КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Етапи формування ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
сприйняття на слух словами в реченні і визначаються їх функції. і при читанні 3 – й етап – Виявляється зміст мовленнєвого повідомлення і розкривається задум відправника мовлення.
3.6.4. Психолінгвістичні передумови взаємозв’язку і взаємообумовленості в навчанні видам мовленнєвої діяльності.
Говоріння Аудіювання
3.6.5. Характеристика зовнішнього мовлення.
зовнішнього мовлення Емоційне забарвлення. Основні
Риси Оволодіння іншомовною діяльністю йде від зовнішнього мовлення до внутрішнього. Проходить інтеріоризація мовлення. При говорінні і письмі – від внутрішнього мовлення до зовнішнього спостерігається процес ектеріоризація мовлення.
3.6.6. Характеристика внутрішнього мовлення.
структури
контексту або навіть назви
мовленнєвих органів, діяльністю губ, язика, шепотом Така форма внутрішнього мовлення називається промовлянням Внутрішнє мовлення пов’язана з мисленням, але не тотожне йому Воно супроводжує всі види мовленнєвої діяльності, але структура і техніка змінюються в залежності від її функції в кожному вигляді мовленнєвої діяльності. Найбільш схематичне і згорнуте вона при аудіюванні і при швидкому читанні; більш розгорнуте при діалогічному спілкуванні, найбільш розгорнуте – у письмовому мовленні. Проміжне положення займає усний монолог, який характеризується організованістю і повнотою не тільки окремих його частин, а й всього монологу в цілому.
3.7. Методика викладання іноземних мов і лінгвокраєзнавства. Лінгвокраєзнавство – лінгвістика країнознавчо орієнтована (автор терміну Є.М. Верещагін і В.Г. Костомаров в роботі "Язык и культура"). синонімічні терміни · у фр. мові "language et civilisation", · в англ. мові "culure oriented of foreign language" · у нім. мові "kultur kunde".
національно-культурного знання, об'єктом вивчення є безеквівалентна лексика, невербальні засоби спілкування(міміка,жести,відмінні від вживання у рідній мові), фонові знання характерні для того,хто говорить рідною мовою, які забезпечують мовленнєве спілкування цією мовою, афоризми і фразеологізми,які містять в своєму змісті національно-психологічні особливості носіїв мови. Проблеми лінгвокраїнознавства,
Методичного плану - це стосується вибору прийомів введення,закріплення і активізації лексичних одиниць національно-культурного змісту,які зустрічаються в текстах. Прийоми розуміння цієї лексики - одна із задач навчання. Для позначення одиниць ("Кулікова битва", "Іл'я Муромець" використовується термін "логоепісистема". В лінгвістиці вживається і інший термін"концепт"-згусток культури у свідомості людини, який відображений у слові. Для занятть з використанням лінгвокраїнознавчої тематики видаються спеціальні лінгвокраїнознавчі словники (вони є на всіх мовах, які вивчаються як І.М.)
який відображає особливу національну ментальність.
функціонування мови в різних соціальних і професійних сферах її використання, а також зв'язок мовлення і екстралінгвістичних факторів,характерних для носіїв мови. 3.8. Зв’язок МНІМ з іншими науками.
наука про причинні зв’язки навантаження мови в різних соціальних і професійних мови і мовлення . сфер його використання, що слугує основою для вибору об’єкту вивчення, а також екстралінгвістичні фактори, які характерні для носіїв мови.
галузь лінгвістики, яка вивчає в процесі проведення експериментів у МНІМ. використання математичних методів в процесі навчання мови і мовлення.
галузь науки, яка визначає структуру даних в повідомленнях, функціональне навантаження властивостей загальної інформатики, того чи іншого мовного матеріалу в тому чи іншому закономірності її створення, переробки, виді мовленнєвої діяльності і виявити причини втрати передачі і використання в різних сферах інформації при мовленнєвому спілкуванні. діяльності людини.
|