![]() КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Смотреть в вопрос 47.50. Правила техніки безпеки при проведенні РтаІНР. Перед проведенням РІНР командири формувань зобов'язані роз'яснити о. с. характерні особливості майбутніх дій, ознайомити його з порядком проведення робіт і правилами безпеки та суворо стежити за їх дотриманням усіма підлеглими. Конкретні заходи безпеки на ділянці (об'єкті) робіт вказуються о. с. одночасно з постановкою завдань. У ході рятувальних робіт пересування машин, евакуація уражених і населення організовуються по розвіданих шляхах. Небезпечні місця відгороджуються, біля них виставляються добре видиміпопереджувальні знаки чи регулювальники. Забороняється проводити роботи поблизу будинків, що загрожують обвалом. Для забезпечення безпеки проведення робіт на місцевості, зараженій РР, необхідно дотримувати встановлений режим, що регламентує максимально припустимий час перебування на цій території, з урахуванням часу перебування в дорозі з районів розташування у вогнище ураження і назад. Контроль за величиною отриманої о. с. дози здійснюється за допомогою індивідуальних дозиметрів. Зниження вражаючої дози може бути досягнуто проведенням комплексу заходів, основними з яких є: • змінність роботи і суворе дотримання встановленої для кожної зміни тривалості перебування на зараженій місцевості; • забезпечення необхідних захисних властивостей споруд для відпочинку в районах розташування; • використання ізолюючого одягу і 313; • дотримання правил поведінки в зоні РЗ. Тривалість роботи кожної зміни залежить від рівня РЗ місцевості і заданої припустимої дози опромінення. Для укриття о. с. відпочиваючих змін у районах розташування і дій використовуються будинки і споруди, які мають найбільші захисні властивості. З метою зменшення імовірності ураження радіоактивними випромінюваннями у вогнищі ураження о. с. забороняється працювати без рукавиць, пити, курити і вживати їжу на відкритих ділянках зараженої території. При проведенні робіт у 313 шкіри ізолюючого типу слід враховувати такі припустимі терміни перебування людей у них: • при температурі повітря від +24 до +20° С — 40-50 хв.; • при температурі повітря від +19 до +15° Є — 2 год.; • при температурі нижче +15 С — 3 год. і більше. Використання екрануючих комбінезонів, змочених водою, збільшує час постійного перебування в захисному одязі в 2-3 рази. При ліквідації аварій, що відбулися з викидом СДОР, і при знезаражуванні отруйних і агресивних рідин, розлитих з пошкоджених ємкостей і сховищ, до місця аварії слід підходити тільки з навітряної сторони в ізолюючих протигазах і захисному одязі. Будинки і споруди, що загрожують обвалом, обрушуються. Роботи в задимлених і загазованих приміщеннях, у колодязях і колекторах підземних магістралей чи під водою обов'язково виконуються групами в складі 2:3 чол., один із яких призначається старшим. Забороняється визначати наявність газу в підвалах, колекторах за допомогою відкритого вогню. Спуск людей у колодязі, колектори і підвали пошкоджених будинків, не перевірені на загазованість, здійснюється в ізолюючих протигазах з дотриманням заходів страховки. Аварійно-відновлювальні роботи на електричних мережах здійснюються тільки після їх знеструмлення і вживання необхідних заходів відповідно до правил електробезпеки. При гасінні нафтопродуктів і роботі в зонах пожеж (високих температур) о. с. повинний використовувати спеціальні засоби захисту і бути попереджений про встановлені сигнали небезпеки і напрямки виходу; тривалість роботи має становити 10-20 хв. із перервами між входами в зону від однієї до двох годин. При організації рятувальних робіт у зонах затоплення о. с. формування повинен бути підготовлений до робіт на воді, сповіщений про встановлені сигнали небезпеки і знати шляхи відходу у випадку інтенсивного підвищення рівня води. У нічний час і при поганій видимості організується освітлення ділянок (об'єктів) робіт, у небезпечних місцях виставляються ліхтарі з червоним світлом. Особовий склад формувань повинен уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при будь-яких надзвичайних ситуаціях і у будь-якій обстановці. 51. Дезактивація Дезактивація – це механічне видалення радіоактивних часток з поверхні зараженого об'єкта з метою їхнього подальшого поховання. Оцінюється якість дезактивації за шкалою якості за допомогою нас-тупних коефіцієнтів: - коефіцієнт дезактивації – застосовується для невеликих за розмірами об'єктів: КД = АSпоч / АSкін , (6.1) де Asпоч; Asкін – щільність радіоактивного зараження об'єкта до дезактивації і після, виміряна впритул до об'єкта; - коефіцієнт зниження потужності дози – застосовується для великорозмірних об’єктів: КС = РХпоч / РХкін, (6.2) де Рхпоч; Рхкінц - потужність експозиційної дози до дезактивації і після, виміряні поблизу від об'єкта. Розрізняють часткову й повну дезактивації. Ціль часткової дезактивації - зниження щільності забруднення до значення, що гарантує короткочасне безпечне знаходження людей. Ціль повної дезактивації - зниження щільності забруднення для забезпечення необмеженого безпечного знаходження людей. Існують 4 методи дезактивації: 1. Механічний - змивання, змітання, зрізання, пиловідсмоктування. 2. Фізичний: оброблення зараженої поверхні паром або розпеченими газами. 3. Хімічний: оброблення поверхонь поверхнево-активними (ПАР), хімічно-активними речовинами (ХАР) і комплексоутворювачами. 4. Біологічний: використання спеціально виведених бактерій, здатних усмоктувати в себе радіонукліди і шляхом фільтрації видаляємих потім з води.
52. Способи дезактивації техніки, транспорту, будівель, споруд, доріг, місцевості. Технічні засоби дезактивації Дезактивація заражених об’єктів здійснюється різними способами (див. табл.6.1)
|