Стаття 15. Використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю

. У боротьбі з організованою злочинністю спеціальним підрозділам органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надається право за попередньою санкцією прокурора додатково використовувати спеціальні технічні засоби у випадках:а) контролю, фіксації і документування розмов та інших дій осіб за наявності підстав вважати їх причетними до організованої злочинної діяльності;б) фіксації та документування факту телефонної розмови між громадянами, надсилання листа або телеграфного повідомлення, без порушення таємниці змісту телефонної розмови, листа або телеграфного повідомлення;в) забезпечення особистої безпеки і безпеки житла, майна співробітників спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, учасників кримінального судочинства, їх близьких родичів, за їх згодою, в разі загрози заподіяння їм шкоди у зв'язку з їх участю в боротьбі з організованою злочинністю.2. В інших випадках спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України застосовують технічні засоби в порядку, що визначається Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".3. Фактичні дані, одержані та зафіксовані співробітниками спеціальних підрозділів із застосуванням технічних засобів, можуть бути використані як докази в судочинстві.

30.Основними формами міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю є:

договірний механізм;

об'єднання держав;

інституційний механізм;

національний механізм;

діяльність громадських організацій.

31. Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв’язку цих двох напрямів — практичного і теоретичного — методика розслідування злочинів виявляє своє призначення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.Процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів зокрема може бути охарактеризований як:1) правова діяльність, що здійснюється на підставі процесуальної форми уповноваженими законом органами (дізнання, досудове слідство) та особами (дізнавачем, слідчим);2) пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення обставин події минулого на підставі теорії судових доказів, законів логіки і положень психології;3) організаційна діяльність, спрямована на забезпечення планомірного розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів, рекомендацій з наукової організації праці (НОП);4) оперативно-розшукова діяльність, що проводиться уповноваженими законом органами з виявлення та розкриття злочинів;5) профілактична діяльність, спрямована на встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, яка здійснюється на підставі рекомендацій кримінології та криміналістики.У здійсненні зазначених напрямів процесу розслідування злочинів синтезуюча роль належить криміналістичній методиці та науковим рекомендаціям криміналістики. Основою методики є система методів розслідування, що покликана сприяти повному та всебічному розкриттю злочинів, збиранню та об’єктивній оцінці доказів на підставі закону і криміналістичних рекомендацій.Теорія криміналістики і слідча та оперативно-розшукова практика виробили основні методи розкриття злочинів: від відомостей про спосіб та механізм вчинення злочину до методу його розкриття; від мотиву вчинення злочину до методів встановлення передбачуваного злочинця; від потерпілих до методів виявлення підозрюваної особи; від осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини, до методів встановлення інших осіб та обставин; від відомого кримінального епізоду до методів виявлення інших, пов’язаних з ним епізодів. Застосовуються й такі методи встановлення злочинців, як криміналістичний аналіз оперативної обстановки в певному районі, групування та об’єднання кримінальних справ, що дозволяє концентрувати та систематизувати уривчасту інформацію. Останнім часом запропоновано метод розкриття злочинів шляхом виявлення їхніх осередків.

34. Під контрабандою (італ. contro — проти, bando — урядова постанова) згідно зі ст. 201 КК визнається переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з прихованням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила вивезення за межі України. КК містить також ст. 305, яка встановлює відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.Для формування методики розслідування контрабанди важливе значення мають такі елементи криміналістичної характеристики як: предмет злочинного посягання, способи вчинення злочину, типові сліди контрабанди, обстановка вчинення таких злочинів і особа злочинця. ККСтаття 201. Контрабанда1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів(крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а такожспеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, -карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

35.Огляд місця події. Місцем події у справах про контрабанду слід вважати ділянку (фрагмент) простору, у межах якого мала місце подія, що відобразилась у слідах скоєння контрабанди (включаючи сліди підготовки, безпосереднього вчинення, приховування і використання результатів контрабандної діяльності), слідах перебування злочинців чи інших осіб.Особливості тактики огляду місця події у справах про контрабанду зумовлені: а) щодо особи злочинця — способом переміщення предметів контрабанди через митний кордон; видом предметів контрабанди; специфікою транспорту, що використовується для приховування та переміщення контрабанди; б) щодо суб’єкта виявлення — відомостями про особу, яка скоїла контрабанду (особа відома, невідома, зникла з місця події); часом, який має у своєму розпорядженні дізнавач на проведення огляду (наприклад, коротка стоянка поїзда).Обшук. При розслідуванні контрабанди у процесі обшуку виявленню і вилученню підлягають: а) предмети контрабанди; б) пакувальний матеріал, засоби приховування та зберігання контрабанди (пакети, папір, коробки, торби, посуд та ін.); в) предмети, інструменти і пристосування для виготовлення тайників, підробки документів; г) документи, що вказують на зв’язок підозрюваного з іншими учасниками контрабанди (записні книжки з адресами і номерами телефонів, фотографії співучасників, листи, телеграми, чорнові записи.Судові експертизи, що є однією з форм використання спеціальних знань, досить широко застосовуються при розслідуванні контрабанди.Допит підозрюваного при розслідуванні контрабанди можна виділити дві найбільш типові ситуації допиту підозрюваного: а) особа, підозрювана у вчиненні контрабанди, дає правдиві показання і визнає себе винною, тобто допит у безконфліктній ситуації; б) допитуваний заперечує факт контрабанди і дає навмисне неправдиві свідчення або відмовляється давати свідчення, тобто допит у конфліктній ситуації.Допит свідків…

36. Судові експертизи, є однією з форм використання спеціальних знань, досить широко застосовуються при розслідуванні контрабанди.Судово-товарознавча експертиза призначається для визначення вартості контрабандного товару, що необхідно для встановлення кваліфікуючої ознаки контрабанди — здійснення контрабанди у великих розмірах, якщо вартість товарів перевищує двісті і більше мінімальних розмірів оплати праці. За допомогою цієї експертизи експерт-товарознавець також може установити підприємство-виробника, найменування, сорт і якість товару, правильність їхнього упакування, маркірування, ціни товару, відповідність указаних показників записам, що містяться в рахунках-фактурах, накладних та ін.Судово-мистецтвознавча експертиза вирішує питання, пов’язані зі встановленням належності предметів антикваріату (ікон, картин, порцеляни та ін.) до історичних і культурних цінностей, дозволяє встановити справжність предметів антикваріату (оригінал, копія, підробка), авторство відомих майстрів, спосіб виготовлення, час створення даного предмета або виробу, а також визначити вартість цих культурних цінностей.Судово-хімічна експертиза призначається у справах, в яких предметом контрабанди є отруйні, сильнодіючі, наркотичні та інші речовини невідомого походження. За її допомогою встановлюється належність вилучених речовин або засобів до визначеного класу (виду), а також з’ясовуються інші питання, що мають значення для розслідування певних різновидів контрабанди.Серед криміналістичних експертиз при розслідуванні контрабанди найбільш часто проводяться: технічна експертиза документів, за допомогою якої можна встановити ознаки підробки митних та інших документів, визначити спосіб внесення в них змін, відновити початковий текст у підробленому технічному паспорті на автомобіль, а також визначити способи підробки відтисків печаток і штампів на митних деклараціях та інших документах; судово-почеркознавча експертиза, що встановлює виконавця рукописного тексту або підпису у різних документах — контракті, рахунку-фактурі, митній декларації, а також на упаковках контрабандних товарів та інших пакувальних матеріалах; дактилоскопічна експертиза встановлює по слідах відбитків пальців рук факт контакту контрабандиста з предметами, документами, пакувальним матеріалом; трасологічна експертиза, об’єктами якої можуть бути тайники, знаряддя та інструменти, за допомогою яких вони виготовлялися, сліди засобів переміщення контрабанди тощо.

37. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення має певні особливості, що стосуються окремих її елементів та зв’язків між ними. При встановленні одного елемента може бути одержана інформація про ознаки іншого. При реалізації способу вчинення злочину важливу роль відіграють дії щодо його підготовки, які забирають багато часу та пов’язані з пошуком вбивці, вивченням жертви, вибором знаряддя злочину, розробкою сценарію вбивства. Ретельно хронометрується «життєвий графік» жертви, перевіряється, де і з ким проживає, чим займається, з ким зустрічається, розпорядок дня, наявність охорони тощо.Спосіб приховування. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинення злочину. Майже не буває випадків приховування трупів керівників великих підприємств, фінансово-кредитних установ, «авторитетів» злочинного світу.Однією з ознак убивства на замовлення є факт залишення зброї на місці події або під час втечі: без зброї легше втікати. Деякі замовники позбавляються і самих виконавців убивства (чи посередників).Місце вчинення злочину. Більшість убивств на замовлення вчиняється за місцем проживання жертви. Злочинці для нападу обирають сходові площадки у під’їзді жертви, кабіни ліфтів, територію біля будинку чи під’їзду. «Під’їздні» вбивства завдали тон першим убивствам на замовлення на початку 90-х рр. ХХ ст.Місцем вчинення злочину може бути узбіччя дороги, що найчастіше використовується при застосуванні вибухових пристроїв.Місце вчинення вбивства на замовлення може і не бути заздалегідь визначеним (наприклад, якщо використовується валіза-пастка, наповнена вибухівкою).Час злочину. Як правило, для нападу злочинці обирають ранковий час, рідше вечірній. Це пов’язано з чіткою регламентацією робочого дня жертви і системою часових інтервалів виходу з домівки.Знаряддя злочину. Під час вчинення вбивства на замовлення використовуються вогнепальна зброя, радіокеровані чи контактні вибухові пристрої, гранати. Вогнепальна зброя оснащується глушителями, оптичними або лазерними прицілами, пристроями нічного бачення. Речі господарсько-побутового призначення майже не використовуються.Особа жертви. Найчастіше жертвами вбивств на замовлення стають:1) особи, які займають керівні посади у бізнесі (президенти акціонерних товариств, керівники фінансово-кредитних установ, директори великих торговельних чи інших комплексів);2) представники вищих органів державної влади і управління;3) працівники правоохоронних та правозастосовчих органів (прокуратури, МВС, СБ, судів та ін.);4) лідери і члени злочинних угруповань.Людину вбивають, як правило, не за зроблене, а за те, що вона могла б зробити, або вона реально заважає здійсненню планів замовника вбивства. Це може стосуватися сфери політики, бізнесу, кримінального впливу чи особистих стосунків.Особа злочинця. Вбивство на замовлення характеризується складним злочинним переплетінням: замовник — виконавець або замовник — посередник (декілька посередників) — виконавець.Особливістю вбивства на замовлення є інститут замовника. Як замовники виступають комерційні партнери — бізнесмени, корумповані посадові особи, авторитети злочинного світу.

38. Огляд місця події – це перша слідча дія, яка виконується безпосередньо на місці вчинення злочину до порушення кримінальної справи. Перед оглядом місця події необхідно шляхом опитування виявивших його осіб встановити, чи не переміщався труп, чи не змінилося його місце його положення, положення самого трупа або, можливо переміщалися якісь речі на вказаному місці. Якщо мали місце такі дії, то про це обовґязково потрібно викласти в протоколі огляду місця події.Під час огляду місця події в першу чергу виявляється його загальний характер:
1. Чи знаходиться воно на відкритій місцевості (на території населенного пункту, на вулиці, на подвірґї);
2. Чи в приміщенні (в квартирі, на сходах, в підґїздах тощо).
Необхідно також звернути увагу на відсутність або наявність тілесних ушкоджень, слідів насильницького проникнення в приміщення, слідів боротьби, які передували вбивству. Одночасно приймаються міри по знаходженню знарядь злочину, засобів, за допомогою яких було вчинено вбивство, речових доказів та їх застосування (кулі, гільзи, вогнепальні пошкодження, залишки отрути…).
Важливим обґєктом пошуку та аналізу при огляді місця події є сліди відображення злочинця, тобто сліди рук, ніг, зубів, відбитки тканини від одежі, в яку він був одягнений, а також сліди виділення людини (кров, слина, піт…).
Існують випадки, коли злочинець залишає (губить) на місці події речі особистого характеру або знаряддя вчинення злочину. Такими речами можуть бути: уривки одежі, частини взуття, перчатки. Такі речі можуть бути з бірками, помітками, номерами підприємств побутового обслуговування.
При подальшому огляді місця події можуть бути встановлені наступні дані:
1. Про відносно вірний час вчинення злочину. Про час вчинення злочину можуть свідчити такі обставини:
q Сухий чи вологий грунт під потерпілим на відкритій місцевості після доща – якщо сухий, тоді ймовірно, що вбивство було вчинено до початку дощу;2. Про деякі ознаки особи злочинця:3. Про передуючі вбивству дії:4. Про інсценування передуючої вбивству події (самогубства, нещасного випадку, природньої смерті потерпілого):5. Про мотиви вбивства.Перед оглядом необхідно сфотографувати труп з охопленням оточуючої обстановки та ізольовано, а під час детального огляду зафіксувати окремі характерні його частини та сліди на ньому із додержанням правил масштабної зйомки. При цьому відбувається фіксування всіх деталей в протоколі огляду

39. При допиті виконавця необхідно зґясувати місце його знаходження під час вчинення злочину, зґясувати всі обставини вчинення злочину (про місце, час, обстановку, засоби, дії інших осіб, потерпілого). При такому допиті доцільно використовувати такі прийоми:
q Проведення допиту у підвищеному темпі, з максимальною деталізацією зґясовуваних обставин;
q Проведення повторного допиту в такому ж темпі, але зі зміною порядку запитань, що задаються;
q Виявлення суперечностей у свідченнях з метою зґясування правдивості свідчень підозрюваного;
Іноді, коли відчувається, що підозрюваний сумнівається яку лінію поведінки йому обрати правдиву чи неправдиву, результативним може бути метод, коли допит ведеться двома слідчими, один з яких намагається загострити ведення допиту, а інший – помґякшити. Таке ведення допиту допомагає розхитуванню позиції підозрюваного із установкою на приховування чи перекручення фактів.
Одним із найбільш ефективних прийомів під час допиту підозрюваного є предґявлення йому викриваючих його доказів. Однак, не слід перейматися тим, що окремі докази, які предґявлялись не дали бажаних результатів, оскільки їх предґявлення залишається у підсвідомості підозрюваного і в подальшому здійсненні допиту із застосуванням різних методів становить досить високу ймовірність отримання бажаних результатів.У замовника зґясовується:
1. Коли, по якій причині у нього виник умисел організувати вбивство;
2. Яким чином він підшукав виконавця злочину (безпосередньо або через посередника);
3. Де, коли, яким чином була досягнута домовленість з посередником, виконавцем злочину;
4. Яка винагорода була обіцяна посереднику та виконавцю;
5. Чи був їм виданий аванс, якщо так, то в якому розмірі, коли, хто при цьому був присутній;
6. В якому розмірі, коли і де було проведено остаточне розрахування.
Всі співучасники допитуються про взаємовідносини між ними, про виконані кожним з них дій по підготовці, організації та вчиненні вбивства.

40.Особа злочинця. Вбивство на замовлення характеризується складним злочинним переплетінням: замовник — виконавець або замовник — посередник (декілька посередників) — виконавець. Особливістю вбивства на замовлення є інститут замовника. Як замовники виступають комерційні партнери — бізнесмени, корумповані посадові особи, авторитети злочинного світу. Посередник у вбивстві на замовлення здійснює пошук конкретного виконавця, є пов’язуючою гілкою між замовником і виконавцем. Посередниками можуть бути особи з оточення організатора, підлеглі йому по службі, члени злочинних угруповань тощо. Крім того, посередник — це додатковий засіб захисту замовника. Ні виконавець, ні замовник не знають один одного, а для того, щоб обірвати сплетіння, треба лише знищити посередника. Хто такі кілери (або ліквідатори, «курки»)? Кілер — в перекладі з англійської означає «вбивця». У нашій лексиці ця назва з’явилася наприкінці 80-х рр. ХХ ст. До недавнього часу професія «мокрушник» — вбивця — не користувалася «повагою» у злочинному середовищі. Сьогодні кримінальний світ стає жорстокішим, а професія вбивці перетворилася на одну з «престижних» і високооплачуваних. Умовно виконавці вбивства можуть бути поділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризуються низькою вартістю послуг. При цьому їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок: дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності. Професіонал йде на справу, коли відчуває майже повну гарантію власної безпеки. Він має достатньо високі навички у «мистецтві» вбивати людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв’язку, здійснює заходи щодо підготовки вбивства. Професіонал мусить мати надійну легенду. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «розчинятися» у натовпі. Професійного кілера нерідко запрошують з іншого регіону, далекого зарубіжжя чи з країн СНД. У свою чергу, наймані вбивці-професіонали поділяються на кілерів-одинаків, які виконують замовлення від випадку до випадку, та кілерів, які перебувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угруповання. Останні мають спеціальну підготовку, займаються спортом, стрільбою, постійно перебувають у формі. Вони здійснюють убивства групою по два-три чоловіки. Для виконання вбивств на замовлення можуть бути завербовані колишні військовослужбовці, які мають досвід інтернаціональних і міжнаціональних війн, працівники МВС, СБ, охоронних підрозділів, майстри спорту (снайпери, сапери, біатлоністи). Сьогодні злочинці роблять спроби змінити типовий зразок вбивці. Останнім часом у вчиненні вбивств на замовлення намітилися нові тенденції: до таких убивств стали залучати жінок

41.ККСтаття 257. Бандитизм Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства,
установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій
банді або у вчинюваному нею нападі караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти
років з конфіскацією майна. Об’єктивна сторона бандитизму може виявлятися в організації банди, в участі у банді або в участі в організованих бандою нападах. Вчинення будь-якої із зазначених дій само по собі повністю відповідає об'єктивному боку бандитизму.Для складу бандитизму достатньо хоча б однієї із названих дій. [6, с.65] Об'єктом злочину є громадська безпека. Характерними ознаками бандитизму є: 1) наявність у ній декількох (трьох і більше) суб'єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) загальна мета учасників угрупування — вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинення злочину — напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

42.Банда являє собою форму організованої злочинності, що полягає у створенні озброєної групи, яка має на меті вчинення злочинів, пов’яза­них з нападами на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Вона відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, оскільки застосування зброї — обов’язкова її ознака. Банди відрізняються високим рівнем організованості та беззаперечною підкореністю ватажку. Вони функціонують самостійно, а результатами їх злочинів зазвичай є здобут­тя грошей, валюти, зброї, антикваріату та інших цінностей.Найбільш поширені банди з числом учасників 6-11, іноді зустрічаються банди, до складу яких входять 12-25 і більше чоловік. Бандитське формування передбачає суворий розподіл функцій і ролей між його учасниками, певну ієрархію. Банді властиві такі ознаки, як наявність лідера, конспірація, розподіл ролей, дотримання неформальних норм поведінки, наявність відповідних "фондів" тощо. У структурі банди зазвичай виокремлюються: 1) лідер банди (особа, як правило, судима, що користується авторитетом у злочинному світі); 2) охоронці (найближче оточення лідера); 3) бойовики (безпосередні виконавці нападів); 4) скарбник; 5) допоміжний персонал (особи, які надають допомогу в збуті матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом, особи, які обслуговують учасників банди, особи, які мають конспіративні квартири - "малини" тощо). У функції лідера банди входить, як правило, визначення основних напрямів діяльності банди, підбір і затвердження учасників і визначення їх повноважень, розподіл викраденого, постачання зброї тощо. У нападах на підприємства, установи, організації або окремих громадян лідер, зазвичай, участі безпосередньо не бере.

43. Банда виступає як стійка збройна група, злочинна організація, або організована група, що відрізняється від інших видів співучасті якісними характеристиками. Під злочинною організацією слід розуміти стійке об'єднання, що зорганізувалося для здійснення злочинів, має керівника і підлеглих, де розподіл обов'язків ретельно продуманий. Таким чином, банда як один з різновидів групового злочину, характеризується численністю учасників, особистою участю кожного з них у забезпеченні виконання дій, що складають об'єктивну сторону того самого складу злочину; здійснення злочинного наміру спільною участю всіх облич, що об'єдналися в банді від виконання інтелектуальних функцій до додатка безпосередніх фізичних зусиль. Кожен з учасників групи бере на себе певні зобов'язання, що випливають з його цілей. Будь-який акт злочинної діяльності того чи іншого учасника, зроб-лений у напрямку досягнення загальної мети, є актом індивідуальної волі того чи іншого учасника й у той же час є вираженням погоджених злочинних спрямувань учасників співтовариства в цілому. Тому якщо всі ці фактичні обставини не були відомі суб'єкту і не охоплювалися його наміром, його дії не можна кваліфікувати за ст.257. Організованість як ознака бандитизму, виражається у встановленні певних організаційних форм зв'язку між всіма учасниками, що виражаються в ієрархічній будівлі і розподілі функцій; погодженості дій, готовності до виконання загальних задач відповідно до ролі в злочинному суспільстві. Підкріплює все це дисципліна. Під стійкістю варто розуміти постійну чи тимчасову злочинну діяльність, розраховану на неодноразовість здійснення злочинних дій, відносну безперервність у здійсненні злочинних діянь. Перерви в здійсненні злочину можуть мати місце, але банда як збройне формування продовжує функціонувати на інтелектуальному рівні, готуючи черговий напад, при цьому кожному учаснику банди довіряється виконання певних дій, спрямованих на здійснення злочину. У цьому і полягає розходження бандитського формування від простої співучасті чи здійснення злочинною групою.

46. Поняття "економічна злочинність" означає складне, внутрішнє суперечливе явище, з'явилося в кримінології порівняно нещодавно. Перехід до багатоукладної економіки на основі рівності усіх форм власності, у тому числі і приватної, видозмінив не тільки соціальний портрет осіб, що чинять розкрадання й інші корисливі злочини, але і структуру протиправних діянь.У цьому зв'язку при визначенні груп злочинів, які утворюють економічну злочинність, ознакою є заподіяння шкоди економічним інтересам держави і громадян, що охороняються законом, шляхом розкрадань, господарських і корисливих посадових злочинів. Відмінна риса економічних злочинів складається в тому, що вони відбуваються спеціальним суб'єктом посадовими і матеріально відповідальними особами, а не сторонніми для об'єкта керування людьми, включеними в систему економічних відносин, на які вони зазіхають.Поряд із матеріальними наслідками серйозна шкода завдається встановленому порядку керування народним господарством. При цьому утрудняється реалізація рішень, спрямованих на нормальне функціонування всіх суб'єктів товарно-грошового обертання, захист прав споживачів. В останні роки просліджується стійка тенденція росту організованої злочинності, властива розкраданням в дуже значних розмірах, хабарництву. Частка таких розкрадань у структурі всіх інших форм злочинних зазіхань на економічну систему невелика - біля 3 %. Проте їхня роль не вичерпується лише матеріальною шкодою. Небезпечний розкладницький вплив "легких" грошей на реакції різноманітних груп населення, особливо молодь, насадження стереотипів добування засобів до життя будь-якими, у тому числі і злочинними засобами.Відбувається зрощування розкрадачів із злодіями, грабіжниками й іншими представниками кримінальної злочинності, з одного боку, і активна взаємодія з тіньовою економікою, що утворює фундамент економічної злочинності, з іншої.Організовану злочинність у сфері економіки можна визначити як новий якісний рівень групової фахової злочинності, що характеризується зімкненням кримінального середовища в рамках регіону, країни з поділом на ієрархічні рівні і виділенням лідерів, що не беруть участь у конкретних злочинах, а здійснюють організаторські, управлінські, ідеологічні функції; корумпуванням, залученням у злочинну діяльність відповідальних робітників апарату державних (у т.ч. правоохоронних) органів для забезпечення безпеки і гарантій учасникам співтовариств із монополізацією і розширенням сфер протиправної діяльності з метою одержання максимальних матеріальних прибутків при максимальній захищеності її лідерів від відповідальності.

50. Криміналістична характеристика тероризму складається з таких елементів:Спосіб вчинення злочину.Спосіб підготовки до вчинення злочину..Спосіб приховування злочину.Місце вчинення злочину.

КК Стаття258. Терористичний акт 1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення
вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з
метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій
органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. Необхідно розрізняти два споріднених, але різних за змістом поняття — терор і тероризм. Терор — насилля влади з її державним апаратом проти народу з метою придушення не тількиопозиції, але й всього загалу, з метою викликати жах і залишити думки про спротив. Іншими словами, терор — насилля з боку сильного. Вперше системний політичний терор було розгорнуто якобинцями під час Великої французської революції. Прямими їхніми ідеологічними нащадками були більшовики, які розгорнули «червоний терор» з метою придушення політичної опозиції і поширення більшовицької влади за межі захоплених ними Петербургу і Москви. Жертви владного терору обчислюються багатьма тисячами інавіть мільйонамилюдей.Натомість тероризм — насилля «з боку слабшого», насилля, що виходить від опозиційних прошарків суспільства, радикально налаштованих і, як правило, вельми нечисленних. Тероризм носить політичну, соціальну чи національну ознаку в залежності від цілей своїх носіїв. Тероризм як явище переслідує дві основні знакові мети. Перше — вчинити тиск на органи влади, залякати, посіяти страх і непевність. Другою метою і водночас ознакою тероризму є бажання викликати співчуття в своїй цільовій аудиторії, тобто в тому прошарку суспільства, який, як вважається, піддається гнобленню або дискримінації, але поступається в радикальності терористам. Таким чином, тероризм неможливий без того, щоб терористи не оголосили про свою відповідальність за здійснений акт насилля.

52.Своєрідність і специфічність терористичної злочинності в цілому і її окремих кримінальних проявів полягає не тільки в розглянутих вище особливостях, але й у криміналістичній методиці розкриття і розслідуваннятерористичних актів.Особливістю порушення кримінальної справи по факту тероризму є те, що в одних випадках розслідуваннюпередує різна по тривалості (найчастішетривала) оперативна перевірка функціонування терористичної групи, що закінчується слідчо-оперативною операцією по затриманню на «гарячому» окремих її учасників. В інших - розслідування починається з факту вчинення тероризму. У першому випадку розслідуванню передує виявлення, вивчення, нагромадження необхідної інформації і відповідне процесуальне документування злочинної діяльності на оперативно-розшуковому рівні, що має свою методику.Слідчий і оперативні працівники спочатку повинні визначити приналежність терористичної організації, а вже потім зібрати необхідні відомості для встановлення конкретно винних.
Оперативні працівники повинні бути добре інформовані про всі особливості терористичної організації, підтримувати постійний зв'язок із правоохоронними органами інших країн, від яких може бути отримана інформація про злочин, що готується, або дані, що допомагають розкрити вже вчинений терористичний злочин. Оперативні працівники повинні бути оснащені відповідними технічними засобами для фіксації інформації (відео-фотозйомка, звукозапис і ін.), складаючи водночас відповідні протоколи про їх застосування.Недоліки, властиві документуванню результатів діяльності злочинних діянь, нерідко пов'язані з неможливістю використовувати необхідні технічні засоби (іноді через їх відсутність, а часом і невмінням їх правильно застосовувати), та з недостатнім знанням кримінально-процесуального законодавства опе-ративно-розшуковими працівниками. Зокрема, незнання ними норм КПК (того, що слід доказувати по кримінальній справі) позбавляє оперативних працівників цільової спрямованості в збиранні розшукової інформації. Це призводить до того, що зібрані і задокументовані дані не дозволяють вчасно почати розслідування, тому що не забезпечують слідчу перспективу кримінальної справи.
Розслідування злочинів, здійснених терористичними фупами, доцільно доручити спеціально створеному для цього підрозділу.Головним завданням у процесі розслідування є якнайшвидше виявлення ознак діяльності терористичної групи. Для цього насамперед необхідно відштовхуватися від специфічних рис, притаманних її окремим видам. Необхідно звертати увагу на конкретні ознаки прояву типових рис терористичної злочинності: навмисність, зухвалість діяння, продуманість його місця, часу вчинення; складний спосіб вчинення терористичного акту і можливість його безпечного вчинення за участю декількох виконавців з чітким розподілом рольових функцій; тривале, ретельне і приховане спостереження за об'єктом злочинного зазіхання; наявність слідів і інших матеріальних наслідків діяння, що вказують на високу технічну оснащеність і озброєність її виконавців, які доступні лише злочинній організації, з великими матеріальними засобами (використання пристроїв підслуховування, передавачів, автомашин іноземних марок, форми працівників правоохоронних органів і відповідних документів, сучасної вогнепальної зброї, електрошокових кийків та ін.); характер спрямованості теракту, пов'язаного з одержанням великих грошових сум чи матеріальних цінностей; ретельно продуманий (не випадковий) вибір об'єктів злочинного зазіхання (банківські, комерційні й інші структури, або окремі громадяни, що володіють великими грошовими сумами чи коштовностями, нерідко здобутим протиправним шляхом); хитромудрі, витончені і швидкі способи реалізації злочинно нажитих грошей і матеріальних цінностей: здійснення терористичного акту ще невідомою групою; специфічне поводження затриманих, підозрюваних (нахабність, заперечування своєї вини, обструкція, конфронтація зі слідчим, складні відносини затриманих між собою тощо); часто відсутність свідків чи їх повна «непоінформованість», нещирість показань потерпілих і свідків; швидке спрацьовування захисних механізмів, характерних саме для терористичної організації, що має політичні і корумповані зв'язки, групи безпеки, своїх адвокатів (погрози слідчому і його близьким, тиск на слідство різних впливових осіб, підключення найбільш досвідчених адвокатів, що випереджають процес розслідування, унеможливлюють документування дій терористичного злочинного формування тощо).Виявлення зазначених ознак має здійснюватись не тільки в ході дослідної перевірки, але і з початком розслідування. Однак далеко не всі вони можуть бути виявлені навіть на початку розслідування тому, що на це впливає те, що винні є членами не простої групи злочинців, а терористичного формування. Відомості про це можна отримати під час допиту свідків (очевидців), потерпілих, огляду місця події чи використаних при вчиненні злочину документів, знарядь, зброї, технічних, транспортних та інших засобів, по слідах пальців рук, взуття, виявлених кулях і гільзах, способу вчинення діяння і т. п.Ретельна процесуально-криміналістична оцінка первинної інформації необхідна і тоді, коли до слідчого надходять результати тривалої роботи опера-тивно-розшукових органів, які вказують на те, що злочин, який підлягає розслідуванню, вчинений терористичною групою.
Саме наявність у первинній оперативно-розшуковій інформації відомостей про подію злочину й осіб, до нього причетних, забезпечує слідчу і судову перспективу, дозволяє чіткіше спланувати розслідування. Подальше розслідування повинне бути націлене на перевірку факту вчинення злочину терористичною групою, її цілей, чисельності, структури, району дії і т. д.

47. Визначення «торгівля людьми» ссрормульовано в статті 149 Кримінального кодексу України, де сказано:
По-перше, під торгівлею людьми слід розуміти «Продаж, інша сплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди,пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці».
По-друге, згідно ч. 2 ст. 149 КК України поняття торгівля людьми законодавець визначає як ті самі дії, які вказані в ч. 1 ст. 149 КК України, що «вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності».І насамкінець, по-третє, відповідно до чинного законодавства торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» це дії, які передбачені частинами першою або другою ст. 149 КК України, які «вчинені організованою групою або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненнямїх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки».
Для того, щоб з'ясувати причини виникнення торгівлі людьми, необхідно розділити її жертви на три категорії:
1. Чоловіки.
2. Жінки.
3. Діти.Існують і загальні причини торгівлі людьми:
1. Недостатнє інформування населення засобами масової інформації про те, що насправді відбувається з людьми, які 'ідуть працювати за кордон. Особливо це стосується малих міст та районних центрів, внаслідок чого їх населення найчастіше стає жертвою неправдоподібних і фальшивих оголошень стосовно працевлаштування за кордоном.2. Інтернаціоналізація тіньової економіки.3. Прозорість кордонів.4. Недостатньо врегульована законодавча база для того, щоб вирішувати такі питання.5. Недостатня контрольованість діяльності туристичних фірм та допуск їх до оформлення виїзних документів.6. Недосконалість зразка анкети для отримання закордонного паспорта, в якій не вказується країна та мета виїзду.7. «Сексоманія», на яку хворіють всі столиці та великі міста Східної, Центральної та Західної Європи. Мова йде про Афіни, Берлін, Будапешт, Відень, Гамбург, Москву, Прагу, Ригу, Київ, Цюріх

48. криміналістичної характеристики торгівлі людьми, то в загальних рисах вона має такий вигляд:
1) особа злочинця: посадові особи, співробітники правоохоронних органів, працівники міліції, службовці еміграційних служб та амбасад, представники туристичних фірм, агенцій моделей, а також будь-яка фізична особа;2) способи та готування до злочину, надання рекламних оголошень, укладання фіктивних угод; способи вчинення злочину: відкрите чи таємне за-володіння людиною, пов'язане з законним чи незаконним переміщенням через державний кордон, із застосуванням насильства, погроз, зловживанням службовим положенням або іншого тиску; способи приховування злочину: підробка документів, підкуп посадових осіб, представників правоохоронних органів, службовців еміграційних служб та амбасад, фізичне знищення потерпілих;3) особа потерпілого: особи будь-якої статі, але в більшості випадків це жінки, які шукають роботу; особливістю є те, що найчастіше жертвами торгівлі людьми стають мешканці областей, де існують певні проблеми з працевлаштуванням;4) предмет злочинного посягання: особи будь-якої статі, переважно молодь (жінки, діти, чоловіки);5) обстановка вчинення злочину: в кожному випадку обстановка різна, але слід звертати увагу на: порядок діяльності тієї фірми, агентства, за посередництвом яких оформлялись виїзні документи потерпілої особи; наявність документів (статуту), які регламентують діяльність цієї фірми, агентства, контори; наявність документів (статуту), угод, які укладала ця фірма, агентство, контора з потерпілою особою; наявність у цих документах слідів виправлення, підтирання, дописування, підробки розпису потерпілої особи; керівників фірми, агентства, контори та колективу в цілому; фірми, установи, організації, які мають ділові та особисті стосунки з фірмою, агентством, конторою; наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином: порушення психіки, тілесні ушкодження різних ступенів, розлад здоров'я, повне фізичне виснаження, смерть потерпілої особи (слідова картина). Особливостями порушення кримінальної справи по даній категорії злочинів є те, що спочатку проводиться перевірка інформації про злочинні дії, пов'язані зторгівлею людьми. Складності полягають у тому, що її перевірку необхідно робити за межами України, а це можливо зробити лише за згодою відповідної країни та фінансування цієї перевірки Україною. Не слід забувати і про те, що далеко не завжди інші країни бажають співпрацювати і надавати необхідну правову допомогу з цих питань.Крім того, для порушення кримінальної справи по торгівлі людьми необхідно, щоб у проданих осіб було бажання сприяти слідству.. Що стосується тактики проведення окремих слідчих дій і профілактичних заходів, то практичним працівникам необхідно цікавитись і узагальнювати досвід своїх колег в інших країнах і намагатись пристосувати його з метою вирішення конкретних процесуальних і кримінальних питань. До профілактичних дій слідчого слід віднести перевірку сумнівних оголошень про працевлаштування.

51.Закон України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р [30] є основним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні основи боротьби з тероризмом у всіх його формах та проявах, повноваження і обов’язки органів виконавчої влади, об’єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв’язку із участю у боротьбі з тероризмом, підстави проведення антитерористичних операцій тощо. Закон України „Про боротьбу з тероризмом” являє собою безпосереднє джерело усіх інших нормативних актів у цій сфері і виступає основою для подальшого регулювання правовідносин держави і особи у сфері протидії тероризму.Служба безпеки України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, у тому числі міжнародної; збирає інформацію про діяльність іноземних та міжнародних терористичних організацій;.Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.Міністерство оборони України, органи військового управління, об'єднання, з'єднання, військові частини Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об'єктів Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що знаходяться у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони, Військово-Морських Сил Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України.Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, підпорядковані йому органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій, а також здійснюють просвітницькі та практично-навчальні заходи з метою підготовки населення до дій в умовах терористичного акту. Державний департамент України з питань виконання покарань здійснює заходи щодо запобігання та припинення злочинів терористичної спрямованості на об'єктах кримінально-виконавчої системи.Управління державної охорони України бере участь в операціях з припинення терористичних актів, спрямованих проти посадових осіб та об'єктів, охорону яких доручено підпорядкованим цьому Управлінню підрозділам.

53.Особа злочинця (терориста)
На жаль, на теперішній час відсутні наукові дослідження стосовно розгорнутої характеристики особи терориста на достатньо репрезентативному рівні. Тому відомі досить розрізнені факти з цього приводу, які в свою чергу, мають велике значення для розуміння саме мотивації тероризму. Особи старшого віку, переважно організатори та керівники, а молодшого - виконавці. Певну частку серед терористів складають люди зі спеціальною, спрямованою на здійснення терористичної діяльності, підготовкою. На думку психологів, для терористів характерним є верховенство емоцій над розумом (імпульсивність), упередженість оцінок, низький поріг терпимості (дратівливість, збудливість), відсутність належного самоконтролю. Деякі вчені припускають, що терористи, за своїми психологічними особливостями близькі до убивців. У терористичні групи потрапляють особи різних професій, практично з усіх прошарків суспільства. Вони представляють собою різноманітність культур та національностей і підтримують широкий спектр ідеологічних напрямків. Багато терористів
є людьми, які в свій час, виступаючи за певні права і свободи, були засуджені державою, поставлені за межу закону. Для таких людей тероризм стає соціальною помстою державі.
Особистісні особливості терористів багато в чому залежать від форм і видів тероризму, його цільової і значеннєвої спрямованості, характеру функціонуючих у них терористичних груп, регіону дій усього формування, соціально-демографічних, етнопсихологічних, кримінологічних та інших рис особистості терористів. Для виявлення рис, що мають криміналістичне значення, необхідно звернути увагу на рівень злочинного досвіду і професіоналізму членів групи, їхнє положення в структурі групи. У терористичних організаціях, у всіх їхніх структурних ланках переважають в основному чоловіки у віці від 20 до 35 років, непрацюючі, з неповною середньою і середньою освітою, проте, серед терористів є значна кількість жінок.
У терористичних організаціях, що займаються наркобізнесом, який забезпечує високий прибуток при відносно некваліфікованій і не трудомісткій роботі, особливо висока частка молоді, що не має спеціальності. У групах, які здійснюють терористичну діяльність у сфері економіки і фінансів, віковий рівень її учасників вищий, як і рівень їх загальної і спеціальної кримінальної підготовки.
У терористичних формуваннях ідейно-політичної спрямованості відсоток раніше засуджених незначний. Проте, у загально злочинних формуваннях, що займаються безпосередньо кримінальним тероризмом, спостерігається великий відсоток раніше засуджених (72%). Кримінальному тероризму властива така риса, як досить високий рівень злочинного професіоналізму 82% членів груп, котрі задіяні у кримінальному тероризмі, володіють більшістю типових ознак кримінального професіоналізму.
Специфікою кримінального терористичного формування є і те, що поряд із кримінальним професіоналізмом його члени (особливо ті, що здійснюють злочини в сфері економіки) ширше, ніж у будь-яких інших злочинах, використовують звичайний трудовий і службово-посадовий професіоналізм і свої спеціальні знання.
Серед керівників кримінальної терористичної організації великий відсоток раніше засуджених. До числа основних якостей, властивих сучасному лідеру терористичної злочинної групи, відносяться: наявність досвіду злочинної діяльності; вольові якості; більш високі, у порівнянні з іншими учасниками, розумові здібності; фізична сила; уміння дотримувати слова; заповзятливість; комунікабельність; рішучість у діях; знання зовнішніх і внутрішніх умов функціонування групи; швидкість орієнтування і прийняття рішень у складних для злочинної терористичної групи ситуаціях; уміння забезпечити конспіративність підготовлюваних і вчинюваних групою злочинів. Вивчення кримінальних справ дозволило виділити вченим такі типи лідерів кримінальних терористичних груп: лише натхненники і лідери-організатори, лідери змішаного типу, а також лідери, що не тільки безпосередньо керують злочинними діями, але і виявляють активність у створенні терористичних груп і забезпечують їхнє функціонування. Найбільш далеко стоять від реальних злочинів лідери-нат-хненники, що можуть задля особистої безпеки виконувати функції лише техніч-
ного чи «кримінального» керівника, чи радника, юридичного консультанта який застерігає членів своєї групи від небезпечних для її існування кроків! Разом з тим такий лідер часто є психологічно сильною особистістю, здатною зміцнити рішучість своїх підлеглих. Таких лідерів у вивчених кримінальних справах виявлено 4%.
Ініціатор - нестабільний, перехідний тип лідера. Найчастіше ініціатива в нього поєднується з іншими функціями, наприклад організаторськими. У розглянутих кримінальних справах мало місце кілька випадків, коли терористична група доручала одному чи декільком своїм членам влаштуватися на роботу у визначену господарську організацію і стати ініціаторами діяльності, вигідної для терористичної групи. Центральною фігурою терористичного формування, як правило, є лідер-організатор. Найчастіше це послідовно-криміногенний тип особистості, що характеризується високим ступенем антигромадської спрямованості, зі сформованою негативною особистісною орієнтацією, що не просто використовує чи підшукує придатну ситуацію для здійснення злочинів, але і створює її, активно переборюючи зустрічні перешкоди.
У великих терористичних організаціях серед виконавців можуть бути свої лідери. Це найбільше кримінальне досвідчені люди чи особи, що за дорученням керівників виконують контрольні функції, стежать за «чистотою» вчинення злочинів. Такі лідери «середньої ланки» виявлені в 20% вивчених справ. Характеристика лідерів була б неповною без відомостей про змішані типи лідерів. У процесі дослідження вченим вдалося виявити такі 'їхні різновиди:

1) лідери, послідовно чи одночасно виконуючі функції натхненника, ініціатора й організатора, таких лідерів у вивчених кримінальних справах було 5%;
2) лідери, що виконували роль ініціатрра-організатора (16% справ);
3) організатори-керівники зафіксовані у 42% випадків;
4) керівник-виконавець - 37% кримінальних терористичних злочинних груп.
Роль виконавців у кримінальній-терористичній діяльності значна. Дослідження показали, що структура виконавців терористичної групи може бути представлена декількома їх різновидами. Основне виконавське «навантаження» у ній несуть не всі особи, а лише їхня частина, яку можна назвати головною. Серед них особливо виділяються ініціативні виконавці, що, як правило, чи виконують функції лідерів-виконавців, чи змушені бути лідерами зі змішаними функціями, а також особи, що мають вкрай корисливі нахили.
Особливу частину активних виконавців складають члени груп, які знаходяться в складному кримінальному «технологічному» ланцюжку й об'єктивно не спроможні залишити свою злочинну діяльність без збитку для злочинної групи в цілому.
Другорядні виконавці, як правило, діють у складі кримінальної-терорис-тичної групи постійно, чи ж залучаються епізодично. Вони можуть мати частку прибутку від явно злочинних операцій.
Найвища психологічна згуртованість притаманна терористичним формуванням ідейно-політичного спрямування, де еліта становить собою вольових, грамотних організаторів, ідеологів, політиків, досить багатих людей, щоб бути
незалежними, здійснюють фінансово-матеріальне забезпечення тероризму. Ці люди, зазвичай, самі зв'язані із суспільними рухами, партіями, керівниками і політиками інших держав, здійснюють фінансову, ідеологічну й іншу підтримку тероризму.