Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка.

Нормативи бактеріального забруднення і вмісту санітарно-по­казових мікроорганізмів у повітрі закритих при­міщень ще до кінця не розроблені. Вони повинні бути обґрунтовані з урахуванням типу, призначен­ня приміщення і класу чистоти. Особливо важливо проводити санітарно-мікробіологічні дослідження повітря в хірургічних і дитячих відділенях лікарень, операційних, пологових будинках - там, де різні мікроорганізми (патогенні, умовно-патогенні та деякі сапрофіти) можуть викликати внутрішньолікарня-ні інфекції або тяжкі ускладнення після операцій, пологів у людей з низькою опірністю організму. У повітрі лікарняних приміщень, крім звичайних показників, визначають присутність патогенних стафілококів, а також синьогнійної палички та ін­ших грамнегативних умовно-патогенних бактерій, залежно від класу чистоти приміщення:

• особливо чисті (А) - операційні зали для по­логів, асептичні бокси;

• чисті (Б) - процедурні, палати і зали реаніма­ції, дитячі палати, асистентські і фасувальні аптек, приміщення бактеріологічних і клініч­них лабораторій;

• умовно чисті (В) - палати хірургічних відді­лень, коридори, які ведуть до операційних, пологових залів, бокси і палати інфекційних відділень, ординаторські тощо;

• брудні (Г) - коридори і приміщення адміні­стративних будівель, санітарні кімнати, туа­лети, кімнати для брудної білизни та ін.

Деякі санітарно-бактеріологічні показники при дослідженні повітря лікарняних закладів наведені утабл. 28.1.

Для повітря приміщень, які відносять до бруд­них (клас Г), санітарно-мікробіологічні показники не нормуються.

Санітарно-мікробіологічне дослідження повітря включає 4 етапи:

1) відбір проб повітря;

2) обробку, транспортування, концентрацію мі­кроорганізмів;

3) виділення мікробів;

4) ідентифікацію виділених бактерій і вірусів.

Останні два етапи виконуються за допомогою звичайних санітарно-бактеріологічних і вірусоло­гічних методів дослідження. Проби повітря для дослідження необхідно відбирати на рівні дихання людини, яка сидить чи стоїть.

Усі методи відбору повітря можна поділити на седиментаційні і аспіраційні. Седиментаційний -метод Коха - полягає у здатності мікроорганізмів завдяки силі тяжіння і під дією руху повітря (разом з частками пилу і краплями аерозолю) осідати на поверхню поживного середовиша у відкритій чашці Петрі. Аспіраційні методи ґрунтуються на примусо­вому осадженні мікроорганізмів із повітря на поверхню твердого середовища .

Основні показники санітарного стану повітря

1. Загат» мікробне число» -кількість одиниць м/о що утворюють (КУО), в 1 м3 в повітрі

2. Присутність золотистого стафілокока- повітря засівать на жовгеово-солевий агав, де виростають характерні вмоиколоніі грам позитивиих коків, що мають фермент

1 Присутність грибів (дрожеподібних) – це кількість гриби що виростають на середовищ Сабуро за 96 годин інкубації при температурі 22-28 С

4. За епідеміологічними вимогами ви­значають патогенні мкрорганізми (стьмонели, микобактеріі , віруси).