Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.

Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Основні риси та тенденції розвитку сучасної мікробіології.

Мікробіологія – наука, об’єктом вивчення якої є представники світу мікробів, їх взаємодія з оточуючим середовищем, використання мікробів на благо людства.

Галузі мікробіології: загальна, медична, ветеринарна , технічна, сільскогосподарська, санітарна, морська, космічна.

Завдання медичної мікробіології - вивчення етіології інфекційних хвороб,практичне застсування методів мікробіологічної діагностики, специфічної профілактики та терапії

Предмет медичної мікробіології - такі види мо, які в процесі еволюційного розвитку адаптувалися до людського організму, в ньому накопичуються, розмножуються, ведуть паразитичну діяльність, викликаючи інфекційні захворювання.

Риси сучасної мікробіології :

- нові інфекційні хвороби

- активація інф, що вважалися контрольованими

- з’ясування ролі м-бів в розвитку соматичних захворювань

- розробка принципово нових вакцин і методів діагностики

- використання м-бів в біотехнологічних процесах.

- Зараз активно прогресує галузь синтетичної мікробіології, створюються нові генетично змінені форми мікробів,проводяться маніпуляції з різними генами.

Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.

Емпіричний період – Робилися припущення щодо існування переносників захворювань

Левенгук - сконструював у1683 році мікроскоп (зб 150-300 р) і подачив дрібних переважно рухливих істот, яких назвав «живими звірятками». Він зробив першу морфологічну класифікацію бактерій. І розпочав описовий етап розвитку м-ї.

Пастер- започаткував фізіологічний єтап. Він довів неможливість самозародження життя,запропонував методи стерилізації та пастеризації. Обґрунтував роль мо у виникненні захворювань. Довів, що мо спричинюють гниття та бродіння. Відкрив анаеробів, отримав вакцину проти сибірки і сказу.

Кох розробив методи м-них досліджень, ввів у м-ю тверді поживні середовища – м'ясо-пептонний агар), що дозволили виділити чисті культури, імерсійну систему, анілінові барвники, дезінфекцію. Відкрив збудників сибірки, туберкульозу, холери.

Наступні етапи: хіміотерапевтичний, імунологічний, вірусологічний, молекулярно-генетичний.

Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль Самойловича, Дженера, Мечнікова, Івановського, Ерліха, Виноградського, Берінга, Рамона, Домагка, Флемінга, Заболотного, Зільбера, Жданова, Чумакова, бернета.Розвиток мікробіології в Україні.

Самойлович- досліджував чуму, запропонував сортування хворих, роботу медперсоналу в чумних джерелах в ізоляційному халаті, просоченому оцтом, спалення одягу хворих.

Дженер – запропонував для профілактики натуральної віспи щеплення матеріалом, одержаним із пустул корів, хворих на коров'ячу віспу, створивши першу вакцину, заснувавши цим імунологію.

Мечніков- започаткував учення про нормальну мікрофлору. Запропонував пробіотичні препарати, що призупиняють розмноження бактерій гниття заклав основи герентології та вчення про дисбактеріози. Заснував бактеріологічну станцію і почав застосовувати щеплення проти сказу.

Івановський – перша в світі докторська дисертація по вірусології – про вірус тютюнової мозаїки.

Ерліх- досліджував вплив на трипаносоми барвників і довів їх згубну дію,ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів.

Виноградський- довів явище хемосинтезу і кругообігу речовин за рахунок життєдіяльності мікробів.

Ерліх- довів ефективність дії органічних сполук миш’яку на збудника сифілісу, ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів, запропонував основні принципи хіміотерапії.

Домагк- відкрив пронтозил і довів його активність проти бактерій.

Флемінг- відкрив пеніцилін.

Зільбер-сформував вірусо-генетичну концепцію виникнення злоякісних пухлин.

Жданов-вчення про універсальну векторну роль вірусів як реголяторів генофонду біосфери.

Заболотний-відкрив інститут мікробіології у Києві.

Чумаков-вивчав збудників трансмісивних вірусних інфекцій та запропонував вакцини проти них.

Розвиток в Україні

M.Ф.Гамалія заснував у 1886 р. другу в світі пастерівську станцію в Одесі і першим на практиці почав застосовувати щеплення проти сказу.Загальну пошану здобув своїми працями видатний український мікробіолог Заболотний. Він організував першу в світі кафедру епідеміології при Одеському медичному інституті. Багато зусиль і праці віддав Д.К. Заболотний вивченню чуми, холери, сифілісу,дифтерії, черевного й висипного тифів.Теоретичні дослідження мінливості мікроорганізмів і бактеріофагів (В. Г.Дроботько, Г. О. Ручко, К. Г. Бельтюкова, Г. М. Френкель та ін.) знайшли практичне застосування в профілактиці лікування дизентерії, стафілококових хвороб.

Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.

Форми бактерій з дефектом синтезу кліт. стінки можуть бути створені лише в експериментальних умовах. Для цього, оброблені лізоцимом бактерії поміщують в розчин, осмотичний тиск якого однаковий з осмотичним тиском всередині мо і якщо мо виживають, то вони можуть існувати у вигляді сферичних тіл.Так з грампозитивних бактерій утворюються протопласти(позбавлені кліт. стінки),а з грамнегативних-сферопласти(з частково зруйнованою кліт. стінкою).

L-форми — особливі форми бактерій, які втратили клітинну стінку (частково або повністю). . Назву отримали на честь Лістеровського інституту у Лондоні.На відміну від сферопластів та протопластів, які не можуть розмножуватись, L-форми зберігають здатність до розмноження та розвитку. L-форми утворюються при дії агентів, що блокують синтез клітинної оболонки (антибіотики), в умовах підвищеної осмотичної концентрації середовища. Найбільш активними агентами індукції L-форм є антибіотики типу пеніциліна та циклосерина. Культивування на середовищах з підвищеним вмістом деяких амінокислот, також дає подібний результат.L-форми описані майже для всіх патогенних та умовно-патогенних бактерій.

5. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори.Морфологія:

- кокоподібні (стрептококи, стафілококи, мікрококи, диплококи, тетракоки, сарцини) - шаровидні

- паличкоподібні: бактерії, бацили, клостридії, грамнегативні паличкоподібні (кишкова паличка)

- звивисті: вібріони, спірили, спірохети

Будова: оболонка, цитоплазма, нуклеоїд, капсула (слизовий шар), війки або джгутики (непостійні), спори (непостійні). Оболонка: капсула, цитоплазматична мембрана, клітинна стінка. Джгутики (положення): монотрихи, амфітрихи, лофотрихи, перитрихи. Спори (розміщення): термінальне, центральне, субтермінальне.

Вегетативна форма - форма росту та розвитку. Спори утворюють бацили, клостридії. У спорових формах бактерії дуже стійкі і можуть зберігатися роками (сибірська виразка). Якщо спори потрапляють у сприятливі умови, то вони швидко переходять у вегетативну форму.

Спори бувають круглими, овальними або еліптичними; деякі забезпечені «ребрами жорсткості», що підсилюють стійкість до механічних впливів. При мікроскопічному дослідженні спори виділяються високим коефіцієнтом світло переломлювання.У зрілій спорі помітні: центральна, погано забарвлювана ділянка (спороплазма), двошарова ЦПМ і оболонка спори. Спороплазма (протопласт пори) включає цитоплазму, бактеріальну хромосому, системи білкового синтезу і деякі інші (наприклад, анаеробного енергоутворення).
Оболонка спори двошарова. Внутрішній шар (стінка спори) утворений з пептидогліканів. Зовнішній шар (власне оболонка) утворюють кератиноподібні білкові структури з низькою проникністю.