Динаміка окремих інтелектуальних функцій

У ранньому дорослому віці змінюються окремі інтелек­туальні функції та співвідношення між ними. Виникнення міжфункціональних зв'язків у структурі інтелекту дорос­лої людини підпорядковане таким основним тенденціям і закономірностям:

а) у 18—21 рік кореляційна (співвідносна) плеяда різ­них функцій постає як відносно проста структура, ланцю­жок зв'язків;

б) у 22—25 років кореляційні зв'язки утворюють складний, розгалужений комплекс, що зосереджується навколо мнемологічного (єдності пам'яті й мислення) та аттенційного (уваги) центрів. За своєю структурою цей комплекс зберігається, а за кількістю позитивних і нега­тивних кореляцій — збільшується;

в) у 30—35 років комплекс кореляційних зв'язків пе­ребудовується, оскільки єдиний мнемологічний центр роз­щеплюється на мнемічне і логічне ядра. Аттенційний центр залишається при цьому незмінним.

Становлення цілісності інтелекту є тривалим і склад­ним процесом, у якому визначальну роль відіграють освіта (обсяг засвоєних знань, загальний рівень інформованості) і навчання. У структурі (кореляційних плеядах) інтелекту важлива роль належить пам'яті і мисленню, різні характе­ристики яких розвиваються взаємопов'язано і взаємоза­лежно. Тому під час регулювання процесів накопичення, збереження та логічного перетворення знань на різних ета­пах здобуття освіти необхідно враховувати зміну взаємо­відношень між пам'яттю і мисленням, яка відбувається протягом всього інтелектуального розвитку дорослих.

Інтелектуальна діяльність, особливо її вищі (творчі) форми, тісно пов'язана з особистістю людини, що виявля­ється у рефлексії та мотивації розумової діяльності, яка залежить від настанов, потреб, інтересів та ідеалів особис­тості, рівня її домагань.

У період дорослості за різних форм творчої активності інтелектуальна діяльність досягає найвищого рівня роз­витку. Найоптимальнішим для наукової творчості є пері­од, який охоплює 35—45 років життя. Середній рівень творчої активності для багатьох спеціальностей припадає на 35—39 років, а творчі здібності у математиці, фізиці, хімії сягають свого піку в 34—34 роки. Видатні відкриття в багатьох сферах науки здійснюють особи віком біля 40 ро­ків. Пізніше ймовірність таких відкриттів починає знижу­ватися. Найсприятливішими для наукової творчості є пері­од, що охоплює 30—34, а також 47—57 років, найпродук­тивнішим щодо наукового внеску, загальної корисності — 47 років.

У деяких людей раннього дорослого віку вже проявля­ється інволюція інтелектуальних процесів — зниження рівня інтелектуальної діяльності. Інтенсивність її зале­жить від внутрішнього і зовнішнього факторів. Внутріш­нім фактором є рівень обдарованості особистості. Відомо, що в обдарованих людей інтелектуальний прогрес довготривалий, інволюція настає пізніше та відбувається по­вільніше. Зовнішнім фактором інволюції є соціально-економічне і культурне оточення, передусім освіта, яка протистоїть старінню, гальмує інволюційний процес. Підвищення рівня освіти у віці 20—40 років зумовлене не тільки об'єктивними соціально-економічними, а й особистісними (тенденція до саморегуляції і саморозвитку) чинниками.

Розвиток пам'яті в ранньому дорослому віці.Протягом раннього дорослого віку зменшується продуктивність ко­роткочасної вербальної пам'яті. Зазнають змін також ко­роткочасні зорова і слухова пам'ять. Найвищі показники їх розвитку припадають на 18—ЗО років, тенденція до зни­ження простежується у 31—40 років.

Вербальне закріплення інформації в довготривалій пам'яті ефективне у 18—35 років, у 36—40 років рівень його дещо знижується. Найменше змінюється з роками об­разна пам'ять, особливо зорова.

Динаміка розвитку мнемічних функцій суттєво зале­жить від характеру діяльності людини. Як правило, ак­тивна розумова діяльність сприяє досягненню високих по­казників розвитку залучених у неї видів пам'яті.

Розвиток мисленняв ранньому дорослому віці.Важ­ливими досягненнями ранньої дорослості є розвиток діа­лектичного мислення, смислових систем, гнучкості мис­лення.

Діалектичне мислення пов'язане зі здатністю обмірко­вувати, синтезувати протилежні думки, інтегрувати іде­альне і матеріальне, потенційне й актуальне, реальне і фантастичне. Завдяки йому практичний, звичайний світ (реальне) постає діалектичною корекцією штучності абс­трактного, формально-операційного мислення (ідеально­го). Саме у цьому полягає сила мислення дорослої людини.

Смислові системи є утвореннями, які впорядковують життєвий досвід, організовують мислення людини і зумов­люють певну її поведінку. Зі вступом у доросле життя інди­відуальні смислові системи особистості набувають своєрід­ності, зберігаючи певну спільність зі смисловими система­ми інших людей, які перебувають на одній стадії вікового розвитку. За спостереженнями психологів, більшість лю­дей структурує і реструктурує своє розуміння світу до 40 років, а то й довше.

Гнучкість мислення забезпечує використання особис­тістю усіх когнітивних здібностей, якими вона володіє у ранньому дорослому віці. Виявляється вона у вмілому застосуванні за певних обставин образного, логічного і дійо­вого мислення, оптимальному поєднанні їх елементів.

Однією з основних характеристик мислення у ранньо­му дорослому віці є комплексність мислительних операцій за високого рівня інтеграції різних видів мислення. На­приклад, результати теоретичного мислення, спрямованого на відкриття законів, властивостей предметів, перевіря­ються практикою, внаслідок чого відбувається його збага­чення, а пов'язане з формуванням цілей, складанням пла­нів, проектів практичне мислення у багатьох ситуаціях ґрунтується на поняттях теоретичного мислення.

Протягом ранньої дорослості нерівномірно розвива­ються окремі види мислення. Практичне мислення має найвищі показники розвитку в періоди від 31 до 32 і від 34 до 35 років, а оптимуми розвитку теоретичного мислення припадають на 20, 23, 25 і 32 роки. Образне мислення до­сягає найвищого розвитку у 20, 23, 33, 35 і 39 років.

Особливості розвитку мислення у ранньому дорослому віці залежать від діяльності індивіда. Наприклад, мислительна діяльність студентів долає такі стадії:

1. Дуалістичне інтерпретування світу і свого освітнього досвіду. Свідченням його є прагнення до знань, шукання істини, сприймання світу тільки як доброго чи поганого, правильного чи неправильного. Викладач є особливо авто­ритетною особою для них, а свою роль вони вбачають у ста­ранному навчанні. Домінує таке мислення на початку нав­чання.

2. Відкриття для себе й усвідомлення існування різ­них, навіть протилежних, поглядів. Студенти поступово починають визнавати, схвалювати розмаїття думок, усві­домлюючи право людей на різні погляди.

3. Потреба у формуванні власної думки. На цій стадії, що настає під кінець навчання, студенти самостійно обира­ють цінності, формують власні погляди і спосіб життя.

Перехід мислення від початкового дуалізму до терпи­мості щодо різних суперечливих поглядів, а далі — до формування власної позиції є типовим прикладом інте­лектуального розвитку протягом періоду ранньої дорос­лості.

Розвиток мовлення у ранньому дорослому віці.У пері­од з 20 до 40 років триває розвиток мовлення, яке збагачу­ється лексично, складними синтаксичними структурами, стає граматично унормованішим. Це свідчить про зростаю­чі можливості мовленнєво-мислительної діяльності осо­бистості.

Особливо прогресують вербальні функції інтелекту, що виявляється в оперуванні словами, розумінні їх значень. Імовірно, з розвитком вербальних функцій інтелекту роз­вивається і словесно-логічне мислення.

Мовленнєві функції протистоять процесу старіння, ін­волюційні зрушення у них відбуваються значно пізніше, ніж в інших психофізіологічних функціях.

Розвиток уваги у ранньому дорослому віці.Різні влас­тивості уваги в цей період виявляються нерівномірно. Най­більше змінюються з роками обсяг, переключення та вибір­ковість уваги. Показники їх розвитку зростають поступово до 33 років, найвищими вони є у 27—33 роки. Після 34 ро­ків вони поступово знижуються. Стійкість і концентрація уваги в ранньому дорослому віці суттєво не змінюються. Важливу роль у розвитку уваги відіграє активна розумова діяльність людини.

Функціонування, розвиток та інволюція окремих інте­лектуальних функцій у ранньому дорослому віці мають різну динаміку і залежать від інтелектуальної активності особистості, інтелектуальних здібностей та характеру її професійної діяльності.