Система аграрного права.

Система (структура) аграрного права як галузі – це науково обґрунтоване, логічно послідовне розміщення аграрно-правових інститутів, нормами яких регулюються суспільні аграрні відносини суб’єктів аграрного підприємництва всіх форм власності.Найважливішими з них є:

Інститут права членства в юридичних особах.Правові норми цього інституту регулюють організаційно-правові відносини, пов’язані з умовами і порядком вступу у члени сільськогосподарських підприємств (товариств, сільськогосподарських кооперативів та ін.) та виходом із них.

Інститут права власності на землю, який сформувався в результаті здійснення земельної та аграрної реформи. У системі наукових досліджень інституту права власності на землю особливе місце займає теоретичний аналіз об’єктів і суб’єктів права приватної власності на землю сільськогосподарського призначення. У цьому контексті велике значення має наукове з’ясування понять земель взагалі, земельної ділянки, та земель сільськогосподарського призначення зокрема, як особливого об’єкту правової регламентації.

Слід погодитися з О.О.Погрібним, який вважає, що комплексну земельно-аграрну природу має і новий правовий інститут – паювання земель. Він був законодавчо започаткований ЗK України 1992 р. та широко задекларований кількома указами Президента України.

Право на земельну частку (пай) стосується переважно колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств і є похідним від права колективної власності на землі сільськогосподарського призначення. Воно є, по суті, основною формою набуття селянами права приватної власності на землі.

Інститут оренди землі. Норми цього інституту регулюють відносини щодо порядку й умов надання земельних ділянок в оренду.

Інститут корпоративного права. Правові норми, що регулюють цей інститут, пов’язані з умовами та порядком заснування господарських товариств різних організаційно-правових форм (АТ, ТОВ).

Інститут фермерського господарства, який включає норми права, що регулюють складний комплекс організаційно-управлінських, трудових, майнових, земельних, сімейних та інших відносин.

Інститут сільськогосподарської кооперації – норми права, які регулюють діяльність як виробничих, так і обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів.

Інститут правового становища особистих селянських господарств. Правовими нормами цього інституту визначається правовий статус суб’єкта особистих селянських господарств ведення приватного підсобного господарства.

Інститут аграрно-договірних відносин, норми якого забезпечують створення, фінансових та інших передумов для ефективної господарської діяльності аграрних товаровиробників.

Інститут пріоритетного соціального розвитку села, норми якого передбачають форми і методи державної підтримки сільського господарства, забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя та праці селян.

Система аграрного права включає в себе загальну та спеціальну частину.

До загальної частини системи аграрного права можна віднесені такі загальнотеоретичні теми: поняття, предмет, методи, принципи і система аграрного права; джерела аграрного права України; аграрні правовідносини і їх суб’єкти; земельна реформа в Україні; право власності на землю в Україні; правовий режим земель сільськогосподарського призначення; правові засади використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві; державно - правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності всіх суб’єктів аграрного підприємництва/

До спеціальної частини системи аграрного права відносяться такі інститути правового регулювання: правове регулювання аграрної реформи в Україні; роздержавлення і приватизація підприємств аграрного сектору економіки України; право членства в юридичних особах (товариствах, агрофірмах, об’єднаннях); право засновництва та корпоративне право; правове становище фермерських господарств; правове становище сільськогосподарських кооперативів; правовий статус особистих селянських господарств; правове регулювання аграрно-орендних відносин; аграрно-договірні відносини; організаційно-правове забезпечення організації праці, робочого часу і часу відпочинку, охорони здоров’я та соціального розвитку села; правовий захист земельних, трудових, соціальних, майнових та інших прав працівників сільськогосподарських підприємств; юридична відповідальність за порушення земельного та аграрного законодавства; правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів агробізнесу та аграрно-правові відносини в зарубіжних країнах.