Початковий етап розслідування у справах щодо вимагань

Порушення кримінальних справ про вимагання, планування та організація їх розслідування пов’язані зі специфікою даної категорії злочинів і тими слідчими ситуаціями, що складаються на даній стадії кримінального процесу. Приводом до порушення кримінальної справи є заява особи, щодо якої застосовувалось вимагання або її близьких чи знайомих; повідомлення службових осіб державних органів або громадських організацій; повідомлення у засобах масової інформації; явка з повинною, а також безпосередня ініціатива правоохоронних органів. Типовими версіями на початковому етапі розслідування вимагання будуть такі: 1) вимагання дійсно мало місце; 2) інсценування вимагання. Інформація, що є на цьому етапі, підлягає ретельній перевірці, оскільки не виключено, що особа, яка її надала, намагалася або таким чином усунути конкурента, який фактично вимаганням не займався, або ж погроза є мнимою і на меті не переслідувала майнової вигоди, а була лише засобом застерегти. У зв’язку з цим кримінальні справи аналізованої категорії, як правило, порушуються після проведення перевірочних дій відповідно до ст. 97 КПК, метою яких є встановлення ознак вимагання.

На початковому етапі розслідування вимагання можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

1) до правоохоронних органів надійшла інформація про те, що вимагачами сформульовані певні вимоги до потерпілого, висловлені на його адресу погрози або вже початі дії насильницького характеру чи потерпілим дана згода на передачу предмета вимагання, обговорені час і місце передачі;

2) потерпілий погоджується на вимоги вимагачів і передає їм предмет вимагання, після чого звертається із заявою до правоохоронних органів;

3) вимагання має довготерміновий характер, здійснюється організованими злочинними групами, проте жертва не звертається до правоохоронних органів, а про факт вимагання стає відомо з інших, у тому числі оперативних, джерел;

4) отримана інформація свідчить про утримання вимагачами заручників або викрадення ними людей.

Перша ситуація припускає вжиття перевірочних заходів, спрямованих на підтвердження факту вимагання і детальну підготовку до затримання вимагачів «на гарячому». План таких дій передбачає вивчення особи потерпілого і характеру його діяльності (якщо вимагачі відомі, то також вивчення їхніх осіб і зв’язків), з’ясовування можливих засобів для фіксації злочинних дій вимагачів (відео- і фотозйомка, звукозапис, прослуховування телефонних розмов потерпілого із вимагачами, використання хімічних маркерів та ін.), документування цих дій.

У планованих заходах особливе місце посідає підготовка оперативної групи для здійснення затримання вимагачів «на гарячому». При цьому повинні враховуватися такі рекомендації:

1) забезпечити конфіденційність майбутніх дій і вжити заходів щодо запобігання можливого витоку інформації, для чого необхідно: а) кількість осіб, сповіщених про оперативну розробку, у тому числі тих, які беруть участь в оперативних нарадах, має бути мінімальним; б) документи, що стосуються обставин вимагання, за можливістю не розмножувати, а при необхідності копіювати виконавцем особисто в обмеженій кількості примірників; в) працівників, які беруть участь в оперативних заходах, поінформувати про загальну мету операції; г) усім працівникам, які беруть участь у затриманні вимагачів «на гарячому», поставити конкретні завдання безпосередньо перед виїздом на місце;

2) попередньо таємно вивчити місце майбутнього затримання, з огляду на те, що злочинці можуть здійснювати спостереження за цим місцем;

3) визначити необхідну кількість учасників затримання, дислокацію осіб, які забезпечують захоплення, підстрахування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їхньої можливої втечі з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю та володіти навичками бойових єдиноборств;

4) провести інструктаж із заявником: про дії під час зустрічі із вимагачами (наприклад, попередити його, щоб не сідав в автомашину із вимагачами, не давав себе обшукувати (за наявності диктофона або радіомікрофона) і передавав гроші або інший предмет вимагання таким чином, щоб це достатньо добре могло сприйматися учасниками операції); про поводження в момент захоплення злочинців «на гарячому». За потреби забезпечити потерпілого портативним диктофоном або радіомікрофоном, розповісти про порядок поводження із звукозаписною апаратурою. Відпрацювати його запитання до вимагачів, зміст яких спрямований на провокування злочинців щодо повідомлення потрібних для процесу доказування відомостей (наприклад: чому ви вимагаєте у мене гроші (речі, послуги), адже я вам нічого не винний і нічим не зобов’язаний? Я хочу переговорити з вашим керівником про зменшення необхідної суми, як його звуть і де він знаходиться? Що буде, якщо я не виконаю ваші вимоги? Як я повинен сплачувати вам гроші: щомісяця або одноразово? Як мені зв’язатися з вами, якщо у мене будуть вимагати гроші інші вимагачі? Який спосіб передачі коштів? На які рахунки я повинен переказати гроші?).

При проведенні операції затримання «на гарячому» доцільно:

1) затримати одержувачів у момент узяття ними предмета вимагання, а у разі його оброблення хімічними маркерами, то після контакту предмета зі шкірою рук чи одягом;

2) присікти спробу сховати, а також позбутися отриманих предметів, наявної зброї, наркотичних речовин, документів;

3) запобігти застосуванню злочинцями зброї, вибухових пристроїв, а також по можливості звернутися за допомогою до спільників, які спостерігали за процесом передачі предмета вимагання;

4) зафіксувати акт затримання за допомогою відеозапису;

5) вжити заходів щодо виявлення та затримання спільників одержувача, які таємно спостерігали за тим, що відбувається.

З метою надання отриманому оперативним шляхом звукозапису або відеозйомці, а також переданому злочинцю предмета вимагання статусу судового доказу необхідно оформити такі документи:

1) протокол передачі потерпілим коштів із зазначенням вартості купюр та їхніх номерів або інших предметів вимагання з описом їхніх індивідуальних ознак і засобу маркування. У разі використання «ляльки» (даний засіб ефективний при безконтактній передачі грошей або при їхній передачі в автомобілі, коли злочинці прагнуть якнайшвидше покинути місце події, і недоречний, якщо «передача» здійснюється в квартирі або офісі, де потерпілому може бути запропоновано самому перерахувати гроші) складається протокол, у якому зазначаються вартість, кількість і номери грошових купюр, що знаходяться зверху та знизу пачок, вид паперу внутрішнього використання, реквізити банківських упаковок (якщо такі є), зовнішня упаковка, а при застосуванні хімічного маркера — вид, місце розташування, текст написів;

2) протокол вилучення у злочинця переданого йому предмета вимагання в момент затримання «на гарячому» оперативними працівниками;

3) протокол огляду вимагача, а також вилучення одягу та його огляд у разі застосування хімічного маркера;

4) протокол огляду вилучення у злочинця предмета вимагання;

5) протокол передачі потерпілому диктофона та встановлення його у визначеному місці;

6) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв;

7) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв після прослуховування магнітної плівки або перегляду відеокасети;

8) протокол допиту потерпілого (з метою підтвердження факту звукозапису), а також оперативних працівників, які видали йому диктофон або здійснювали відеозапис. Якщо ж потерпілий самостійно вів запис переговорів зі злочинцями, плівка оглядається і прослуховується окремо.

Предмети, вилучені у злочинця, а також касети зі звуко- або відеозаписом додаються до матеріалів кримінальної справи як речові докази згідно з постановою слідчого.

У другій слідчій ситуації встановлення і затримання вимагачів здійснюється на підставі відомостей про прикмети їхньої зовнішності, що повідомлені заявниками. У такій слідчій ситуації перед затриманням доцільно:

а) детально опитати потерпілого, а також свідків-очевидців, якщо вони є, про прикмети зовнішності вимагачів, сутність їхніх вимог, висловлених погроз;

б) скласти фотороботи гаданих злочинців або здійснити їхнє впізнання за фотознімками;

в) організувати збір даних про підозрюваних (оперативні розробки, дані про судимість, копії вироків, повідомлення з психоневрологічних диспансерів тощо);

г) організувати патрулювання з потерпілим або свідками-очевидцями у тих місцях, де вірогідніше перебувають вимагачі.

У разі виявлення вимагачів проводиться їхнє затримання та особистий обшук. При цьому особлива увага приділяється пошуку у злочинців речей, що належать потерпілому, документів, записних книжок, а також наркотиків, зброї тощо.

Третя слідча ситуація вважається найскладнішою як в інформаційному, так і в організаційному плані, оскільки йдеться про дії організованої групи вимагачів, відсутність заяв потерпілих або відмову останніх підтвердити факт вимагання через страх перед злочинцями або небажання розголошення власних протиправних або аморальних вчинків. У даній слідчій ситуації необхідно передбачити такі дії та оперативно-розшукові заходи, які б стимулювали потерпілого до офіційного повідомлення про факт вимагання. Насамперед, про дії, що спрямовані на виявлення предмета вимагання, знарядь і засобів злочину:

1) вогнепальної та холодної зброї, вибухових пристроїв чи речовин;

2) засобів фізичного впливу на потерпілого (предметів, що використовувалися злочинцями при катуваннях, нападі чи побитті жертви);

3) документів загрозливого характеру;

4) грошей, цінностей або іншого майна, що стали предметом вимагання; частини їхнього упаковування;

5) фонозаписів переговорів жертви із вимагачами, здійснених з метою спонукання жертви до виконання їхніх вимог;

6) медичних документів, що підтверджують побої, катування або іншу фізичну шкоду здоров’ю потерпілого.

У даній ситуації вирішення питання про порушення кримінальної справи ускладнюється ще й тією обставиною, що вимагачі розробляють «легенди» про те, які показання слід давати на слідстві у разі провалу. Насамперед, це твердження про те, що вимагання не було, що вони вимагали сплату боргу або оплату певних послуг. Безумовно, такого роду твердження підлягають перевірці.

У четвертій слідчій ситуації основна увага слідчих органів має бути спрямована на визначення місця перебування заручників і планування операції щодо їхнього звільнення.

71.Огляд місця події. розслідуванні фактів вимагання місцем події може бути: місце пред’явлення вимагачами своїх вимог потерпілому; місце затримання вимагачів «на гарячому»; місце утримання заручників або викраденої особи; місце перебування спільників вимагачів, які здійснювали спостереження за передачею предмета вимагання.

Місце пред’явлення вимагачами своїх вимог (насамперед, це службове приміщення або квартира потерпілого) є об’єктом огляду, якщо:

а) потерпілий негайно подав заяву до правоохоронних органів щодо висловлених на його адресу вимог з боку вимагачів. У даному випадку огляд проводиться негайно, а до його початку заявник попереджається про неприпустимість внесення змін у речову обстановку приміщення, вилучення з нього будь-яких предметів. Завданнями огляду є виявлення та вилучення залишених злочинцями слідів (рук, мікрочастинок, запаху, кинутих або випадково залишених предметів), аби одержати доказову інформацію, якою підтверджується факт знаходження вимагачів у цьому приміщенні;

б) на досудовому слідстві вимагачі визнають себе винними у вчиненому та докладно описують обстановку місця, де ними були висловлені погрози і вимоги до потерпілого. У цьому випадку огляд проводиться для того, щоб пересвідчитися у правдивості показань обвинувачених і, як правило, передує перевірці показань на місці. Якщо до огляду в обстановку приміщення внесені які-небудь зміни, то результати огляду оцінюються в зіставленні з показаннями потерпілого і свідків, що спостерігали обстановку приміщення до внесення до неї змін.

Огляд місця затримання вимагачів «на гарячому» проводиться негайно після їхнього затримання. Завданням огляду є виявлення викинутих або загублених вимагачами предметів, аби надалі довести факт їхньої приналежності злочинцям або тимчасового перебування злочинців у цьому приміщенні. Предметами, від яких вони намагатимуться позбутися, можуть бути: переданий потерпілим об’єкт вимагання (найчастіше, пакет із грошима), зброя, наркотики. При цьому межа огляду визначається тим приміщенням, автомашиною або ділянкою вулиці, місцевості, де відбувалося затримання. Якщо кому-небудь із злочинців вдасться зникнути, то треба виявити, зафіксувати і вилучити сліди взуття або протектора шин транспортного засобу, а також проб ґрунту для забезпечення подальшого ідентифікаційного дослідження (наприклад, для порівняння проб ґрунту з місця події з забрудненнями на взутті підозрюваного або на педалях керування і на килимі автомобіля). Якщо при затриманні вимагачів відбулася перестрілка, то всі кулі та гільзи, що залишилися на місці, мають бути виявлені та вилучені для можливого ототожнення зброї, застосованої злочинцями.

Огляд місця утримання заручника або викраденої особи має на меті виявити:

а) сліди перебування інших злочинців, крім осіб, затриманих при звільненні потерпілих (сліди рук, паління, слини, мікрочастинки, забуті або кинуті предмети);

б) предмети, що використовувалися для захоплення, утримання і катування потерпілих (мотузки, наручники, маски, праски, паяльники, ножі, спеціальні інструменти, гумові кийки, оголені з одного кінця електричні проводи, на яких можуть бути сліди крові, волосся, шкірного епітелію жертви);

в) зброю, наркотики, вибухові пристрої;

г) відео- або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу.

З метою забезпечення безпеки у момент передачі предмета вимагання злочинці можуть організувати спостереження за поведінкою жертви та оточуючих, вчасно уникнути затримання та зникнути. При виникненні небезпеки або затриманні безпосередніх виконавців «на гарячому» спостерегачі ніяк себе не виявляють і намагаються непомітно піти. Якщо за показаннями свідків або іншими ознаками місце, з якого проводилося спостереження, стало відоме, то його слід ретельно оглянути, оскільки там можуть бути виявлені сліди (взуття, паління, слини тощо), що дозволять згодом встановити особу спостерігача.

Огляд предметів. Огляду підлягають усі виявлені та вилучені під час огляду місця події, обшуку, виїмки або добровільної видачі предмети. При розслідуванні вимагання такими предметами можуть бути:

1) пакунки, пакети з грошима або інші предмети вимагання;

2) аудіопристрої (магнітофон, диктофон), що були використані при проведенні оперативно-розшукових заходів, а також магнітна плівка із записом переговорів потерпілого з вимагачами;

3) фінансові та господарські документи, що були передані вимагачам раніше, а також документи, укладені потерпілим на їхню користь;

4) документи, що характеризують організовану злочинну групу та її діяльність;

5) зброя (вогнепальна і газова), вибухові пристрої, наркотичні речовини (оглядаються за участю спеціаліста), а також предмети маскування зовнішності, фальшиві документи.

Обшук при розслідуванні вимагання є невідкладною слідчою дією, під час здійснення якої максимально повинен бути використаний чинник раптовості при мінімальному витоку інформації про терміни і місце проведення.

Під час здійснення обшуку слід шукати:

1) отримані від потерпілого дорогоцінності, аудіо- і відеоапаратуру, антикварні речі, ікони, картини, цінні папери на пред’явника;

2) документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потерпілим під погрозою (доручення, у тому числі генеральні, заповіти, акти дарування, боргові розписки, письмові відмови потерпілого від одержання боргу, договори про право на оренду, постачання товарів тощо);

3) документи, що підтверджують одержання від потерпілого об’єкта вимагання (квитанції переказів, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові ордери та ін.);

4) цінні папери (акції, сертифікати, векселя), приватизаційні посвідчення на нерухомість;

5) зброю (вогнепальну і газову), боєприпаси, вибухові пристрої, електрошокову апаратуру, наручники;

6) засоби маскування зовнішності (перуки, маски, формений одяг працівників органів МВС);

7) фальшиві документи, що дають право на здійснення владних повноважень;

8) чисті бланки документів суворої звітності (незаповнені технічні паспорти на автомашини, дипломи вищих навчальних закладів), печатки, штампи, бланки сторонніх організацій;

9) фальшиві гроші;

10) наркотичні препарати, напівфабрикати для їхнього виготовлення, лікарські препарати, вилучені з обороту;

11) записні й телефонні книжки, блокноти, перекидні календарі, листи та інші джерела, що можуть бути доказами щодо стосунків між вимагачами та потерпілим;

12) документи (у тому числі зафіксовані в пам’яті ЕОМ або збережені на жорстких магнітних дисках), що відображають господарську і фінансову діяльність злочинної групи, яка займається вимаганням, а також свідчать про наявність корумпованих зв’язків;

13) звуко- і відеозаписуючу апаратуру (у разі, якщо у розпорядженні слідства є магнітофонна плівка або відеокасета зі зверненням вимагачів до родичів або друзів щодо суми викупу за звільнення взятих у заручники або викрадених осіб), а також різноманітні пристрої підслуховування.

Під час допиту потерпілого необхідно докладно з’ясувати:

1) чи відомі потерпілому особи вимагачів, хто вони, у яких стосунках із ними він перебував до вимагання; якщо особи вимагачів потерпілому не відомі, то кого і на підставі яких даних він може підозрювати і хто, на його думку, міг поінформувати вимагачів;

2) чи вперше вимагачі висунули незаконні вимоги або вони висловлювалися неодноразово;

3) в якій формі висувалися вимоги: усній (під час зустрічі або по телефону) або письмовій;

4) що саме вимагалося і що обіцяли вимагачі у разі виконання їхніх вимог;

5) чи вимагали вимагачі від потерпілого одноразової передачі грошей або постійної сплати «данини», у якій формі передбачалося здійснювати такі платежі, на які рахунки;

6) чи виконував раніше потерпілий вимоги вимагачів і як саме (що передавав, коли, де), хто із знайомих поінформований про ці обставини або, можливо, спостерігав за подіями, що відбувалися;

7) чи звертався потерпілий за допомогою, якщо так, то до кого саме і який був результат, якщо не звертався, то чому;

8) вид погроз і характер насильства над потерпілим, його родичами;

9) кількість вимагачів і як вони спілкувалися між собою — жаргон, імена, прізвиська, особливості промови (заїкуватість); яка зброя була у злочинців (пістолет, кастет, нунчак, граната тощо); в якому одязі були вимагачі (фасон, колір, фактура матеріалу); яким транспортним засобом користувалися (модель, тип, зовнішні ознаки, номерні знаки); ознаки цінностей, якими заволоділи злочинці (вид упакування, позначки на купюрах, облігаціях);

10) чи використовували вимагачі серед висловлених ними погроз намір поширити відомості ганебного змісту про особу потерпілого, які саме, їхня істинність і можливе джерело походження;

11) якщо потерпілим зроблений магнітофонний запис телефонної розмови з вимагачами, то на якій апаратурі він здійснений, у чиїй присутності.

Крім того, потерпілі допитуються щодо обставин їхнього захоплення, доставки та утримання (кількість злочинців, їхні прикмети і рольова участь у даній акції, засоби захоплення і доставки, місце перебування, застосовані катування тощо).

Допит обвинувачених (підозрюваних) є важливим джерелом одержання незаперечних доказів від того або іншого суб’єкта у вчиненому злочині. При організації допиту обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні вимагання слідчому необхідно враховувати такі обставини:

1) хвилювання вимагачів після їхнього затримання «на гарячому», необізнаність злочинців про обсяг доказів, що є у розпорядженні слідства;

2) суперечності в злочинній групі, акцентування уваги на тих співучасниках, які перебувають у конфронтації з лідером, не згодні з розробленим ним планом здійснення акту вимагання, не задоволені поділом злочинного прибутку.

При допиті вимагачів слід з’ясувати:

1) коли виник намір учинити вимагання і хто був його ініціатором, чим керувалися у виборі жертви, в яких відносинах були з нею (персонально);

2) якою інформацією керувалися злочинці, замишляючи вимагання, від кого була отримана ця інформація (хто був навідником, хто конкретно здійснював розвідувальні заходи та у чому вони полягали);

3) хто, де, коли та які вимоги висував, яка сума вимагалася; якщо предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно мало бути передане, яким чином; якщо предметом вимагання було вчинення жертвою певних дій, то у чому вони полягали;

4) яким чином планувалось здійснити вимагання — одноразово або тривало; чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої вимоги, посилювати примусові заходи;

5) у чому полягали погрози вимагачів, ким, коли та за яких умов були викладені; чи застосовувалася зброя і яка саме, у кого була придбана, коли; чи було відомо іншим членам групи про наявність зброї в окремих її членів, які були наслідки її використання; яким чином погрози доводилися до відома жертви;

6) чи одержували раніше вимагачі від потерпілого яке-небудь майно, гроші, документи, де вони знаходяться у даний час, скільки фактів вимагання в минулому мало місце;

7) якщо потерпілий вивозився для «переговорів» у спеціальне місце, то коли це було і хто підшукував це місце;

8) якщо планувалося захоплення жертви або інших заручників, то чи було воно здійснене; хто був захоплений; коли і звідки (із будинку, з роботи); яким чином; хто конкретно викрадав заручників; де знаходиться місце утримання заручників або викрадених людей; в яких умовах вони утримувалися, хто їх охороняв; із якого телефону велися переговори про викуп, кому ці вимоги були адресовані, хто вів переговори; чи застосовувалися катування до захоплених осіб, які саме, хто їх виконував; чи провадився аудіо- чи відеозапис вимог про викуп заручників або викрадених, де, коли і на якій апаратурі, хто саме наговорював текст, де зараз знаходиться використана техніка;

9) якою комерційною діяльністю займалися фірми, контрольовані злочинною групою, з якими організаціями листувалися, в яких банках відкриті розрахункові рахунки та на що використовувалися кошти; хто був підставною особою тощо;

10) за яким принципом розподілялися злочинні прибутки, хто яку частку одержував, які взаємовідносини були між учасниками групи;

11) що відомо про корумповані зв’язки учасників злочинної групи з представниками правоохоронних і контролюючих органів, владних структур, хто підтримував контакт із представниками цих структур, яка була форма подяки.

Свідками у справі про вимагання можуть бути допитані: члени сім’ї потерпілого, інші особи, з якими потерпілий перебував у ділових, приятельських або інтимних стосунках; злочинці; особи, в яких потерпілий брав гроші в борг, що призначалися для вимагачів, або ті, що на прохання потерпілого повинні були вчинити дії на користь вимагачів; боржники потерпілого, які були змушені раніше обумовленого терміну повернути йому борг або відсотки з позики; родичі, друзі, знайомі обвинувачених, а також особи, яким відомі зв’язки та спосіб життя обвинувачених; випадкові особи, яким злочинці заподіяли матеріальну або фізичну шкоду як попередження або залякування (підпал, вибух); очевидці захоплення заручників або викрадення громадян, передачі цінностей, а також громадяни, які мешкають неподалік від місця утримання заручників (наприклад, робітники заміських кемпінгів або пансіонатів, сусіди по гаражному кооперативу та ін.).

При розслідуванні вимагання можуть призначатися такі судові експертизи:

судово-медична — в основному для визначення наявності, ступеня тяжкості, а також давнини і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих;

судово-товарознавча — для оцінки реальної вартості викраденого або знищеного майна потерпілих, а також для встановлення приналежності речі до однієї партії, сорту, виготовлення її певним підприємством;

судово-почеркознавча — для ідентифікації виконавця рукопису тексту, отриманого потерпілими або їхніми родичами у процесі реалізації вимагання;

криміналістична мікрооб’єктів, виявлених на одязі потерпілого і вимагачів, або на предметах, що були кинуті останніми при їх затриманні «на гарячому», а також для встановлення факту контактної взаємодії одягу заручника або викраденого з одягом злочинця;

судово-технічна документів — для встановлення тотожності матеріалів і технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних текстів, направлених потерпілому, а також для ідентифікації виконавця машинописного тексту, виготовленого з тією самою метою;

судово-балістична і криміналістична холодної зброї;

наркотичних і сильнодійних речовин, виявлених у вимагачів для власного вжитку або використаних ними для приведення взятих заручників у безпорадний стан;

вибухотехнічна — у тих випадках, коли за допомогою вибуху проводиться акція залякування потерпілого або знищується його майно після відмови від виконання вимог вимагачів;

судово-хімічна — для ідентифікації речовини-маркера, виявленого на одязі та шкірних покровах вимагачів після їхнього затримання «на гарячому»;

судово-економічна — для встановлення розміру і характеру збитків організації, що виникли внаслідок погіршення її економічного стану у зв’язку із задоволенням вимог.

Характерними для розслідування даної категорії злочинів є фоноскопічна і відеофоноскопічна експертизи. Перша призначається в основному для ідентифікації особи, усне мовлення якої записане на фонограмі; ідентифікації вилученої у вимагачів звукозаписної апаратури; для одержання деяких відомостей про місцезнаходження заручників, їхнього емоційного стану; для характеристики невідомої особи, фонограма з записом усного мовлення якої є в розпорядженні слідства. На розв’язання фоноскопічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: скільки чоловік брало участь у розмові, які особливості їхніх голосів і промови; в яких умовах знаходилися особи, що телефонували потерпілому, чи велася розмова з приміщення чи з вуличного телефону-автомата або з мобільного зв’язку; які джерела і характер звуків, що супроводжують розмови; чи мав телефонний апарат які-небудь дефекти, які саме; чи не використовували злочинці будь-які засоби або хитрощі, щоб змінити голос, які саме; чи належить усне мовлення, записане на даній фонограмі, певним особам; чи є на поданій фонограмі ознаки монтажу; чи виготовлена дана фонограма на даному звукозаписному апараті тощо.

Об’єктами відеофоноскопічної експертизи можуть бути: відеограми (відеофонограми), отримані внаслідок проведення оперативно-розшукових заходів; записане на відеограму (відеофонограму) звертання захоплених заручників, а також вилучена у вимагачів під час обшуку апаратура, на якій вірогідно був зроблений такий відеозапис. У разі потреби експертному дослідженню можуть бути піддані відеозаписи, здійснені під час окремих слідчих дій (допитів, очних ставок, обшуків, пред’явлень для впізнання, експериментів).

Залежно від мети експертизи перед експертами можуть бути поставлені такі запитання: оригіналом або копією є подана на дослідження відеофонограма; чи внесені до відеофонограми у процесі її запису або після його закінчення які-небудь зміни; чи одночасно провадився запис звуку і зображення на даній відеофонограмі; чи не вносились будь-які зміни під час перезапису оригіналу тощо.

72.Легалізація (відмивання) доходів - це вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.