ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №23

1. Описати основні параметри блоків живлення?

БЖ системних модулів виробляють напруги +5В, -5В, +12В, -12В, сигнал POWER GOOD (PG) і, як правило, мають вихідну потужність 150 або 200 Вт.
Приблизний розподіл споживаної потужності між окремими компонентами комп'ютера виглядає наступним чином, Вт:
плата відеоадаптера -5
контролер дисководів 8 адаптер паралельних, послідовних та ігрових портів у різних поєднаннях - 4
плата модему - 4
плата контролера стримера -15
плата розширення пам'яті (2 Мб) -20
системна плата -35
"вінчестер" на 40 Мб -15
клавіатура -2

2. Які переривання називаються маскованими, а які немасковані?

Залежно від можливості заборони зовнішні переривання поділяються на:

· ті, що можна маскувати — переривання, які можна забороняти установкою відповідних бітів у регістрі маскування переривань (в x86-процесорах — скиданням IF урегістрі прапорців);

· ті, що не можна маскувати (англ. Non maskable interrupt, NMI) — обробляються завжди, незалежно від заборон на інші переривання. Наприклад, таке переривання може бути викликане збоєм в мікросхемі пам'яті.

Обробники переривань зазвичай пишуться таким чином, щоб час їх обробки був якомога меншим, оскільки під час їх роботи можуть не оброблятися інші переривання, а якщо їх буде багато (особливо від одного джерела), то вони можуть губитися.

3. Опишіть модель OSI, її структуру та призначення рівнів.

Модель складається з 7-ми рівнів, розташованих вертикально один над іншим. Кожен рівень може взаємодіяти тільки зі своїми сусідами й виконувати відведені тільки йому функції.

Прикладний рівень (Application layer)[ред. • ред. код]

Докладніше: Прикладний рівень

Верхній (7-й) рівень моделі, забезпечує взаємодію мережі й користувача. Рівень дозволяє додаткам користувача доступ до мережних служб, таким як обробник запитів до баз даних, доступ до файлів, пересиланню електронної пошти. Також відповідає за передачу службової інформації, надає додаткам інформацію про помилки й формує запити до рівня подання.

Рівень відображення (Presentation layer)[ред. • ред. код]

Цей рівень відповідає за перетворення протоколів і кодування/декодування даних. Запити додатків, отримані з прикладного рівня, він перетворить у формат для передачі по мережі, а отримані з мережі дані перетворить у формат, зрозумілий додаткам. На цьому рівні може здійснюватися стиснення/розпакування або кодування/декодування даних, а також перенапрямок запитів іншому мережевому ресурсу, якщо вони не можуть бути оброблені локально.

Сеансовий рівень (Session layer)[ред. • ред. код]

Відповідає за підтримку сеансу зв'язку, дозволяючи додаткам взаємодіяти між собою тривалий час. Рівень керує створенням/завершенням сеансу, обміном інформацією, синхронізацією завдань, визначенням права на передачу даних і підтримкою сеансу в періоди неактивності додатків. Синхронізація передачі забезпечується розміщенням у потік даних контрольних точок, починаючи з яких відновляється процес при порушенні взаємодії.

Транспортний рівень (Transport layer)[ред. • ред. код]

Докладніше: Транспортний рівень моделі OSI

Транспортний рівень (Transport layer) — 4-й рівень моделі OSI, призначений для доставлення даних без помилок, втрат і дублювання в тій послідовності, у якій вони були передані. При цьому не має значення, які дані передаються, звідки й куди, тобто він визначає сам механізм передачі. Блоки даних він розділяє на фрагменти, розмір яких залежить від протоколу, короткі об'єднує в один, довгі розбиває. Протоколи цього рівня призначені для взаємодії типу точка-точка.

Мережевий рівень (Network layer)[ред. • ред. код]

3-й рівень мережної моделі OSI, призначений для визначення шляху передачі даних. Відповідає за трансляцію логічних адрес й імен у фізичні, визначення найкоротших маршрутів, комутацію й маршрутизацію пакетів, відстеження неполадок і заторів у мережі. На цьому рівні працює такий мережний пристрій, як маршрутизатор.

Канальний рівень (Data Link layer)[ред. • ред. код]

Цей рівень призначений для забезпечення взаємодії мереж на фізичному рівні й контролю за помилками, які можуть виникнути. Отримані з фізичного рівня дані він упаковує в кадри даних, перевіряє на цілісність, якщо потрібно виправляє помилки й відправляє на мережний рівень. Канальний рівень може взаємодіяти з одним або декількома фізичними рівнями, контролюючи й управляючи цією взаємодією. Специфікація IEEE 802 розділяє цей рівень на 2 підрівня — MAC (Media Access Control) регулює доступ до поділюваного фізичного середовища, LLC (Logical Link Control) забезпечує обслуговування мережного рівня. На цьому рівні працюють комутатори,мости й мережні адаптери.

MAC-підрівень забезпечує коректне спільне використання загального середовища, надаючи його в розпорядження тієї або іншої станції мережі. Також додає адресну інформацію до фрейму, позначає початок і кінець фрейму.

Рівень LLC відповідає за достовірну передачу кадрів даних між вузлами, а також реалізовує функції інтерфейсу з мережевим рівнем за допомогою фреймування кадрів. Також здійснює ідентифікування протоколу мережевого рівня.

У програмуванні цей рівень представляє драйвер мережної карти, в операційних системах є програмний інтерфейс взаємодії канального й мережного рівня між собою, це не новий рівень, а просто реалізація моделі для конкретної ОС. Приклади таких інтерфейсів: NDIS, ODI.

Фізичний рівень (Physical layer)[ред. • ред. код]

Найнижчий рівень моделі, призначений безпосередньо для передачі потоку даних. Здійснює передачу електричних або оптичних сигналів у кабель і відповідно їхній прийом і перетворення в біти даних відповідно до методів кодування цифрових сигналів. Інакше кажучи, здійснює інтерфейс між мережним носієм і мережним пристроєм. На цьому рівні працюють концентратори й повторювачі (ретранслятори) сигналу. Фізичний рівень визначає електричні, процедурні і функціональні специфікації для середовища передачі даних, в тому числі роз'єми, розпаювання і призначення контактів, рівні напруги, синхронізацію зміни напруги, кодування сигналу.

Цей рівень приймає кадр даних від канального рівня, кодує його в послідовність сигналів, які потім передаються у лінію зв'язку. Передача кадру даних через лінію зв'язку вимагає від фізичного рівня визначення наступних елементів: тип середовища передавання (дротовий або бездротовий, мідний кабель або оптичне волокно) і відповідних конекторів; як повинні бути представлені біти даних у середовищі передавання; як кодувати дані; якими повинні бути схеми приймача і передавача.

Фізичним рівнем в лінію зв'язку кадр даних (фрейм) не передається як єдине ціле. Кадр представляється як послідовність сигналів, що передаються один за одним. Сигнали, в свою чергу, представляють біти даних кадру.

Коли пристрій, що працює на фізичному рівні кодує біти кадру в сигнали для конкретного середовища передавання, він має розрізняти кадри. Тобто позначати, де закінчується один кадр і починається іншій. Інакше мережеві пристрої, що здійснюють прийом сигналів, не зможуть визначити, коли кадр буде отриманий повністю. Відомо, що початок і кінець кадру позначається на канальному рівні, але в багатьох технологіях фізичний рівень також може додати спеціальні сигнали, що використовуються тільки для позначення початку і кінця кадру даних.

Основними функціями фізичного рівня є: фізичні компоненти, кодування даних, передача даних. Фізичні компоненти — електронне обладнання, середовище передавання і конектори, через які передаються сигнали, що представляють біти даних.

4. Розкажіть про вивантаження резидентної програми з пам’яті

вивантаження резидентної програми з пам'яті можна здійснити різними способами. Найпростіший - звільнити блоки пам'яті, які займає програмою (власне програмою та її оточенням) за допомогою функції DOS 49h. Другий, більш складний -- використовувати в вивантажуються програмі функцію завершення 4Ch, змусивши її завершити не саму вивантажують, а резидентну програму, та ще й після цього повернути управління в вивантажують. У будь-якому випадку перед звільненням пам'яті необхідно відновити всі вектори переривань, перехоплені резидентну програму. Слід підкреслити, що відновлення векторів представляє в загальному випадку значну і іноді навіть нерозв'язну проблему. По-перше, старе вміст вектора, яке зберігається десь у полях даних резидентної програми, неможливо витягнути "зовні", з іншої програми, тому що немає ніяких способів визначити, де саме його сховала резидентна програма в процесі ініціалізації. Тому вивантаження резидентної програми легше здійснити з неї самої, ніж з іншої програми. По-друге, навіть якщо вивантаження здійснює сама резидентна програма, вона може правильно відновити старе вміст вектора лише в тому випадку, якщо цей вектор не був пізніше перехоплений інший резидентну програму. Якщо ж це сталося, в таблиці векторів знаходиться вже адресу не вивантажується, а наступної резидентної програми, і якщо відновити старе вміст вектора, ця наступна програма "зависне", позбавивши засобів свого запуску. Тому надійно можна вивантажити тільки останню із завантажених резидентних програм.