Методика оценки химической обстановки при авариях на химически-опасных объектах

Настало время рассказать о самой методике оценки химической обстановки. Это основная часть настоящей работы.

Под химической обстановкой понимают совокупность последствий химического заражения местности опасными химическими веществами (ОХВ), оказывающими отрицательное влияние на население и работу объектов.

Под оценкой химической обстанов­ки понимают определение масштаба и характера заражения отравляющими и-сильнодействующими ядовитыми ве­ществами, анализ их влияния на дея­тельность объектов, сил ГО и населе­ния.

Оценка химической обстановки включает определение:

ü размеров зон химического заражения;

ü времени подхода зараженного воздуха к определенному рубежу (объекту);

ü времени и поражающего действия (ОХВ);

ü выбора наиболее целесообразных вариантов действий, при которых исключается поражение людей.

Основные исходные дан­ные при оценке химической обстанов­ки: тип 0В (или СДЯВ); район и время применения химического ору­жия (количество вылившихся ядови­тых веществ); метеоусловия и топогра­фические условия местности; степень защищенности людей, укрытия техни­ки и имущества.

Метеорологические данные в штаб ГО объекта поступают от постов ради­ационного и химического наблюдения, которые сообщают скорость и направ­ление приземного ветра и степень вер­тикальной устойчивости воздуха. Ори­ентировочные метеоданные могут быть получены также на основе прогноза по­годы.

Степень вертикальной ус­тойчивости воздуха характе­ризуется следующими состояниями ат­мосферы в приземном слое воздуха:

инверсия (при ней нижние слои воз­духа холоднее верхних) возникает при ясной погоде, малых (до 4 м/с) скоро­стях ветра, примерно за час до захода солнца и разрушается в течение часа после восхода солнца;

конвекция (нижний слой воздуха нагрет сильнее верхнего и происходит перемешивание его по вертикали) воз­никает при ясной погоде, малых (до 4 м/с) скоростях ветра, примерно через 2 ч после восхода солнца и разруша­ется примерно за 2—2,5 ч до захода солнца;

изотермия (температура воздуха в пределах 20—30 м от земной поверхно­сти почти одинакова) обычно наблю­дается в пасмурную погоду и при снеж­ном покрове.

При выявлении химической обста­новки, возникшей в результате приме­нения противником 0В, определяют: средства применения, границы очагов химического поражения, площадь зоны заражения и тип 0В. На основе этих данных оценивают: глубину распрост­ранения зараженного воздуха, стой­кость 0В на местности и технике, вре­мя пребывания людей в средствах за­щиты кожи, возможные поражения лю­дей, заражения сооружений, техники и имущества.

Определение границ района приме­нения противником 0В производится силами разведки или по данным ин­формации вышестоящего штаба ГО.

Устанавливается количество средств, участвующих в химическом нападении (число самолетов, их типы, количество ракет), вид применения отравляющих веществ (химические бомбы, ракеты, выливные авиационные приборы и др.).

При действии химического боеприпаса или боевого прибора образуется облако 0В, которое называется первич­ным облаком. Состав этого облака за­висит от типа и способа перевода 0В в боевое состояние. При применении про­тивником 0В типа зарин первичное облако состоит из паров этого OB, a применение 0В типа Ви-Икс приво­дит к образованию облака, состоящего главным образом из аэрозольных час­тиц. При использовании противником выливных авиационных приборов об­разуется облако грубодисперсного аэрозоля и капель 0В, которые, оседая, заражают объекты, местность, водоис­точники, технику и людей.

0В, находящееся в виде аэрозоля и капель на различных поверхностях, с течением времени испаряются. В ре­зультате испарения аэрозольных час­тиц и капель 0В с зараженной местно­сти образуется вторичное облако 0В, состоящее только из паров данного 0В.

Под действием движущихся воз­душных масс облако 0В распростра­няется и рассеивается, в результате че­го концентрация 0В в нем со временем уменьшается, следовательно, снижает­ся опасность получения поражающей дозы незащищенных людей.

Глубина распространения заражен­ного воздуха определяется расстояни­ем от наветренной границы района при­менения химического оружия до грани­цы распространения облака заражен­ного воздуха с поражающими концен­трациями. Она зависит от метеорологических условий, рельефа местности, наличия лесных массивов и плотности застройки населенных пунктов.

В табл. 1 приведены расчетные значения глубины опасного распрост­ранения облака зараженного воздуха (км) на открытой местности при при­менении 0В авиацией в условиях изо-термии. При ясной солнечной погоде (в условиях конвекции) глубина рас­пространения облака зараженного воздуха уменьшается примерно в 2 раза; в условиях инверсии будет увеличиваться примерно в 1,5—2 раза,

При неустойчивом ветре глубина распространения зарина будет в 3 ра­за, а иприта—в 2 раза меньше.

В населенных пунктах со сплош­ной застройкой и лесных массивах глу­бина распространения зараженного воздуха значительно уменьшается (в 3—3,5 раза).

Заражение воздуха, объектов, тех­ники и людей в момент действия хи­мических боеприпасов (боевых прибо­ров) квалифицируется как первичное химическое заражение, которое явля­ется причиной непосредственного пора­жения незащищенных людей.

После применения химического оружия происходит вторичное химиче­ское заражение воздуха, объектов, техники и людей вследствие испарения 0В с зараженных поверхностей и мест­ности.

Вторичное химическое заражение людей обусловлено их контактами с зараженной местностью, а также с за­раженными поверхностями орудий труда и средств производства.

Масштабы, длительность и опас­ность химического заражения являют­ся основными его характеристиками. .

Масштабы химического за­ражения определяются площадью очага химического поражения и зоны химического заражения, которые вклю­чают район (участок) местности, за­раженный аэрозолем и каплями OB, a также зону распространения облака 0В (первичного и вторичного).

Длительность химическо­го заражения зависит от масшта­бов применения химического оружия, типа 0В, характера и степени зараже­ния, метеорологических условий и ме­стности. Длительное химическое зара­жение объектов и прилегающей мест­ности вынуждает людей использовать средства индивидуальной и коллектив­ной защиты, что изнуряет и значитель­но снижает их работоспособность.

Опасность химического за­ражения оценивается возможными потерями людей на площади очага хи­мического поражения и зоны химичес­кого заражения. Опасность поражений в зависимости от примененного типа 0В, метеоусловий и времени года мо­жет быть различной.

Определение стойкости 0В на мест­ности. При прогнозировании химического заражения определяют возмож­ную стойкость 0В на местности и глу­бину распространения зараженного воздуха в поражающих концентраци­ях по направлению ветра. Для этого необходимо знать направление и ско­рость ветра в приземном слое, темпе­ратуру почвы и степень вертикальной устойчивости атмосферы.

Стойкость 0В на местности харак­теризуется отрезком времени, после которого люди могут без средств ин­дивидуальной защиты свободно пере­двигаться или выполнять какую-либо работу на участках местности, подвер­гавшихся заражению 0В.

Стойкость отравляющих веществ на местности и глубина распространения зараженного воздуха могут быть ори­ентировочно определены расчетным способом. Расчетные значения глубин распространения зараженного воздуха в условиях изотермии (км) и расчет­ные значения стойкости отравляющих веществ, суток (ч), приведены в табл. 1 и 2 соответственно.

На территории объекта без раститель­ности найденное по табл.19 значение стойкости необходимо умножить на 0,8. Стойкость 0В в лесу в 10 раз больше, чем указано в таблице. Стойкость 0В в зимних условиях для зарина от 1 до 5 суток, Ви-Икс—более одного ме­сяца.

Нахождение людей на участках местности после времени указанного в табл. 2 возможно только после про­ведения тщательной химической раз­ведки. Например, стойкость иприта при температуре почвы 10°С и скорости ветра 1 м/с составит 3—4 часа. Следо­вательно, минимум через 3 ч и макси­мум через 4 ч после заражения мест­ности ипритом следует проводить хи­мическую разведку и решать вопрос о проведении на ней необходимых работ.

Время пребывания людей в средст­вах защиты кожи при выполнении ра­бот в очагах химического поражения, созданных применением противником ОВ Ви-Икс или иприт, будет зависеть главным образом от температуры окружающего воздуха.

В результате химического нападе­ния противника заражение людей, тех­ники и имущества может произойти в момент применения химического ору­жия и в результате действия в очагах химического поражения. При примене­нии зарина и иприта заражение про­исходит в пределах района примене­ния 0В, при применении 0В Ви-Икс открыто расположенные люди, техни­ка и имущество заражаются в опасной степени в пределах всей зоны химиче­ского заражения.

При оценке последствий воздейст­вия оружия считают, что техника и имущество, открыто расположенные в районе применения 0В Ви-Икс, могут быть заражены полностью. Личный состав формирований ГО в момент со­вершения марша может быть заражен аэрозолем 0В Ви-Икс до 50 %, а при расположении на месте - до 30%.

Возможные потери людей в очаге химического поражения будут зави­сеть от вида 0В или СДЯВ, численно­сти рабочих, служащих на объекте (или населения), оказавшихся на пло­щади очага, степени защищенности и своевременного использования проти­вогазов.

На основании оценки химической обстановки принимаются меры защи­ты людей, разрабатываются меропри­ятия по ведению спасательных работ в условиях заражения и ликвидации последствий заражения, по восстанов­лению производственной деятельности объекта и обеспечению жизнедеятель­ности населения.

При выборе режима защиты на объекте предусматривается: порядок применения средств индивидуальной защиты при продолжении производст­венной деятельности; прекращение ра­боты в зараженных помещениях (це­хах); пребывание в убежищах до про­ведения работ, исключающих пораже­ния после выхода людей к рабочим местам. В условиях сильного зараже­ния территории объекта может быть предусмотрена эвакуация людей в не­зараженные районы с прекращением функционирования отдельных цехов или объекта в целом до проведения мероприятий по обеззараживанию территории, помещений и оборудова­ния объекта.

Примерные варианты типовых ре­жимов работы объекта, проведения спасательных работ следует отрабатывать в мирное время с учетом господ­ствующего направления ветра, кон­кретных условий работы объекта и обеспечения рабочих и служащих и личного состава формирований средст­вами индивидуальной и коллективной защиты.

Пример оценки обстановки при ЧС на химически опасном объекте

Теперь в качестве примера рассмотрим оценку химической обстановки при авариях на объектах с ОХВ.

При оценке необходимо иметь в виду, что ОХВ, имеющие температуру кипения ниже 20°С (фосген, фтористый водород, и др.), по мере разлива сразу же испаряются. Жидкие ОХВ, имеющие температуру кипения выше +20° С (сероуглерод, синильная кислота и др.), и низкокипящие жидкости (сжиженный аммиак, хлор и другие) разливаются на территории объекта и, испаряясь, заражают приземной слой воздуха в течение определенного времени,

Для оценки обстановки необходимы следующие исходные данные:

1. тип и количество выброшенного (вылитого) ОХВ;

2. метеоусловия (скорость и направление ветра);

3. топографические условия местности;

4. условия хранения ОХВ;

5. степень защиты населения.

Результаты прогнозирования всегда уточняются данными химической разведки.

Теперь рассмотрим решение конкретной задачи по оценке химической обстановки.

Условие: В 11.00 10.06 на холодильнике произошла авария. Разрушена емкость, содержащая 25 тон хлора, емкость обвалована.

Метеоусловия: изотермия, скорость ветра 1 м/с., направление ветра на объект. Расстояние от места аварии - 2 км.

Оценить химическую обстановку на объекте. Сделать выводы и выработать предложения по защите сотрудников объекта от ОХВ.

Решение.

1. Определение масштабов и характера химического заражения.

а) Определение времени подхода зараженного воздуха к объекту.

Время подхода зараженного воздуха (Тпод) определяется по формуле

Тпод= L(Vcp*60), мин,

где L - удаление объекта от места аварии, м;

Vcp - средняя скорость переноса облака зараженного воздуха, м/с. Средняя скорость переноса зараженного облака рассчитывается по математическим зависимостям и связана со скоростью ветра в приземном слое. Результаты этих расчетов сводятся в таблицу (таблица 21).

При определении средней скорости необходимо знать степень вертикальной устойчивости воздуха (СВУВ). Различают три степени вертикальной устойчивости воздуха: инверсию, изотермию и конвекцию.

Степень вертикальной устойчивости приземного воздуха может быть определена по данным прогноза или с помощью графика.

Рассчитывается время подхода зараженного воздуха к объекту.

Тпод- 2000/(1,5*б0)= 22 мин

б) Определение глубины (Г) и ширины (Ш) распространения зараженного воздуха с поражающей концентрацией.

Глубина распространения облака определяется по формуле

Г=К1*К2*К3*К4*Гтаб, где K1 - коэффициент, учитывающий устойчивость атмосферы;

К2 - коэффициент, учитывающий рельеф и застройку местности,

Кз- коэффициент, учитывающий обвалована или не обвалована аварийная емкость:,

К4 - коэффициент, учитывающий скорость ветра;

Гтаб - значение глубины распространения облака, зараженного ОХВ на открытой местности, при аварии не обвалованной емкости, скорость ветра -1 м/с при изотермии [IV, табл. 17, стр. 45].

Глубина заражения определяется либо по вышеуказанной формуле, либо используются заранее выполненные расчеты с учетом различных коэффициентов с K1 Пo K4 и представленных [IV, табл. 17-18, стр. 45-46].

По таблице 18 [IV, табл. 18, стр. 46] определяем глубину распространения зараженного воздуха, Г=2,19 км

Ширина зоны химического заражения определяется исходя из того, что она составляет при: инверсии - 0,03 глубины;

изотермии - 0,15 глубины;

конвекции - 0,8 глубины. Ширина равна: Г*0,15=2,19*0,15=0,33 км.

2. Определение времени поражающего действия хлора в районе объекта.

Время поражаюшего действия определяется скоростью испарения ОХВ и вида аварийной емкости. Это время находим по таблице 19 [IV, табл. 19, стр. 46]. Тпор=22 часа.

3. Выбор наиболее целесообразных действий персонала объекта. исключающих поражение людей.

В результате оценки химической обстановки установлено:

ü объект попадает в зону химического заражения;

ü персонал объекта после начала аварии на проведение защитных мероприятий имеет около 20 минут (в указанный интервал времени не представляется возможным выдать СИЗ всему персоналу объекта. На это требуется не менее 30 минут);

ü ширина зоны химического заражения - 330 м;

ü поражающая концентрация хлора сохранится 2,2 часа,

Руководитель объекта для исключения поражения людей принял следующее решение:

1. Вывести персонал объекта , не участвующий в формированиях ГО в направлении, перпендикулярном направлению распространения ОХВ на 400 метров, используя в качестве простейших средств защиты влажные повязки. Срок выполнения - немедленно но получении сигнала об аварии.

2. Формированиям ГО объекта:

ü произвести немедленную герметизацию объекта;

ü со стороны движения облака организовать водяную преграду, используя систему пожаротушения;

ü обеспечить немедленную выдачу средств индивидуальной защиты участникам ликвидации аварии;

ü руководству формирований и свободным сменам находится на 4-м и 5-м этажах объекта.

36. Способи захисту населення під час надзвичайних ситуацій та їх характеристика.

Для защиты населения и персонала предприятий предусматриваются следующие мероприятия:

1. Своевременное оповещение об угрозе ЧС или ее возникновения.

2. Использование средств индивидуальной защиты промышленного или самостоятельного изготовления ..

3. Эвакуация и рассредоточение населения из опасных зон в безопасные районы.

4. Укрытие населения в домах или защитных сооружениях.

5. Введение режимов радиационной защиты на зараженных территориях до начала эвакуации.

6. Медицинская защита населения.

Для организации оповещения при ЧС применяется система оповещения «Сирена»

Средства индивидуальной защиты предназначены для защиты органов дыхания и кожных покровов человека и делятся на следующие группы:

а) средства защиты органов дыхания;

б) средства защиты кожи;

в) медицинские средства защиты.

37. Організація оповіщення населення про надзвичайну ситуацію.

Для организации оповещения при ЧС применяется система оповещения «Сирена», в которую входят:

а) передача сигнала «Внимание всем!» с помощью сирен и гудков транс-порта. Каждую среду в 9:35 утром проводится плановая проверка систем оповещения (в США-каждый первый понедельник в 10: 00 утра.

б) городская радиотрансляционная сеть;

в) стационарные громкоговорящие установки на осветительных опорах и администрирования-Административное сооружениях;

г) передвижные громкоговорящие установки на специальных автомобилях.

д) радио и телевидения;

е) телефонная связь.

ж) посильные.

38. Захисні споруди цивільної оборони,їх види та призначення. Внутрішнє обладнання

Сховищами називають захисні споруди герметичного типу, які забезпечують колективний захист від дії вражаючих факторів сучасної зброї, від впливу високих температур і продуктів горіння при пожежах, від ОР і СДОР, від радіоактивних речовин і біологічних засобів. Вони повинні забезпечувати надійне укриття людей щонайменше протягом двох діб. Захист людей від впливу ударної хвилі забезпечується міцними загороджувальними конструкціями і установкою противибухових пристроїв у системі вентиляції; захист від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів досягається шляхом оснащення системи фільтровентиляції спеціальним устаткуванням (протипиловими фільтрами, фільтрами - поглиначами).

Сховища класифікуються: по захисних властивостях, місткості (сумі місця для сидіння та лежання), за місцем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, термінами будівництва.

За ступенем захисту ударної хвилі й у залежності від коефіцієнтів захисту (К_зах) від γ- і нейтронного випромінювання їх поділяють на 4 класи.

Сховища 1-го класу розраховані на надлишковий тиск у фронті ударної хвилі не менше 5 кгс/см² (500 кПа) і мають К_зах не менше 5000; сховища 2-го класу повинні витримувати надлишковий тиск не менше 3 кгс/см²(300 кПа) і послаблювати зовнішні γ- і нейтронне випромінювання не менше, ніж в 3000 разів; сховища 3-го класу розраховані на надлишковий тиск не менше 2 кгс/см² (200 кПа) і К_зах 2000; сховища 4-го класу розраховані на надлишковий тиск не менше 1 кгс/см² (100 кПа) і мають К_зах = 1000.

За місткістю сховища можуть будуватися на 150, 300, 600, 900, 1200, 1500, 1800, 2100, 2500, 300 чоловік і більше.

Будівництво сховищ меншої місткості допускається у виняткових випадках при малій кількості працюючих. На підприємствах, в установах і організаціях, які мають чисельність працюючої зміни 50 чол. і менше, можуть будуватися сховища, що забезпечують колективний захист групи людей.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані і окремі. Вбудовані створюються в підвальних поверхах і заглиблених приміщеннях виробничих та допоміжних промислових підприємств, громадських і житлових будівель. Однак можуть створюватися і сховища, вбудовані в перші поверхи будівель і споруд. Окремі сховища будуються тільки в тих випадках, коли нема можливості мати вбудовані, наприклад, на об‘єктах, які не ведуть нового будівництва.

Для забезпечення фільтровентиляційним обладнанням сховища можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення або зі спрощеним обладнанням з підручних матеріалів.

За часом будівництва сховища бувають: збудовані завчасно в мирний час і такі, що будуються швидко при загрозі нападу.

Щоб дотримати високий ступінь захисту сховища, на його входах треба обов'язково ставити надійні захисно-герметичні двері, розраховані на сприйняття таких же самих навантажень, як і основні конструкції сховища. Внутрішнє обладнання ШБС включає заходи подачі повітря, піщані і тканинні (фільтри, бачки для води, ємності для фекалій і викидів, засоби захисту повітрозабірпих і витяжних отворів, прилади освітлення, а також нари або лави для розміщення людей.

Як засоби подачі повітря використовують різні вентилятори, в тому числі вентиляторні установки з велосипедним приводом і установки з міхмішками (ковальський міх).

Для очищення повітря від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів можна використовувати гравійно-піщані або шлакові фільтри, а для очищення від пилутканинні.

Захист повітрозабірних і витяжних каналів від проникання ударної хвилі здійснюється за допомогою малогабаритних захисних секцій МСУ-М, дерев'яних і металевих дефлекторів (типу ДЗУ або ЗУ).

Для зберігання запасів води використовуються бачки, бочки та інші ємності, які можуть бути внесені у сховище. Санвузол обладнується в спеціальному приміщенні, відмежованому від людей. Нари і лави обладнуються з щитів і стояків.

Для освітлення можуть використовуватися батарейні або акумуляторні ліхтарі і лампи з розрахунку не менше одного світильника на 50 чоловік. Як аварійне освітлення можна використовувати свічки.

По своему назначению и защитные свойства защитные сооружения делятся на убежища и противорадиационные укрытия.

Хранилища - сооружение, предназначенные для защиты людей от оружия массового поражения.

В городах хранилища строятся, как правило, двойного назначения. Они используются в мирное время для нужд народного хозяйства, а в военное - для укрытия людей. Для полного обеспечения населения городов защитными сооружениями с возникновением угрозы нападения противника строятся быстровозводимых хранилища, по своим характеристикам почти не уступают хранилищам, построенным заблаговременно. Хранилища классифицируются по защитным свойствам, по вместимости, по месту расположения, за обеспечением фильтровентиляционный оборудованием, по времени защиты.

Противорадиационные укрытия - защитные сооружения, обеспечивающие защиту людей, укриваються в них, от заражения радиоактивными веществами и от радиоактивного облучения в зонах радиационного заражения местности.

39. Навести характеристику понять «евакуація» і «розосередження», «комбінований спосіб евакуації». Евакуаційні органи, їх види та призначення. Порядок дій населення при об’яві про евакуацію.

Рассредоточение - организованное вывода (вывоз) и размещение в ближнюю загородную зону работников и служащих предприятий, организаций, продолжающих работу в городах и важных объектах, расположенных вне этих городами.

Эвакуация - организованный вывоз (вывод) рабочих и служащих предприятий, организаций и учреждений, прекращают или перенаправляют свою деятельность в загородную зону, а также нетрудоспособного и незанятого в производстве населения из зон возможных сильных разрушений городов и важных объектов, расположенных вне этих городами.

Комбинированный способ эвакуации - массовое выведение населения из городов пешим порядком, сочетающегося с вывозом некоторых категорий населения всеми видами имеющегося транспорта.

Транспортное обеспечение включает организацию и проведение вывоза другого населения в районы эвакуации материальных ценностей; перевозок ро-бочих изменений из района рассредоточения в город на предприятия и обратно в заго-скую зону.

Материальное обеспечение - обеспечение рассредоточенного и эвакуационный-ованого населения продовольствием и предметами 1й необходимости.

Медицинское обеспечение - предполагается осуществлять через существующую сеть больничных поликлиник и медпунктов сельской местности, расширяются за счет выведенных городских лечебных учреждений.

Инженерное обеспечение - обеспечение содержания и ремонта дорог, мостов и дорожных сооружений, оборудования пунктов посадки и высадки, колонных путей на пешеходных маршрутах, устройство пешеходных переходов; оборудование укрытий для населения на путях эвакуации.

Эвакуационные органы - подразделения управления процессом эвакуации, которые назначаются распоряжением руководителя соответствующего органа исполнительной власти (объекта) для планирования, подготовки, организации и проведения эвакуации населения, а также для приема и размещения эвакуированного населения.

Для планирования, подготовки и проведения эвакуации, прием и размещение аселення создаются эвакуационные комиссии, сборные эвакуационные пункты, промежуточные пункты эвакуации и приемные эвакуационные пункты.

Эвакуационные органы осуществляют планирование эвакуации, подготовку населения к эвакуационных мероприятий, подготовку подчиненных эвакуационных органов к выполнению заданий, контроль за подготовкой и распределением всех видов транспортных средств для обеспечения эвакуационных перевозок, определения станций, Портов для посадки (высадки) населения, определение маршрутов движения населения пешком, практическое проведение эвакуации, прием эвакуированного населения и ведения его учета по объектам, а также контроль за размещением и жизнеобеспечением.

Сирены и прерывистые гудки других сигнальных средств означают сигнал гражданской обороны "ВНИМАНИЕ ВСЕМ!".

Услышав такой сигнал, немедленно включите громкоговоритель, радиоприемник или телевизор и слушайте сообщения управления (отдела, штаба ГО) по вопросам чрезвычайных ситуаций и гражданской защиты населения области (города областного подчинения или сельского района).

На каждый случай чрезвычайных ситуаций управлением (отделом, штабом ГО) по вопросам чрезвычайных ситуаций и гражданской защиты населения области (города областного подчинения или сельского района) готовятся приблизительные варианты сообщений, которые затем, с учетом конкретных событий, корректируются.

Информация передается в течение 5 минут после подачи звуковых сигналов (сирены, гудки и т.д.).

Выслушав это сообщение управления (отдела, штаба ГО) по вопросам ЧС и ЦЗН, каждый должен действовать без паники и суеты в соответствии с полученными указаниями.

Получив сообщение о начале эвакуации, необходимо принять документ, деньги, вещи и продукты и в определенное время прибыть на сборный эвакуационных пункт, где население регистрируют, группируют и ведут к пункту посадки.

40. Протигази:

а) фільтруючі цивільні, захищають від НХР при концентраціях С≤150 ГДК. До них належать:

-дитячі протигази моделі ПДФ – 7_д,_ш, засоби захисту дітей СЗД-1,5, камери захисні дитячі КЗД-6.

- протигази для дорослих ГП-7, ГП-9, ГП-10, МП-5у, М-98 та вітчизня-ні УЗС-ВК-220.

Примітка: протигази ГП-7 у звичайній комплектації не захищають від оксиду вуглецю та аміаку. У поєднанні з додатковим патроном ДПГ-1 захист забезпечується.

б) фільтруючі промислові, захищають від НХР при концентраціях С≤750 ГДК. До них належать, наприклад, протигази УЗС-ВК-600.

в) шлангові , наприклад, моделі:

- ПШ -1 (8метрів шлангу);

- ПШ -2 (40 або 20 метрів шлангу).

г) ізолюючі (застосовуються при будь-яких концентраціях). До них на-лежать, наприклад, протигази ІП - 4, ІП-46, Р-34, Р-35, «Postauer», шахтні саморятувальники моделі ШСМ-30 тощо.

41. Респіратори, їх види та призначення. Найпростіші й підручні засоби. Медичні спсоби захисту.

Респіратори:

а) протипилові:

Моделі ШБ-1 «Лепесток», «Росток» - 1,2,3», «Пульс» призначені для захисту органів подиху від пилу, включаючи, радіоактивну, а при просоченні фільтрових елементів наступними розчинами й від малих концентрацій НХР:

- для захисту від аміаку: на 1 склянку води додати 0,5...1 чайну ложку лимонної, борної або оцтової кислоти;

- для захисту від хлору: 1 склянку води додати 1-2 чайні ложки харчо-вої соди.

Примітка: в крайньому разі, коли немає цих розчинів, змочити засоби захисту мінеральною водою.

б) протигазові: призначені для захисту від пилу, включаючи радіоак-тивний, і від деяких НХР при концентраціях до С≤15 ГДК. Наприклад, моде-лі РУ-60М-А, РПГ-67-В, «Тополь – КД».

Респіратори захищають:

-серія А (червоний колір фільтруючої коробки) - від парів органічних речовин (бензин, гас, дизельне пальне, розчинники тощо),від хлору, хлорорганічних і фосфорорганічних речовин;

- серія B (жовтий колір) - від кислих газів, від ядохімікатів;

- серія Г (чорний колір) - від парів ртуті та її спорлук;

- серія КД (сірий колір) - від аміаку і сірководню.

Примітка: респіратори не захищають від окису вуглецю!

До найпростіших належать - протипилові тканинні маски й ватно-мар-леві пов'язки, виготовлені в домашніх умовах з підручних матеріалів.

Медичні засоби захисту: аптечки цивільної оборони АІ-1, АІ-2, «Негайна допомога»; індивідуальні протихімічні пакети ІПП-8 та ІПП-3д.

42. Засоби захисту шкіри:

1) Засоби, що фільтрують: захисний фільтруючий одяг ЗФО-58; вій-ськовий захисний одяг ФЗК-2Б.

2) Засоби, що ізолюють: загальновійськовий захисний комплект ОЗК, легкий захисний костюм Л-1, костюм для захисту від гарячої та холод-ної води «АКВА-Т»; костюми для пожежників «Універсал», «Індекс»,; про-тихімічні костюми «Рятувальник», «Захисник», «Ікар», «VAUTEX-SL».

3) Найпростіші й підручні засоби. До найпростіших належить так званий імпрегнований одяг. Звичайний одяг (куртка, брюки, светр) замочує-ться в розчині: на 2...3л води при температурі t⁰ ≥ +70 C⁰ додається 1 пачка прального порошку і 1 півлітрова пляшка рослинної олії.

4) Медичні засоби захисту: аптечки цивільної оборони АІ-1, АІ-2, «Негайна допомога»; індивідуальні протихімічні пакети ІПП-8 та ІПП-3д.

43. Завдання Цивільної оборони. Сили цивільного захисту України.

Завдання й сили цивільного захисту України

До завдань цивільної оборони належать:

1) Попередження й запобігання техногенних НС і зменшення можли-вого матеріального збитку від природних НС.

2) Своєчасне оповіщення населення про НС, постійне й об'єктивне ін-формування його про обстановку, що склалася.

3) Захист населення в зонах стихійних лих і техногенних катастроф.

4) Організація і проведення рятувальних й інших невідкладних робіт (РтаІНР) у зонах НС.

5) Організація життєзабезпечення населення в зонах НС.

6) Створення систем оповіщення і керування, прогнозування і зв'язку, контролю і спостереження за обстановкою, що склалася.

7) Підготовка й перепідготовка керівного складу, навчання населення правилам і способам захисту в надзвичайних ситуаціях.

Для оповіщення й своєчасного реагування на НС в Україні створена Єдина державна система попередження і реагування на НС (ЕДСПІРНС).

Вона побудована на 4-х рівнях:

- державному;

- регіональному ( обласні Головні Управління з НС, цивільного захисту населення і питань захисту від наслідків чорнобильської катастрофи);

- місцевому (міські Управління з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення);

- об'єктовому (об'єктові Постійні комісії з надзвичайних ситуацій).

Ця система містить у собі наступні органи:

- координуючі;

- постійні;

- органи повсякденного керування.

Департамент управління рятувальними силами містить у своєму підпо-рядкуванні Центральний аварійно-рятувальний загін (м. Київ), Зведений ря-тувальний загін (м. Полтава), Спеціальний рятувальний загін (м. Ромни) та інші зведені рятувальні загони. Крім цього, маються ще 23 аварійно-ряту-вальних загони спецпризначення у регіонах України, що підпорядковані Головним управлінням МНС України в регіонах.

До участі в рятувальних роботах залучаються:

- міліція;

- пожежні частини;

- воєнізовані гірничо-рятувальні частини (ВГРЧ);

- газорятувальні служби;

- гірно-рятувальні загони ( у Карпатах та у Криму;

- мобільні госпіталі «Медицини катастроф»

3. Невоєнізовані формування з робітників, службовців, студентів:

- загального призначення;

- формування служб.

44. Рятувальні та інші невідкладні роботи. Їх склад та цілі

До рятувальних робіт належать:

1) розвідка маршрутів висування сил ЦО і ділянок проведення робіт;

2) локалізація гасіння пожеж на маршрутах руху і ділянках проведення робіт;

3) розшукування потерпілих на місцевості;

4) розбирання завалів і розчищення під'їзних шляхів;

5) витягування постраждалих з-під завалів, із загазованих і задимлених будинків приміщень;

6) надання постраждалим невідкладної медичної допомоги і евакуація їх у лікарні та шпиталі;

7) евакуація і розосередження населення з небезпечних зон у безпечні райони;

8) підвезення потерпілим продуктів, води, медикаментів, наметів і ковдр;

9) підвезення матеріальних і технічних засобів, необхідних для проведення рятувальних робіт;

8) розшукування, упізнання і поховання загиблих людей;

9) розшукування і поховання загиблих тварин;

10) забезпечення громадського порядку в зонах НС.

До невідкладних аварійно- відбудовних робіт належать:

1) виявлення й знешкодження боєприпасів, що не розірвалися, і інших

небезпечних об'єктів;

2) локалізація й усунення аварій, що перешкоджають проведенню рятувальних робіт;

3) зміцнення або обвалення конструкцій, що загрожують обвалюванням або перешкоджають проведенню рятувальних робіт;

4) тимчасове відновлення систем життєзабезпечення, необхідних для проведення рятувальних робіт.

45. Машини й механізми, застосовувані при проведенні рятувальних робіт.

Машини й механізми застосовують залежно від виду проведених робіт і підрозділяють на наступні групи:

Машини й механізми для розроблення й розчищення завалів, підніманну, переміщення й транспортування вантажів: екскаватори, трактори, бульдозери, автомобільні крани, причепи, лебідки, блоки, поліспасти, домкрати.

Екскаваторизастосовують для розбирання завалів, навантаження уламків на самоскиди й інший транспорт, розкриття завалених сховищ і укриттів, для розкриття підземних комунікацій.

Бульдозери- для розбирання завалів і обладнання проїздів, для розчищенні люків аварійних виходів сховищ і виконання різних видів земляних робіт.

Трактори – для витягування елементів конструкцій різної довжини при розбиранні завалів, обвалювання окремих елементів будинків, що загрожують обвалюванням.

Автомобільні крани – для піднімання і витягування великорозмірних важких уламків при розчищенні завалених входів у сховища, укриття і аварійних виходів з них.

Пневматичний інструмент є комплектом компресорної станції, до якого входять бурильні і відбійні молотки.

Бурильні молотки(ручні перфоратори) використовуються для буравлення отворів у кам'яних, цегельних і бетонних стінах і перекриттях завалених сховищ з метою подавання в них повітря для постраждалих.

Відбійні молоткизастосовують для розбирання цегляного, бутового мурування, бетонних стін з метою подавання повітря, виведення людей, які укриваються, із завалених сховищ, а також дроблення великих брил.

Устаткування для різання металів. Металеві елементи великого розміру, які важко витягати із завалів, можна розрізати на частині. Для цього використовують бензо-і гасорізи.

Механізми для відкачування води. До них належать насоси й мотопомпи, які застосовуються для відкачування води при затопленні сховищ та інших заглиблених приміщень і для подавання води при гасінні пожеж.

46. Склад та призначення зведенної команди механізації робіт (ЗвК).

Важливе значення має підготовка загонів забезпечення руху. Вони створюються по одному на кожен маршрут введення сил у во­гнища ураження і, крім того, один-два резервних у залежності від кількості маршрутів та їх складності і на випадок повторних над­звичайних ситуацій.

До складу загону звичайно включаються механізовані й інже­нерні підрозділи військових частин і формування ЦО, оснащені за­собами механізації робіт з прокладання колонних шляхів і по ула­штуванню проїздів у вогнищах ураження, локалізації і гасінню по­жеж, обладнанню тимчасових переправ, знезаражуванню (дезакти­вації і дегазації) ділянок маршрутів і виконанню інших робіт для забезпечення швидкого й безпечного введення основних сил ЦО у вогнища ураження.

При відсутності військових частин ЦО загони забезпечення руху створюються з формувань загального призначення, посиле­них формуваннями служб (спеціальними формуваннями). Основу загонів забезпечення руху в цьому випадку становлять зведені заго­ни (команди) механізації робіт.

47. Послідовність вироблення рішення командиром зведенної команди під час проведення РтаІНР. Зміст наказу командира на марш та проведення РтаІНР.

7.2. Зміст і послідовність роботи командира формування по організації і проведенню РІНР у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу

Невоєнізоване формування ЦО являє собою групу людей, яка не входить до складу Збройних Сил, укомплектовану згідно зі штатом, оснащену спеціальною технікою і майном і призначену для виконання певних завдань. Формування створюються в мир­ний час за територіально-виробничим принципом і становлять ос­нову сил ЦО. Комплектування формувань здійснюється з числа робітників, службовців, сільських жителів, студентів, учнів та іншо­го працездатного населення.

За підпорядкованістю формування підрозділяються на тери­торіальні й об'єктові: ті й інші у свою чергу складаються з форму­вань загального призначення і формувань служб ЦО (спеціальних формувань).

У мирний час формування використовуються для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, ве­ликих аварій і катастроф. У воєнний час формування будуть прово­дити РІНР у вогнищах ураження. Частина територіальних і об'єкто- вих формувань і в мирний час перебуває в підвищеній готовності. Укомплектування цих формувань особовим складом, оснащення технікою, автотранспортом і забезпечення майном здійснюється з таким розрахунком, щоб відрив (у разі потреби) людей і техніки від виробництва не призвів до порушення виробничої діяльності ОНГ.

7.2.1. Обов'язки командира формування

по підтримці свого підрозділу в потрібній готовності

Командир формування є прямим начальником усього о. с. формування і несе відповідальність за спеціальну і морально-пси­хологічну підготовку підлеглих, їхню дисципліну, підтримку в постійній готовності до своєчасного виконання завдань, за збере­женість техніки, транспорту і майна, безперебійне забезпечення і поповнення формування паливно-мастильними матеріалами, про­довольством та іншими видами постачання.

Командир формування зобов'язаний:

• знати структуру формування, його завдання і можливості, порядок комплектування особовим складом, автотранс­портом, технікою й усіма видами майна;

• знати рівень підготовки, моральні і ділові якості підлег­лих, а також рівень підготовки кожного підрозділу форму­вання;

• постійно удосконалювати свої знання з ЦО, організовува­ти і проводити заняття з о. с. формування з загальної і спеціальної підготовки;

• підтримувати постійну готовність о. с. до виконання май­бутніх завдань і високу злагодженість формування;

• керувати роботою формування в надзвичайних ситуаціях і вміти налагоджувати взаємодію з іншими формуваннями;

• домагатися виконання поставлених завдань, виявляти іні­ціативу й у разі потреби приймати рішення відповідно до обстановки, не очікуючи вказівок старших начальників;

• здійснювати контроль за правильним використанням, зміс­том і заощадженням майна та спеціальної техніки, періодич­но особисто перевіряти їх справність і працездатність;

• дбати про забезпечення о. с. формування засобами захис­ту, стежити за дотриманням заходів безпеки при здійс­ненні маршів і проведенні робіт;

• вчасно вживати заходів щодо захисту о. с. від уражаючих факторів;

• постійно мати відомості про обліковий склад формування, наявність і стан техніки, пального й інших матеріальних засобів;

• організовувати матеріальне і технічне забезпечення фор­мування;

⁵ заохочувати розумні й ініціативні дії підлеглих.

На допомогу командиру формування призначаються заступ­ники і може створюватися штаб, який є органом управління.

Командир формування і його заступники зобов'язані знати можливі ділянки (об'єкти) робіт і маршрути руху до них; характер забудови району і можливих ділянок (об'єктів) робіт; місця перебу­вання захисних споруд, їхню місткість і технічні характеристики, шляхи підходу до них при руйнуванні будинків і утворенні завалів; виробничі особливості свого підприємства (чи ОГ, на якому потрібно виконувати роботи), характер можливих РІНР; місця зберігання СДОР; розташування комунально-енергетичних мереж і споруд на ділянці (об'єкті) робіт та прилеглої території.

Начальник штабу формування підкоряється командиру і відповідає за організацію і підтримку управління формуванням на належному рівні, за підготовку штабу і підлеглого йому особового складу, їх готовність до виконання завдань, за стан обліку о. с. і техніки усього формування.

Постійна висока готовність формування досягається якісною підготовкою о. с. до виконання майбутніх завдань; укомплекто­ваністю людьми; оснащенням технікою й автотранспортом; забез­печеністю 313 та іншими матеріальними засобами; утриманням у справному стані і вмілому застосуванні техніки; високою виуч­кою штабу, командно-керівницького і рядового складів формуван­ня і твердим знанням ними особливостей ділянок (об'єктів) робіт; постійним і грамотним керуванням; наявністю необхідних запасів матеріальних засобів і своєчасним їх поповненням.

На основі вказівок вищестоящих начальників командир фор­мування і його штаб розробляють план приведення формування в готовність. У плані визначається:

• порядок оповіщення формування в робочий і неробочий час;

• місце і час збору особового складу, місце та терміни видачі йому табельного майна й інших матеріальних засобів:

• порядок висування і термін прибуття в район збору (розта­шування) чи проведення робіт;

• порядок управління формуванням у періоди збору, приве­дення його в готовність і висування в район зосередження чи район робіт;

• організація комендантської служби;

• порядок матеріального і технічного.обслуговування.

Місце збору формування звичайно встановлюється на тери­торіїОГ. Район збору формувань призначається, як правило, на шляху висування в заміську зону чи до району майбутніх робіт. У район збору формування прибувають у повній готовності до ви­конання завдань, маючи потрібну техніку, автотранспорт, прила­ди, 313, інструмент та інші засоби матеріального забезпечення. Час, затрачуваний на зосередження в районі збору, включається у вста­новлений термін готовності.

Управління формуванням полягає в цілеспрямованій діяль­ності командира і його штабу по підтримці необхідної готовності формування до дій і в керівництві ним.

Порядок роботи командира і штабу залежить від умов обста­новки, характеру завдань, поставлених старшим начальником, і на­явності часу. Отримавши завдання, командир формування з'ясовує його для себе, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає наказ, організовує взаємодію, забезпечення й управління.

Після збору і приведення в готовність формування розташо­вується в населених пунктах чи на місцевості, що має природні ук­риття і забезпечує швидке висування в потрібному напрямку.

При зайнятті району розташування командир формування віддає наказ, у якому чітко обумовлює: короткі висновки з оцінки обстановки, завдання формування, порядок розміщення підлеглих підрозділів та інженерного устаткування району, місця збору, поря­док виходу формування і шикування його для висування, маршрути руху, сигнали оповіщення і порядок дій по них. У наказі також відбиваються завдання сусідів, задум дій, місце розташування ме­дичного пункту, припустимі дози радіоактивного опромінення осо­бового складу, час готовності до руху, своє місце і місця заступ­ників.

У районі розташування командир формування встановлює порядок, що забезпечує швидке оповіщення і збір підрозділів у при­ значених місцях, виставляє пости спостереження, організовує ко­мендантську службу і роботи з інженерного обладнання району. При організації комендантської служби визначає склад наряду, час і місце несення служби, порядок підтримання зв'язку. Комен­дантські пости здійснюють спостереження за районом розташуван­ня і його охорону, стежать за дотриманням о. с, формування вста­новленого порядку і заходів світломаскування.

Інженерне обладнання району розташування полягає в будівництві ПРУ і пристосуванні існуючих споруд для укриття особового складу, будівництві захисних споруд для пунктів уп­равління і медичного пункту з ізолятором і стаціонаром, влашту­ванні укриттів для техніки й автотранспорту, підготовці доріг і ко­лонних шляхів для висування сил і засобів на основні маршрути, обладнанні й устаткуванні пунктів водопостачання.

Основним засобом, що забезпечує управління, є зв'язок, за організацію і підтримку якого несе відповідальність начальник штабу формування. Для зв'язку застосовуються радіо, проводові, рухомі і сигнальні засоби.

7.2.2. Зміст і послідовність роботи командира формування в ході ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф (СЛАК)

При ліквідації наслідків СЛАК проводяться такі заходи:

• оповіщення формувань ОГ і населення про загрозливі наслідки стихійного лиха (аварії, катастрофи);

• ведення розвідки з метою встановлення ступеня й обсягу руйнувань, визначення розмірів зон пожеж, зараження, можливого затоплення і виявлення інших даних;

• встановлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосе­редньо загрожує небезпека від наслідків СЛАК;

• визначення складу, чисельності сил і засобів, які залуча­ються до робіт;

• організація управління силами і засобами в районі лиха (аварії, катастрофи);

• організація виведення (вивезення) населення в безпечні місця і його розміщення;

• надання медичної допомоги ураженим і евакуація їх у ліку­вальні установи, недопущення масових інфекційних захво­рювань, проведення медичного контролю за забезпеченням

населення доброякісною водою і харчуванням, проведення санітарно-гігієнічних заходів;

• організація комендантської служби і підтримка громадсь­кого порядку в районах СЛАК і прилягаючих районах;

• організація транспортного, матеріального, технічного і дорожнього забезпечення.

Командир формування і його штаб повинні заздалегідь вив­чити і знати можливі ділянки (об'єкти) робіт у випадку виникнен­ня стихійного лиха, сигнали і способи оповіщення про загрозу ви­никнення лих та інші дані, необхідні для організації і проведення робіт.

На основі даних розвідки командиром (штабом) формування складається план, у якому відбиваються завдання формування на період робіт і порядок їх виконання.

Висування формування до ділянок (об'єктів) робіт вироб­ляється на штатних транспортних засобах (якщо є можливість, мо­жуть залучатися ще й додаткові) безпосередньо з району збору формування після приведення його в готовність. Завдання форму­ванню ставляться на місці проведення робіт.

Після прибуття на ділянку (об'єкт) робіт командир форму­вання отримує завдання, на підставі якого приймає рішення на ви­конання всіх заходів і доводить його до підлеглих; у рішенні визна­чає замисес дій, а саме: який обсяг за видами робіт необхідно вико­нати; ділянку (об'єкт) зосередження основних зусиль; розподіл сил і засобів; ділянки (об'єкти) робіт, завдання і порядок висування до місць робіт; порядок взаємодії; порядок порятунку і евакуації насе­лення, місця його розміщення після виведення (вивезення) з району лиха; заходи безпеки при проведенні робіт; час початку робіт і по­рядок зміни; пункт збору після виконання завдання; заходи щодо організації управління і забезпечення.

Командир і штаб формування організовують: розвідку; ко­мендантську службу; витягування людей з-під завалів, палаючих і загазованих будинків та споруд; надання постраждалим першої ме­дичної допомоги й евакуацію їх на медичні пункти чи в лікувальні установи; збір і виведення (вивезення) населення з району лиха (аварії, катастрофи) і зони зараження СДОР. Крім того, вони ор­ганізовують і проводять необхідні санітарно-гігієнічні і проти­епідемічні заходи, постачання населення водою, продуктами хар­чування і предметами першої необхідності; організовують охорону матеріальних цінностей.

Роботи, пов'язані з порятунком людей, проводяться безупин­но до повного їх завершення. У ході робіт командир і штаб форму­вання контролюють виконання поставлених і ставлять додаткові завдання. При необхідності організовують маневр силами і засоба­ми, зосереджуючи їх зусилля на досягнення найбільшого успіху в порятунку людей.

7.2.3. Зміст і послідовність роботи командира формування у вогнищах ураження у воєнний час

Своєчасна організація і швидке проведення РІНР по ліквідації наслідків нападу супротивника є найважливішим завдан­ням командирів і штабів формувань.

Для успішного виконання цього завдання командири форму­вань повинні вивчити особливості і характеристику можливих діля­нок (об'єктів) робіт; знати райони розташування формувань, стан доріг і намічуваних маршрутів руху до ділянок (об'єктів) робіт; за­безпечити свої підрозділи схемами чи великомасштабними картами передбачуваних ділянок (об'єктів) робіт з нанесеними на них захи­сними спорудами й іншими об'єктами, які мають значення для про­ведення робіт; розробити план приведення формування в готовність.

Завдання на дії у вогнищі ураження командир формування одержує від старшого начальника або через його штаб; осмислив­ши це і прийнявши рішення, ставить завдання підлеглим підроз­ділам і організовує їх висування у вогнище ураження.

Штаб формування забезпечує доведення завдань до вико­навців, організовує розвідку маршрутів і ділянок (об'єктів) робіт, управління і зв'язок, здійснює контроль за виконанням поставле­них завдань.

Зони радіоактивного, хімічного і біологічного зараження об­ходяться чи долаються за напрямками, що забезпечують наймен­ший ступінь опромінення (зараження) особового складу. Якщо дозволяє обстановка, зони небезпечного РЗ долаються після спаду рівнів радіації.

При підході формування до вогнища ураження командир на підставі даних розвідки й особистого спостереження уточнює за­вдання формуванню; визначає найбільш доцільні прийоми і способи їх виконання, порядок використання машин та інших засобів ме­ханізації, місця їхнього розгортання, а також порядок використання засобів захисту; визначає шляхи і порядок виходу о. с. і техніки до місць робіт та вживає заходів щодо забезпечення їх своєчасного просування.

Розвідка на ділянці (об'єкті) робіт формування визначає рівні РЗ, відшукує входи й аварійні виходи захисних споруд, встановлює характер руйнування останніх і стан людей, що знаходяться в них, місця і характер аварій на комунально-енергетичних і техно­логічних мережах.

У першу чергу проводяться роботи з улаштування проїздів і проходів до захисних споруд, пошкоджених і зруйнованих бу­динків, де можуть бути потерпілі, а також до місць аварій, без лік­відації яких ускладнене або навіть неможливе проведення Р1НР.

Командири формувань, перебуваючи на ділянках (об'єктах) робіт, визначають способи витягування потерпілих з-під завалів і порядок транспортування їх на медичні пункти, здійснюють керівництво діями о. с. при виконанні інших невідкладних робіт.

Особлива увага повинна бути приділена організації захисту о. с. і техніки від вражаючих факторів ЗМУ. З цією метою коман­дир формування встановлює і доводить до відома підлеглих:

• порядок ведення радіаційної, хімічної і біологічної розві­док;

• сигнали оповіщення про безпосередню загрозу нападу су­противника, про радіоактивні, хімічні і біологічні зара­ження і порядок дій по них;

• обсяг і терміни інженерного обладнання району розташу­вання;

• порядок проведення дозиметричного, хімічного і бак­теріологічного контролю;

• заходи безпеки при діях у зонах руйнувань, пожеж, катаст­рофічного затоплення і заражень;

• які сили і засоби виділяються для ліквідації наслідків засто­сування супротивником ЗМУ і порядок їх використання;

• місце і час проведення спеціальної обробки.

Дії формування у вогнищі комбінованого ураження організо­вуються з урахуванням наявності пожеж, руйнувань, радіоактивно­го, хімічного і біологічного заражень. До встановлення виду засто­сованих біологічних засобів усі заходи організовуються в режимі захисту від особливо небезпечних інфекційних хвороб. При наяв­ності СДОР формування забезпечуються ізолюючими протигазами чи відповідними даному типу отруйної речовини промисловими протигазами. У залежності від характеру вогнища комбінованого ураження, головні зусилля розвідувальних підрозділів направля­ються на встановлення типу (групи), концентрації і напрямку по­ширення хмари парів ОР чи СДОР, способів застосування і вста­новлення виду збудника інфекційних хвороб, меж зон хімічного і біологічного зараження.

При проведенні РІНР у ВЯУ командир формування організо­вує дозиметричний контроль, який передбачає визначення доз оп­ромінення особового складу, характеру і ступеня небезпеки заражен­ня техніки, води, продовольства та інших матеріальних засобів РР.

Час перебування о. с. на місцевості, зараженій РР, визначається командиром формування з урахуванням доз зовнішнього опромінен­ня, які не призводять до зниження працездатності (такими є: при од­нократному опроміненні протягом перших чотирьох діб — 50 рад, при багаторазовому опроміненні протягом перших 10-30 діб — 100 рад, протягом трьох місяців — 200 рад). Цей час може бути об­межений припустимим часом перебування людей у 313 з урахуван­ням метеорологічних умов (в основному температури повітря).

Визначення доз опромінення о. с. формування проводиться груповим та індивідуальним методами. Облік доз покладений на командирів формувань. Дані про сумарну дозу опромінення о. с. подаються у вищестоящі штаби ЦО.

Контроль за зараженням особового складу, продовольства, води, техніки й інших матеріальних засобів радіоактивними, отруй­ними речовинами і біологічними засобами організовується з метою визначення необхідності проведення спеціальної обробки форму­вань, можливості використання продовольства, води й інших ма­теріальних засобів і перевірки повноти проведення знезаражування.