Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Державна служба фінансового моніторингу України.

Читайте также:
  1. АЛЬТЕРНАТИВНАЯ ГРАЖДАНСКАЯ СЛУЖБА
  2. Банківська система в механізмі фінансового регулювання, її сутність та функції.
  3. Визначте поняття «спортивний менеджмент». Мета і завдання спортивного менеджменту на сучасному етапі економічного і соціального розвитку України.
  4. Вопрос 1.18 Государственная служба как институт, его цели, принципы организации и функционирования.
  5. Вопрос 2.14 Государственная служба Российской Федерации: понятие, виды, правовое регулирование.
  6. Вопрос 8.Служба управления персоналом в современной организации: роль, функции, структура.
  7. Вопрос. Служба судебных приставов.
  8. Гос. гражданская служба РФ регламентируется Федеральным законом от 27 июля 2004 г. N 79-ФЗ "О гос. гражданской службе РФ", вступившим в силу с 1 февраля 2005 г.
  9. Госслужба в современной России
  10. Государственная метрологическая служба

Державна служба фінансового моніторингу України
(Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої
влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра фінансів України (далі -
Міністр).

Держфінмоніторинг України входить до системи органів
виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики
у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

2. Держфінмоніторинг України у своїй діяльності керується
Конституцією та законами України, актами Президента
України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства
фінансів України, іншими актами законодавства України, а також
дорученнями Президента України та Міністра.

3. Основними завданнями Держфінмоніторингу України є:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій
щодо її формування;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові
операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові
операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у
легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванні тероризму;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної
інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

 

77.Підготовка до затримання організованих злочинних груп.
Правильне визначення предмета доказування при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, має важливе значення. Існує дві групи обставин, що підлягають встановленню: 1) обставини, які свідчать про організований характер злочину; 2) обставини, які сприяють доказуванню кожного окремого злочину, вчиненого організованою групою (місце і час вчинення злочину, спосіб злочину, обставини, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність, обставини, які сприяли вчиненню даного злочину, тощо).

При розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, необхідно встановити: 1) груповий характер злочину (кількість учасників; їх участь у вчинені злочинів; тривалість вчинення злочину групою); 2) організованість і стійкість злочинної групи (наявність ієрархії у групі; склад групи; планування групою злочинної діяльності; стабільність складу групи; підтримання дисципліни у групі; існування певних правил поведінки; застосування заходів заохочення і покарання у групі; чи мали місце випадки виходу з групи; причини такого виходу та ін.); 3) мета створення організованої злочинної групи (для вчинення яких злочинів створена група; хто є ініціатором створення групи; чого хотіли досягнути злочинці тощо); 4) визначальну злочинну діяльність групи (які основні напрями злочинної діяльності групи; у чому полягав основний злочинний бізнес; чи вчинювались нетипові діяння злочинною групою; чи вчинювалися діяння допоміжного характеру: спрямовані на забезпечення зброєю, підробленими документами та ін.); 5) озброєність злочинної групи (наявність вогнепальної, холодної зброї або зброї вибухової дії; чи всі учасники групи були усвідомлені про наявність зброї та її застосування; хто придбав зброю; яким чином вона використовувалась та ін.); 6) керівництво (лідерство) у злочинній групі (хто ініціював вчинення злочинів; хто планував діяльність групи та окремих дій; хто отримував найбільшу долю злочинних доходів; у кого найбільший злочинний досвід; хто здійснював вплив на інших членів групи, у чому він виявлявся тощо); 7) корумпованість із посадовими особами владних структур (з якими владними структурами взаємодіяли члени злочинної групи; чи існували зв’язки із працівниками правоохоронних органів; хто в групі відповідав за зв’язки із працівниками владних структур; які засоби використовувалися для корумповування посадових осіб та ін.); 8) використання групою технічних засобів та транспорту (які технічні засоби використовували злочинці: комп’ютерна техніка, засоби зв’язку, прилади нічного бачення, приціли, глушителі; чи використовувався транспорт під час вчинення злочинів; кому належить техніка або транспорт; коли і в яких умовах використовувався та ін.); 9) місце злочинної групи в організованій злочинній діяльності (чи взаємодіяла злочинна група з іншими злочинними угрупованнями; характер стосунків з іншими групами; чи входила злочинна група у злочинну організацію; чи існували конфлікти, злочинні «розборки» з іншими групами тощо); 10) коло активних учасників злочинної групи (хто користувався довірою лідера; хто добровільно входив до групи; які функції активного учасника групи; чи впливав на інших учасників групи; чи мав судимість; чи підтримував злодійські традиції та ін.); 11) причини і умови, що сприяли створенню організованої групи (відсутність спеціальних профілактичних заходів; недостатність роботи органів внутрішніх справ щодо виявлення і попередження злочинної діяльності тих чи інших формувань тощо).






78.Тактика затримання на відкритій місцевості.

Перевага затримання на вулицях і в громадських місцях полягає в можливості спостерігати за поведінкою затриманих, їх пересуванням, супроводом, спробами знищити речові докази, позбутися зброї і, нарешті, раптово зблизитися з ними.

Розглянуте затримання має і свої складності: у місцях скупчення людей, як правило, скуті фізичні дії учасників затримання, не можна застосувати зброю, цілеспрямовано використовувати спеціальні засоби і т.п.Слід мати на увазі, що в місцях скупчення людей, ніж супроводженням задерживаемого, можуть виявитися спільники або посібники, які в залежності від ситуації, що склалася можуть спробувати внести замішання, підняти шум, компрометувати працівників міліції, перешкодити затриманню.

Успіх оперативно-тактичної комбінації з проведення затримання на вулицях і в громадських місцях забезпечують попередня підготовка та опрацювання комплексу заходів, скритність і маскування задіяних сил і засобів, облік складається вуличної ситуації при виборі місця і способу дій при затриманні озброєних злочинців, прийняття додаткових (екстрених) заходів зі створення сприятливої ​​обстановки для проведення затримання і т.п.

При підготовці оперативно-тактичної комбінації слід проаналізувати обстановку в місці планованого затримання і встановити, в який час доби і в якому місці концентруються громадяни, які підприємства, установи, організації і як працюють, число працюючих (відвідують), маршрути руху транспорту, його інтенсивність і т.п.При підготовці особлива увага приділяється з'ясування наявності у злочинців зброї, його характеристик, готовності затримуваних до його застосування; визначення числа осіб, що забезпечують супровід (охорону) злочинців, наявності у них зброї і т.п 11.

Для затримання злочинців слід вибрати небагатолюдно місце, віддалене від прохідних дворів і зупинок міського транспорту.Бажано, щоб воно сприяло збереженню в таємниці від родичів та оточення затримуваних самого факту затримання до моменту доставлення їх до правоохоронного органу та прийняття рішення про проведення обшуків.При недотриманні цієї вимоги родичі або близькі знайомі злочинця можуть вжити заходів до знищення або приховування зброї, речових доказів, що знаходяться у них, майна, здобутого злочинним шляхом.

До підготовчих заходів відноситься і створення сприятливих умов проведення комбінації: організація перекриття руху автотранспорту; видалення (під слушним приводом) із зони дії груп захоплення опинилися там громадян.

У випадку зміни шляху руху злочинців керівник комбінації зобов'язаний терміново намітити новий район затримання, швидко і таємно провести маневр силами і засобами, організувати дії оперативних груп стосовно до нових умов.

Іноді керівнику комбінації потрібно створити штучні умови, які змусили б злочинців рухатися в потрібному напрямку, тим самим забезпечити успіх проведення комбінації без виробництва небажаного маневрування силами та засобами 12.

Проведенню розглянутих видів затримання передує організація спостереження за злочинцями.Спостереження організовується з метою визначення числа злочинців, їх озброєності, намірів і напрямки руху, місця приховування зброї, своєчасного інформування групи захоплення про підхід злочинців до місця проведення комбінації.

Особи, які здійснюють спостереження, своєю поведінкою і зовнішнім виглядом не повинні виділятися з навколишнього середовища.Маскування може бути найрізноманітнішою, але у всіх випадках вона повинна гармоніювати з навколишнім оточенням.Залежно від ситуації до складу групи можуть включатися жінки - досвідчені співробітниці.Це може дезорієнтувати злочинців і дозволить успішніше вирішити завдання спостереження.

Місце проведення затримання доцільно блокувати для того, щоб не допустити громадян в район реалізації комбінації, виключити спроби подати сигнал, службовець попередженням злочинцям.

У процесі проведення оперативно-тактичної комбінації особлива роль відводиться групі захоплення.Залежно від місця, часу, числа осіб, що підлягають затриманню, охорони злочинців, озброєності і т.п.група захоплення підбирається з числа сильних, добре натренованих, сміливих і рішучих співробітників органів внутрішніх справ.

Група прибуває на місце завчасно і розосереджується тільки тоді, коли буде точно встановлено, що злочинці попрямували в район, обраний для затримання.Розосередження має відбуватися швидко, за заздалегідь розробленим планом.У залежності від обставин і умов, в яких підлягає проведення затримання, група захоплення може діяти із засідки або місця розосередження з використанням різних маскують обставин.

Співробітники групи захоплення починають діяти за сигналомкерівника групи і в першу чергу нейтралізують збройний опір.Одночасно (за заздалегідь розподілом ролей) треба захоплювати руки злочинців і одягати наручники, робити обшук і вилучення зброї.При цьому частина співробітників групи захоплення повинна забезпечувати захоплення і перебувати в готовності до застосування зброї, спеціальних засобів і переслідуванню злочинців у разі потреби.Після проведення затримання злочинці спеціальним транспортом доставляються до місця їх ізоляції.

Слідчий і оперативні працівники, діючи відповідно до кримінально-процесуальним законодавством, проводять огляд місця події, виконують інші, які диктуються ситуацієюслідчі дії та оперативно-розшукові заходи.

Затримання в театрах, клубах, парках, на дискотеках, на ринках, вокзалах і т.п.дещо відрізняється від дій по затриманню на вулицях.Тут одне з головних завдань - забезпечення безшумного і раптового зближення з затримуємося і нейтралізація опору як з їх боку, так і з боку їх близького оточення.

Зблизившись з злочинцями, співробітники, що входять до групи захоплення, беруть їх під руки і негайно обстежують одяг, кишені, пояс штанів та інші місця, де може бути зброя.Таку перевірку потрібно проводити швидко, не привертаючи уваги сторонніх.Частина співробітників у цей час стежить за навколишніми і не дозволяє їм втручатися в дії по затриманню.

Місце, куди повинен бути доставлений затриманий, визначається заздалегідь: звичайно це - відповідні службові приміщення правоохоронних органів.Там документально оформляються затримання і вилучені речові докази (ст. 92 КПК).

Слід мати на увазі, що при затриманні в громадських місцях завчасно попереджаються знаходяться поблизу постові міліціонери для того, щоб вони своєчасно могли вжити заходів з припинення можливого втручання сторонніх.

Члени оперативних груп, які беруть участь у затриманні озброєного злочинця або групи злочинців, не повинні приймати поспішних, необдуманих рішень.Перш ніж приступити до затримання, необхідно швидко зорієнтуватися в обстановці і вирішити, як затримати злочинців (особливо при чисельній перевазі), не піддаючи зайвому ризику себе і оточуючих.Успіх справи в таких випадках вирішують сміливість і оперативне майстерність.

 

79.Особливості тактики затримання в приміщенні.

Затримання злочинців у квартирі також передбачає попередню підготовку оперативно-тактичної комбінації.В першу чергу треба зібрати відомості про власників приміщення, в якому знаходяться злочинці, їх розпорядку дня, колі зв'язків, розташування приміщень у квартирі, наявності запасних виходів та люків.План квартири можна отримати в домоуправлінні.Перед операцією групі захоплення бажано відпрацювати свої дії в аналогічній квартирі.

У квартиру проникають під різними реальними для присутніх там осіб приводами (легендами).Існують такі найбільш поширені способи проникнення в приміщення через: запасні, не відомі злочинцям або не контрольовані ними виходи, підвальні та горищні люки, підземні споруди, балкони (за допомогою мотузки з «кішкою», приставний пожежної драбини, жердини, троса); димохідні труби , стельові перекриття, вентиляцію; підземні комунікації (колектори, колодязі, тунелі систем водопостачання та зв'язку) тощо, шляхом того, що проробляє проходу в вікнах, стелі, стінах, злому дверей, підкопу і пролому.

Необхідно встановити наявність або відсутність зв'язку злочинця з зовнішнім середовищем, у тому числі зі спільниками.Треба зібрати також відомості про родичів, сусідів, знайомих та інших осіб, які можуть надати допомогу у затриманні або, навпаки, протидіяти цьому.Через них можна зібрати інформацію безпосередньо про злочинців, їх наміри й можливості чинити збройний опір 13.

У процесі підготовки оперативно-тактичної комбінації визначається кількісний склад групи захоплення виходячи з числа озброєних злочинців і їх озброєння.Першорядне значення мають точні відомості про систему зброї і наявності боєприпасів 14.

Якщо злочинці не підтримують контакт із зовнішнім середовищем, то необхідно з'ясувати, чи є у них запаси харчування, води.У деяких випадках краще почекати і затримання виробляти поза квартирою.

Крім відомостей про наміри та озброєнні злочинців, при підготовці комбінації необхідно розташовувати даними про їх особистості.Крім установчих даних, треба з'ясувати ступінь фізичного розвитку, швидкість реакції на зміни обстановки.З урахуванням цих даних розробляється тактика захоплення.

Важливий етап для підготовки оперативно-тактичної комбінації - візуальне спостереження за підходами до району знаходження злочинців і безпосередньо за місцем їх укриття з використанням при необхідності оптичних пристроїв та приладів бачення в темряві.Для розміщення спостережних постів можуть бути використані приміщення розташованих навпроти квартир.

Перед початком проведення комбінації необхідно вжити заходів по видаленню і недопущення у сектор обстрілу громадян.Виконання цього завдання покладається на групу блокування.

Комбінація починається з переконання злочинця припинити стрілянину.Якщо проникнення в квартиру здійснено шляхом злому дверей, то учасники групи захоплення повинні знаходитися в стороні від неї, в усіх ситуаціях необхідно запобігати попаданню в сектор обстрілу.В окремих випадках при затриманні в квартирах можуть застосовуватися спеціальні засоби.Групи захоплення в цьому випадку повинні бути в протигазах.Якщо озброєні злочинці знаходяться в квартирі і згідно зібраної інформації мають намір чинити опір, проникнення в місце укриття злочинців має бути таємним, а їх захоплення раптовим.Таємне проникнення може бути негласним і зашифрованих.

Нерідко затримання озброєних злочинців проводиться з певним ризиком для життя співробітника міліції.Якщо ж ризик вище допустимого, керівник операції вносить пропозицію про проведення заходів по знищенню злочинця.

Різноманітні комбінації із затримання озброєних злочинців у квартирі різняться в залежності від того, перебувають вони там або тільки повинні прибути туди.При організації засідок у квартирах треба повністю зберегти обстановку, яка була там до приходу працівників міліції.У той же час необхідно уважно спостерігати за поведінкою господарів квартири, щоб виключити їм можливість виставити умовні знаки, що попереджають злочинця про небезпеку.

Важлива умова успішного завершення операції - постійна радіозв'язок з постами спостереження

 

80.Міжнародний досвід боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

корупційними діяннями можуть визнаватися "крадіжки, розкрадання та присвоєння державної власності з метою приватного використання", "зловживання посадовим становищем з метою неправомірного одержання окремих переваг, тобто будь-яке заплановане, передбачуване, необхідне або успішне отримання пільг у результаті необгрунтованого використання офіційного статусу", а також конфлікт інтересів - "протиріччя між службовими обов'язками та особистими інтересами".

Зменшення рівня корупції до безпечного в Україні, можливе лише за умови вивчення та втілення в життя закордон­ного досвіду боротьби із цим вкрай негативним соціальним явищем, в першу чергу успішно діючих в інших країнах політичних, правових та організа­ційних механізмів подолання корупції. Виділення та вивчення закордонних програм, які спрямовані на протидію хабарництву та корупції, що довели на практиці свою ефективність, являє собою величезні перспективи для запозичення позитивного іноземного досвіду, особливо за відсутності власного реально діючого механізму протидії корупції.

Проаналізуємо досвід країн, що досягли певного успіху в цій сфері:

В Ізраїлі антикорупційна атмосфера забезпечується системою “певного дублювання моніторингу” за можливими корупційними діями. Він здійснюється урядовими організаціями і спеціальними підрозділами поліції, відомством Державного контролера, що володіє незалежністю від міністерств і державних відомств, і громадськими організаціями типу "Відомства за чистоту уряду". Ці організації досліджують можливі корупційні точки, а у разі їх виявлення інформують органи розслідування. В Ізраїлі, через значні соціальні пільги для урядовців і безжального їх покарання при виявленні корупції, низова корупція практично відсутня. Доведених до суду корупційних злочинів в Ізраїлі не більше 5%, проте, репутація людини, замішаної в корупційному скандалі, вкрай небажана.

Великобританія. Високі стандарти громадянської поведінки в Британії є результатом політичних і законодавчих заходів, моральних змін та ефективнішого соціального контролю за державними службовцями. Ця країна має найдавніші тра­диції боротьби з корупцією. Система антикорупційних механізмів тут врегульована на законодавчому рівні. Перший закон про корупцію в державних органах був прийнятий ще в 1889 році, закони про попере­дження корупції - в 1906 і 1916 роках були реакцією суспільства на по­ширення цього соціально-політичного явища. На відміну від традицій­них правових принципів, ці закони вимагають від посадових осіб дово­дити свою невинність.

Друга особливість -- це надзвичайно висока роль громадської думки, вона стежить за динамікою негативних явищ у суспільстві. Здебільшого громадські дебати точаться навколо питань, пов'язаних з лобіюванням і купівлею політичного впливу, проблем, створених зміною границь приватної і державної власності, моральним кліматом, хабарництвом, зловживаннями службовців місцевих органів влади, поліції, митної служби тощо.

Безпосередньо корупційні процеси у Великій Британії відстежує так званий Комітет Нолана, який було засновано в жовтні 1994 року. Його зусилля зосереджені на основних ділянках громадського життя, які викликають найбільшу стурбованість громадськості: це члени парламенту, які працюють консультантами фірм, що прагнуть впливати на державну політику; це колишні міністри та інші посадові особи, що працюють в тих галузях індустрії, регулюванням яких перед тим займалися в уряді та інші аспекти громадського життя. За результатами роботи Комітету па­лата Громад парламенту вирішила призначити парламентського дирек­тора стандартів, заборонити протекцію та розголосити сторонні заробі­тки членів парламенту.

В основу боротьби з корупцією в Німеччині покладено завдання знищення матеріальної, насамперед фінансової бази злочинних угруповань. Це досягається двома шляхами: конфіскаційним (конфіскація май­на) і створенням належної правової бази для унеможливлення "відмивання" "брудних" грошей. Особливо слід виділити обов'язок бан­ківських установ надавати правоохоронним органам інформацію про операції з грошима у розмірі понад 20 тис. німецьких марок за умов, що ця інформація буде використана виключно для розслідування. Законом закріплено правило: якщо громадянин робить внесок в банк у розмірі понад 50 тис. німецьких марок, він зобов'язаний пред'явити посвідчення особи.

Генеральна лінія німецького уряду у сфері запобігання корупції полягає в тому, щоб в результаті законодавчих, організаційних, кадрових та інших заходів унеможливити зловживання державним службовцем своїм посадовим становищем.

Серед антикорупційних механізмів, які запроваджуються в Німеччині, слід назвати намір створити реєстр корумпованих фірм. У даному разі Німеччина йде шляхом іноземного досвіду, зокрема ізраїльського. Його суть полягає в тому, що фірма, яка включена да такого ре­єстру, позбавляється права виконувати будь-які державні замовлення, стає об'єктом більш пильної уваги з боку правоохоронних органів.

Сінгапур. Антикорупційна політика вражає своїми успіхами. Її центральною ланкою є постійно діючий спеціалізований орган по боротьбі з корупцією - Бюро по розслідуванню випадків корупції, яке володіє політичною і функціональною самостійністю. Цей незалежний орган розслідує і прагне запобігати випадкам корупції в державному і приватному секторі економіки Сінгапура. Бюро перевіряє випадки зловживань серед державних чиновників і повідомляє про них відповідні органи для вживання необхідних заходів. Бюро вивчає методи роботи потенційно схильних до корупції державних органів з метою виявлення можливих слабкостей в системі управління та у випадку необхідності рекомендує вжити відповідних заходів главам цих відділів.

Головна ідея антикорупційної політики Сінгапура полягає в "прагненні мінімізувати або виключити умови, що створюють як стимул, так і можливість особи здійснення корумпованих дій". Це досягається за рахунок цілого ряду антикорупційних принципів, зокрема: 1) оплата праці державних службовців згідно формулі, прив'язаній до середньої заробітної платні успішно працюючих в приватному секторі осіб; 2) контрольована щорічна звітність державних посадовців про їх майно, активи і борги; прокурор має право перевіряти будь-які банківські, акціонерні і розрахункові рахунки осіб, підозрюваних в порушенні Акту про запобігання корупції; 3) велика строгість в справах про корупцію саме відносно високопоставлених урядовців для підтримки морального авторитету непідкупних політичних лідерів; 4) ліквідація зайвих адміністративних бар'єрів для розвитку економіки.

Боротьба з корупцією є одним з ключових чинників економічного успіху Сінгапура.

Японський досвід боротьби з корупцією доводить, що відсутність єдиного кодифікованого акту, направленого на боротьбу з корупцією, не перешкоджає ефективному вирішенню проблеми. Норми антикорупційного характеру містяться в багатьох національних законах.

Особливе значення японський законодавець додає заборонам відносно політиків, державних і муніципальних службовців. Вони, зокрема, торкаються численних заходів, які політично нейтралізують японського чиновника відносно приватного бізнесу як під час служби, так і після звільнення.

Як і в Сінгапурі, Японський законодавець встановлює суворі обмеження фінансування виборчих кампаній, партій і інших політичних організацій, вводить жорсткорегламентований порядок здійснення пожертвувань на користь кандидатів на виборах, політичних фондів, встановлює суворий порядок фінансової звітності. Порушення положень закону тягне за собою застосування санкцій.

Японський законодавець кваліфікує як кримінальний злочин дії політиків, що пробивають за винагороду від зацікавленої особи вигідне для неї рішення шляхом впливу на державних, муніципальних службовців, а також юридичних осіб з 50 % капіталу держави або місцевого самоврядування.

В Японії, як і в багатьох країнах, одним з найголовніших напрямів боротьби з корупцією є кадрова політика. Японським державним службовцям гарантована гідна оплата праці. Велику увагу японський законодавець приділяє етичній поведінці політиків і службовців. Так, з квітня 2000р. в країні діє Закон “Про етику державних службовців”, а так само затверджені урядовим указом етичні правила державного службовця і норми адміністративних покарань за їх порушення. В етичних правилах державного службовця даються визначення “зацікавленої особи” і докладний перелік неетичних дій, що виключає довільне тлумачення вимог закону.

В квітні 2001 р. в Японії набув чинності Закон "Про розкриття інформації". Цей акт гарантує громадянам право на доступ до офіційної інформації, що є у урядових установах, і можливість подати апеляцію в Раду з контролю за розкриттям інформації в тому випадку, якщо уряд вирішить не розкривати певну інформацію. Ці умови дозволили громадським організаціям викрити декілька випадків корупції.

Таким чином, в Японії пріоритетними у сфері боротьби з корупцією стали: 1) заходи політичної економії (підзвітність політичного керівництва, реформа фінансування політичних партій і кампаній); 2) реформа державної служби (гідна оплата праці, система стимулів); 3) забезпечення громадських свобод (система соціально-правового контролю і моральної дії на політиків з боку громадського суспільства).

США. Накопичено практично найбільший досвід боротьби з корупцією. Організована злочинність тут вперше стала предметом обговорення на "високому рівні" ще у 1929 році, коли її вивченням займалась так звана "Комісія Цікершема". З того часу ця проблема знаходиться в центрі ува­ги комісій, комітетів та підкомітетів, що створювались згідно з рішенням конгресу чи президента, які в результаті довгого та ретельного вивчення різних аспектів боротьби з організованою злочинністю та корупцією розробляли ре­комендації, які були покладені в основу федеральних законів.

Важливим організаційним заходом, здійсненим урядом США, було створення в червні 1970р. "Національної ради по боротьбі з організованою злочинністю", головним завданням якої є розробка загальнонаціо­нальної програми дій. Керівну роль в діяльності по боротьбі з органі­зованою злочинністю відіграє Міністерство юстиції США, яке розроб­ляє національну стратегію боротьби зі злочинністю в країні та здійснює методичне керівництво цією роботою. Головним підрозділом Міністерс­тва юстиції, на яке безпосередньо покладена боротьба з організованою злочинністю, є Федеральне бюро розслідувань (ФБР).

В законодавстві США поняття корупції посадовців визначено достатньо широко. Воно включає ряд протиправних діянь, передбачених в основному в чотирьох главах розділу 18 Зводу Законів: 1) “Хабарництво, нечесні доходи і зловживання своїм положенням публічними посадовцями”; 2) “Посадовці і службовці по найму”; 3) “Здирство і погрози”; 4) “Вибори і політична діяльність”.

Кримінальному переслідуванню за хабарництво в США піддаються не тільки ті, хто одержує хабарі, але і ті, хто їх дає. В Зводі Законів детально вказано, які категорії посадовців розуміються під особами, що одержують хабарі. Відповідальності за дачу хабара підлягає всякий, хто дає, пропонує, обіцяє що-небудь цінне публічному посадовцю або кандидату на цю посаду з протиправною метою. Важливо, що покаранню за хабарництво разом з нині функціонуючим підлягає як колишній, так і майбутній службовець.

Законодавство США, як і Японії, передбачає обмеження ділової активності колишніх державних посадовців після звільнення з органів державної влади.

Напевно найбільш ефективною є система політичних і правових механізмів боротьби з корупцією Італійської Республіки, де над вирішен­ням цієї проблеми тісно взаємодіють громадські організації та державні установи.

Парламент цієї країни заснував спеціальну Генеральну Раду по боротьбі з організованою злочинністю. Поряд з Генеральною Радою засновані окружні управління по боротьбі з організованою злочинністю та мафією і окремо – Державне управління по боротьбі з мафією.

До завдань даного колегіального органу входять: розробка стратегії по боротьбі з організованою злочинністю та визначення мети для кож­ного поліцейського формування окремо; раціоналізація ресурсів та кош­тів, відведених для організації боротьби з організованою злочинністю, а також періодична перевірка досягнутих результатів в їх зв'язку з встано­вленими напрямками діяльності та, якщо необхідно, прийняття відпові­дних директив, спрямованих на усування недоліків або неефективних дій.

Причому вся ця діяльність є відкритою для політичних партій, об'єднань громадян, засобів масової інформації. Зазначене управління надає можливість для участі в роботі інститутам соціального контролю. В цьому плані в 1993 році під тиском громадськості був прийнятий за­кон "Про угрупування мафіозного типу", який встановив сувору відпо­відальність за входження до злочинної організації типу мафія. Закон цей було включено до нового кримінального кодексу Італії окремою нормою: "Кожний, хто є членом злочинного угруповання мафіозного типу, у склад якого входить троє та більш чоловік, карається позбавленням волі строком від 3 до 6 років".

Нове законодавство визначає конкретні ознаки, які притаманні мафіозним угрупованням, зокрема: залякування та підкорення силою ін­ших людей, нав'язування їм "закону мовчання" та кругової поруки з ме­тою вчинення кримінальних злочинів, встановлення прямого або непрямого правління і контролю за різного роду економічною діяльністю, отримання незаконних прибутків та незаконних пріоритетів в такій дія­льності для себе та інших осіб, а також протистоянню вільного волевия­влення при голосуванні.

За цим законом відповідальність за вчинення злочину суттєво посилюється, якщо мова йде про входження в озброєне мафіозне угруповання. Озброєним вважається таке мафіозне угруповання, члени якого "володіють можливістю користуватись зброєю або вибухівкою для досягнення мети угруповання". При цьому не важливо, знаходиться зброя на руках у мафіозі, чи схована в тайниках. Передбачені жорсткі пока­рання для мафіозі за фінансування легальної економічної діяльності за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом, в тому числі прибутку від легалізації "брудних грошей".

Застосування нового закону "Про угруповання мафіозного типу" здійснюється також під контролем громадськості та органів представницької демократії, що дало змогу внести дестабілізацію в ряди мафії. Однією з форм такого контролю є заслуховування звітів Міністра внут­рішніх справ у парламенті республіки два рази на рік. Такі багатоаспектні зусилля суб'єктів політики та італійської юстиції мають позитивні ре­зультати. З 1993 року до цього часу заарештовано більш, як 3500 членів мафіозно-злочинних угруповань.

Водночас це стало можливим завдяки реальному втіленню в політико-правове поле Італії принципів розподілу влад, незалежності судової влади від урядового впливу та втручання інших гілок влади. Завдяки цьому Італійська судова система є найважливішою із трьох гілок влади в системі механізмів боротьби з корупцією. В Конституції Італії втілено політичне рішення про надання Верховній Раді суддів виключних прав на заохочення та покарання суддів. Дві третини членів Ради обираються суддями, і одна третина - політичними партіями. Крім того, адміністра­тивні комісії мають статус судів, а Конституція передбачає адміністра­тивне провадження з деяких кримінальних справ. Дієвим антикорупційним механізмом слід визнати також те, що судді, прокурори і слідчі вва­жаються членами однієї професії і регулярно міняються ролями. Кожна прокуратура є автономною. Кожний прокурор має такі ж гарантії неза­лежності, як і судді.

Існує досить поширена думка, що корупцію можна перемогти за допомогою сильної держави, диктатури, репресій. Проте досвід Китаю, де показові розстріли урядовців, що прокралися, давно стали “справою звичайною” , підтверджує зворотне. Репресивні заходи при уявній ефективності навряд чи дадуть бажаний результат – хабарників, якщо і зменшиться, то не набагато, а суми хабарів автоматично злетять до небес як платня за підвищений ризик. В усякому разі, в Китаї справа йде саме так – всіх не перестріляєш. Крім того, репресивні заходи можуть привести до різкого посилення одній з “корпорацій чиновництва” – правоохоронних органів, які отримають монопольне право вирішувати, кого страчувати, а кого милувати, зі всіма витікаючими звідси наслідками.

Демократичний режим хоча і не гарантує свободу від корупції взагалі та хабарництва, зокрема, але, принаймні, забезпечує більше можливостей для боротьби з нею. По-перше, конкуренція партій викриває корупцію правлячої верхівки. По-друге, свобода слова дозволяє пресі контролювати державних службовців. Громадянське суспільство, як інститут властивий демократичному режиму, здатний підвищити ефективність діяльності незалежних комісій по боротьбі з корупцією. Успішно подібні органи функціонують у Гонконгу, Сінгапурі, Малайзії, Тайвані.

Яскравим прикладом "культури прозорості" є Південна Корея. Так з 1999 р. в Сеулі діє програма “OPEN” – система контролю за розглядом заяв громадян чиновниками міської адміністрації, яка викликала справжню сенсацію серед національних антикорупційних програм. Програма є показником реалізованої політичної волі на боротьбу з корупцією.

Вільний доступ до інформації про стан речей виключає необхідність особистих контактів з урядовцями або пропозиції їм хабарів з метою прискорити завершення процесу ухвалення рішення. Таким чином, “OPEN” шляхом виключення особистого спілкування урядовців і громадян, як необхідної умови існування корупції, виконує основну свою задачу – попередження корупційних діянь і відновлення довіри громадян до міської адміністрації.

Отже, як видно, за кордоном антикорупційне законодавство розвивається у бік використання всього арсеналу правових засобів боротьби (не тільки кримінально-правових) і з акцентом на попередження.

Проведений аналіз особливостей боротьби з корупційними злочинами в Японії, Сінгапурі, Південній Кореї, Італії, США та інших країнах дозволяє сформувати уявлення про основи передової національної антикорупційної стратегії, розвиток якої необхідний в сьогоднішній Україні.

1) Сильна політична воля вищого керівництва держави до боротьби з корупцією і сформована на її основі єдина державна політика в області боротьби з корупцією, яка б включала комплекс заходів державного, політичного, економічного, соціального і правового характеру. Ні законодавчі, ні адмі­ністративні, ні будь-які інші заходи, що направлені на протидію корупції не можуть бути ефективними, якщо немає політичної волі на всіх рівнях влади.

2) Організований соціальний контроль з боку громадянського суспільства за всією системою державного адміністрування (неодмінною умовою для цього є створення атмосфери прозорості) і забезпечена можливість порушення в цих рамках кримінального переслідування правопорушників. Важливу роль тут відіграють дійсно незалежні засоби масової інформації.

3) Незалежність судової влади. Такий підхід всебічно ілюструє правоохоронна система Італії, США, Великобританії, Франції та інших країн.

4) Жорстка підзвітність осіб, які наділені владними повноваженнями, перед реально незалежним органом, що здійснює моніторинг чистоти діяльності державних службовців, а також наділений повноваженнями по притягненню до відповідальності посадовців незалежно від їх місця в ієрархічній структурі влади.

Ці положення, на наш погляд, можуть являти собою фундамент успішної національної антикорупційної політики в Україні.

 

 

 


Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 21; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Способи та механізм вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом | Твердое никелирование и области применения
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.025 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты