ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО, ОПЕРАТИВНИХ І ЕКСПЕРТНИХ ПІДРОЗДІЛІВ У РОЗКРИТТІ ЗЛОЧИНІВ

Успішна боротьба зі злочинністю неможлива без тісної взаємодії слідчого, оперативно-розшукових та експертних підрозділів. Це зумовлено тим, що і слідчий, і оперативно-розшукові та експертно-криміналістичні підрозділи мають специфічні, притаманні тільки їм засоби розкриття злочинів, і важливо, щоб ці засоби застосовувалися не поодинці, а в комплексі.

Так, слідчий наділений повноваженнями виконувати слідчі дії в повному обсязі, передбаченому КПК України, і за їх допомогою встановлює злочинців і доводить їх винуватість у вчиненні злочину, збирає інші докази у справі, виявляє обставини, що сприяли вчиненню злочину.

Великими можливостями в боротьбі зі злочинністю наділені опе-ративно-розшукові підрозділи, правовою основою діяльності яких є закони України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про правові основи боротьби з організованою злочинністю". Уповноважені законом на виконання широкого спектра оперативно-розшуко-вих дій, вони мають великі людські ресурси та технічні засоби, за допомогою яких здійснюють пошук злочинців і можливих свідків вчинення злочинів, а також оперативне спостереження й оперативну розробку. Уповноважені законом мають також значний обсяг інформації оперативно-довідкового характеру, який вони використовують у своїй службовій діяльності, зокрема різні оперативні обліки (за прізвищем, дактилоскопічний, безвісти зниклих і невпізнаних трупів, викраденої та втраченої зброї, вилучених номерних речей, викрадених речей тощо). Вони широко застосовують технічні засоби пошуку, спостереження, фіксації, службових собак, що дає змогу розшукувати злочинця по "гарячих слідах", затримувати озброєних злочинців, розшукувати транспортні засоби, які були викрадені злочинцями чи використані ними під час скоєння злочину.

Взаємодія слідчих, експертно-криміналістичних і оперативно-роз-шукових підрозділів має грунтуватися на таких основних принципах.

1. Дотримання вимог закону. З метою виключення суб'єктивізму в цьому питанні та залежності взаємодії від волі окремих осіб, що беруть у ній участь, основні аспекти взаємодії регламентуються законом. Так, право слідчого давати доручення та вказівки органам дізнання щодо виконання оперативно-розшукових та слідчих дій і вимагати від цих органів допомоги у виконанні окремих слідчих дій визначається чинним КПК України, зокрема ч. 3 ст. 114 (Повноваження слідчого). У ст. 118 (Окремі доручення) КПК України визначається, що слідчий має право доручити виконання окремих слідчих дій в інших слідчих районах відповідному органу дізнання, який зобов'язаний у 10-денний строк виконати їх. У ст. 103 (Повноваження органів дізнання) КПК України передбачається, що на органи дізнання покладається вжиття оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили.

Закон регламентує також ряд важливих питань щодо взаємодії слідчого зі спеціалістами — особами, що мають відповідні знання в галузі науки, техніки, мистецтва тощо, які можуть бути залучені з метою подання слідчому допомоги під час виконання слідчих дій, спрямованих на виявлення, фіксацію, вилучення та закріплення доказів, роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань. Порядок залучення спеціаліста слідчим, його права та обов'язки передбачаються ст. 128-1 КПК України. Спеціаліст обов'язково повинен брати участь у виконанні слідчих дій — огляді трупа, його ексгумації, допиті особи, яка не знає мови, якою здійснюється судочинство.Порядок призначення та здійснення експертизи у кримінальній справі визначається вимогами ст. 75-77, 196-202 КПК України.

2. Виявлення ініціативи всіма учасниками з метою забезпечення швидкого та повного розслідування. Із законодавчих положень, які регламентують взаємодію слідчого з оперативно-розшуковими та експертно-криміналістичними підрозділами, випливає, що ініціатива в такій взаємодії має йти від слідчого. Саме йому надається право з урахуванням конкретних обставин справи визначати, працівників яких саме служб (підрозділів) необхідно залучити для допомоги, коли і з якою метою. Оперативно-розшукові та експертно-криміналістичні підрозділи повинні виконувати доручення слідчого.

Разом із тим було б неправильно відводити зазначеним підрозділам роль пасивних виконавців рішень слідчого. Інтереси боротьби зі злочинністю потребують від усіх правоохоронних органів, їх служб і підрозділів виявлення ініціативи в розв'язанні покладених на них завдань, реалізації в повному обсязі всіх можливостей для швидкого та повного розкриття злочину і встановлення винних. Тому якщо працівники оперативно-розшукових або експертних підрозділів вважають, що можуть допомогти слідчому в розслідуваній справі, вони зобов'язані йти з ним на контакт, пропонуючи допомогу. Так, якщо оперативні працівники мають інформацію про зв'язки обвинуваченого з можливими співучасниками злочину, про місце схову викраденого майна, місцезнаходження підозрюваного чи обвинуваченого та інші обставини, які мають суттєве значення для швидкого й повного розслідування злочину, вони з власної ініціативи повинні надати цю інформацію слідчому і разом вирішити питання про використання отриманих даних.

3. Тривалість взаємодії, якої потребують інтереси справи. Ініціатива для здійснення взаємодії не повинна бути одноразовою, мати епізодичний характер. Як правило, взаємодія має розпочинатися з моменту порушення кримінальної справи й тривати до повного завершення провадження у справі. Ця вимога є неодмінним принципом взаємодії.

4. Планування як основа взаємодії. Як свідчить практика, взаємодія у розкритті злочинів буде конкретною та ефективною, якщо її побудувати на плановій основі. Необхідно розроблювати письмові узгоджені плани, особливо коли розслідуються неочевидні злочини і на початковому етапі розслідування відсутній підозрюваний. У планах визначається роль усіх учасників взаємодії у вирішенні поставлених питань, зазначаються необхідні заходи, конкретні виконавці та строки виконання. Плани можуть бути спільними та окремими. Спільний план оперативно-розшукових і слідчих дій складають слідчий і оперативні працівники. Після цього його узгоджують, як правило, з начальником оперативного підрозділу. Затверджує цей план вище керівництво. Окремі плани складають тоді, коли обставини потребують детального викладення оперативно-розшукових заходів, відображати які в загальному плані недоцільно.

5. Знання всіма учасниками взаємодії можливостей кожної зі сторін. Слідчий не зможе повною мірою використати можливості оперативних або експертно-криміналістичних підрозділів, якщо не матиме про них достатнього уявлення. Те саме можна сказати про оперативних працівників і експертів. Можливості оперативних і експертно-криміналістичних підрозділів у боротьбі зі злочинністю постійно вдосконалюються, коло їх розширюється, і тому важливо, щоб слідчий був своєчасно поінформований про них для того, щоб він міг передбачити можливість їх використання.