поєднання наочності і слова, опису і пояснення, конкретної характеристики і узагальнень
Увага – самостійно-психічний процес Характерні параметри уваги: обсяг, розподіл, концентрація, стійкість і переключення. Залежно від активності людини щодо організації уваги розрізняють її три види: мимовільну, довільну і післядовільну. Довільна увага формується на основі мимовільної, вона може перейти в мимовільну без особливих додаткових зусиль. Довільна увага необхідна там, де не можна створити зацікавленості. Мимовільна базується на зацікавленості Стійкість уваги, ступінь її концентрації, здатність переключатися з одного об’єкту на інший буває різною. В залежності від рецептора виділяють візуальну (зорову) і аудитивну (слухову) увагу, врахування яких має велике значення для навчання іноземної мови. Встановлено, що зорова увага краще актуалізується ніж слухова. При навчанні іноземної мови необхідно врахувати всі види уваги і створювати завдяки вміло підібраним прийомам умови для мимовільної уваги, для концентрації довільної уваги.

 


3.4.3. Зв’язок методики з педагогічною психологією на основі формування мотивації.

 

 

Мотивація – це “пусковий механізм” будь-якої діяльності Мотивація викликає цілеспрямовану активність,

стимулює вибір засобів і прийомів, їх упорядкування для досягнення мети.

 

 

Зовнішня – яка знаходиться під впливом потреб суспільства і має два підвиди:

широкоспеціальну і вузькоособисту.

Внутрішня, яка зумовлена характером самої діяльності і її основним підвидом є мотивація успішності.

 

Внутрішня і зовнішня мотивація можуть бути: позитивною і негативною, дистантною (віддаленою), і близькою (актуальною).

Види мотивації:

Комунікативна мотивація – це бажання учнів спілкуватися іноземною мовою в

усній і письмових формах.

 

Лінгвопізнавальна мотивація – позитивне ставлення до самої мови, до реалій, пов’язані з країною, мова якої вивчається.

 

Інструментальна мотивація – позитивне сприймання учнями певних форм роботи.

 

 

В процесі навчання іноземної мови вчитель має використовувати всі прийоми роботи, опиратись на зміст навчального предмету, використовувати різноманітні форми роботи, щоб сформувати мотиваційне ставлення у учнів до процесу оволодіння іноземною мовою.


В якості зовнішніх мотивів вивчення ІМ виділяють наступні:

 

¨ Розповсюдженість мови у світі – вибір для вивчення англійської мови пояснюється його розповсюдженістю як

офіційної мови Об'єднаного Королівства Великобританії, Північної Ірландії,

США, Республіки Індії і 15 країн Африки. Цією мовою розмовляють понад

400 млн. жителів планети.

 

 

¨ Бажання долучитися до культури носіїв іноземної мови, що є часто стимулом до вибору мови і її вивчення.

 

 

¨ «Естетична цінність мови» – краса її звертання,що є мотивом виникнення зацікавленості

до конкретної мови (це типово для французької мови з її

мелодичністю і музичністю).

 

 

¨ Уява про легкість – складність іноземної мови – це суб'єктивно-психологічний фактор виникнення мотивів

до вибору і вивчення І.М. (іноді це труднощі фонетичного,

граматичного плану і інші).

 

 

¨ Прагматичний мотив – можливість використання володіння ІМ в практичній

діяльності(комунікативні або наукові потреби).

 

 


 

3.5. Зв’язок методики навчання з лінгвістикою.

 

Положення про соціальність мови, яке для методики

навчання іноземних мов є базовим: при навчанні іноземних мов

необхідно враховувати не лише положення рідної мови, але й іноземної.

 

 

Положення про неподільність зв’язку мови і мовлення.

Опирається на основні Урахування цього положення призводить до необхідності повного

положення лінгвістики усвідомлення матеріалу, який вивчається, і формування

усвідомлених орієнтирів для мовленнєвої діяльності на таких

етапах, коли учні користуються вже не конкретною пам’яттю, а

абстрактною і переходять до абстрактної свідомої розумової діяльності.

МНІМ

 

 

Зміст навчання (тексти, ситуації).

 

 

Черпає із лінгвістики Мовний матеріал (лексику, граматику, фонетику), актуалізований в усному і письмовому мовленні.

 

Трактування мовних явищ.

 

 


 

 

3.5.1. Лінгвістичні основи методики навчання іноземних мов.

 

Проблеми навчання мови

Методика вивчає

Проблеми розвитку мовлення у учнів

 

Методика використовує основні поняття і закономірності лінгвістики, які визначають специфіку об’єкту навчання

 

v Система мови v Структура мовлення v Функції мови і мислення v Бі і мультимовні контакти
       
Лінгвістичні основи
 
v Відбір мовного і мовленнєвого матеріалу v Визначення типології труднощів для навчання v Організація мовного і мовленнєвого матеріалу
           

 

(ОСТ запозичено із посібника Дем’яненко М.Я. і інші “Основы общей методики обучения иностранным языкам”

Киев: Высшая школа, 1976. – С. 34)

 

 


3.5.2. Основні терміни лінгвістики, їх значення.

 

Основні терміни лінгвістики, які релевантні для методики Тлумачення терміну
1. Система мови Сукупність взаємообумовлених елементів мови, які об’єднані однією функцією. Розрізняють схеми мови : фонетичну, морфологічну і синтаксичну (наприклад, форми відмінків виконують функцію з’єднання слів одиниці мови: морфеми, фонеми, слова, речення)
2. Структура мовлення Мовні системи різних рівнів взаємодіючи в рамках структури даної мови утворюють загальну систему конкретної мови, яка втілюється в мовленні. Структура мови представляється у звукових і друкованих текстах : структура мови залежить від форми спілкування : монологічне, діалогічне ; усне, письмове. Одиниця мовлення – це величина, яка виражає закінчене висловлення. У лінгвістиці одиницею мовлення вважається текст. У двох з його значеннях: тексти в повному розумінні цього слова – макротексти і тексти як понадфразова єдність – мікротексти (прикладом другого значення є питально – відповідна єдність)
3. Функції мовлення Мовлення функціонує за правилами мови, відображаючи його систему. Основні функції мовлення : комунікативна передача і засвоєння узагальненого досвіду, функція формування думки в процесі мовленнєвої діяльності
4. Бі і мульимовні контакти Взаємодія двох і більше мов супроводжується появою таких термінів як білінгвізм і полілінгвізм. Білінгвізм – набуття індивідуумом або групою людей здатності користуватися поперемінно двома мовами, тобто здатністю користуватися сукупністю мовних засобів, до якої входять елементи різних мовних схем. Співставлення двох мов виявляє подібність і відмінність в їх системі. Подібність – слугує для позитивного переносу при вивченні іноземної мови, відмінність – негативний вплив – інтерференція, на подолання труднощів якої мають бути спрямовані пояснення і відповідні мовні і умовно – мовленнєві вправи

 


3.5.3. Особливості мови і мовлення і їх врахування в МНІМ.

Складний процес переходу від мислення до вираження думки засобом мови

Мовлення

Дія, діяльність, процес спілкування, які здійснюються за допомогою даної мови.

 

Засвоєння сукупності кодових засобів даної мови і правил їх використання для формування думок;

передача уявного змісту і сприйняття думок, які виражені в мовленнєвих посилках думок.

Володіння мовою

Автоматизоване використання правил організацій мовних засобів для породження мовленнєвої

посилки і таке ж автоматизоване розпізнання значення слів і способів їх поєднання в с вкладі

мовленнєвих посилок.

 

Система кодових позначень.

Мова

Це система – створена даним народом в процесі історичного розвитку, перш за все звукових засобів

вираження уявного змісту і організації думки, представленої певним подібним набором звуків і

звукокомплектів, які поєднуються в слова і словосполучення, і правила їх вживання. Це закріплений в

звуках і звукосполученнях, а потім і в буквеному написанні склад усної мови, його слово утворюючих

морфем і моделей, граматичних правил, які описують способи організації цих слів і словосполучень в

речення.

 

Явище соціальне, незалежне від індивідуума. Мова – велика за обсягом лексичних одиниць.

Мова

Одиниці мови: фонеми, морфеми, слова, речення, тобто одиниці відповідних мовних підсистем:

фонетичної, морфологічної, синтаксичної, лексичної.

 

Явище індивідуальне. Індивідуальний словник розрізняється за кількісним і якісним складом: словник письменника до 15-20 тис. Слів, словник людини середнього рівня розвитку 2-3 тис слів

Мовлення

Макротекст

Одиниці мовлення текст

Мікротекст


 

Для засвоєння одиниць мови дуже важливо знати її особливості, можливі

Важливість урахуваннятруднощі для засвоєння

відмінностей між мовою і

мовленням для МНІМ Для навчання мовленнєвої діяльності важливо знати особливості одиниці мовлення,

що дає змогу провести відбір необхідного матеріалу із живого мовлення.

 

Мета навчання – для чого навчити?

 

Дані лінгвістики використовуються Зміст навчання – чому навчити?

при розв’язанні таких методичних

проблем, як: Технології навчання – як навчити?

 

Допоміжні засоби – за допомогою чого навчити?

 

3.6. Психолінгвістика і МНІМ.

 

Психолінгвістика – наука, яка вивчає - Закономірності мовленнєвої діяльності.

- Мовленнєву поведінку людини.

- Процеси мислення, дії, які відбувають при слуханні і говорінні.

- Характер мовних одиниць і послідовність їх функціонування при

кодуванні і декодуванні процесів мовлення.

 

Навчання мови передбачає навчання мовленнєвої діяльності

 

Розуміння комунікативної функції мовлення, що створює необхідність створення

відповідних ситуацій мовлення, набуває особливого практичного значення

Положення психолінгвістики,

які використовує МНІМ Вправи повинні мати диференційований характер в залежності від виду

мовленнєвої діяльності

 

Формування вмінь іншомовного мовлення спирається на широке використання мотивації

3.6.1. Визначення мовленнєвої діяльності, як одного із об’єктів вивчення психолінгвістики.

 

Це самостійний вид діяльності людини, оскільки мовленнєвій діяльності характерні потреби –

комунікативно – пізнавальна і професійне втілення (лектор, письменник).

 

Це процес активної, цілеспрямованої діяльності – передачі або прийому інформації = продукція або

рецепція – який опосередкований мовною системою і обумовлених ситуацією спілкування.

Мовленнєва

діяльністьОсновними видами мовленнєвої діяльності є мовлення, аудіювання, читання і письмо.

 

Мовленнєва діяльність може входить до іншої діяльності, наприклад: трудової, суспільно –

політичної, пізнавальної.

(Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. М.: Просвещение 1981. С. 73-76)

3.6.2. Положення психолінгвістики про поділ мовлення за певними критеріями.

 

Положення про поділ мовлення за критеріями Вид мовлення Канал передачі інформації Походження Канал рецептивний Канал репродуктивний
Усне Звуковий Первинне Аудіювання v Процес від форми до змісту v Операції аналітично – синтетичні v Мовний матеріал: пасивний, потенційний Говоріння v Процес від змісту до форми v Операції синтетично – аналітичні v Мовний матеріал, який необхідно знати і яким володіти
Письмове Графічний Вторинне Читання v Процес від форми до змісту v Операції – аналітично – синтетичні v Мовний матеріал: пасивний, потенційний – для розпізнання Письмо v Процес – від змісту до форми v Операції – синтетично – аналітичні v Мовний матеріал: активний – для володіння

 

3.6.3. Психолінгвістична природа мовлення.

(таблиця запозичена із посібника Дем’яненко М.Я. і інші “Основы общей методики обучения иностранным языкам”

Киев: Высшая школа, 1976. – С. 34)

v Операції та дії за утворюючою функцією знаку v Операції і дії за пізнавальною функцією знаку
 
Породження мовлення Сприйняття мовлення
 
Психолінгвістична природа мовлення
   
v Відбір операцій і дій за лінгвістичними знаками v Визначення типології труднощів оволодіння операціями і діями v Встановлення послідовності оволодіння операціями і діями
       

 

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 158; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты