Сутність і склад капітальних вкладень

Капітальні вкладення – цевитрати на створення нових, розширення, реконструкцію, модернізацію та технічне переозброєння діючих основних фондів.

До складу капітальних вкладень традиційно включають:

1.Вартість будівельно-монтажних робіт: підготовка території під забудову, саме будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання.

2.Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування,а також інструментів, інвентарю, які включаються до складу основних фондів.

3.Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов’язані з підготовкою до будівництва та експлуатації об’єкта.

В залежності від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень розрізняють таку їх структуру:

1) Галузева –характеризує розподіл капіталовкладень по галузях та видах виробництв.

2) Територіальна – характеризує співвідношення їх розподілу по економічних районах, областях країни.

3) Технологічна – означає співвідношення між основними складовими частинами капітальних вкладень.

4) Відтворювальнахарактеризує співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння, тобто між формами відтворення основних фондів.

Планування затрат праці і чисельності працюючих

План з праці включає такі розділи: розрахунок затрат праці, чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів; розрахунок планової продуктивності праці та трудомісткості виробництва продукції; план з оплати праці.

Головна мета планування чисельності працівників — визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів.

Весь персонал сільськогосподарського підприємства складається з трьох великих груп: персонал, зайнятий у сільському господарстві; на промислових виробництвах; в обслуговуючих та інших виробництвах.

Залежно від строку роботи в господарстві працівники розподіляються на постійних, тимчасових і сезонних. Постійними вважають працівників, які прийняті на роботу без установлення строку закінчення робіт. До сезонних відносять працівників, яких беруть на роботу в господарства на період сезонних робіт (строком не більше шести місяців), а до тимчасових — прийнятих на строк до 2-4 місяців.

За характером участі у виробничому процесі робітників розподіляють на основних і допоміжних. Основні безпосередньо виконують технологічні операції виробництва продукції, а допоміжнізайняті забезпеченням основного виробництва усім необхідним (транспортом, інструментами, ремонти тощо). Службовці поділяються на зайнятих безпосередньо в цехах (цеховий персонал) і загальногосподарський персонал.

Середньорічна чисельність працюючих у сільськогосподарському підприємстві, що використовується при плануванні, є часткою від ділення нормативного часу на проведення робіт у даній галузі (виробництві) на показник реального (ефективного) фонду робочого часу одного працівника. Цей показник має назву балансу робочого часу.

Планову чисельність працівників сільськогосподарського підприємства визначають за всіма галузями сільськогосподарського виробництва, промисловими та обслуговуючими виробництвами, включаючи чисельність апарату управління.

Для визначення забезпеченості господарства трудовими ресурсами, виявлення нестачі чи зайвої робочої сили, обґрунтування джерел покриття нестачі чи можливостей раціонального використання її лишків складають баланс трудових ресурсів. У ньому показують, з одного боку, запас праці в людино-годинах і трудових ресурсів (середньомісячних працівників), а з другого, — потребу в них.

68. Методичні основи планування продуктивності праці

Продуктивність праці — це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.

Метою планування зростання продуктивності є:

• розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і порівняння варіантів проекту плану;

• найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;

• визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;

• аналіз динаміки зростання продуктивності праці.

Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, слід виходити із відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактору або їх сукупності.

Важливим фактором зростання продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва.Велике значення для підвищення продуктивності праці має зниження чисельності робітників, які не виконують норми виробітку.

Основними техніко-економічними показниками, які використовуються під час планування підвищення продуктивності праці, можуть бути:

- нормативна, фактична і планова трудомісткість усієї виробничої програми, а також розрахованої на одиницю продукції, що випускається;

- зниження трудомісткості від упровадження запланованих організаційно-технічних заходів;

- чисельність працівників за категоріями;

- баланс робочого часу працівників у базисному і плановому періодах.

69. Суть, завдання, зміст і показники річних планів

Річний (поточний) плансіль­ськогосподарського підприємства — це науково обґрунтована про­грама його виробничо-фінансової діяльності на календарний рік.

Головними завданнями при розробці річного плану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства на збільшення виробництва і реа­лізації продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції і якнайповніше використання ресурсного потенціалу, збільшення при­бутку (валового доходу), підвищення рівня рентабельності вироб­ництва, зростання добробуту працівників підприємства.

Річний план економічного і соціального розвитку охоплює всі сторони діяльності підприємства і має, як правило,шість розділів.

Перший розділ — зведений. Він містить вихідні дані планування — реалізація сільськогосподарської продукції, основні планові економічні показники діяльності підприємства.

Другим (основним) розділом плану є виробнича програма,що визначає виробничу структуру підприємства, його спеціалізацію і темпи зростання виробництва.

Третій розділ — «Енергетика»— містить план використання обслуговуючих виробництв, а також план витрат і обчислення собівартості одиниці роботи.

У четвертому розділі — «План з праці й соціального розвитку колективу»— наведено планові показники зростання продуктив­ності праці, визначено потребу в робочій силі щодо всіх категорій працівників, а також джерела її задоволення, фонди і середній рі­вень оплати праці за категоріями працюючих.

П'ятий розділ — «План витрат і визначення собівартості про­дукції»— містить кошторис на виробництво, розрахунки зниження собівартості продукції, плановий її рівень за окремими видами про­дукції.

Шостий розділ — «Фінансовий план»— об'єднує план реаліза­ції продукції, одержання валового доходу і прибутку господарства та їх розподілу, відомості, що стосуються доходів і витрат господар­ства, взаємовідносин з держбюджетом, кредитних взаємовідносин.

Усю систему показників планів за найсуттєвішими ознаками можна розділити на такі групи:
— за економічним змістом — натуральні і вартісні. Натуральні показники призначені для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану. Вартісні показники обчислюються на основі натуральних.

— за економічним призначенням — кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва і ресурсів, що використовуються. Другі відображають ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва.
— за способом характеристики предмета — абсолютні і відносні. Якщо перші характеризують те чи інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками, то другі дають змогу зробити таке порівняння.

70. Система за зміст внутрішніх планів підприємства

Планування- це процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення, заснованих на пізнанні та використанні об'єктивних економічних законів.

Основними завданнями планування є:

- виявлення напрямків розвитку споживчого попиту на продукцію, що випускається підприємством;

- збільшення обсягу продажів продукції підприємства;

- забезпечення стійкого збалансованого росту виробництва в цілому по підприємству та його структурних підрозділах;

- збільшення продажів, прибутку і рентабельності виробництва та продукції;

- зниження витрат на основі поліпшення використання виробничих ресурсів підприємства: праці, матеріалів і капіталу;

- підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок поліпшення її якості;

- орієнтація всіх структурних підрозділів підприємства на досягнення високих результатів.

Система планування на підприємстві включає планування діяльності підприємства в цілому як госпрозрахункового ланки національної економіки та внутрішньовиробничого планування, тобто планування діяльності структурних підрозділів підприємства - виробничих одиниць, цехів, дільниць і бригад.

Класифікація планування:

1. За змістом планів (техніко-економічне, оперативно-виробниче, організаційно-технічне, соціально-трудове, фінансово-інвестиційне, бізнес-планування та ін.)

2. За рівнем управління (фірмове, корпоративне, заводське або ін.)

3. За методами обгрунтування (ринкове, індикативне і адміністративне, або централізоване)

4. За часом дії (короткострокове, або поточне (протягом одного планового року, кварталу, місяця, декади або тижня); середньострокове, або річне (1-3 років); довгострокове, або перспективне (3-10 років)).

5. За сферою застосування (міжцехове, внутрішньоцехове, бригадне й індивідуальне)

6. За стадією (попереднє і остаточне)

7. За типами цілей (тактичне, стратегічне або нормативне)

71. Сутність оперативного планування

Оперативне планування діяльності підприємства — це поточне виробничо-фінансове і виконавче планування на короткий період часу, орієнтоване на доповнення, деталізацію, внесення коректив до накреслених раніше планів і графіків робіт.

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого — виступає як засіб виконання довго-, середньо-, та короткострокових планів — один із важелів поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів. При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання.

Оперативне планування поєднує 2 основні напрямки:

1) Календарне – в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення і випуску продукції;

2) Диспетчеризація – включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва.

При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання:

— забезпечення виконання плану виробничої діяльності з випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;

— встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та робітників;

— максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства по цехах (міжцехове) та окремих цехах — по дільницях і робочих місцях (внутрішньоцехове).

Основними елементами оперативного планування є: планово-облікові одиниці виміру продукції; планово-облікові періоди, на які розробляються оперативні плани; нормативи просування виробництва (партії запуску-випуску деталей, необхідні запаси незавершеного виробництва та тривалість випереджень).

72. Сутність планування соціального і економічного розвитку підприємства

Планування соціального розвитку підприємства – це науково обґрунтоване визначення мети, показників і завдань (термінів, темпів, пропорцій) підприємства з урахуванням його стратегічних інтересів. Такий вид планування має здійснюватися адміністративними і суспільними структурами, а його реалізація – фінансуватися за рахунок коштів бюджету підприємства і спеціальних фондів на основі затверджених програм і положень. Планування соціального розвитку підприємства має індикативний, рекомендаційний характер.

Основними методами розробки плану соціального розвитку підприємства є:

• експертний (заснований на залученні висококваліфікованих фахівців-експертів для систематизації та формування громадської думки);

• аналітичний (включає системний, комплексний аналіз окремих установчих елементів);

• нормативний (ґрунтується на розробленні соціальних нормативів);

• метод імітаційного моделювання (базується на імітаційному моделюванні можливих результатів);

• логічного моделювання (передбачає систематизацію різних аналогій, розробку сценаріїв, побудову дерева мети і дерева ресурсів);

• програмно-цільового (реалізовується за допомогою розробки певної програми за обраною метою).

Планування соціального розвитку підприємства має враховувати такий важливий чинник, як морально-психологічний клімат у колективі, може бути досягнуте в результаті проведення певної роботи, зміст якої полягає у добиранні членів колективу з урахуванням рекомендацій психолога, врегулюванні конфліктних ситуацій, правильній організації управління.

73. Сутність стратегічного планування

Стратегічне планування – це процес моделювання ефективної діяльності підприємства на певний період функціонування з визначенням його цілей і їх змін в умовах нестабільності ринкового середовища, а також знаходження способу реалізації цих цілей і задач відповідно до його можливостей.

Основні передумови переходу до стратегічного планування такі: необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств; потреба в об’єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації; наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхідність їхньої підтримки або створення їх; посилення конкуренції; інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв’язків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування; наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного управління.

Основними функціями стратегічного планування в умовах ринкової економіки є моделювання майбутніх змін господарської системи і її середовища з погляду якогось бажаного стану й координація дії всіх елементів системи для досягнення цього бажаного стану.

Процес стратегічного планування зазвичай складається з таких етапів:

1) визначення місії;

2) визначення цілей підприємства;

3) створення стратегічних господарських підрозділів;

4) проведення ситуаційного аналізу;

5) розробка загальної стратегії та стратегії маркетингу;

6) реалізація тактики;

7) спостереження за результатами [3].

Можна виділити такі завдання стратегічного планування: формулювання цілей організації й напрямів діяльності; виявлення об’єктивно складних тенденцій господарювання; аналіз потенціалу підприємства й визначення рівня ресурсів, виявлення альтернатив розвитку; визначення проблем, що потребують прийняття стратегічних рішень; передбачення можливих змін зовнішнього середовища й пристосування до них шляхом вироблення оптимальної стратегії підприємства.

Основне призначення стратегічного планування полягає у виявленні оптимального з усіх можливих альтернативних варіантів розвитку підприємства в майбутньому.

74. Сутність тактичного планування

Тактичне планування — короткочасна економічна поведінка, лінія економічних дій, яка розрахована на відносно короткочасний період, виходячи з поточної ситуації. Розробка середніх і короткострокових планів відноситься до тактичного планування будь-якого підприємства.

Основними завданнями тактичного планування є:

- Формування оптимальної чи забезпечує досягнення необхідного рівня фінансового результату продуктової програми;

- Розробка комплексу відповідних функціональних і проектних заходів.

Основні розділи тактичного плану підприємства:

Маркетингова діяльність - у ньому розроблені плани маркетингу для основних виробів та всієї продукції, яка виготовляється на підприємстві.

Виробнича діяльність - у цьому розділі представлені показники випуску продукції в натуральному та вартісному виразі і дано обґрунтування виробничої програми підприємства.

Інноваційна діяльність - в ньому представлені заходи по створенні та освоєні нових виробів, що виготовляються чи будуть виготовляються, а також впровадження нових технологій та інші заходи, щодо конструкторсько-технологічних та експериментально - впроваджувальних робіт.

Праця, кадри та соціальний розвиток колективу. У цьому розділі представлені показники, щодо зростання продуктивності праці, чисельності персоналу, фонду заробітної плати та додаткові потреби та джерела і способи їх задоволення. Також в ньому є перелік заходів, щодо поліпшення умов праці та побуту працівників та соціально-культурного розвитку колективу.

Капіталовкладення та капітальне виробництво - в цьому розділі представлені обсяги капіталовкладення будівельних, будівельно-вантажних робіт, робіт по реконструкції та технічного переозброєнні підприємства, введення в дію основних фондів, виробничих потужностей невиробничого призначення.

Матеріально-технічне забезпечення - в ньому представлені потреби за повним їх переліком та джерела забезпечення цих потреб.

Організаційним підприємствам представлені заходи щодо удосконалення форм і методів, організації виробництва, праці та управління і структур перебудови підприємства.

Природоохоронна діяльність - в ньому представлений комплекс заходів, щодо охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Зовнішньоекономічна діяльність - натуральні і вартісні показники та очікувати результати експортно-імпортних операцій.

Затрати, прибуток, рентабельність включає в себе: собівартість основних виробів товарної валової та реалізованої продукції, коштовних витрат за різними напрямками прибуток, рентабельність по видах діяльності та в цілому по підприємствах.

Фінансова діяльність підприємства - в ньому представлений баланс доходів і видатків взаєморозрахунку з бюджетом кредитні взаємовідносні і т. д.