Сучасний стан і тенденції розвитку злочинної діяльності в Україні

Методика розслідування організованої злочинності і проявів корупції

Сучасний стан і тенденції розвитку злочинної діяльності в Україні

Стан, тенденції і особливості сучасної злочинності в Україні.

З 1990 року почалося зростання злочинності. Так, злочинність неповнолітніх збільшилась майже втричі, а молодіжна - в 2,5 рази. Таке становище характерне й для жіночої злочинності. За останні 10 років її питома вага в загальній масі злочинності зросла з 12 до 17%. У посадових і економічних злочинах частка жінок становить 35-40%. Кількість виявлених злочинів у сфері економіки за останні 10 років зросла на 39%. Значно збільшилась питома вага крадіжок, 75% з них складають розкрадання індивідуального майна громадян, причому майже третина припадає на квартирні крадіжки. Триває зростання злочинів вчинених з необережності, пов'язаних з використанням технічних засобів, а також злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин.

У найближчому майбутньому серйозною проблемою буде організована і професійна злочинність, яка перебудовує свої ряди. Цей висновок ґрунтується на тому, що нині злочинці сконцентрували в своїх руках великі капітали, мають всі необхідні технічні засоби, контролюють не лише нелегальний бізнес, але й фактично всю злочинність, намагаються проникнути в парламент, державний апарат і правоохоронні органи. Намагаються заволодівати прибутковими підприємствами через компаньйонство (вкладають гроші в їх розвиток), нав'язують співробітництво в інших формах, займаються вимагательством, готові до скоєння будь-яких злочинів.

Невтішні характеристики злочинності неповнолітніх. У кримінологічній літературі зазначається, що більш тривожної проблеми, ніж злочинність неповнолітніх, на сьогоднішній день нема. Деякі аргументи для таких висновків викладені вище. До них можна додати й такі:

а) понад 40 тисяч неповнолітніх ніде не навчаються і не працюють;

б) близько 70 тисяч підлітків стоять на обліку правоохоронних органів;

в) 95% підлітків ніде подітися у вільний час;

г) близько 20 тисяч дітей залишаються без батьківської опіки в результаті сімейного неблагополуччя - пияцтва, алкоголізму, наркоманії;

д) щорічно 49% сімей розривають шлюб. Серед засуджених підлітків 40% - з неповних сімей.

Серйозну загрозу становить бродяжництво і жебрацтво. Йдеться про соціальне середовище, яке формується з осіб, що розшукуються правоохоронними органами за скоєння злочинів, а також раніше судимих, які не виправилися під час відбування покарання. На рахунку цієї категорії злочинців у 1998 році кожне сьоме вбивство і зґвалтування, третій - розбійний напад, п'яте - пограбування, десяте - хуліганство.

У XXI століття ми вступаємо не тільки з багатьма невирішеними економічними й соціальними проблемами, але й із значним рівнем злочинності. Він завжди чутливо відображає стан суспільного організму. В останні роки наша країна опинилася в умовах економічної кризи, загострення багатьох соціальних протиріч. Це, звісно, викликає наростання соціальної напруги, девальвацію традиційних моральних цінностей, дестабілізацію громадського порядку, і, як наслідок, зростання злочинності.

В поданих схемах розкриваються ознаки злочинності, а також поняття, про які йшлося у текстовому матеріалі.

В якісному та кількісному співвідношенні сукупність злочинів, що

утворюють злочинність, характеризується трьома основними

показниками: станом (рівнем), структурою і динамікою, а також

додатковими показниками – розміром і характером заподіяної шкоди.

Стан злочинності вимірюється абсолютною кількістю скоєних

злочинів і винних осіб, а також у коефіцієнтах або індексах

злочинності (кількість скоєних злочинів і осіб, що їх вчинили на 1

тис., 10 тис., 100 тис. населення). Абсолютна кількість злочинів

визначається кількістю злочинів, за якими прийнято вирок, плюс

злочинів, за якими особи були звільнені від відповідальності або

покарання, плюс злочинів, які не розкриті, тобто всіма

зареєстрованими злочинами на певній території за певний проміжок

часу. При оцінці стану злочинності необхідно враховувати можливі

розміри латентної (незареєстрованої) злочинності. За загальним

правилом, чим вищий ступінь суспільної небезпечності злочину, тим

нижчий рівень латентної злочинності (щодо вбивств – низький, щодо

посадових злочинів – високий).

Структура злочинності визначається співвідношенням у

злочинності видів злочинів. Показники структури дають якісну і

кількісну характеристику суспільної небезпечності злочинності.

Основні показники структури:

1. Співвідношення умисних і необережних злочинів.

2. Питома вага злочинності неповнолітніх.

3. Питома вага злочинів, скоєних у співучасті.

4. Питома вага рецидиву.

5. Розподіл за регіонами.

Динаміка злочинності – це зміна її стану і структури за той чи

інший проміжок часу. На неї впливають основні групи факторів:

соціальні і правові. Перші – це причини і умови злочинності,

демографічна структура населення та інші соціальні процеси і явища,

що впливають на злочинність. Другі – це зміна кримінального

законодавства, яке або розширює, або звужує сферу злочинного

діяння, або змінює класифікацію чи кваліфікацію злочинів.

При оцінці рівня злочинності необхідно враховувати її високу

латентність. Вона має декілька видів:

1) Природна – коли правоохоронним органам не став відомий

факт скоєння злочину (не повідомив потерпілий, хабарництво).

2) Штучна – правоохоронні органи не беруть на облік злочини

(видимість зниження злочинності в районі, регіоні).

Структура злочинності характеризується сполученням:

• так званої “змушеної” злочинності тих прошарків населення,

які є безробітними, малозабезпеченими, як реакція на

незадовільні умови існування;

• “вуличної” злочинності, тобто осіб, які є результатом певних

соціально-психологічних факторів (умови життя, виховання,

освітній рівень);

• організованої і професійної злочинності. Для неї характерні:

об’єднання за типом синдикатів, їх централізація, сувора

ієрархія, детальне планування широкомасштабної діяльності

(торгівля наркотиками, шахрайство, вимагання, ігорний

бізнес), тісні зв’язки з правоохоронними структурами,

зрощення з апаратом управління (корумпованість владних

структур), торгівля зброєю;

• “білокоміркова” злочинність − це злочинність у сфері бізнесу,

ухилення від сплати податків, біржові афери, фіктивні

банкрутства, фіктивне підприємництво, легалізація

(відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

Ця злочинність має самий високий рівень латентності.

2.Рівні організації пошукової діяльності по виявленню організованої злочинної діяльності та корумпованих зв’язків

існує шість рівнів організації пошукової діяльності по виявленню ОЗФ, що володіють корумпованими зв'язками:

Перший рівень має своїм об'єктом виявлення як специфічну форму діяльності всіх компетентних державних органів (тобто представників різних відомств). Це найбільш загальний рівень організації, який можна визначити як систему заходів, що забезпечують ефективність функціонування елементів системи і досягнення поставлених перед ними цілей, з урахуванням відсутності структурної єдності елементів цієї системи і їх відомчої роз'єднаності.

Проблеми даного рівня організації виходять за рамки нашого дослідження, тому що вони є предметом вивчення науки управління.

Другий рівеньявляє собою організацію пошукової діяльності за допомогою використання функцій правоохоронних органів, митних органів, виправно-трудових закладів, контрольно-ревізійних органів, податкової адміністрації і міліції, з метою виявлення і систематизації даних про організовану злочинну діяльність, що супроводжується корумпованими зв'язками.

Докладніше даний рівень організації буде розглянутий у параграфі 2.3. даного розділу.

Третій рівеньорганізації можна визначити як систему заходів, що забезпечують ефективність функціонування окремих підрозділів у системі МВС з метою виявлення організованої злочинної діяльності, що володіє корумпованими зв'язками.

Четвертий рівеньявляє собою організацію пошукової діяльності як основну функцію спецпідрозділів, задачею яких безпосередньо є боротьба з організованою злочинною діяльністю і її корумпованими зв'язками. У даному випадку організація являє собою комплекс заходів, що забезпечують оптимальну структуру даних органів, необхідний рівень управління ними, ефективність їх діяльності і удосконалювання її засобів і методів.

П'ятий рівень організації – це комплекс заходів для створення оптимальних умов для визначення і застосування найбільш ефективних і доцільних у конкретній ситуації рекомендацій з метою досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах часу, сил і засобів, в діяльності спецпідрозділу.

Організація діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією припускає використання оперативними працівниками особистого розшуку, розвідки, оперативного проникнення, аналітичного пошуку та інших заходів, передбачених Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та підзаконними актами. Тільки комплекс застосування всіх цих методів може сприяти виявленню ознак організованої злочинної діяльності і її корумпованих зв'язків [докладніше див.: 196, с.88-103; 138,с. 96 і т.д.].

Шостим рівнем організації є організація виявлення окремих конкретних первинних даних, окремого оперативного заходу..

В умовах розбудови незалежної держави особливо важливим є, по-перше, використання сучасних інформаційних технологій та комп'ютерних систем, по-друге, інформаційне забезпечення формування і розвитку правової системи освіти, науки, практики; по-третє, підготовка кадрів, які б вільно володіли сучасною комп'ютерною технікою та інформаційними технологіями, впроваджували їх у навчальний процес, наукову роботу й практичну діяльність правоохоронних органів. На наш погляд, тут доречно виділити такі три головні напрямки

<І>Перший — накопичення, узагальнення, класифікація і систематизація нормативного матеріалу (законів, указів тощо), правових і криміналістичних рекомендацій, апробованих у навчальному процесі, науці й практиці. При цьому основну увагу варто приділяти тим правовим актам, що, як правило, відрізняються специфікою, новизною та оригінальністю Частково така робота нами вже проведена при систематизації нормативних документів у галузі дитячої і молодіжної політики у нашій державі (

<І>Другий — це розробка, систематизація і класифікація основних функціональних обов'язків співробітників галузевих служб (державних і правоохоронних органів) взагалі, і їхніх дій у типових та екстремальних умовах—зокрема. Деякі необхідні алгоритми прийняття рішень у конкретних ситуація діяльності нами вже частково розроблені й застосовуються й криміналістичній практиці при розкритті вбивств, тяжких тілесних пошкоджень, розбійних нападів, грабежів, крадіжок державного, громадського й особистого майна, дорожньої шляхових пригод, а інші напрями діяльності правоохоронних органів потребують подальшого опрацювання (3).

<І>Третій — це моделювання процесу прийняття рішень як у типових, так і в особливих умовах та екстремальних ситуаціях По суті, методологічною основою теорії криміналістичних рішень є моделювання й алгоритмізація, що базується на використанні сучасних інформаційних технологій та комп'ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних (технічних, стратегічних, тактичних) рішень (4, 5, 6,7).

Акцент, стосовно комп'ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних рішень, треба зробити на проблемі планування, моделювання, й алгоритмізації правої діяльності і використання комп'ютерних систем з метою інформаційного, технічного та методичного забезпечення правотворчості. Організаційне забезпечення процесу передбачає прийняття криміналістичних рішень, вивчення прямих та зворотних зв'язків між створюваною правовою системою і процесом (механізмом) прийняття криміналістичних рішень.

Зазначені напрямки стають реальністю завдяки розвитку правової та криміналістичної науки і принциповими змінами в методах обробки інформації, що відбулися у зв'язку з можливістю перейти від ручних способів її збору до автоматизованих. Сучасні інформаційні технології та комп'ютерні системи стають, зручним і оригінальним засобом праці юриста (криміналіста), так, оскільки вони відкривають майже необмежені можливості в питаннях оперування інформацією, дозволяють перетворити її в ресурс. Таким чином, інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних органів перебуває сьогодні на новому якісному рівні, оскільки інформаційне озброєння криміналіста визначає ступінь застосування прогресивних технологій у його повсякденній правотворчій діяльності. А інформаційні ресурси, що є продуктом інтелектуальної діяльності юриста (криміналіста), останнім часом, як відомо, зростають дуже швидко (8).

Для того, щоб орієнтуватися в широкому потоці правових і криміналістичних напрямків, треба тримати в полі зору найважливіші новітні дослідження, що здійснюються як у нашій державі, так і за кордоном. Отже, питання надійності, своєчасності, якісного інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів України сьогодні набуває особливого значення. Розвиток інформаційної індустрії, у тому числі правової і криміналістичної, здійснюється надзвичайно високими темпами. У світі сьогодні налічується кілька сотень інформаційних центрів, що мають близько 3000 баз даних з можливістю спілкування з ними в режимі діалогу. Тому інформаційне забезпечення правової і криміналістичної системи України, яке б базувалося на сучасних комп'ютерних інформаційних технологіях, пріоритетне, наукоємке, має велике освітянське, наукове і практичне значення (9).